Рішення № 31414016, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/8383-2012 14.05.13

За первісним позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар»доФізичної особи-підприємця Клименко Тетяни Федорівнитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Каранда Оксана Володимирівнапро стягнення 80 000,0 грн. та зобов'язання звільнити приміщеннята за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Клименко Тетяни ФедорівнидоОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар»прозобов'язання усунути перешкоди у користуванні орендованими приміщеннями та стягнення збитків

Суддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом - Піскун В.О., Кіщук Т.В. (представники за дов.);

від відповідача за первісним позовом - не з'явились;

від третьої особи - не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Янтар" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Клименко Тетяни Федорівни про стягнення 80 000,00 грн. та зобов'язання звільнити приміщення.

Фізична особа-підприємець Клименко Тетяна Федорівна подала зустрічний позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Янтар" про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщеннями по вул. Боженка, буд. № 83 в місті Києві та стягнення збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р., в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Янтар" відмовлено повністю. Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Клименко Тетяни Федорівни задоволено частково. Зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Янтар" усунути перешкоди в користуванні орендованим майном відповідно до договору оренди нерухомого майна від 28.07.2006 р. шляхом погодження з Фізичною особою-підприємцем Клименко Тетяною Федорівною проектної документації на приєднання до електричних мереж вбудованого приміщення (оздоровчий центр, приміщення №115) у житловому будинку № 83 по вул. Боженка в місті Києві (погодження прокладання КЛ 0,4 кВ по внутрішніх будівельних конструкціях).Стягнуто з позивача на користь відповідача 1 073,00 грн. судового збору. В задоволення іншої частини зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. у справі №5011-48/8383-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи стало таке:

- судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та дослідженням, що матеріали справи не містять доказів нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди нерухомого майна від 28.07.2006 р.;

- рішення суду загальної юрисдикції у цивільній справі №2-5237/06 від 29.11.2006 р. про визнання дійсним договору оренди від 28.07.2006 р. не може мати преюдиціального значення для вирішення господарського спору у даній господарській справі, оскільки воно ґрунтується на положеннях ст. 241 ЦК України і при цьому Клименко Т.Ф. та Діденко П.В. виступали у зазначеній цивільній справі як фізичні особи, тоді як в договорі оренди вони виступають як фізичні особи - підприємці (орендарі);

- матеріали справи не містять доказів визнання договору оренди від 28.07.2006р. дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.

Розпорядженням № 04-1/112 від 26.02.2013 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справ, відповідно до якого справу передано на новий розгляд судді Жагорніковій Т.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2012 р. справу №5011-48/8383-2012 прийнято до провадження суддею Жагорніковою Т.О. та призначено її розгляд на 21.03.2013 р.

У процесі провадження у справі від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну підстави позову, у якій позивач за первісним позовом просить зобов'язати Фізичну особу-підприємця Клименко Тетяну Федорівну звільнити нежитлові приміщення № 4, № 5, № 6, № 7 загальною площею 98,5 кв.м., які входять до групи приміщення № 115, що розташовані у цокольному поверсі будинку № 83 по вул. Боженка у м. Києві. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 21.03.2013 р., від 09.04.2013 р., на підставі ст.ст. 77, 86 ГПК України розгляд справи відкладався.

12.04.2013 р. від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності позивача за первісним позовом на нежитлові приміщення №№ 4, 5, 6, 7, що розташовані у цокольному поверсі за адресою: м. Київ, вул. Боженка, буд. № 83, та входять до групи приміщень 115 площею 98,5 кв.м.

Розглянувши подане клопотання та проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як роз'яснено у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на наведене, враховуючи, що предметом спору у даній справі є звільнення переданих за договором приміщень (а не визнання на них права власності, визнання недійсним договору від 28.07.2006 р. тощо), та зважаючи на те, що визначення предмета доказування належить до повноважень суду, суд у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовляє.

12.04.2013 р. від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на первісний відзив, у якому відповідач за первісним позовом заперечує проти недійсності договору оренди від 28.07.2006 р., посилаючись на фактичну передачу спірного майна відповідачу за первісним позовом, належне виконання ним умов договору щодо проведення капітального ремонту вказаного майна та сплати орендної плати. Крім того, відповідач за первісним позовом посилається на встановлення рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.11.2006 р. у справі № 2-5237/06 преюдиціального факту ухилення позивача за первісним позовом від нотаріального посвідчення вказаного договору та на встановлення при попередньому розгляді справи факту його укладення.

