Рішення № 3141406, 20.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/25

20.01.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до

Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6»

про

стягнення 87 800, 83 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Науменко А.В. –представник за довіреністю б/н від 01.12.2008 року;

Від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов’язань за договором № 498/10/2006 від 24.10.2006 року у розмірі 38 473, 97 грн. та пені у сумі 49 326, 86 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.12.2008 року.

У судове засідання 03.12.2008 року представник позивача з’явився, надав документи на вимогу ухвали суду. Крім того, позивач надав представнику відповідача акт звірки розрахунків для його підписання повноважною особою.

Представник відповідача у судове засідання 03.12.2008 року з’явився, надав усні пояснення, проте вимоги ухвали суду від 25.11.2008 року не виконав. Крім того, він подав суду відзив на позовну заяву, у якому просив припинити провадження у справі. Своє клопотання мотивував тим, що позивачем було порушено умови додатку № 2 до договору фінансового лізингу № 498/10/2006 від 24.10.2006 року та не надано талон на бульдозер для проходження державного технічного огляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2008 року відмовлено у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку із необгрунтованістю та відкладено розгляд справи до 19.12.2008 року.

У судовому засідання 19.12.2008 року представник позивача надав уточнення позовних вимог, згідно з яких зазначив, що в позовній заяві була допущена описка, а саме: замість визначення «неустойка»було вказано - «пеня», Так, відповідно до п. 8.5 договору фінансового лізингу № 498/10/2006 від 24.10.2006 року, відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу в перші п’ять днів прострочення та 0,5 % від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а тому просить суд читати в позовній заяві замість визначення «пеня»- «неустойка».

Крім того, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 38 473, 97 грн. та неустойку у сумі 49 326, 86 грн.

Представник відповідача у судове засідання 19.12.2008 року не з’явився, документи на вимогу ухвали не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.12.2008 року відкладено розгляд справи до 20.01.2008 року.

У судове засідання 20.01.2009 року представник відповідача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

В С Т А Н О В И В:

24.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(надалі - лізингодавець) та відкритим акціонерним товариством «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6»(надалі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 498/10/2006 (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язується придбати у власність навантажувачі у відповідності до встановленої лізингоотримувачем специфікації і передати їх, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, відповідачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування, а позивач зобов'язується прийняти його на умовах договору та сплачувати лізингові платежі.

Також, 24.06.2006 року сторони підписали додаткову угоду № 498/10/2006-ДС/1 до договору фінансового лізингу № 498/10/2006 від 24.06.2006 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору передача лізингодавцем майна, а також документів, які є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізиногоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна.

На виконання вищезазначеного пункту договору сторони 01.10.2006 року підписали акт здачі-приймання майна, а саме: бульдозера Б10М.0111-ЕН у кількості 1 штука.

Відповідно до п. 6.3 Договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати відповідачем становить 109 632, 23 умовних одиниць. Умовна одиниця відповідно до п. 6.1 Договору, розуміється як сума, що виражена в гривнях України та є рівною одному Долару США по курсу НБУ.

Згідно з нормами п. 6.5 та п. 6.6 Договору, лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1 до Договору). Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок сплати лізингових платежів зазначається в графіку внесення платежів.

Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як результат суми лізингового платежу, який виражається в «у.о.»згідно «Графи 3»додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2, який збільшується на 1%. Курс 2 - це курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату встановлену для проведення наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (п. 6.1.1 Договору).

В період з червня по жовтень 2008 року на 30 число кожного місяця офіційний курс НБУ для одного Долара США становив: 4, 8489 грн., 4, 8448 грн., 4, 8457 грн., 4, 861 грн. та 5, 7604 грн. відповідно.

Позивач за період з червня по жовтень 2008 року виставив відповідачу для оплати консолідовані рахунки № 3981 від 30.06.2008 року на суму 31 172, 00 грн., № 4564 від 30.07.2008 року на суму 31 124, 75 грн., № 5380 від 30.08.2008 року на суму 30 005, 55 грн., № 6415 від 30.09.2008 року на суму 29 552, 75 грн., та № 7030 від 30.10.2008 року на суму 32 221, 11 грн.

Як було встановлено судом, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 498/10/2006 від 24.06.2006 року «графік внесення платежів», а саме до 30 числа кожного місяця, однак відповідач за вищезазначений період розрахувався частково, перерахувавши 10.09.2008 року на рахунок позивача кошти у сумі 24 500, 46 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем на день звернення позивача до суду становить 38 473, 97 грн.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості майна від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання з'явився, однак доказів сплати лізингових платежів не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у сумі 38 473, 97 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача неустойки у сумі 49 326, 86 грн. за період з 01.07.2008 року по 21.11.2008 року, обґрунтовуючи це посиланням на п. 8.5 Договору.

Відповідно до п. 8.5 договору фінансового лізингу № 498/10/2006 від 24.06.2006 року, відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочення та 0,5 % від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

З наведеного пункту Договору (п. 8.5) вбачається, що даний вид штрафних санкцій є пенею, а тому вищезазначене твердження позивача є помилковим.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже було встановлено судом, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем до 30 числа кожного місяця.

Таким чином, розмір пені становить:

За червень 2008 року: 12 250, 23 грн. (заборгованість) * 24% * 72 (з 01.07.2008 року по 10.09.2008 року) / 365 = 579, 96 грн.

За липень 2008 року: 12 250, 23 грн. (заборгованість) * 24% * 42 (з 31.07.2008 року по 10.09.2008 року) / 365 = 338, 31 грн.

За серпень 2008 року: 12 250, 23 грн. (заборгованість) * 24% * 82 (з 02.09.2008 року по 21.11.2008 року) / 365 = 660, 51 грн.

За вересень 2008 року: 12 250, 23 грн. (заборгованість) * 24% * 52 (з 01.10.2008 року по 21.11.2008 року) / 365 = 418, 86 грн.

За жовтень 2008 року: 12 250, 23 грн. (заборгованість) * 24% * 22 (з 31.10.2008 року по 21.11.2008 року) / 365 = 177, 21 грн.

Отже, сума пені за перерахунком суду становить 2 174, 85 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 406, 51 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 54, 63 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509,549, 626, 806 ЦК України, ст. 193, 230, 292 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6»(02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А; р/р 2600722391001 в АБ «Київська Русь», МФО 319092, код ЄДРПОУ 04723646) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, Бізнес-Центр «Реноме», р/р 26008301013536 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 33104543) суму основного боргу у розмірі 38 473 (тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 97 коп., пеню у сумі 2 174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 85 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 406 (чотириста шість) грн. 51 коп. та 54 (п’ятдесят чотири) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Дідиченко М.А.