Рішення № 3141268, 18.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/341

18.12.08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Києва”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Едера Макс”, м. Київ

про стягнення 394 768, 08 грн.

Суддя Копитова О.С.

За участю секретаря судового засідання Павлюк А.О.

Представники сторін:

від позивача: Романова І.М., представник за довіреністю № 80 від 01.10.2008

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хліб Києва” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Едера Макс” про стягнення 394 468,08 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2008 року порушено провадження у справі № 28/341 та призначено судове засідання на 18.12.2008 року.

В судовому засіданні 18.12.2008 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що при оформленні позовної заяви була допущена технічна помилка та замість суми заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 394 768,08 грн. зазначено 394 468,08 грн. В зв’язку з чим позивач просить врахувати зазначені уточнення та стягнути з відповідача 394 768,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Едера Макс” своїх зобов’язань за Договором № 27/04/07 від 27.04.2007, щодо порушення строків поставки товару. При цьому позивач зазначає, що ним було перераховано відповідачу авансовий платіж в розмірі 394 768,08 грн., який за невиконання відповідачем умов договору позивач просить стягнути в судовому порядку. Позивач стверджує, що ним на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою повернути кошти, однак відповідач на претензію не відповів, коштів не повернув.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.12.2008 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Едера Макс” (надалі по тексту ТОВ „Едера Макс”) (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб Києва” (надалі по тексту ТОВ „Хліб Києва”) (Покупець) було укладено Договір № 27/04/07 (далі Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується поставити Покупцю відповідне обладнання, а Покупець зобов’язується прийняти це обладнання та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах визначених в Договорі (п. 1.1).

Відповідно до п. 4.1 Договору кожна партія обладнання повинна бути поставлена покупцю на протязі десяти днів з моменту отримання повідомлення від Покупця о готовності прийняти вказану кількість партій обладнання. Кінцевий строк поставки –15 квітня 2008 року.

Згідно п. 6.1 Договору розрахунки за поставлене обладнання здійснюються в вигляді авансового платежу в розмірі 30% (тридцяти відсотків) від суми Договору, що складає 394 768,08 грн., на протязі п’яти банківських днів с дати підписання Договору. На протязі п’яти банківських днів з моменту поставки кожного комплекту обладнання, Покупець виплачує Постачальнику інші 70% вартості кожного поставленого комплекту обладнання.

Матеріалами справи встановлено, що 04.05.2007 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача на виконання умов договору 394 768,08 грн. попередньої оплати.

Як встановлено вище кінцевий термін поставки товару згідно договору - 15 квітня 2008 року.

Відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов’язання щодо поставки передбаченого Договором обладнання не виконав.

21.04.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією в якій, посилаючись на невиконання умов договору просив повернути перераховані кошти.

Відповідач, згідно наявних в матеріалах справи доказів, на претензію не відповів, кошти не повернув.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 394 768,08 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом генерального директора та головного бухгалтера, актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи встановлено, що позивач здійснив відповідачеві передоплату відповідно до умов Договору, відповідач свого обов’язку щодо поставки товару у строк визначений в договорі не виконав.

Як зазначено вище, 21.04.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією в якій, посилаючись на невиконання умов договору просив повернути кошти. Відповідач на претензію не відповів, зобов’язання за договором не виконав, кошти не повернув.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи викладені обставини, зокрема факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати по Договору в розмірі 394 768,08 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, в судове засідання не з’явився, по суті позову не заперечив.

При цьому господарський суд враховує, що позивачем в ході судового розгляду справи було уточнено позовні вимоги майнового характеру, однак державне мито при цьому сплачено не було. Приймаючи до уваги той факт, що судом розглянуті по суті всі заявлені позивачем вимоги, господарський суд вважає за доцільне стягнути з позивача несплачену суму державного мита. Однак враховуючи той факт, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, керуючись приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Едера Макс” (03150, м. Київ, вул. Боженка, 66 ідентифікаційний код 34803742, р/р 26001004480601 в АКБ „ТАС-Комерцбанк” м. Києва, МФО 300164 або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Києва” (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, ідентифікаційний код 32313105, р/р 2600800017225 в ВАТ КБ „Хрещатик” в м. Києві, МФО 300670) основний борг в розмірі 394 768,08 грн. (триста дев’яносто чотири тисячі сімсот шістдесят вісім гривень вісім копійок), витрати на сплату державного мита в сумі 3 947, 68 грн. (три тисячі дев’ятсот сорок сім гривень шістдесят вісім копійок) та 118 грн. (сто вісімнадцять) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Києва” (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, ідентифікаційний код 32313105, р/р 2600800017225 в ВАТ КБ „Хрещатик” в м. Києві, МФО 300670) на користь державного бюджету України державне мито в розмірі 2,68 грн. (дві гривні шістдесят вісім копійок).

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О.С. Копитова