Рішення № 3141512, 05.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/488

05.02.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

До відповідача-1 Державної судової адміністрації України

До відповідача-2 Державного казначейства України

Про стягнення 811232,82 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача Кучма О.Л. (за дов.)

Від відповідача-1 Каленченко В.І. (за дов.)

Від відповідача-2 не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»до Державної судової адміністрації України про стягнення 811232,82 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/488 та призначено розгляд останньої на 18.12.2008 р..

Ухвалою суду від 18.12.2008 р. розгляд справи було відкладено на 22.01.2009 р. та залучено до участі у справі як іншого відповідача (відповідача-2) Державне казначейство України.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

На виконання судових рішень Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної республіки Крим з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на користь Морозка Р.М. та Белоусової Л.В. було стягнуто суму страхового відшкодування в розмірі 838673,40 грн. та судовий збір на користь держави.

Відповідачем-1, за твердженням позивача, частково (в розмірі 30900,52 грн.) були відшкодовані вказані кошти. При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 14.02.1994 р., якою затверджено Порядок та умови державного обов’язкового страхування життя та здоров’я суддів, державне обов’язкове страхування життя та здоров’я суддів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Страхові платежі, включаючи витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним судом України, Верховним судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією на спеціальні рахунки страховиків.

Таким чином, на думку позивача, відповідач на підставі вказаної постанови, а також ст. 41 Закону України «Про страхування», яка визначає, що страховик не відповідає за зобов’язаннями держави, а держава –за зобов’язаннями страховика, зобов’язаний перерахувати позивачеві суму заборгованості з урахуванням 6 відсотків витрат позивача.

Відповідач-1 у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 507 від 12.04.2006 р. позивача було виключено зі страховиків за державним обов’язковим страхуванням життя і здоров’я суддів. На виконання цієї постанови 07.07.2006 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода про розірвання договору № 18-01/06/08-03-21/086-06 про проведення державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів місцевих та апеляційних судів від 01.03.2006 р., з огляду на що на час прийняття судових рішень Залізничним районним судом міста Сімферополя Автономної республіки Крим жодних зобов’язань Державної судової адміністрації України перед позивачем по сплаті страхових платежів не існувало.

Відповідач-1 також зазначив, що під час розгляду судових спорів про стягнення страхового відшкодування він залучався до участі у справі як відповідач, і в позові до нього було відмовлено. Також, на думку відповідача-1, безпідставним є збільшення страхового відшкодування на 6%.

Крім того, як вказує сторона, господарський суд не є компетентним щодо вирішення даного спору, а справа не підсудна йому, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі має бути припинено. На думку відповідача, згідно п. 1.1. ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, спір має бути розглянуто в поряду адміністративного судочинства, адже стороною у справі є Державна судова адміністрація України - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-ХП від 15.12.1992 р. життя та здоров’я суддів підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету. У разі заподіяння судді у зв’язку з виконанням відповідно до закону службових обов’язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров’я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов’язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі п’ятирічного заробітку.

14.02.1994 р. постановою Кабінету Міністрів України № 89 затверджено Порядок та умови державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 1 та 2 даного Порядку державне обов’язкове страхування життя та здоров’я суддів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Страхові платежі за державним обов’язковим страхуванням життя та здоров’я суддів, включаючи пов’язані з цим витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування», застраховані особи при настанні страхового випадку звертаються до страховика, уповноваженого для здійснення цього виду страхування про сплату обчислених відповідно до законодавства страхових виплат.

01.03.2006 р. між відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(страховиком), як переможцем тендеру на закупівлю послуг з державного обов’язкового особистого страхування, та Державною судовою адміністрацією України (страхувальником) було укладено договір № 18-01/06/08-03-21/086-06 державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів місцевих та апеляційних судів (далі - Договір).

Пунктом 8.1 Договору було визначено, що останній діє до 31.12.2006 р..

Відповідно до п. 4.1. загальна сума Договору становить 1991700 грн., включаючи витрати страховика на проведення страхування у розмірі 6%.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що страхувальник щомісячно за повідомленням страховика про настання страхових випадків перераховує на спеціальний рахунок страховика страховий платіж у розмірі, необхідному для проведення страхових виплат застрахованим особам, включаючи витрати страховика на проведення страхування у розмірі 6% суми цього платежу.

Згідно з п. 6 Порядку страхові платежі, не використані в поточному році на виплату страхових сум, зараховуються до чергових платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 507 від 12.04.2006 р. відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»була виключена зі страховиків за державним обов’язковим страхуванням життя і здоров’я суддів.

