Ухвала суду № 31415818, 21.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/341/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Бобик Йосиф Богданович, Аврам Юрій Михайлович

відповідач (апелянт) : Васійчук Сергій Ігорович, Швець Оксана Іванівна,

Мудрицький Володимир Людвігович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 р., №0000022210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4999206,00 грн., з них за основним платежем 3332804,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1666402,00 грн., №0000032210 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 620616,00 грн. та №0000012210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2296679,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012р.

Перевіркою в діяльності ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог: п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141, п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2011 р. на 507450,00 грн., за півріччя 2012 р. на 1565203,00 грн., за три квартали 2012 р. на 2296679,0 грн. та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 р. на 15845870,00 грн.; п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.198.3, 198.5 ст.198, п.200.4, 200.14 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3332804,00 грн., у т.ч. за листопад 2011 р. в сумі 640631,00 грн., липень 2012 р. в сумі 2712188,00 грн., завищено за березень 2012 р. у сумі 10015,00 грн., квітень 2012 р. в сумі 10000,00 грн., а також занижено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (р.23.2 Декларації) за квітень 2012 р. в сумі 620616,00 грн.

Дані порушення задокументовані актом перевірки від 22.01.2013 р., №104/22-1/31620929 про результати планової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД» ідентифікаційний код 31620929 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року (далі - акт перевірки).

У зв'язку із зазначеним ДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 р., № 0000022210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4999206,00 грн., з них за основним платежем 3332804,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1666402,00 грн., № 0000032210 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 620616,00 грн. та № 0000012210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2296679,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки та прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки і прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000012210 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2296679,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств є у т.ч. суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.26 п.14.1 ст.14 ПК України під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

Так, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №755834, акту перевірки (який є джерелом доказової інформації), статуту ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» позивач є юридичною особою, яке перебуває на обліку у ДПІ як платника податків та є платником ПДВ. Позивач здійснює діяльність за КВЕД у т.ч. з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля. На момент виникнення спірних правовідносин позивач мав необхідні дозвільні документи (патенти) для щодо здійснення торгівлі. Тобто, з вищевикладеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» володіло належною податковою правосуб'єктністю, а саме було платником податку на прибуток підприємств та ПДВ, а також здійснювало господарську діяльність, в силу особливостей якої могло здійснювати закупівлю товару у т.ч. для подальшого його перепродажу та відповідно отримувати банківські кредити.

Щодо зменшення ДПІ позивачу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 2677266,00 грн. по операціям з ПАТ АБ «Укргазбанк», суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено завищення задекларованих ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» показників у рядку 06.4 декларації «Фінансові витрати» в сумі 2677266 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. в сумі 507450,0 грн., 1 квартал 2012 р. в сумі 706578,0 грн., 2 квартал 2012 р. в сумі 731762,0 грн., 3 квартал 2012 р. в сумі 731476,0 грн.

Згідно акту перевірки зазначене завищення задекларованих показників обґрунтоване проведеним ДПІ аналізом змісту кредитного договору №46/04-ю/2011 від 03.10.2011 р., укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», змісту договору №03/10/11 від 03.10.2011 р. зворотної фінансової допомоги, укладеного між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та засновником товариства ОСОБА_7, а також аналізом надходження та використання кредитних коштів (таблиця на стор. 31-34 акту перевірки), відповідно до яких ДПІ прийшла до висновку, що нараховані відсотки за користування кредитними коштами стосовно напряму використання кредитних коштів (погашення заборгованості по отриманій фінансовій допомозі), не було використано у господарській діяльності ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД», внаслідок відсутності зв'язку з господарською діяльністю підприємства, а тому не можна вважати використанням їх у межах господарської діяльності позивача. У зв'язку із зазначеним, ДПІ вважає, що проценти за кредитами, що стосуються погашення заборгованості по отриманій фінансовій допомозі, не визнаються як «інші витрати», та не підлягають включенню до витрат підприємства за даними податкового обліку платника податків

Дана позиції ДПІ є помилковою та такою, що не ґрунтується на чинному податковому законодавству.

Так, відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України від 06.01.2003 р., №436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України під господарською діяльністю розуміють, діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Між позивачем та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено кредитний договір №46/04-ю/2011 від 03.10. 2011 р., відповідно до якого в період з 03.10.2011 р. по 30.03.2012 р. підприємству відкриту кредитну лінію в сумі 23,00 млн. грн. Цільове використання (мета) кредиту: на поповнення обігових коштів. Відповідно до виписки по рахунку №2600652122 зазначені кошти перераховані на рахунок позивача.

