Постанова № 31415412, 12.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2013 р. (11:28) Справа №2а-6682/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В. при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Кримзалізобетон»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представник Сидоренко М.С.

відповідач - не з'явився

Обставини справи: ТОВ «Будівельна компанія «Кримзалізобетон» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001742204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8775грн., з яких за основним платежем 7020грн., за штрафними санкціями 1755грн., №0001752204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 761218грн., з яких за основним платежем 761217грн., за штрафними санкціями 1 грн., №001832204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 951007грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на необґрунтованість висновків відповідача зроблених під час проведення перевірки щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в результаті чого було встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на прибуток, зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток. Позивач вважає, що таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів робіт (послуг) та використання їх в господарській діяльності, дані висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заперечення на позов суду не надіслав.

По справі була призначена комплексна судова економічна та інженерно - технічна експертиза, висновок №15 від 28.12.2012р. якої залучений до матеріалів справи.

Вивчивши обставини справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Будівельна компанія «Кримзалізобетон», з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., за результатом якої був складений акт перевірки від 31.05.2012р. №2145/22-1/34459379 (т.1 а.с.8-63).

У висновках акту перевірки зафіксовані порушення позивачем Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 7020грн., а також заниження податку на прибуток на загальну суму 761217грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.06.2012р.:

- №0001742204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8775грн., з яких за основним платежем 7020грн., за штрафними санкціями 1755грн.

- №0001752204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 761218грн., з яких за основним платежем 761217грн., за штрафними санкціями 1 грн.

- №001832204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 951007грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У висновках акту перевірки були встановлені порушення:

- пп.14.1.191 п.14.1. ст.14, п. 185.1 ст.185, п.188.1., ст.188, пп. 187.1а п.187.1 ст.187, п. 201.1. ст. 201, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 7020грн.;

- п.п. 138.10.5, п.138.10, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 761217грн.

З акту перевірки вбачається, що висновки про вказані порушення зроблені з встановлення перевіркою наступних фактів.

Перевірка повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. викладена у п. 3.2.2. ату перевірки.

Даним розділом акту встановлено, що позивачем завищений податковий кредит з ПДВ у липні 2011 р. у сумі 4500 грн. по контрагенту ТОВ "Вега-Груп" та завищений податковий кредит з ПДВ у серпні 2011 р. на суму 2520 грн. по контрагенту ПП "Сіті Буд".

В обґрунтування завищення податкового кредиту по відносинам з ПП "Сіті Буд" відповідач в акті перевірки посилається на дані перевірки відносно ПП "Сіті Буд" і встановлені щодо цього контрагента факти порушення податкового законодавства. Виходячи з акту перевірки, ТОВ «БК «Кримзалізобетон» не мав права на формування податкового кредиту в результаті відносин з ПП "Сіті Буд", оскільки ці господарські операції не мали реального характеру.

Щодо порушень при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Вега-Груп" акт перевірки не містить будь - якого обґрунтування.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать, що 03.03.201 р. між ТОВ "Вега-Груп", в особі директора Шаповалова А.В. (Підрядник) та ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон", в особі директора Полякова Д.М. (Замовник) був укладений договір підряду б/н від 03.03.2011 р., за яким: п. 1.1. Замовник доручає та оплачує, а Підрядник, відповідно до умов даного Договору, виконує доручені Замовником Роботи з утеплення приміщення (надалі Роботи) на об'єкті, що розташований за адресою: АР Крим, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 3; п. 2.1. Договірна ціна тверда, визначається на підставі Договірної ціни (додаток № 3, яка являється невід'ємною частиною Договору та складає 48 00,00 грн. у тому числі ПДВ 20%.

Згідно платіжних доручень, ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" було сплачено ТОВ "Вега-Груп" за виконані роботи з утеплення фасаду в м. Севастополі по вул. Ген. Острякова, 3 грошових коштів на загальну суму 44395,70 грн., у т.ч. ПДВ 7399,29 грн.

Матеріали справи свідчать, що сторонами договору був складений акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, згідного до якого ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" було отримано від ТОВ "Вега-Груп" робіт з утеплення на загальну суму 44 395,70 грн., у т.ч. ПДВ 7 399,28 грн.

