Рішення № 3141230, 25.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.09 р. Справа № 16/210

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Муравйовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’ян” м.Слов’янськ, Донецької області

про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 274667,19грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Полунін В.І. – за довіреністю

від відповідача: Кузьменков О.В. – за довіреністю

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2008р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’ян” м.Слов’янськ, Донецької області про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 274667,19грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 01.12.2008р. – 09год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди № 1900 від 07.02.2008р., додаткову угоду № 1 від 29.02.2008р., акти наданих послуг, акти прийому-передачі обладнання в оренду, акти повернення обладнання з оренди, лист № 54/х від 01.08.2008р., неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані штрафні санкції.

Відповідач надав до суду пояснення від 15.12.2008р. та визнав позовні вимоги в частині суми боргу в розмірі 135349,50грн., суми індексу інфляції в розмірі 3849,71грн., суми 3% річних в розмірі 1322,13грн., суми пені в розмірі 8884,81грн., заперечує проти нарахування розміру неустойки в сумі 125261,04грн., посилаючись на невиконання позивачем вимог ст.188 Господарського кодексу України.

Відповідач надав доповнення до пояснень від 25.02.2009р. та зазначає, що не отримував повідомлення позивача за № 54/х від 01.08.2008р. про відмову позивача від договору № 1900 від 07.02.2008р. та необхідність погасити наявну заборгованість з орендної плати та повернути орендоване майно, а тому вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування неустойки. Крім того, вказує, що позивач необґрунтовано нарахував ПДВ на суму неустойки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

07.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пері” (орендодавець) та Товариством з обережною відповідальністю „Слов”ян” (орендар) був укладений договір оперативної оренди обладнання за № 1900 (далі за текстом – договір), згідно п.1.1. якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (у т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізована тара для її транспортування), про що були складені акти прийому-передачі.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. (п.3.1. договору).

Відповідно до пункту 4.2.1. договору ставка орендної плати (без ПДВ) складає 5% від оціночної вартості переданого в оренду обладнання за один місяць.

Орендна плата сплачується орендарем протягом 35 календарних днів з моменту закінчення місяця, за який була нарахована орендна плата (п.4.1.5. договору). За перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати (п.4.1.6. договору).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 29.02.2008р. розмір орендної плати за березень 2008р. становив 1,6% оціночної вартості обладнання.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Заборгованість з орендної плати за період з лютого по липень 2008р. становить 135349,50грн., що підтверджується актами наданих послуг № 0576 від 29.02.08р., № 0898 від 31.03.08р., № 1212 від 30.04.08р., № 1533 від 31.05.08р., № 1884 від 30.06.08р., № 2235 від 31.07.08р.

На момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з орендної плати.

За вказаних обставин, вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості з орендної в розмірі 135349,50грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 8884,81грн., суд виходить з наступного:

Відповідно до пункту 7.1. договору у випадку несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача розмір пені за прострочення сплати орендної плати становить 8884,81грн.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 3849,71грн., 3% річних в розмірі 1322,13грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, розмір 3% річних складає 1322,13грн. та індекс інфляції становить 3849,71грн.

Тому стягненню підлягають 3% річних в розмірі 1322,13грн. та індекс інфляції в розмірі 3849,71грн.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки в розмірі 125261,04грн., суд зазначає наступне:

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення обладнання орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочки.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення за № 54/х від 01.08.2008р. з вимогою повернути орендоване обладнання загальною вартістю 441060,00грн. до 31.08.2008р.

Згідно розрахунку позивача розмір неустойки становить 125261,04грн.

Однак, зважаючи на той факт, що вартість обладнання становить 441060,00грн., за останній місяць оренди (серпень 2008р.) розмір орендної плати становить 22053,00грн. (441060,00грн. х 5% = 22053,00грн.), розмір неустойки за користування майном за час прострочення повернення майна складає 22053,00грн. х 2 = 44106,00грн.

Суд зазначає, що позивачем необґрунтовано включено до розрахунку суми неустойки 20% ПДВ, що суперечить діючому законодавству.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

У даному випадку нарахована позивачем неустойка – це штрафна санкція, яка не є об’єктом оподаткування, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За вказаних обставин, вимоги позивача щодо стягнення неустойки підлягають задоволенню частково в сумі 44106,00грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’ян” м.Слов’янськ, Донецької області про стягнення суми боргу в розмірі 135349,50грн., суми індексу інфляції в розмірі 3849,71грн., суми 3% річних в розмірі 1322,13грн., суми пені в розмірі 8884,81грн., неустойки в розмірі 125261,04грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов’ян” м.Слов’янськ, Донецької області (вул.Генерала Батюка, 2 „А”, кв.65, м.Слов’янськ, Донецька область, 84121; ЄДРПОУ 34009100; р/р 26006284030010 в АКБ „Базіс” м.Харків, МФО 351760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна” м.Київ (вул.М.Раскової, 23, к.822, м.Київ, 02002; ЄДРПОУ 31032954; р/р 26000000672000 в АТ „КАліон Банк Україна” м.Київ, МФО 300379) суму боргу в розмірі 135349,50грн., індекс інфляції в розмірі 3849,71грн., 3% річних в розмірі 1322,13грн., пеню в розмірі 8884,81грн., неустойку в розмірі 44106,00грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1935,12грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 83,13грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 25.02.2009р.

Суддя