Рішення № 3141498, 09.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/9

09.02.09

За позовом Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс»

до Закритого акціонерного товариства «Трансімпекс»

про стягнення 40 720,35 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Секретар судового засідання Кулик Л. В.

Представники:

Від позивача: Соколенко О. В. –пред. за довіреністю № 5/2009-Д віж 25.12.2008р.

Від відповідача: Петраченко О. В. –пред. за довіреністю № 3 від 01.01.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Трансімпекс»заборгованості за Договором на поставку продукції № 145/007-29 від 16.04.2007р. в розмірі 40 720,35 грн., в тому числі 30 835,72 грн. –сума основного боргу, 5 257,49 грн. – пені, 3 946,97 грн. –збитки від інфляції, 680,17 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2008р. порушено провадження у справі № 53/9, розгляд справи призначено на 12.01.2009р.

У зв’язку з не з’явленням в судове засідання суду представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2009р. розгляд справи було відкладено до 09.02.2009р.

В судовому засіданні представник позивач надав заяву про зменшення суми позовних вимог, а саме заявив про зменшення розміру нарахування пені, яка, відповідно до заяви представника позивача тепер складає –3 744,69 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 09.02.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позовні вимоги позивача, в якому визнає суму заборгованості перед позивачем по справі та заявляє клопотання про перенесення розгляду справи на 6 місяців.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.02.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.04.2007р. між сторонами у справі укладено Договір на поставку продукції № 145/007-29, відповідно до умов якого Поставщик зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах даного Договору в асортименті, кількості і по ціні, відповідно до Специфікації, яка є невід’ємною частиною даного Договору. Кількість, строк поставок товару, місця розгрузки товару можуть погоджуватися сторонами на підставі письмових заявок Покупця, які можуть бути передані Постачальнику за допомогою факсу (п. 1.1. Договору на поставку продукції № 145/007-29від 16.04.2007р.).

Позивач поставив продукцію відповідачу на суму 61 671,44 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 48 від 13.11.2007р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯОБ від 12.11.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Також позивач по справі надав відповідачу рахунок на передплату № 33 від 12.11.2007 р. та Рахунок-Фактуру № 76 від 13.11.2007р. на підставі Договору на поставку продукції № 145/007-29від 16.04.2007р.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до припису ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач по справі частково оплатив заборгованість за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 474 від 14.11.2007р. на суму 30 835,75 грн.

Позивач надсилав на адресу відповідача лист № 29/404 від 11.02.2008р. та Претензію № 11-08/1/08/63 від 01.04.2008р. з проханням погасити заборгованість в сумі 30 835, 72 грн., яка виникла у зв’язку з виконання Договору на поставку продукції № 145/007-29від 16.04.2007р.

Відповідач надав відповідь на претензію в якій зобов’язався погасити заборгованість перед позивачем в повному обсязі, як вбачається з листа № 89 від 28.04.2008р.

Але відповідач не погасив заборгованості перед позивачем, таким чином на день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача становить 30 835, 72 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою № 11/05 від 25.12.2008р. за підписами директора та головного бухгалтера позивача та Актом звірки розрахунків між позивачем та відповідачем від 01.01.2008р.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30 835,72 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача по справі пені в розмірі 3 744,69 грн.

Суд, дослідивши Договір на поставку продукції № 145/007-29 від 16.04.2007р., виявив що даним Договором не передбачений вид штрафної санкції за порушення Договору такий як пеня.

Як вбачається з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу штрафні санкції застосовуються в розмірі передбаченому Договором.

Так, як розмір штрафних не передбачений Договором на поставку продукції № 145/007-29 від 16.04.2007р., то суд вважає за належне відмовити у задоволені вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача по справі, оскільки немає підстав для її стягнення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 680,17 грн. та збитків від інфляції на суму 3 946,97 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач по справі визнає борг в повному обсязі та просить суд перенести розгляд справи на 6 місяців, оскільки має можливість розрахуватися з позивачем по справі тільки через деякий час, а саме після стягнення заборгованості зі своїх боржників.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішений господарським судом у строк не більше двох місяців від дні одержання позовної заяви.

П. 6 ст. ст. 83 ГПК України надає право Господарським судам приймаючи рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність відстрочення рішення № 53/9 на 3 місяці.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Трансімпекс»(02140, м. Київ, вул. О. Мішуги, 3В, оф. 20, код ЄДРПОУ 32660255 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс»(41101, Сумська область, м. Шостка, вул. Куйбишева, 41, код ЄДРПОУ 14314452) основний борг в сумі 30 835 (тридцять тисяч вісімсот тридцять п’ять) грн. 72 коп., 3% річних –680 (шістсот вісімдесять) грн. 17 коп., збитків від інфляції –3 946 (три тисячі дев’ятсот сорок шість) грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 354 (триста п’ятдесят чотири) грн. 63 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106 (сто шість) грн. 73 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Відстрочити Рішення Господарського суду міста Києва № 53/9 від 09.02.2009р. на 3 (три) місяці.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.