Постанова № 3141241, 23.02.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

23.02.09 Справа № 10/108-2734

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.

при секретарі Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від позивача (скаржник) –Гарагуц І.Ф.

від відповідача - не з’явився

від третьої особи –Іструшкіна А.О.

розглянув апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства компанія «РАЙЗ» вих.№10/2-ЮР від 31.10.2008 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 22.10.2008 року, суддя Півторак М.Є.

у справі №10/108-2734

за позовом Закритого акціонерного товариства компанія «РАЙЗ», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростандарт», с.Ворвулинці

третя особа на стороні позивача - Дочірнє підприємство «РАЙЗ-АГРОСЕРВІС», м.Дубно

про стягнення 337525,73 грн. заборгованості

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.10.2008 року по справі №10/108-2734 відмовлено в позові ЗАТ компанія «РАЙЗ»до ТзОВ «Агростандарт»про стягнення 337525,73 грн., з яких 127860,41 грн. - сума боргу, 4671,45 грн. - відсотки за користування товарним кредитом, 64932,07 грн. - 28% річних з простроченої суми за неправомірне користування грошовими коштами, 63930,21 грн. - збитків, 13451,62 грн. - пені, 55722,96 грн. - сума інфляційних втрат, 6957,01 грн. - 3% річних.

Судом при винесенні рішення взято до уваги те, що сторонами у договорі поставки №РДУ-037 на умовах товарного кредиту від 13.04.2006 року є ДП «Райз-Агросервіс»(Чернівецька філія) та ТзОВ «Агростандарт», а позивачем по справі ЗАТ компанія «Райз»та відзначено, що останнім не надано суду доказів, які б свідчили про затвердження в установленому порядку передавального акту, відомостей про внесення до ЄДРПОУ запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДП «Райз-Агросервіс»(Чернівецька філія), а відтак суд вказує на те, що позивачем не доведено наявність заборгованості перед ЗАТ компанія «Райз»за поставлену продукцію.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду, ЗАТ компанія «Райз»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 22.10.2008 року по справі №10/108-2734, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ЗАТ компанії «Райз»задоволити повністю, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповноту встановлених судом обставин справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що правонаступником всіх прав і обов’язків дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” (Чернівецька філія) шляхом реорганізації, є ЗАТ компанія “Райз, посилаючись при цьому на витяг з протоколу №2 від 10.05.2006 року загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства компанія “Райз” та передавального акту (балансу) від ДП “Райз-Агросервіс” до ЗАТ компанії “Райз” на 25 липня 2006 року.

Представник скаржника (позивача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник третьої особи на стороні позивача, пояснила суду, що правонаступником всіх прав і обов’язків дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” (Чернівецька філія) є ЗАТ компанія “Райз” і підтвердила заборгованість відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте надіслав суду клопотання, в якому просить про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача був присутній у судовому засіданні 15.12.2008 року, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Суму заборгованості не спростовував, доказів погашення не представляв.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

13 квітня 2006 року між Дочірнім підприємством “Райз-Агросервіс”(Чернівецька філія) (в тексті договору - Постачальник) та ТзОВ “Агростандарт”(в тексті договору - Покупець) укладено договір поставки № РДУ -037 на умовах товарного кредиту, відповідно до умов якого постачальник зобов’язувався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов’язувався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно пунктів 2.1., 2.3. розділу 2 укладеного договору вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а; покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору на банківський рахунок постачальника.

З додатку №1а, вбачається, що сторони договору встановили терміни оплати відстрочених платежів, зокрема, кінцевий термін –01 вересня 2006 року.

Пунктами 2.6 та 2.7. розділу 2 договору передбачено, що товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом та за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника проценти; строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу, а проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті в термін визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу.

Згідно укладеного договору відповідачу поставлено в терміни обумовлені в додатку №1а від 13.04.2006 року товарно-матеріальні цінності та надано кредит на загальну суму 127860 грн. 41 коп., про що свідчать копії доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей та накладні, які містяться в матеріалах справи.