ТОВ "Вега-Груп" виписана позивачу податкова накладна від 29.06.2011р. №28, відповідно до якої ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" було отримано від ТОВ "Вега-Груп" робіт з утеплення на загальну суму 27 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 500,00 грн.

З висновку проведеної по справі комплексної судової економічної та інженерно - технічної експертизи №15 від 28.12.2012р. вбачається, що експертом було встановлено, що у журналах-ордерах по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р. операції з оплати виконаних робіт від ТОВ "Вега-Груп" відображені на загальну суму 44 395,70 грн.: червень 2011 р.: ДТ 631 - КТ 31 "Рахунки в банках" - 27 000,00 грн.; серпень 2011 р.: ДТ 631 - КТ 31 "Рахунки в банках" - 17 395,70грн. У журналах-ордерах по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р. операції з оплати виконаних робіт від ТОВ "Вега-Груп" відображені на загальну суму 44 395,70 грн.: серпень 2011 р.: ДТ 23 "Виробництво" - КД 631 - 36 996,42 грн. ДТ 6442 "Податковий кредит" - КД 631 - 7 399,28 грн.

Тобто операції з оплати ТОВ "Вега-Груп" за виконані роботи призвели до змін активів ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав відносини з ПП "Сіті Буд". Так, згідно платіжного доручення, ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" було сплачено ПП "Сіті Буд" за виконані роботи з виготовлення металевих балясин грошових коштів на загальну суму 15 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 520,00 грн.

Сторонами складений акт здавання - приймання виконаних робіт від 15.09.2011р., відповідно до якого ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" були отримані виготовлені ПП "Сіті Буд" металеві балясини на суму 15120,00 грн., у т.ч. ПДВ 2520,00 грн.

ПП "Сіті Буд" виписана податкова накладна від 31.08.2011р. №92, відповідно до якої ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" було отримано від ПП "Сіті Буд" роботи з виготовлення металевих балясин на суму 15 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 520,00 грн.

З висновку проведеної по справі комплексної судової економічної та інженерно - технічної експертизи №15 від 28.12.2012р. вбачається, що експертом було встановлено, що у журналах-ордерах по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р. операції з оплати виконаних робіт від ПП "Сіті Буд" відображені на загальну суму 15 120,00 грн.: вересень 2011 р.: ДТ 631 - КТ 31 "Рахунки в банках" - 15 120,00 грн. У журналах-ордерах по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р. операції з оплати виконаних робіт від ПП "Сіті Буд" відображені на загальну суму 15 120,00 грн.: серпень 2011 р.: ДТ 23 "Виробництво" - КД 631 - 12 600,00 грн. ДТ 6442 "Податковий кредит" - КД 631 - 2 520,00 грн.

Отже операції з оплати ПП "Сіті Буд" за виконані роботи призвели до змін активів ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012р.

Вказані документи мають обов'язкові реквізити, що надають їм юридичної сили і доказовості. Податкові накладні також мають усі, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI, обов'язкові реквізити.

Перераховані вище податкові накладні були відображені у декларації з податку на додану вартість ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" за липень, серпень 2011р.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача.

Так, у висновку комплексної судової економічної та інженерно - технічної експертизи №15 від 28.12.2012р. встановлено, що згідно наданого на дослідження акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 р., отримані від ПП Сіті Буд металеві балясини (квадрат 12) були використані підчас будівництва житлового будинку у м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 3 (замовник - ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон", генпідрядник БУ-2), що підтверджується звітом про видаток основних матеріалів у будівництві за листопад 2011р., а також підтверджується виконання та використання у власності господарської діяльності позивача роботи, виконанні ТОВ "Вега-Групп".

З урахуванням викладеного, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ, а також спростовують встановлені перевіркою факти про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Оскільки акт перевірки не містить даних, з яких можна зробити висновок у чому полягає порушення позивачем норм податкового законодавства та завищення податкового кредиту в результаті відносин позивача з ТОВ "Вега-Груп", суд, виходячи з встановлених обставин зазначає, що такий висновок відповідача є необґрунтованим і спростовується матеріалами справи.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту є необґрунтованими.

Неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Законодавством України з питань господарської діяльності та оподаткування не передбачений обов'язок платника податків (покупця товару), на час здійснення господарських операцій з придбання товару, здійснювати контроль за дотриманням продавцем, а також іншими постачальниками товару у ланцюгу постачання, які зареєстровані у встановленому законом порядку як юридична особа та платник податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування (витребувати у контрагентів документи щодо виробництва, реалізації, зберігання, транспортування попередніх ланцюгів постачань товарів, робіт, послуг, або перевіряти наявність у контрагентів управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів).

Обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами позивача.

Слід також відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства, на які посилається в акті відповідач, судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання робіт (послуг) контрагентами позивача, а саме невиконання робіт підрядними організаціями по конкретних об'єктах документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача робіт (послуг) контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення та виконання угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Відносини між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані на передачу робіт (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про виконання вказаних правочинів.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість.

Щодо встановлення відповідачем порушень норм ПК України і заниження податку на прибуток.

Згідно з актом перевірки за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р. ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" задекларовано витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у сумі 602860567 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р. встановлено, що у порушення п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI завищені фінансові витрати, до яких відносяться витрати на нарахування відсотків за користування кредитами (позиками) у сумі 4 260 644 грн., у т.ч. у 2 кв. 2011 р. у сумі 751 919 грн., у 3 кв. 2011 р. у сумі 886 885 грн., у 4 кв. 2011 р. у сумі 1 670 833 грн., у 1 кв. 2012 р. у сумі 951 007 грн.

В обґрунтування порушення в акті перевірки вказано, що згідно договору №0017/07/21-КLI від 28.04.20007 р. з АКБ "Форум" ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" отримані кредитні кошти у сумі 2860000 дол. США для поповнення обігових коштів. Вказана сума кредитних коштів витрачалась на придбання будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт по наступним об'єктам:

- 116-ті квартирний житловий будинок з будованими приміщеннями за адресою: АР Крим, м. Судак, вул. Гвардійська, 13;

- 9-ти поверховий житловий будинок з мансардним поверхом та вбудованими приміщеннями продовольчого магазину у м. Севастополь, проспект Ген. Острякова, 3;

- багатоповерховий, багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями соцкультбиту та паркінгом по вул. Новикова, 1 , Балаклава, м. Севастополь;

- реконструкція нежитлової будівлі по вул. Сонячний, 6, будинок правосуддя у балаклавському р-ні м. Севастополя.

Вказані об'єкти станом на 31.03.2012 р. не введені в експлуатацію - реалізація об'єктів будівництва не здійснювалась. Формування доходів по вказаним об'єктам не проводилась.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України: витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Визначення термінів "кваліфікаційний актив", "собівартість кваліфікаційного активу", "фінансові витрати, які включені до собівартості кваліфікаційних активів" у Податковому кодексі не наведено. Проте відповідно до п.п. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, інші терміни для цілей розділу III "Податок на прибуток підприємств" цього Кодексу використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 р. № 415, із змінами і доповненнями:

- Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

- Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі - витрати на створення кваліфікаційного активу).

- Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

- Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Згідно з п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", приклади кваліфікаційних активів наведено в додатку 1 до цього Положення (стандарту).

Так, відповідно до Додатку 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", кваліфікаційним активом вважається, зокрема, будівництво приміщень, будинків, будівель, споруд, виготовлення і монтаж устаткування, розробка (створення) програмного продукту та інших нематеріальних активів. При цьому до некваліфікаційних активів відносять, зокрема, активи придбані для продажу, а також сировину, матеріали, конструкції тощо, придбані для використання у виробництві продукції (робіт, послуг) та в іншій операційній діяльності.

Згідно з п. 1 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 23 (МСБО 23) Витрати на позики, виданого Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: витрати на позики, що безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, є частиною собівартості такого активу. Інші витрати на позики визнаються як витрати.

Відповідно до п. 5 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 23 (МСБО 23) Витрати на позики, виданого Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку,

Витрати на позики - витрати на сплату відсотків та інші витрати, понесені суб'єктом господарювання у зв'язку із запозиченням коштів.