У судове засідання 14.05.2013 р. представники відповідача за первісним позовом та третя особа не з'явились. 29.04.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що його представник перебуватиме у щорічній відпустці за межами міста Києва. 29.04.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва надійшло також клопотання від третьої особи, у якій вона простить призначити іншу дату та час розгляду справи у зв'язку з неможливістю присутності у даному судовому засіданні за сімейними обставинами.

У п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Оскільки відповідач за первісним позовом та третя особа не навели мотивів та не надали доказів неможливості заміни їхніх представників, суд у задоволенні клопотань вказаних учасників судового процесу відмовляє.

14.05.2013 р. від позивача за первісним позовом надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 80 000,00 грн. та припинення у цій частині провадження. У даному судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав подану ним заяву про відмову від позову в частині стягнення 80 000,00 грн., позовні вимоги іншій частині просив задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку (п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що наслідки відповідних процесуальних дій позивачу за первісним позовом відомі, суд вважає за можливе прийняти відмову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» від первісних позовних вимог в частині стягнення 80 000,00 грн. та провадження у цій частині припинити.

У судовому засіданні 14.05.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.07.2006 р. між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» (орендодавець) та Фізичною-особою підприємцем Клименко Тетяною Федорівною (орендар) було підписано договір оренди нерухомого майна (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендарі (відповідач та Фізична особа-підприємець Діденко П.В.) приймають у строкове платне користування майно на умовах, визначених в договорі.

Згідно з актом передання нежитлових приміщень від 31.07.2006 р. в строкове платне користування передані нежитлові приміщення №4, №5, №6, №7 (групи приміщень 115) загальною площею 98,5 кв.м., які розташовані у цокольному поверсі будинку № 83 по вул. Боженка в місті Києві.

Відповідно до додаткової угоди від 29.04.2010 р. №1 орендарями за договором є Фізична особа-підприємець Клименко Т.Ф. та Каранда О.В., які діють солідарно.

Фізична особа-підприємець Діденко П.В. продав за договором купівлі-продажу від 02.06.2010 р. Каранді О.В. право оренди приміщень за договором.

У п. 5.1 договору (з врахуванням додаткової угоди від 29.04.2010 р. №3) орендна плата визначається за користування майном протягом 1 місяця та складає 4000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 29.04.2010 р. №1 орендарями за договором є Фізична особа-підприємець Клименко Т.Ф. та Каранда О.В., які діють солідарно.

Згідно з актом передання нежитлових приміщень від 31.07.06 р. в строкове платне користування передані нежитлові приміщення №4, №5, №6, №7 (групи приміщень 115) загальною площею 98,5 кв.м., які розташовані у цокольному поверсі будинку №83 по вул. Боженка в місті Києві.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.11.2006 р. у справі №2-5237/06 (з врахуванням ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 30.11.06) договір визнано дійсним.

За користування об'єктом оренди у період з січня по грудень 2011 року відповідачем за первісним позовом на користь позивача з первісним позовом перераховано 23 852,54 грн., що складається з 5 142,86 грн. за користування об'єктом оренди у період з 01.01.2011 р. по 09.02.2011 р. та 18 709,68 грн. за користування у період з 29.07.2011 р. по 19.12.2011 р.

23.12.2011 р. позивач надіслав відповідачу лист №109, в якому повідомив про відмову від договору у зв'язку із наявністю прострочення по сплаті орендної плати за вісім місяців оренди в сумі 32 000,00 грн.

Спір між сторонами у даній справі про зобов'язання звільнити орендоване приміщення за первісним позовом ґрунтується на відсутності у відповідача за первісним позовом підстав користуватися спірними приміщеннями та про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні орендованим приміщеннями і стягнення збитків за зустрічним позовом ґрунтується на порушенні відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань щодо забезпечення безперешкодного використання орендарем спірного майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги в частині звільнення відповідача з приміщень підлягають задоволенню, в частині стягнення 80 000,00 грн. - провадження підлягає припиненню, а у зустрічному позові слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди від 28.07.2006 р.) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ст. 794 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Пунктами 4.1.,4.2 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання орендодавцем та орендарями. Строк оренди складає 15 років з моменту його підписання.

