Рішення № 31411717, 23.05.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 рокуСправа № 912/640/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/640/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Данай", м. Кіровоград

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія холоду", м. Кіровоград

про стягнення 62 363 грн. 88 коп.

Представники:

від позивача - Захарченко І.В., довіреність від 19.09.2012р., директор Шевченко О.В., наказ № 39/1к від 01.12.2006р.

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данай" звернулося до господарського суду із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія холоду" заборгованості в сумі 62363,88 грн.

Відповідача участі свого представника в засідання суду не забезпечив, витребуваних судом документів не подав. Водночас господарський суд вважає позивача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі (ухвала суду від 17.04.2013 року) за адресою місцезнаходження відповідача, яка зазначена у позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, а саме - м. Кіровоград, вул. Виставочна, 12а. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу №912/640/13 в судовому засіданні 23.05.2013 року за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000098 від 31.03.2012 року, № РН-000112 від 31.02.2012 року, № РН-0000607 від 31.10.2012 року (а.с. 8, 15, 22, 25) товариством з обмеженою відповідальністю "Данай" передано товариству з обмеженою відповідальністю "Національна компанія холоду" товар (газ зріджений) на загальну суму 106850,29 грн.

Факт отримання вказаного товару підтверджується також довіреностями № 95 від 01.03.2012 року, № 395 від 01.10.2012 року, № 444 від 01.11.2012 року, № 486 від 01.12.2012 року (а.с 9, 16, 23, 26).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна компанія холоду" за отриманий товар на підставі рахунків-фактури № СФ-000112 від 31.03.2012 року, № СФ-000657 від 31.10.2012 року, № СФ-000810 від 30.11.2012 року, № СФ-0000899 від 31.12.2012 року здійснило частковий розрахунок за отриманий товар (газ зріджений) на суму 44486,41 грн, про що свідчать банківські виписки (а.с 11-14, 18-21).

У зв'язку з виниклою заборгованістю відповідача перед позивачем, на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія холоду" було направлено вимогу від 18.03.2013 року (а.с 28), яка залишена відповідачем без реагування.

Таким чином між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу поставки товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Видаткові накладні не містять строку оплати. Проте позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 18.03.2013 (а.с 28), яку відповідачем отримано 02.04.2013 року (а.с 29) та залишено без відповіді.

З урахуванням статті 253 та пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач остаточно повинен був розрахуватись у строк до 09.01.2013 року включно.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 62363,88 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія холоду" (25014 м. Кіровоград, вул. Виставочна, 12а, ідентифікаційний код 24148026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Данай" (25014 м.Кіровоград, вул. Мурманська, 1, ідентифікаційний код 32513989) заборгованість в сумі 62363,88 грн, а також судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Належним чином засвідчені копії рішення надіслати відповідачу за адресою: 25014 м.Кіровоград, вул. Виставочна, 12а.

Повне рішення складено 27.05.2013 року.

Суддя Т. В. Макаренко