03.10.2011 р. позивачем обігові кошти у сумі 23,00 млн. грн. використано з метою погашення кредиторської заборгованості перед засновником ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» ОСОБА_7

Зазначена кредиторська заборгованість виникла, у зв'язку із реалізацією договору №03/10/11 зворотної фінансової допомоги від 03.10.2011 р., укладеного між ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та його засновником ОСОБА_7, відповідно до якого засновник надав фінансову допомогу в безготівковій формі з метою погашення зобов'язання ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» по кредитному договору №7111КЗ від 04.05.2011 р., укладеного між позивачем та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Згідно платіжного доручення №1 від 03.10.2011 р. ОСОБА_7 було погашено частину кредитної заборгованості товариства в сумі 23 млн. грн. (копія платіжного доручення додається).

03.10.2011 р. за рахунок власних та позикових коштів ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» було в повному обсязі погашено кредитну заборгованість перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в сумі 29,5 млн. грн., що виникла в попередніх роках згідно кредитних договорів №7110К9 від 29.09.2010 р. та №7111КЗ від 04.05.2011 р. Використання вказаних кредитних коштів в сумі 29,5 млн. грн. за період з 29.09.2010 р. по 04.02.2012 р. перевірено в ході виїзних перевірок як посадовими особами ДПІ (акт планової виїзної перевірки №4009/23-1/31620929 від 26.12.2011 р.), так і представниками філії Укрексімбанку м. Чернівці (акт перевірки цільового використання кредитних коштів від 13.05.2011 р. додається до заперечень). Кредитні кошти використано у господарській діяльності ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» шляхом їх перерахування безпосередньо з позичкового рахунку на рахунки постачальників за фактично отриманий товар.

Використання кредитних коштів отриманих згідно кредитного договору №46/04-ю/2011 від 03.10.2011 р. укладеного між позивачем та ПАТ АБ «Укргазбанк» було безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД». У зв'язку із зазначеним ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» понесло витрати у вигляді сплачених процентів за використання кредитних коштів.

Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу інших витрат. При цьому відповідно до п.138.5 ст.138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Щодо зменшення ДПІ податкового кредиту по ПДВ у сумі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. сформованого за рахунок господарської операції з ТОВ ВКТ «Арго» та зменшення показника коригування податкового кредиту за березень 2012 р. у сумі 640630,78 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Позивач та його постачальник ТОВ ВКТ «Арго» на момент здійснення досліджених господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (були платниками ПДВ), яка у т.ч. надавала право, за рахунок проведених операцій, формувати податковий кредит.

Відповідно до акту перевірки позивачем завищено суму податкового кредиту в розмірі 640630,78 грн. за листопад 2011 р. та завищено задекларовані показники у рядку 16 Декларацій «коригування податкового кредиту» в березні 2012 р. в сумі 640630,78 грн.

З моменту придбання зазначених товарів, вони були передані ТОВ ВКТ «Арго» на відповідальне зберігання, що підтверджено належним чином оформленими договором відповідального зберігання №11/0311 від 01.11.2011 р. та актами передачі-приймання майна в листопаді 2011 р.

Згідно дослідженням у судовому засіданні оборотно-сальдових відомостей та картки рахунки 281, встановлено, що придбаний у ТОВ ВКТ «Арго» товар був оприбуткований відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку.

У березні 2012 р. ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» повернуло ТОВ ВКТ «Арго» придбані в листопаді 2011 р. товари (фрези насадні) в тій самій кількості та вартості, у зв'язку із чим позивачем були оформлені видаткові накладні на повернення товарів, а ТОВ ВКТ «Арго» були оформлені накладні на повернення товарів з відповідального зберігання та розрахунки-коригування до раніше виписаних податкових накладних. Зазначена операція не суперечить положенням розділу V ПК України та безпосередньо ним передбачена.

Внаслідок поверненням товарів та відповідно до отриманих розрахунків-коригувань до раніше отриманих податкових накладних ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» відобразило коригування податкового кредиту по ПДВ в сумі 640630,78 грн. по декларації за березень 2012р.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкове законодавство не пов'язує дату виникнення податкового кредиту з вартості придбаних товарів з датою початку використання цих товарів в господарській діяльності платника податку. Наявність належним чином оформленої податкової накладної, підтвердження проведення розрахунків між контрагентами, наявність видаткових накладних є підставою для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Операції з придбання та повернення товару (фрез фасадних) були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» відповідно до належним чином оформлених первинних документів, що призвело до реальних змін в структурі активів та зобов'язань підприємства в листопаді 2011 р. та березні 2012 р.