Кваліфікований актив - це актив, який обов'язково потребує суттєвого періоду для підготовки його до використання за призначенням чи для реалізації.

Згідно з п. 7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 23 (МСБО 23) Витрати на позики, виданого Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, залежно від обставин, перелічені далі активи можуть бути кваліфікованими активами: (а) запаси; (б) виробничі суб'єкти господарювання; (в) електростанції; (г) нематеріальні активи; (ґ) інвестиції у нерухомість.

Фінансові активи та запаси, які виробляються або іншим чином виготовляються протягом короткого проміжку часу, не є кваліфікованими активами. Активи, готові для використання за призначенням або для реалізації, коли вони придбані, не є кваліфікованими активами.

Відповідно до п. 1.8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказ Міністерства фінансів України 01 листопада 2010 р. № 1300: не капіталізуються фінансові витрати на будівництво та/або виготовлення, виробництво кваліфікаційних активів, якщо вони будуть оцінені за справедливою вартістю, зокрема, біологічних активів, інвестиційної нерухомості.

Згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 липня 2007 р. № 779: інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Отже, сировина, матеріали, конструкції тощо, придбані для використання у виробництві продукції (робіт, послуг) та в іншій операційній діяльності (активи, готові для використання за призначенням або для реалізації, коли вони придбані) не є кваліфікованими активами.

Не капіталізуються фінансові витрати на будівництво та/або виготовлення, виробництво будівель, споруд, які розташовуються на землі, утримуваних з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу (інвестиційної нерухомості).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 28.04.2007 р. між АКБ "Форум", в особі керуючого Севастопольської філії Яковлева О.В. (Банк) та ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон", в особі генерального директора Перчуна О.І. (Позичальник) був укладений кредитний договір № 0017/07/21-KLI від 28.04.2007 р.

За умовами договору: п. 1.1. Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 520 00 доларів США (надалі за текстом - кредитні кошти). п. 1.2. Кредитні кошти надаються строком по 27 квітня 2008 р. п. 1.3. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13 процентів річних (надалі за текстом - проценти). п. 2.4. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником в національній валюті згідно з п. 2.6 цього Договору. п. 2.6. Проценти сплачуються Позичальником на рахунок № 20688300002961 в Севастопольській філії АКБ "Форум", МФО 384931, за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячною за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше остатнього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р № 291, із змінами і доповненнями: на рахунку 95 "Фінансові витрати" ведеться облік витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов'язаних із запозиченнями.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати", а також на рахунки обліку витрат з придбання, будівництва, створення, виготовлення, виробництва, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".

На субрахунку 951 "Відсотки за кредит" ведеться облік витрат, пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користування кредитами банків.

Рахунок 79 "Фінансові результати" призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

На субрахунку 792 "Результат фінансових операцій" визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом - списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати" та 96 "Втрати від участі в капіталі".

У ході проведення по справі комплексної судової економічної та інженерно - технічної експертизи, експертом встановлено, що у журналах-ордерах по рахунку 951 "Відсотки за кредит" ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" за період з 01.06.2011 р. по 31.03.2012 р. операції з нарахування процентів за користування кредитом АКБ "Форум" по кредитному договору № 0017/07/21-KLI від 28.04.2007 р. відображені на загальну суму 4 320 644,33 грн. кореспонденцією рахунків:

червень 2011 р.: ДТ 792 "Результат фінансових операцій" - КТ 951 - 751 919,03 грн.,

вересень 2011 р.: ДТ 792 "Результат фінансових операцій" - КТ 951 - 886 885,08 грн.,

грудень 2011 р.: ДТ 792 "Результат фінансових операцій" - КТ 951 - 1 730 832,97 грн.,

березень 2012 р.: ДТ 792 "Результат фінансових операцій" - КТ 951 - 951 007,25 грн.

Тобто операції з нарахування процентів за користування кредитом АКБ "Форум" призвели до змін (у вигляді зменшення) активів ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р.

В акті перевірки відповідачем вказано, що вказана сума кредитних коштів витрачалась на придбання будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт.

Як було вказано вище, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 98, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 98 зазначено, що: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Необхідно враховувати те, що кредитний договір № 0017/07/21-KLI від 28.04.2007 р., був укладений строком по 27 квітня 2008 р.

