Рішення № 31411038, 13.05.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/12944/12

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Васильченка О. В. ,

при секретарі -Кушніренко Ю. М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління юстиції в м. Києві про усунення від спадкування, визнання майна особистою приватною власністю, визнання права власності на спадкове майно за заповітом та за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ОСОБА_2, ГУЮ в м. Києві в якому просила: зобов'язати першу Київську державну нотаріальну контору виключити з числа спадкоємців ОСОБА_2; визнати майно, а саме: нежиле приміщення № 32 загальною площею 124,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 6016-П від 10.12.2003 року; нежиле приміщення № 18 (в літ. Б) загальною площею 237,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, придбано ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу №1454 від 11.05.2005 року; нежилі приміщення № 1,2 - їдальня загальною площею 189,40 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 в літ. А, придбано ОСОБА_3 26.11.2002 року на підставі Наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 25 листопада 2002року №978-В Київської міської державної адміністрації; нежилі приміщення (літ. А) загальною площею 791,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_3; частку нерухомого майна, що розташована на земельній ділянці, яка складається з нежилих будівель: комплекс блок складів (Д, Е, Ж) пл. 1516,90 кв.м., головного виробничого комплексу (літ. Б) площею 1647,2 кв.м., гараж (літ. В) площею 34,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 згідно договору поділу нерухомого майна від 08.09.2004 року; таким, що належало особисто ОСОБА_3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, а саме: нежиле приміщення № 32 загальною площею 124,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 6016-11 від 10.12.2003року; нежиле приміщення № 18 (в літ. Б) загальною площею 237,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, придбано ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу №1454 від 11.05.2005 року; нежилі приміщення № 1,2 - їдальня загальною площею 189,40 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 в літ. А, придбано ОСОБА_3 26.11.2002 року на підставі Наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 25 листопада 2002року № 978-В Київської міської державної адміністрації; нежилі приміщення (літ. А) загальною площею 791,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 - свідоцтво на право власності Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 27.10.2003року серія № HP № 010007841; частку нерухомого майна, що розташована на земельній ділянці яка складається з нежилих будівель: комплекс блок складів (Д, Е, Ж) пл. 1516,90 кв.м., повного виробничого комплексу (літ. Б) площею 1647,2 кв.м., гараж (літ. В) площею 34,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, згідно договору поділу нерухомого майна від 08.09.2004 року; в порядку спадкування за заповітом. Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, що належало на праві спільної сумісної власності їй та її чоловіку ОСОБА_3, а саме: житловий будинок з прибудинковими спорудами, що розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_5, придбаний в 2011 році на підставі договору купівлі-продажу; автомобіль CHRAYSLER 300 С, державний номерний знак № НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 06.12.08; в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3, покійний чоловік позивача, в період з 1984 року до 2005 року перебував у офіційно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Проте, у 2000 році ОСОБА_2, залишила свого чоловіка та виїхала на постійне місце проживання спочатку до держави Ізраїль, а потім до США припинивши шлюбні відносини. У липні 2005 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва було розірвано. У грудні 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб і проживали у ньому до ІНФОРМАЦІЯ_2 - дня смерті ОСОБА_3

За життя у листопаді 2008 року ОСОБА_3 склав нотаріально посвідчений заповіт на ОСОБА_1 за яким заповів їй належне йому нерухоме майно.

Крім того, у власності покійного чоловіка позивача, ОСОБА_3 знаходилося нерухоме та рухоме майно придбане після складання заповіту, а саме житловий будинок з прибудинковими територіями розташований на земельній ділянці в с. Чайка, Києво-Святошинського району, Київської області та автомобіль CHRAYSLER 300 C.

У березні 2012 року позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після смерті померлого чоловіка ОСОБА_3 Через деякий час, ОСОБА_1 стало відомо, що з відповідною заявою до нотаріуса звернулася колишня дружина її чоловіка - ОСОБА_2, з якою ОСОБА_3 у липні 2005 року офіційно розлучився. ОСОБА_2 подала до нотаріуса ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23.05.12, за якою рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.07.05 про розірвання шлюбу, через 2,5 місяці після смерті ОСОБА_3, було скасовано, провадження у справі закрито.