ДП “Райз-Агросервіс“ поставило відповідачу товар на загальну суму 167 224грн. 84 коп., згідно накладних: №ВН/053008-046 від 24.05.06 р. на суму 117 471 грн. 38 коп., №ВН/053009-062 від 24.05.06 р. на суму 11198 грн. 88 коп., №ВН/053008-082 від 30.05.06 р. на суму 13977 грн. 60 коп., №ВН/053008-084 від 31.05.06 р. на суму 1800 грн. 00 коп., №ВН/063009 від 22.06.06 р. на суму 17875 грн. 66 коп., №ВН/063009-049 від 26.06.06 р. на суму 2323 грн. 40 коп., №ВН/063009-063 від 30.06.06 р. на суму 2577 грн. 92 коп. Відповідачем оплачено товар частково в сумі 39364,43 грн. Таким чином, залишились не оплаченими 127 860,41 грн., що становлять суму основного боргу, яку просить стягнути позивач.

10.05.2006 року на загальних зборах акціонерів ЗАТ компанії “Райз” вирішено припинити діяльність ДП “Райз-Агросервіс” та його філій (в переліку яких також зазначено Чернівецьку філію), шляхом приєднання до ЗАТ компанії “Райз”, про що складено протокол загальних зборів № 2 від 10.05.2006 року.

Відповідно з п. 3 зазначеного протоколу ЗАТ компанія „Райз” є правонаступником ДП „Райз-Агросервіс”. На виконання рішення зборів акціонерів ЗАТ компанії “Райз” 25.07.06 року складено передавальний акт (баланс) від ДП “Райз-Агросервіс” до ЗАТ компанії “Райз.

В матеріалах справи наявна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видана станом на 29.08.2008 року, в якій зазначено що 24.05.2006 року в єдиний державний реєстр внесено запис про рішення засновників щодо припинення ДП «Райз-Агросервіс», яке пов’язане з реорганізацією.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст.525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Враховуючи те, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за договором, а саме не сплачено 127 860,41 грн., заборгованості за поставлений товар та 4671,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом, які передбачені п.2.9 договору №РДУ-037 від 13.04.2006 року, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість вимог позивача у цій частині та вважає їх такими, що підлягають до задоволення

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов договору №РДУ-037 від 13.04.2006 року, а саме п.7.3 та п.7.5 передбачено, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користуванням товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу; у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

Таким чином, враховуючи наведене, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 64932,07 грн. відсотків за неправомірне користування коштами.

Стосовно нарахованої позивачем пені в сумі 13451,62 грн., то судом перевірено правомірність нарахування такої та встановлено, що підставною є нарахована відповідачу пеня в сумі 13415,11 грн.

Поряд з цим, підлягають до стягнення також нараховані позивачем 3% річних в сумі 6957,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 55722,96 грн., враховуючи положення ст. 625 ЦК України, якою передбачено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно заявлених до стягнення позивачем 63930,21 грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язань, слід зазначити про те, що ЗАТ компанією “Райз” не доведено ту обставину, що йому завдано будь-які збитки внаслідок винних дій відповідача по невиконанню договірних зобов'язань, а, відтак, в позові в цій частині слід відмовити.

Стосовно посилань позивача на п.7.4 договору №РДУ-037 від 13.04.2006 року, відповідно до якого покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по цьому Договору (сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків порушення зобов’язання - 10% вартості неоплаченої вартості (ціни) товару, то такі до уваги не приймаються, оскільки наведена умова правочину в будь-якому випадку не звільняє ЗАТ компанію “Райз” від обов'язку довести існування збитків, що передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до ст.49 ГПК України суд проводить розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ЗАТ компанія «Райз»задоволити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 22.10.2008 року по справі №10/108-2734 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з ТзОВ «Агростандарт»(с.Ворвулинці, Заліщицького району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 31877130) на користь ЗАТ компанія «Райз»(м.Київ, вул.Академіка Заболотного,152, код ЄДРПОУ 13980201) - 127860,41 грн. - основного боргу, 4671,45 грн. - відсотків за користування товарним кредитом, 64932,07 грн. - 28% річних з простроченої суми за неправомірне користування коштами, 13415,11 грн. - пені, 55722,96 грн. - інфляційних втрат, 6957,01 грн. - 3% річних, 4103,38 грн. державного мита (з яких 2735,59 грн. - за розгляд справи господарським судом та 1367,79 грн. - за подання апеляційної скарги) та 95,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позову відмовити.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.