Щодо зменшення перевіркою податкового кредиту по ПДВ за липень 2012 р. в сумі 2712188,13 грн. по операціях з ТОВ ВКТ «Арго» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки «ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» завищено суму податкового кредиту за липень 2012 р. в розмірі 2712188,13 грн., так як ним не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права, а саме придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Крім цього, згідно акту перевірки, позивачем фактично не було отримано придбаний у ТОВ ВКТ «Арго» товар, у зв'язку із чим він не мав право за його рахунок формувати податковий кредит по ПДВ за липень 2012 р. в розмірі 2712188,13 грн.

Будь-яка реальна господарська операція між суб'єктами господарювання є активною дією, яка спричиняє реальні зміни в структурі активів та зобов'язань підприємств. Для зміни активів підприємства первинним є реальна господарська операція, а вторинним її документальне відображення, тобто облік.

Згідно договору поставки №11/0313 від 01.11.2011 р. ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» в ході претензійної роботи по погашенню наявної дебіторської заборгованості ТОВ ВКТ «Арго» (у т.ч. за раніше реалізовані товари) в сумі 16273128,75 грн. придбало 31.07.2012 р. у ТОВ ВКТ «Арго» товари для подальшого продажу (оснащення, зап. частини, металовироби в асортименті) на загальну суму 16273128,79 грн., в т.ч. ПДВ 2712188,13 грн. Придбання вказаних товарів підтверджено належним чином оформленими та підписаними видатковими та податковими накладними, відповідно до яких ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» сформовано податковий кредит по ПДВ в сумі 2712188,13 грн. по декларації з ПДВ за липень 2012 р.

Придбані позивачем товари були передані 31.07.2012 р. на відповідальне зберігання ТОВ ВКТ «Арго» згідно договору відповідального зберігання №11/0311 від 01.11.2011 р, що підтверджено оформленими актами передачі-приймання майна на відповідальне зберігання.

Операції з придбання товарів були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» відповідно до належним чином оформлених первинних документів, що призвело до реальних змін в структурі активів та зобов'язань підприємства в липні 2012 р., зокрема внаслідок оприбуткування товарів збільшилась вартість активів (запасів) товариства по рахунку 281 «Товари на складі» та зменшилась дебіторська заборгованість ТОВ ВКТ «Арго» на 16273128,79 грн. по рахунку 631. Факт оприбуткування товарів також підтверджується наявною у справі оборотно-сальдовою відомістю ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД».

Перевіркою ДПІ не встановлено фактів відхилень між сумами податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та зобов'язаннями з ПДВ ТОВ ВКТ «Арго», які співставляються програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також не встановлено порушень порядку виписки та порядку реєстрації в Єдиному податковому реєстрі податкових накладних ТОВ ВКТ «Арго». Також, згідно із поясненнями представників ДПІ ними не встановлено розбіжностей з даними бухгалтерського та податкового обліку ТОВ ВКТ «Арго».

Звіркою товару, який перейшов до ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» від ТОВ ВКТ «Арго» та товару, який перейшов відповідно до податкової накладної №93 від 21.07.2012 р. від ТОВ ВКТ «Арго» до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» встановлено, що зазначені товари не є ідентичними.

Відповідно до ч.2 п.140.2 ст.140 ПК України перерахунок доходів та витрат (що безпосередньо впливає і на перерахунок податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ) проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Будь-яких рішень суду про недійсність договорів на поставку товарів від ТОВ ВКТ «Арго» на адресу ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» та відсутність у товариства майнових прав на придбаний товар немає, а тому відсутні підстави для проведення платником податку або податковим органом перерахунку витрат та податкового кредиту по ПДВ.

Правочини між ТОВ ВКТ «Арго» та ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» щодо поставки в липні 2012 р. товарів вартістю 16273128,79 грн. та їх відповідального зберігання не суперечать актам цивільного законодавства, є дійсними, оскільки відсутні факти визнання їх недійсними в судовому порядку, а податковим органом не наведено ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчить про намір ТОВ «Боянівка Імпекс ЛТД» ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Колегія суддів враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011 року, в якому зазначено, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 травня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.