06.11.12 ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до нотаріальної контори з проханням видати свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом, однак отримала відмову-відповідь, що дане питання необхідно вирішувати в судовому порядку, оскільки на майно претендує ще колишня дружина - ОСОБА_2

На думку позивача, дії колишньої дружини її покійного чоловіка ОСОБА_2 порушують права ОСОБА_1 на отримання спадщини за законом та заповітом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги з викладених підстав, просили задовольнити позов у повному обсязі.

ОСОБА_2 особисто в судове засідання не з'явилася, діючи через своїх представників проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.05.12 було скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.07.05 про розірвання шлюбу, а тому ОСОБА_1 втратила право на спадкування після смерті ОСОБА_3, оскільки колишня дружина поновлена в правах.

ГУЮ в м. Києві свого права на участь у судовому засіданні не використало, в листі від 30.11.12 за № 31268 просило суд розглянути справу на розсуд суду (а.с. 32).

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 31.08.1984 року уклали шлюб у Краснодонському міському відділі ЗАГСу, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено актовий запис № 339. Після укладення шлюбу, чоловікові було присвоєно прізвище «ОСОБА_3». (т.2 а.с. 103). Також між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було взято церковний шлюб, що не заперечувалося сторонами.

ОСОБА_2, згідно посвідчення про підтвердження Ізраїльського громадянства, набувши з 01.01.2000 року громадянство Ізраїлю, у січні 2000 року виїхала на постійне місце проживання до вказаної країни (а.с. 137).

27.01.04 з ініціативи ОСОБА_3 Київською Митрополією Української Православної Церкви було надано балогословіння на зняття церковного шлюбу (т. 1 а.с. 143).

Поясненнями свідка ОСОБА_6 встановлено, що покійний ОСОБА_3 в період перебування ОСОБА_2 в Ізраїлі переказував їй гроші та придбав квартиру, дав так звані «відступні».

19.05.04 ОСОБА_2, перебуваючи в Ізраїлі, склала нотаріально посвідчену заяву в якій зазначила про те, що постійно проживає в Ізраїлі з 11.01.2000 року, спільне господарство з ОСОБА_3 не ведеться, спільне проживання та фактичне збереження шлюбу неможливе, спору про поділ майна, що є спільною власністю немає. Щодо майна та майнових прав придбаних ОСОБА_3 в період шлюбу, ОСОБА_2 жодних майнових претензій не має. Заяву ОСОБА_2 було апостильовано (т. 1 а.с. 139-141).

Таким чином, судом встановлено, що зазначену вище заяву ОСОБА_2 написала за наслідками домовленості зі своїм чоловіком ОСОБА_3 після перерахування на її користь грошових коштів та придбання квартири в Ізраїлі.

У подальшому ОСОБА_2 разом зі своїм сином та його сім'єю отримавши Грін Карту виїхала на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки.

Допитаний у судовому засіданні рідний брат ОСОБА_3 по материній лінії, свідок ОСОБА_8, відповідаючи на запитання суду вказав на те, що приблизно у 2004 році ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що закохався в ОСОБА_1, звертався до нього за допомогою у розірванні шлюбу укладеного з ОСОБА_2 На той час у ОСОБА_9 були знайомі, які працювали в РАГСІ. Однак, ОСОБА_8 не допоміг ОСОБА_3 у розірванні шлюбу із ОСОБА_2 з особистих мотивів.

27.07.05 рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було задоволено. Шлюб зареєстрований у Краснодонському міському відділі ЗАГСу 31.08.1984 актовий запис № 339 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - розірвано. Рішення набрало законної сили.

Актовий запис № 1051 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зроблено ВРАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві 14.10.05, видано Свідоцтво про розірвання шлюбу (т. 2 а.с. 114).

Згідно свідоцтва про шлюб виданого ВРАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві 07.12.05 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини зі «ОСОБА_1» стало «ОСОБА_1» (т. 2 а.с. 30 зв.).

Факт реєстрації шлюбу не приховувався, був публічним, у присутності родичів та знайомих, як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 Укладення шлюбу супроводжувалося святкуванням весілля, на якому були присутні родичі, друзі та знайомі обох сторін. Для огляду у судовому засіданні позивачем були надані численні фотокартки зроблені з її весілля.

