Постанова № 31412277, 17.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2761/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

13 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.

за участю: представника позивача - Рогозного І.М.

представника відповідача - Тараненко Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 лютого 2013 року № 0000182210, № 0000192210 , -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2013 року до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СТК-Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 листопада 2012 року № 0001492230, від 23 січня 2013 року № 0001752230, № 0000292280, від 05 лютого 2013 року № 0000182210, № 0000192210.

02 квітня 2013 року суддею Одеського окружного адміністративного суду Цховребовою М.Г. роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 листопада 2012 року № 0001492230, від 23 січня 2013 року № 0001752230, № 0000292280, від 05 лютого 2013 року № 0000182210, № 0000192210. Справу в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 лютого 2013 року № 0000182210, № 0000192210 виділено в окреме провадження та присвоєно номер 815/2761/13-а.

Згідно автоматичного перерозподілу справу № 815/2761/13-а передано для розгляду судді Токміловій Л.М. та ухвалою від 05 квітня 2013 року прийнято до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві (а.с.3-24). В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «СТК-Україна» відповідачем складено акт від 18.01.2013 року № 234/22-1/34599502 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «СТК-Україна» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Сегмент-Юг» за податковий період червень 2010 року, на підставі якого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.02.2013 року №0000182210 та № 0000192210. Представник позивача зазначив, що перевірку проведено згідно наказу № 62 від 10.01.2013 року на підставі норм пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Позивач вважав оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.112-117), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час перевірки встановлено: порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року № 168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 80816 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ рядка 26 декларації за червень 2010 року на суму 10812 грн. Відповідач вважав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням чинного на час його прийняття вимог податкового законодавства, а отже, ці рішення є правомірними та скасуванню не підлягають. Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «СТК-Україна» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 28.09.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичних осіб № 15561020000022474 (а.с.40).

На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «СТК-Україна» знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та було зареєстроване, зокрема, платником податку на додану вартість.

В перевіряємий період ТОВ «СТК-Україна» мало господарські взаємовідносини з ПП «Сегмент-Юг» на підтвердження чого позивачем надано до суду копії: договору поставки від 01.11.2008 року № 01/11-К/1, рахунки фактури № 06025 від 02.06.2010 року та № 060818 від 08.06.2010 року, видаткові накладні № 06024 від 02.06.2010 року та № 060811 від 08.06.2010 року, податкові накладні від 02.06.2010 року № 06028 та від 08.06.2010 року № 060810.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 10.01.2013 року № 000066/54 та рішення керівника ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС оформленого наказом від 10.01.2013 року № 62 та згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізор-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, інспектором податкової служби 1 рангу Барановою О.О. в період з 11.01.2013 року по 17.01.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СТК-Україна» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Сегмент-Юг» за податковий період червень 2010 року.

При цьому, як вбачається з наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 10.01.2013 року № 62 «Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки» відповідачем перевірку призначено та проведено на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Повідомлення та наказ на проведення перевірки вручено 11.01.2013 р. під розписку генеральному директору ТОВ «СТК-Україна» Фурману В.М.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 18.01.2013 року за № 234/22-1/34599502 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «СТК-Україна» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Сегмент-Юг» за податковий період червень 2010 року. (а.с.25-37), яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року № 168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 80816 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ рядка 26 декларації за червень 2010 року на суму 10812 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000182210 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 80816,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 20204,00 грн. та № 0000192210 від 05.02.2013 року про завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 10812,00 грн.(а.с.37-38).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС такими, що винесено протиправно та незаконно, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС при проведенні виїзної позапланової перевірки ПП ТОВ «СТК-Україна» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Сегмент-Юг» та винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97), визначені виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного датою, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3. 7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Факт одержання та оплати позивачем вартості придбаних послуг за договором підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, наданими позивачем в ході розгляду справи, які перелічені судом вище.

Системний аналіз вищенаведених положень Закону України "Про податок на додану вартість" дозволяє зробити висновок про те, що платник податку (в даному випадку - позивач) виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, що фактично і було зроблено.

Крім того, норми податкового законодавства, чинного на момент господарських відносин позивача з контрагентом, передбачали всього один випадок, при якому податкова накладна визнається недійсною, - при заповненні її особою, яка не зареєстрована платником ПДВ і якій не присвоєний індивідуальний податковий номер (п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., який діяв на час проведення операцій за договором між позивачем та контрагентом). Тільки в цьому випадку податковий кредит по ПДВ не може вважатися підтвердженим.

Платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СТК- Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 лютого 2013 року № 0000182210, № 0000192210 підлягають задоволенню.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 13 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТК- Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 лютого 2013 року № 0000182210, № 0000192210 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05 лютого 2013 року № 0000182210, № 0000192210.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 17 травня 2013р.

Суддя Л.М. Токмілова

17 травня 2013 року.

.