Рішення № 3141183, 02.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/463

02.02.09

За позовом

До

Про

Приватного підприємства «Деметра»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»

стягнення 591 818,17 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

Представники сторін :

Від позивача : Кібірєв О.Ю. –представник за довіреністю № б/н від 22.11.2008 року;

Від відповідача : Сімінович М.Є. –представник за довіреністю № 01/12/08 від 01.12.2008 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Деметра»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт» про стягнення 591 818,17 грн.

20.11.2008 року порушено провадження у справі № 37/463, розгляд справи було призначено на 02.12.2008 року о 15-20.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2008 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/463 від 20.11.2008 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.2008 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, проте на адресу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.12.2008 року представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, відповідно до якого станом на 15.11.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»значиться за адресою : 02660, м. Київ, Дніпровський район, вул. Степана Сагайдака, 101-А. Суд зазначає, що дана адреса є іншою, ніж та, що вказана в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.01.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути 394192,86 грн. суму основного боргу та 17613,84 грн. пені. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду. В зв’язку з прийняттям судом заяви про зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2009 року подав заяву про відкладення розгляду справи, в зв’язку з поданням зустрічної позовної заяви.

Крім того, в судовому засіданні 20.01.2009 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 37/463. Судом подане клопотання було задоволено.

У судовому засіданні 20.01.2009 р., відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 02.02.2009 року о 14-30.

22.01.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства «Деметра»про зобов’язання прийняти повернення товару в асортименті на суму 281162,10 грн. та належним чином оформити повернення товару.

У відповідності до статті 63 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2009 року № 05-5-37/ 15447 було повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.

02.02.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»повторно звернулось з зустрічної позовною заявою до Приватного підприємства «Деметра»про визнання бездіяльність Приватного підприємства «Деметра»по нездійсненню повернення товару неправомірною, зобов’язання Приватне підприємство «Деметра»прийняти у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»повернення товару в асортименті згідно додатку на суму 284194,63 грн. та належним чином оформити повернення товару.

У відповідності до п. 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 року № 37/463 було повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2009 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2009 року за згодою представників сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2007 року між Приватним підприємством «Деметра»(постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Торговий дім «Родоніт»(дистриб’ютор) був укладений договір дистрибуції № б/н, відповідно до якого позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 573927,80 грн. згідно видаткових накладних № ДИ031936 від 06.06.2008 року, № ДИ029328 від 29.05.2008 року, № ДИ029329 від 29.05.2008 року, а також актів приймання-передачі товару від 30.05.2008 року.

Пунктом 4.2 договору (в редакції, яка викладена в протоколі розбіжностей) передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється дистриб’ютором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту отримання даного товару дистриб’ютором.

За твердженням позивача відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 394192,86 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Приватним підприємством «Деметра» доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п.4.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

При цьому, суд відзначає, що судом не приймаються посилання відповідача на те, що він має право не оплачувати товар, який підлягає поверненню позивачу, з огляду на наступне.

Суд розглянувши заперечення відповідача встановив, що пунктом 5.2.16 договору сторони погодили, що дистриб’ютор має право повернути постачальнику неякісний або нереалізований товар (до закінчення строку придатності не менше 30 календарних днів), а постачальник зобов’язаний прийняти такий товар протягом 10 календарних днів та замінити на товар з достатнім для подальшої реалізації строком. За твердженням відповідача у нього на складі наявний товар вартістю 284194,63 грн. При цьому жодними доказами дане твердження відповідач не підтверджує, оскільки надана позивачем довідка щодо залишків ТМЦ на 20.01.2009 року не приймається судом як належний доказ з огляду на те, що дана довідка підписана та складена відповідачем в односторонньому порядку.

Жодних доказів того, відповідач звертався до позивача з вимогою здійснити заміну товару у відповідності до умов договору суду не надано.

При цьому, проаналізувавши умови договору, суд відзначає, що повернення та заміна товару не звільняє відповідача від обов’язку оплатити вартість товару, отриманого згідно договору, в строки, які встановлені п. 4.2 договору.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання ним своїх обов’язків є видаткові накладні № ДИ031936 від 06.06.2008 року, № ДИ029328 від 29.05.2008 року, № ДИ029329 від 29.05.2008 року, товарно-транспортні накладні, а також акти приймання-передачі товару від 30.05.2008 року. Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

Судом встановлено, що сторонами у договорі чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, тобто протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару дистриб’ютором.

При цьому, суд відзначає, що після порушення провадження у справі відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 110000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 03.12.2008 року, 27.11.2008 року 24.11.2008 року, які надані відповідачем для долучення до матеріалів справи, проте позивач зменшуючи суму основного боргу, не врахував здійснені відповідачем платежу, факт отримання коштів в розмірі 110000,00 грн. позивачем визнається та не оспорюється, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню, в зв’язку з відсутністю предмету спору у відповідності до п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи складає 284192,86 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, позов в частині стягнення боргу в розмірі 284192,86 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 17613,84 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення строків оплати товару, які передбачені пунктом 4.2 дистриб’ютор оплачує постачальнику неустойку, тобто пеню, в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на моменту порушення зобов’язань, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і вартості неоплаченого товару.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», проте перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем невірно визначено розмір подвійної облікової ставки НБУ, а відповідно невірно визначений розмір пені, який підлягає стягненню.

Відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 29257,80 грн.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

464146.33

30.07.2008 - 15.10.2008

78

12.0 %

0.066 %

23739.943

91253.47

30.07.2008 - 15.10.2008

78

12.0 %

0.066 %

4667.391

18528

07.08.2008 - 15.10.2008

70

12.0 %

0.066 %

850.466

Частиною 1 п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а дії відповідача є порушенням вимог договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами договору (п. 6.2) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», то позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі, а саме у сумі 17613,84 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається, а тому позивачу не підлягає поверненню державне мито в розмірі 1918,12 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Торговий дім «Родоніт» (02660, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101-А, код 34425622) на користь Приватного підприємства «Деметра» (61012, м. Харків, вул. Енгельса, код 31149163) 284192,86 грн. –основного боргу, 17613,84 грн. –пені, 4118,07 грн. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Торговий дім «Родоніт»суми основного боргу в розмірі 110000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 10.02.2009 року