Тоді як, відповідно до п. 315 частини 1 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. № 41, із змінами і доповненнями: для первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) встановлений строк зберігання документів 3 роки.

Слід вказати, що відповідно до Додатку 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати": до некваліфікаційних активів відносять, зокрема, активи придбані для продажу, а також сировину, матеріали, конструкції тощо, придбані для використання у виробництві продукції (робіт, послуг) та в іншій операційній діяльності.

Згідно з п. 7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 23 (МСБО 23) Витрати на позики, виданого Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: активи, готові для використання за призначенням або для реалізації, коли вони придбані, не є кваліфікованими активами.

Крім цього, в акті перевірки № 2145/22-1/34459379 від 31.05.2012 р. зазначено, що вказані об'єкти станом на 31.03.2012 р. не введені в експлуатацію, реалізація об'єктів будівництва не здійснювалась.

А тому неможливо визначити до якого класу нерухомості інвестиційної чи операційної відносяться зазначені в акті перевірки об'єкти.

Враховуючи викладене суд зазначає, що кредитний договір № 0017/07/21-KLI від 28.04.2007 р., був укладений для поповнення обігових коштів. Економічна природа безготівкових грошових коштів така, що потрапляючи на поточний рахунок підприємства дані грошові кошти знеособлюються, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати які саме грошові кошти витрачалися з поточного рахунку підприємства.

Сировина, матеріали, конструкції тощо, придбані для використання у виробництві продукції (робіт, послуг) та в іншій операційній діяльності (активи, готові для використання за призначенням або для реалізації, коли вони придбані) не є кваліфікованими активами. Не капіталізуються фінансові витрати на будівництво та/або виготовлення, виробництво будівель, споруд, які розташовуються на землі, утримуваних з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу (інвестиційної нерухомості).

В акті перевірки № 2145/22-1/34459379 від 31.05.2012 р. не зазначено відповідні первинні документи (платіжні доручення, накладні, картки складського обліку матеріалів, матеріальні звіти тощо) не наведено відповідні регістри бухгалтерського обліку з кореспонденцією рахунків (502, 631, 205) що підтверджують наявність факту порушення, а таки обставини вказують на необґрунтованість висновків такого акту через порушення встановленого порядку оформлення результатів перевірок.

Кредитний договір № 0017/07/21-KLI від 28.04.2007 р., був укладений строком по 27 квітня 2008 р., а для первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах встановлений строк зберігання документів 3 роки.

В акті перевірки відповідачем достовірно не встановлено та не визначено до якого класу нерухомості інвестиційної чи операційної відносяться зазначені в акті перевірки об'єкти у зв'язку з тим, що ці об'єкти не введені в експлуатацію.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість викладених в акті перевірки відповідача висновків про порушення позивачем норм п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні витрат на нарахування відсотків за користування кредитами (позиками).

Встановлені судом обставини також підтверджуються висновком проведеної по справі комплексної судової економічної та інженерно - технічної експертизи №15 від 28.12.2012р., яку суд вважає повною, обґрунтованою та приймає у якості доказу по справі.

Зокрема висновком експертизи встановлено, що висновки акту перевірки № 2145/22-1/34459379 від 31.05.2012р. щодо заниження податку на додану вартість всього у сумі 7020 грн. не підтверджуються. Не підтверджуються висновки акту перевірки № 2145/22-1/34459379 від 31.05.2012 р. щодо заниження податку на прибуток у загальній сумі 761217 грн. Також актом перевірки встановлено, що фактичне виконання та використання у власності господарської діяльності позивача роботи, виконанні ТОВ "Вега-Групп" та ПП "Сіті Буд", зазначені в акті перевірки № 2145/22-1/34459379 від 31.05.2012 р. підтверджується.

З урахуванням викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 18.02.2013р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0001742204 від 14.06.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8775грн., з яких за основним платежем 7020грн., за штрафними санкціями 1755грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0001752204 від 14.06.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 761218грн., з яких за основним платежем 761217грн., за штрафними санкціями 1 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №001832204 від 14.06.2012р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 951007грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Кримзалізобетон» 2146грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.