За змістом ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 28.07.2006) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, договір оренди від 28.07.2006 р. нотаріально не посвідчувався, а також не проведено його державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Аналогічну правову позицію, згідно з якою правила ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін, викладено у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі № 2-17/604-2009.

Згідно з ч. 1 ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст.ст. 210, 640, 794 ЦК України договір оренди від 28.07.2006 р. є неукладеним, тобто таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти недійсності договору оренди від 28.07.2006 р., посилаючись на фактичну передачу спірного майна відповідачу за первісним позовом, належне виконання ним умов договору щодо проведення капітального ремонту вказаного майна та сплати орендної плати. Також відповідач за первісним позовом посилається на встановлення рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.11.2006 р. у справі № 2-5237/06 преюдиціального факту ухилення позивача за первісним позовом від нотаріального посвідчення вказаного договору та на встановлення при попередньому розгляді справи факту його укладення.

Суд визнає вказані доводи відповідача за первісним позовом необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 роз'яснено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Водночас рішення суду загальної юрисдикції у цивільній справі №2-5237/06 від 29.11.2006 р. про визнання дійсним договору оренди від 28.07.2006 р. не може мати преюдиціального значення для вирішення господарського спору у даній господарській справі, оскільки воно ґрунтується на положеннях ст. 241 ЦК України, а його резолютивна частина містить лише правові висновки суду.

Не спростовує неукладеності договору передача спірного майна відповідачу за первісним позовом, сплата ним орендної плати та ухилення позивача за первісним позовом від нотаріального посвідчення договору у зв'язку з відсутністю державної реєстрації вказаного правочину у розумінні ст.ст. 210, 640, 794 ЦК України.

Оскільки неукладений договір не породжує ніяких правових наслідків, і у матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача інших речових прав на приміщення № 4, № 5, № 6, № 7 загальною площею 98,5 кв.м., які входять до групи приміщення № 115, що розташовані у цокольному поверсі будинку № 83 по вул. Боженка у м. Києві, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача за первісним позовом передбачених законом правових підстав займати спірні приміщення. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 18.01.2011 р. у справі № 22/126, від 12.05.2009 р. у справі № 4/33-08.

За вказаних обставин первісні позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити спірні приміщення визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою негаторного позову є належне право позивача користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Особливістю подання позову в порядку ст. 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, для правильного вирішення спору, поданого на підставі відповідної норми (негаторного позову), судам належить на підставі належних та допустимих доказів з'ясувати зміст майнових прав позивача щодо спірного майна, а також наявність чи відсутність порушення прав позивача щодо користування та розпоряджання цим майном неправомірними діями відповідача, що не пов'язані з позбавленням позивача володіння зазначеним майном.

З урахуванням наведеного та враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності у Фізичної особи-підприємця Клименко Тетяни Федорівни прав на спірне майно, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні майном.

Оскільки вимоги про стягнення збитків є похідними та безпосередньо пов'язаними з вимогами про усунення перешкод у користуванні спірними приміщеннями, а у задоволенні останніх суд відмовляє, то вказані похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині первісних вимог про стягнення 32 000,00 заборгованості з орендної плати та 48 000,00 грн. неустойки підлягає припиненню у зв'язку з прийняттям відмови від вказаних вимог позивача за первісним позовом.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом (в частині вимог про зобов'язання звільнити приміщення) та зустрічним позовом відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Фізичну особу-підприємця Клименко Тетяну Федорівну. Припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 5011-48/8383-2012 в частині первісних позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» про стягнення 32 000,00 заборгованості з орендної плати та 48 000,00 грн. неустойки припинити.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Клименко Тетяну Федорівну (03110, м. Київ, вул. Олексіївська, буд. 4, кв. 14, ідентифікаційний номер 1872417467) звільнити нежитлові приміщення № 4, № 5, № 6, № 7 загальною площею 98,5 кв.м., які входять до групи приміщення № 115, що розташовані у цокольному поверсі будинку № 83 по вул. Боженка у м. Києві.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Клименко Тетяни Федорівни (03110, м. Київ, вул. Олексіївська, буд. 4, кв. 14, ідентифікаційний номер 1872417467) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» (03150, м. Київ, вул. Боженка, буд. 83, ідентифікаційний код 21487526) 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 20.05.2013 р.

Суддя Жагорнікова Т.О.