Рішення № 3141330, 18.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/448

18.02.09

За позовом

Державного підприємства «Готель «Україна»

до

Міністерства закордонних справ України

третя особа

Державне казначейство України

про

стягнення 8 630,32 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

Калина Т.Д., юр-т, дов. №04-08/19-256 від 24.06.2008;

від відповідача –

Яковенко Н.В., др. сек. від. прав. забезпеч., дов. №721/17-911-2020/7 від 28.11.2008;

від третьої особи –

Пашун Л.М.,нач. юр. деперт., дов. №18-22/42 від 09.01.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Готель «Україна»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 8 630,32 грн. з Міністерства закордонних справ України (далі –Відповідач) заборгованості за надалі послуги з проживання та харчування урядової делегації Республіки Екваторіальна Гвінея.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2008 порушено провадження у справі №34/448 та призначено розгляд справи на 19.12.2008.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 14.01.2009 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Державне казначейство України (далі –третя особа).

Позовні вимоги мотивні тим, що Відповідач листом від 24.11.2005 №213/17-4391 замовив послуги з проживання та харчування в період 24 листопада до 16 грудня 2005 року на загальну суму 8630,32 грн.

Однак, Відповідач за надані послуги не розрахувався.

Відповідач письмових заперечень, в порядку ст. 59 ГПК України не подав, та пояснив, що, в зв’язку з тим, що Позивач виставив рахунок після сплину одного року, ліміт коштів за бюджетною програмою 1401080 «Забезпечення перебування в Україні іноземних делегацій, пов’язаних з офіційними візитами»було вичерпано.

Третя особа надала пояснення у справі та повідомила, що річним розписом загального фонду державного бюджету на 2005 рік Міністерству закордонних справ України за бюджетною програмою 1401080 передбачено асигнувань у сумі 3261,100 тис. грн. Відкрито та спрямовано асигнувань за вищевказаною програмою 3261,100 тис. грн., або 100 відсотків планових призначень.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, 24.11.2005 Відповідача звернувся до Позивача з листом №213/17-4391 з проханням організувати та провести «Коктейль»в ресторані готелю «Україна»з 19-00 24 листопада 2005 року на 31 особу на честь польської делегації.

06.12.2005 Відповідач звернувся до Позивача з листом №630/17-114-3006 у зв’язку з перебуванням в Україні 14-16 грудня 2005 з офіційним візитом урядової делегації Республіки Екваторіальна Гвінея у складі: Заступника міністра закордонних справ, міжнародного співробітництва і франкофонії (МЗС МСФ), Заступника міністра фінансів і бюджету і Генерального директора Департаменту зовнішньої політики та міжнародних договорів (МЗС МСФ) з проханням забезпечити проживання і харчування делегації в готелі «Україна»упродовж 2 діб, виходячи з наступного: проживання: 2 номери «напівлюкс»вартістю 590 грн. на добу кожний і 1 звичайний номер вартістю 382 грн. на добу (приїзд делегації до готелю 14.12.2005, від’їзд делегації в аеропорт 16.12.2005; харчування: 200 грн. на одну особу.

Даним листом Відповідач гарантував оплату Позивачу.

В матеріалах справи наявний лист Відповідача за №630/13-114-3005 від 06.12.2005 до Кабінету Міністрів України яким інформували останнього, що у період з 14 до 16 грудня 2005 року з офіційним візитом перебуватиме урядова делегація закордонних справ, міжнародного співробітництва та франкофонії, а відтак Відповідач просив надати дозвіл на оплату проживання членів делегації в готелі «Україна».

Однак, Відповідач за надані послуги не розрахувався.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

Частиною 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частин 2, 3, статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг, про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи рахунки та акт здачі-прийняття робіт.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання Позивачем своїх зобов’язань підтверджується заказом-рахунком на обслуговування та актом №200 від 24.11.2005 про відпуск харчування на суму 4650,00 грн., актом №УК-0000067 від 25.11.2005 здачі-приймання робіт (надання послуг), довідкою служби прийому та розміщення, згідно заявки МЗСУ №9306 з 14 по 16 грудня 2005, рахунком №УК-0000497 від 09.12.2005 на суму 3105,00 грн., заказ-рахунком на обслуговування та Актами №208, від 14.12.2005, №209 від 15.12.2005, №210 від 16.12.2005 про відпуск харчування на загальну суму 875,32 грн.

В матеріалах справи наявна бухгалтерська довідка №04-08/19-518 від 19.12.2008 за підписом директора та головного бухгалтера Позивача, відповідно до якої борг Відповідача за проживання в готелі урядової делегації Екваторіальної Гвінеї в період з 14.12.2005 по 16.12.2005 складає 3105,00 грн., за харчування та обслуговування в ресторані готелю «Україна»складає 5525,32 грн.

03.04.2006 Позивач звернувся до Відповідача з претензією на суму 8630,32 грн. та просив останнього вжити заходів щодо погашення заборгованості та у встановленій формі та терміни надати відповідь на претензію.

Як слідує з матеріалів справи, дана претензія була отримана Відповідачем 13.04.2006, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №12061686.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Державне казначейство України пояснило, що річним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету на 2005 рік Міністерству закордонних справи України за бюджетною програмою 1401080 «Забезпечння перебування в Україні іноземних делегацій, пов’язаних з офіційними візитами»передбачено асигнувань в сумі 3261,100 тис. грн..

Відкрито та спрямовано асигнувань за вищевказаною програмою 3261,100 тис. грн., або 100 відсотків планових призначень.

Таким чином, Відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг в сумі 8 630,32 грн. у семиденний термін після отримання вимоги.

Відтак, суд визнає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 8 630,32 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1, ідентифікаційний код 00026620) на користь Державного підприємства «Готель «Україна»(01001, м. Київ, вул. Інститутська, 4, ідентифікацій код 22926100) 8 630 (вісім тисяч шістсот тридцять) грн. 32 коп. основного боргу, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Р.Б. Сташків