За своє життя ОСОБА_3 05.11.08 склав заповіт на ім'я дружини ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 35).

Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження:

- належну йому кв. АДРЕСА_6;

- належну йому кв. АДРЕСА_7;

- належне йому нежиле приміщення № 32 загальною площею 124 кв.м., за адресою АДРЕСА_8;

- належне йому нежиле приміщення № 18 в літ. Б загальною площею 237, 70 кв.м., за адресою АДРЕСА_9;

- належні йому нежилі приміщення № 1,2 - їдальня загальною площею 189,40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 в літ. А;

- належні йому нежилі приміщення (літ. А) загальною площею 791,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_3;

- належну йому частку нерухомого майна, що розташована на земельній ділянці яка, складається з нежилих будівель: комплекс блок складів (Д, Е, Ж) пл. 1516,90 кв.м., головного виробничого комплексу (літ. Б) площею 1647,2 кв.м., гараж (літ. В) площею 34,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4;

- належні йому акції з дивідендами ЗАТ «Республіканський будинок взуття»;

- належну йому земельну ділянку для ведення садівництва площею 0, 0400 га та садовий будинок, що розташовані на території АДРЕСА_10»;

- гаражний бокс № АДРЕСА_11;

заповів ОСОБА_1, а у разі її смерті до відкриття спадщини, неприйняття нею спадщини, або відмови її від прийняття спадщини ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 35). ОСОБА_11 є донькою ОСОБА_1 від першого шлюбу.

Після складання заповіту у період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1, додатково на ім'я чоловіка, було придбано: житловий будинок з прибудинковими спорудами, що розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_5 та автомобіль CHRAYSLER 300 С, державний номерний знак № НОМЕР_1.

Згідно досліджених у судовому засіданні оригіналів правовстановлюючих документів наданих позивачем, зазначене вище рухоме та нерухоме майно було набуто ОСОБА_3 у період з 2002 року по 2011 роки.

ОСОБА_1 даючи свої пояснення суду зазначила про те, що її чоловік ОСОБА_3 з 1998 року хворів на цукровий діабет та був інсулінозалежний, потребував пересадки никри. Із моменту знайомства (2003 рік) та перебуваючи в законному шлюбі з ОСОБА_3 з першого і до останнього дня ОСОБА_1 була поруч зі своїм чоловіком, як лікар за фахом, організовувала надання висококваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_3 у медичних закладах, високоспеціалізованих медичних центрах в Україні та за кордоном згідно з потребами, обумовленими станом його здоров'я.

ОСОБА_3 - в період спільного подружнього життя проходив обстеження та лікування у багатьох медичних закладах України та в Ізраїлі (т.1 а.с. 225-236).

Зазначені вище обставини підтверджуються показами свідка ОСОБА_12, яка підтвердила, що вона особисто організовувала для ОСОБА_3 поїздку до Ізраїлю в 2010 році для проходження обстеження в клініці, з якою вона тривалий час співпрацює з метою пересадки нирки.

Судом, також було оглянуто висновок лікарів клініки в Ізраїлі, що підтверджував факт обстеження та лікування ОСОБА_3 в ізраїльській клініці у 2010 році .

У зв'язку з прогресуючим характером хвороби, ОСОБА_3 захворів на гангрену ніг та переніс три ампутації пальців правої ноги та лівої ноги до коліна, першу з яких у 2010 році. Також, ОСОБА_3 додатково потребував пересадки нирки.

У своїх поясненнях наданих суду ОСОБА_1 вказала на те, що з вересня 2010 року ОСОБА_3 тричі на тиждень по чотири години у спеціальній клініці знаходився на очищенні крові за допомогою апарату «Штучна нирка». Саме за допомогою ОСОБА_1 її чоловік ОСОБА_3 мав можливість відвідувати лікувальний заклад. Для забезпечення побутових потреб ОСОБА_3 було збудовано пандус біля під'їзду будинку, звільнено квартиру від зайвих меблів, щоб він міг вільно пересуватися на інвалідному візку.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_3 мав першу групу інвалідності. За висновками про умови та характер праці - потребував стороннього догляду, постійного спостереження та лікування у ендокринолога, нефролога та хірурга (т. 1 а.с. 142).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, перебуваючи у реанімаційному відділенні Клінічної лікарні № 3 від ускладнення основної хвороби - цукрового діабету, що підтверджується свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті (т. 2 а.с. 30, 31).

