Рішення № 3141409, 22.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/484

22.01.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті Інвест Компані»

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок

«Будшляхмаш»

2. Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний

Банк»(ВАТ «ВіЕйБі Банк»)

Про визнання недійсним договору

Представники:

Від позивача –не з’явився,Гавчак І.В.за дов.був присутн. в суд.засіданні 09.12.08

Від відповідача -1: не з’явилися

Від відповідача -2: не з’явилися

В засіданні приймали участь:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті Інвест Компані»звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Будшляхмаш», відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ВАТ «ВіЕйБі Банк») про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-157/07 від 01.10.2007 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів було укладено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки продавець акцій, які були предметом купівлі-продажу, не був їх власником, та, крім того, зазначені акції перебували під арештом, оскільки не було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню ухвали про скасування їх арешту.

На підставі зазначеного, позивач просить визнати недійсним спірний договір з моменту його укладення та стягнути із відповідачів сплачене державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів у судові засідання не з’явилися, проте надали відзиви на позовну заяву, у яких просять відмовити у задоволенні позову, оскільки продавець за спірним договором був власником акцій, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах, наказом господарського суду та розпорядженням державної виконавчої служби, а арешт з акцій був скасований ухвалою Господарського суду міста Києва до моменту фактичної їх передачі за договором.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

За таких обставин, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 року між ТОВ «Торговий будинок «Будшляхмаш»(продавець) і ТОВ «Трініті Інвест Компані»(покупець), при посередництві ВАТ «ВіЕйБі Банк»(брокер), був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-157/07, за умовами якого продавець зобов’язується продати і передати у власність покупця зазначені у п. 1.1. договору цінні папери, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити їх.

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом купівлі-продажу є цінні папери: прості іменні акції; емітент –ВАТ «Київський річковий порт»(код ЄДРПОУ 03150071); код цінних паперів (ISIN) UA1004071007; форма існування: бездокументарна; номінальна вартість 1 шт. цінного паперу: 0, 35 грн., ціна продажу 1 шт. цінного паперу: 4, 85 грн.; загальна кількість акцій, що є предметом продажу: 27 133 шт.

Відповідно до п. 1.2. Договору загальна ціна цінних паперів складає 131 595, 05 грн.

Умовами п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору передбачено, що покупець зобов’язаний перерахувати на рахунок продавця № 2600730013389 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 321637, повну вартість цінних паперів у строк до 01.07.2008 р., а продавець у строк до 01.11.2007 р. здійснити усі дії, необхідні для перерахування цінних паперів на рахунок покупця, у зберігача. Покупець набуває право власності на цінні папери з моменту їх зарахування на рахунок у цінних паперах.

З матеріалів справи вбачається, що актом приймання-передачі від 05.10.2007 року продавець передав, а покупець прийняв зазначений пакет простих іменних акцій. Покупець своїх зобов’язань з оплати придбаних акцій не виконав, оскільки вважав договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

При цьому, суд зазначає, що з вищезазначеного акту приймання-передачі, а також виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 010195, вбачається, що дії по зарахуванню акцій на рахунок продавця відбулися 04.10.2007 р., а дії по їх списанню на рахунок покупця –05.10.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2007 р. (справа за 2001 рік) скасовано заходи забезпечення позову по справі № 14/90, прийняті ухвалою суду від 26.01.2001 р.; ухвали суду від 26.01.2001 р. та від 31.01.2001 р. по справі № 14/90 –визнано такими, що втратили чинність.

Як вбачається із належним чином засвідченої копії вищевказаної ухвали, яка додана до відзиву відповідача –2, остання була отримана ВАТ «ВіЕйБі Банк»04.10.2007 р. за вх. № 933. Таким чином, усі дії по зарахуванню/списанню акцій були здійснені після прийняття банком ухвали про скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та визнання попередніх ухвал такими, що втратили свою силу.

Посилання позивача на те, що ухвала про скасування заходів забезпечення позову повинна була бути передана на виконання державній виконавчій службі, а дії по зарахування акцій вчинені після винесення відповідної постанови державного виконавця є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зі змісту ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження є сукупністю дій органів та посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що покладається на Державну виконавчу службу. Отже, виконавче провадження здійснюється при примусовому виконанні відповідного судового рішення, проте в силу принципу обов’язковості рішення суду, який також закріплено ст. 129 Конституції України, це не виключає його добровільного виконання, що, 04.10.2007 р., було зроблено відповідачем -2.

Таким чином, враховуючи те, що виконавчому провадженню підлягають судові рішення в примусовому порядку, то відповідно до п. 9 Порядку накладення арешту на цінні папери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.1999 р. № 1744, зняття арешту на цінні папери має провадиться на підставі постанови державного виконавця в тому випадку, коли боржник добровільно не виконує відповідне судове рішення.

Суд також не може погодитися з доводами позивача про те, що відповідач –1 не був власником акцій на момент їх продажу з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі (п. 1.1. Договору) –виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власнику цінних паперів.

Згідно виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 010195 за період з 01.10.2007 р. по 30.10.2007 р. (часу укладення і виконання спірного договору), ТОВ «Торговий будинок «Будшляхмаш» був власником пакету акцій, який продав ТОВ «Трініті Інвест Компані», а отже в силу положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України мав право на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися ними, в тому числі шляхом їх продажу.

Крім того, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України право власності на акції перейшло до відповідача –1 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 01.07.2002 р., на виконання ухвали від 01.07.2002 р. по справі № 20/287 про зміну способу та порядку виконання судового рішення про стягнення боргу шляхом проведення перереєстрації прав власності на вказані акції на ім’я ТОВ «Торговий будинок «Будшляхмаш»та розпорядження відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва від 03.07.2002 р. № 1299/16, яке, 03.07.2002 р., було передано до виконання відповідачу –2.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для визнання недійсним спірного договору, доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзивах на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Господарські витрати, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.І. Борисенко