07.07.2006 р. між сторонами було укладено додаткову угоду про розірвання договору про проведення державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів місцевих та апеляційних судів від 01.03.2006 р. та припинено договірні відносини між відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта»та Державною судовою адміністрацією України.

Залишок коштів, які були перераховані Державною судовою адміністрацією України на рахунок відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»становить 30900,52 грн.

21.08.2008 р. рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної республіки Крим по справі № 2-480/08 за позовом Морозка Романа Михайловича до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Державної судової адміністрації України вирішено стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»суму страхового відшкодування за страховий випадок (що стався під час дії Договору) у розмірі 441504 грн. на користь Морозка Р.М., 1700 грн. судового збору на користь держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

21.08.2008 р. рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної республіки Крим по справі № 2-479/08 за позовом Белоусової Любові Вікторівни до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Державної судової адміністрації України вирішено стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»суму страхового відшкодування за страховий випадок (що стався на час дії Договору) у розмірі 346849,80 грн. на користь Белоусової Л.В., 1700 грн. судового збору на користь держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі зазначених судових рішень постановами про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2008 р. було відкрито виконавче провадження та платіжними дорученнями № 19166 від 04.11.2008 р. на суму 346879 грн. та № 19151 від 04.11.2008 р. на суму 441534 грн. відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»було виплачено в повному обсязі застрахованим особам страхове відшкодування та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обов’язок позивача по сплаті страхового відшкодування виник на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 14.02.1994 р. та Договору.

Згідно з п. 8 Порядку, з вимогою про виплату страхової суми застрахований, член його сім’ї можуть звернутися до страховика протягом трьох років з дня настання страхового випадку.

Починаючи з моменту затвердження Порядку і до внесення змін до нього постановою Кабінету Міністрів України № 507 від 12.04.2006 р. та укладення додаткової угоди між позивачем та відповідачем-1 07.07.2006 р. про розірвання Договору, уповноваженим страховиком на здійснення страхування життя та здоров’я суддів було відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Отже, в цей період у відповідача-1, на підставі п. 2 Порядку, існувало зобов’язання перед позивачем щодо перерахування страхових платежів за державним обов’язковим страхуванням життя та здоров’я суддів, включаючи витрати позивача в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим.

Страхові випадки з Морозком Р.М. та Белоусовою Л.В. сталися в період дії Договору, тобто в момент, коли відповідач-1 мав обов’язок по відшкодуванню коштів згідно з п. 2 Порядку.

Відповідач-1 такий обов’язок не виконав, тому за ним рахується заборгованість по сплаті страхового відшкодування в розмірі 788413 грн., що визначено судовими рішеннями Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної республіки Крим.

Крім цього, відповідно до п. 2 Постанови відповідач зобов’язаний сплатити позивачу суму витрат в розмірі 6 відсотків від загальної суми платежу, що складає 47304,78 грн., що разом становить 838673,40 грн.

Державною судовою адміністрацією України на рахунок відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»було сплачено 30900,52 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про страхування»страховик не відповідає за зобов’язаннями держави, а держава –за зобов’язаннями страховика.

Подане клопотання позивача про припинення провадження у даній справі з огляду на те, що справа не підлягає вирішенню в господарських судах України, а повинна вирішуватись в порядку адміністративного судочинства не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення;

- відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

- за змістом статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

- у даному випадку відповідач-1 не здійснює владні управлінські функції відносно позивача, а тому даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства ознак справи адміністративної юрисдикції та повинен вирішуватися у порядку господарського судочинства.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем-1 було сплачено страхове відшкодування в сумі 30900,52 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача-1 по сплаті страхового відшкодування з урахуванням 6% становить 807772,88 грн.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що витрати, які були ним понесені у зв’язку з судовим розглядом справ за позовами Морозка Р.М. та Белоусової Л.В. (інші витрати), виникли з вини відповідача-1 та пов’язані з його відмовою виконати свої зобов’язання та перерахувати страхові платежі, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення 807772,88 грн. боргу. У стягненні 3460 грн. інших витрат судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 8077,72 грн. державного мита та 117,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26255795) на користь на користь відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186) 807772,88 грн.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26255795) в дохід Державного бюджету України 8077,72 грн. державного мита та 117,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні 3460 грн. відмовити.

Суддя

С.А. Ковтун

Рішення підписано 10.03.2009 р.