Усі витрати з замовлення та організації поховання ОСОБА_3 були взяті на себе його дружиною ОСОБА_1, що підтверджується дослідженими у судовому відповідним договором укладеним з ритуальною службою та оплаченими квитанціями (т. 1 а.с.144, 145).

Після смерті ОСОБА_3 витрати пов'язані зі збереженням його майна узяла на себе його дружина ОСОБА_1, що підтверджується наявними у справі договорами про охорону, квитанціями зі сплати житлово-комунальних послуг, вартості електроенергії (т. 1 а.с. 146-148, 221-224).

15.03.12 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_10 з приводу відкриття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 Нотаріусом було заведено спадкову справу.

27.03.12 із заявою про прийняття спадщини після брата ОСОБА_3 до нотаріуса звернувся ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 86).

16.07.12 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_13, яка надала рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.12 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_13 13.09.12 ухвалою Апеляційного суду м. Києва рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.12 було скасовано (т. 2 а.с. 89, 93, 162).

30.07.12 до нотаріуса звернулася ОСОБА_2 (колишня дружина ОСОБА_3.) з заявою про прийняття спадщини та проханням видати свідоцтво про право власності в спільному майні подружжя, як пережившій дружині ОСОБА_3 До заяви було надано свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видане Краснодонським міським відділом ЗАГСу 31.08.1984 року актовий запис № 339 та копію ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23.05.12, якою було скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.07.05 про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2, провадження у справі закрито (т. 2 а.с. 100, 105).

Дослідженими у справі доказами достовірно встановлено, що актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 14.10.05 № 1051 не скасований і діє станом на день ухвалення рішення.

Зазначене підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.12 та ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 16.01.13.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.12, яка набрала законної сили, в позові ОСОБА_2 до ВРАЦС Дніпровського РУЮ в м. Києві про анулювання актового запису від 14.10.05 № 1051, відмовлено. У постанові зазначено: «Як вбачається з ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2012 року, остання не містить анулювання актового запису, а лише скасовує рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі, а тому не може бути підставою для анулювання актового запису» (т. 1 а.с. 128-131).

Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 16.01.13 було також відмовлено у намірі ОСОБА_2 скасувати актовий запис про розірвання шлюбу від 14.10.05 № 1051, шляхом ухвалення апеляційною інстанцією додаткового рішення та роз'яснення порядку виконання ухвали апеляційного суду від 23.05.12 (т. 1 а.с. 125-127).

Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 16.01.13 встановлено, що: «Підставою для скасування рішення суду та закриття провадження у справі став юридичний факт, а саме - смерть позивача ОСОБА_3, оскільки такі правовідносини, як розірвання шлюбу не допускають правонаступництва» (т. 1 а.с. 125-127).

У судовому засіданні також, було достовірно встановлено, що ОСОБА_2 в період починаючи з січня 2000 року, після від'їзду до Ізраїлю та до липня 2012 року, звернення до нотаріуса за спадщиною, не приїздила в Україну, не вела з ОСОБА_3 спільного господарства, не підтримувала сімейно-шлюбних стосунків, спільно не проживала, не надавала хворому ОСОБА_3 медичної допомоги. За вказаний період ОСОБА_2 будь-якої участі у набутті ОСОБА_3 за його життя майна, яке вона вважає спільною сумісною власністю подружжя, не приймала. Зазначені обставини підтверджуються сукупністю усіх письмових доказів зібраних у справі у тому числі матеріалами спадкової справи та показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_6ОСОБА_15

Причиною спору між сторонами стало невизнання відповідачами права ОСОБА_1 на спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, як за заповітом так і за законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та заповітом. Із цього приводу також є постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.07 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» та від 30.05.08 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 116 СК України (в редакції станом на 2005 рік, чинній на день розірвання шлюбу) визначено, що після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.

Об'єктивно дослідженими у справі доказами достовірно встановлено, що покійний ОСОБА_3 за своє життя, реалізував своє право на повторний шлюб, публічно одружившись із ОСОБА_1, яка з моменту укладання шлюбу, та до дня смерті ОСОБА_3 була його єдиною законною дружиною. Подружжя «ОСОБА_1» разом проживали, вели господарство, мали спільний бюджет, всі питання вирішували разом. ОСОБА_1 стала керівником ПП «Відродження» засновником якого був її чоловік ОСОБА_3 (а.с. 159).

ОСОБА_3 тяжко хворів на цукровий діабет, потребував пересадки нирки. ОСОБА_1 будучи лікарем за фахом за період спільного їхнього життя надавала чоловікові медичну допомогу, лікувала його в клініках України та Ізраїлю.

ОСОБА_2 жодних доказів щодо організації та оплати заходів із лікування ОСОБА_3 чи наявності у неї відповідного наміру на це до суду не надала.

Із січня 2000 року до липня 2012 року ОСОБА_2 жодного разу не приїздила в Україну, а займалася влаштуванням свого життя разом із сином та його сім'єю спочатку в Ізраїлі, а потім в США.

ОСОБА_2 не надала суду жодного правовстановлюючого документу на майно, на яке вона претендує, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріуса. За життя ОСОБА_3 в період з січня 2000 року (виїзду в Ізраїль) до липня 2012 року (звернення до нотаріуса за спадщиною) ОСОБА_2 не претендувала на спірне майно в тому числі не висловлював наміру про його поділ.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пред'явила для огляду оригінали всіх правовстановлюючих документів на всі об'єкти нерухомості та довела перед судом, що саме її чоловік ОСОБА_3 за життя до 2003 року включно сам придбавав частину майна, а вже з 2005 року іншу частину майна набували у шлюбі разом.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.07 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про майно подружжя, суду необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ч. 2 п. 24 вказаної вище Постанови, не належить до спільної сумісної власності майно одного із подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали кожному з подружжя особисто.

Відповідно до ч. 3 п. 30 зазначеної Постанови, якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно не придбавалось, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин.

У відповідності до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

У відповідності до ч.1 ст. 65 СК України ОСОБА_2 заздалегідь дала згоду, як одне з подружжя, на будь-які дії з боку ОСОБА_3 з відчуження, користування та розпорядження майном. Зазначивши, що жодних претензій та спору на майно не має.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що істотною обставиною у справі про майно подружжя є наявність спільного господарства між чоловіком та дружиною та спільного джерела доходів для купівлі цього майна. Суд, може поділити між подружжям майно тільки якщо, таке майно було придбано зі спільних коштів та при умові реального існування сім'ї та спільного ведення господарства

Враховуючи достовірно встановлений у судовому засіданні факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 починаючи з січня 2000 року, суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання майна таким, що особисто належало ОСОБА_3

Що стосується права ОСОБА_2 на спадкування після смерті ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.08 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК та враховувати, що заповідач, зокрема, має право:

1) призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст. 1235 ЦК);

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю.

Як встановлено під час розгляду справи по суті та не заперечується представниками відповідача на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_3 належало наступне майно:

- житловий будинок з прибудинковими спорудами, що розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_5, придбаний в 2011 році на підставі договору купівлі-продажу;

- автомобіль CHRAYSLER 300 С, державний номерний знак № НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 06.12.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Ч. 1 ст. 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом має той з подружжя, який його пережив.

ОСОБА_2 на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_2 день смерті ОСОБА_3.) не була дружиною ОСОБА_3, оскільки відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27.07.05 шлюб між померлим і нею був розірваним.

Актовий запис № 1051 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зроблено ВРАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві 14.10.05, видано Свідоцтво про розірвання шлюбу.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.05.12 про скасування рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27.07.05 було постановлено через два з половиною місяці після смерті ОСОБА_3

Таким чином, на день смерті ОСОБА_3 і відповідно на час відкриття спадщини після нього, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 не входила до визначеного законом кола осіб (подружжя) для спадкування за законом.

Судом також було об'єктивно встановлено, що заповіту покійний ОСОБА_3 для ОСОБА_2 не залишив, жодного наміру на це за життя не висловлював.

Отже, на думку суду, у даній конкретній справі, будь-яке поновлення ОСОБА_2 в статусі подружжя померлого ОСОБА_3 не можливе, оскільки зі смертю особи припинися всі його права та обов'язки.

Саме з цієї підстави рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23.05.12 провадження у справі про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 закрито остаточно.

Враховуючи зазначені вище обставини та у відповідності до чинного законодавства ОСОБА_2 не є і не може вважатися спадкоємицею після смерті ОСОБА_3, тому вимоги ОСОБА_1 про виключення відповідача з числа спадкоємців підлягають задоволенню.

Заповіт, складений ОСОБА_3, 15.02.08 посвідчений приватним нотаріусом КМНО свідчить про те, що спадкоємцем усього визначеного у ньому майна померлого, є ОСОБА_1

Таким чином у судовому засіданні не було встановлено жодних підстав, відповідно до яких спадкове майно є спільною сумісною власністю бувшого подружжя. Майно, набуте померлим, починаючи з 2002 року, відповідно до ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю, оскільки було набуте ним після фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачем та за час їхнього окремого проживання, внаслідок чого воно не є і не може бути предметом спадкування ОСОБА_2 відповідно до ст. 60 СК України, як частина спільного сумісного майна бувшого подружжя.

Посилання представників відповідача на те, що покійний ОСОБА_3 за життя підтримував з ОСОБА_2 сімейні стосунки, вів спільне господарство, постійно протягом 2000-2012 років виїздив закордон, не приймається судом до уваги оскільки спростовується дослідженими у справі доказами, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_16 та оглянутими у судовому засіданні відмітками про перетин кордону ОСОБА_3 що містяться в оригіналі його закордонного паспорту (а.с. 174).

Про припинення фактичних шлюбних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчать покази свідка ОСОБА_16, яка зазначила суду про те, що: «Причиною від'їзду ОСОБА_2 стали обставини неможливості ОСОБА_2 виконувати жіночі обов'язки дружини».

Свідок ОСОБА_18 вказала на те, що покійний ОСОБА_3 виїжджав за кордон у 2004 році та 2010 році. Як було встановлено в ході розгляду справи причиною від'їзду до Ізраїлю в 2004 році було отримання від ОСОБА_2 заяви про відсутність майнових спорів між ними, у 2010 році - обстеження та лікування.

Досліджені у судовому засіданні фотографії на яких зображено ОСОБА_3, суд оцінює критично, оскільки не представниками відповідача не доведено де, ким, в який час, у якій країні вони були зроблені, на більшості з них відсутня ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3

Посилання представників відповідача на заяву ОСОБА_2 складену 10.04.13 в м. Кирьят Ям, Ізраїль в якій зазначено про те, що заяву від 19.05.04 (про відмову від спільно нажитого з ОСОБА_3 майна) необхідно вважати такою, що не має юридичної сили з моменту її підписання, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що її було складено та подано до суду після відкриття провадження у справі на стадії судового розгляду, а тому вона не має доказового значення для вирішення даного конкретного спору.

Доказів про те, що ОСОБА_3 мав намір виїхати до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 спочатку до Ізраїлю, а потім у США, або хоча б навіть вчиняв дії спрямовані на це, а також неможливості ОСОБА_2 відвідати Україну за життя її колишнього чоловіка ОСОБА_3 представниками відповідача в порушення ст. 60 ЦПК України до суду не надано.

Враховуючи об'єктивно встановлені у судовому засіданні обставини справи та належним чином досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 знайшов своє доведення у суді, ґрунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 368, 1220, 1223, 1261 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 65, 116 СК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов'язати першу Київську державну нотаріальну контору виключити з числа спадкоємців ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати майно, а саме:

- нежиле приміщення № 32 загальною площею 124,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 6016-П від 10.12.2003 року;

- нежиле приміщення № 18 (в літ. Б) загальною площею 237,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, придбано ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу №1454 від 11.05.2005 року;

- нежилі приміщення № 1,2 - їдальня загальною площею 189,40 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 в літ. А, придбано ОСОБА_3 26.11.2002 року на підставі Наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 25 листопада 2002року №978-В Київської міської державної адміністрації;

- нежилі приміщення (літ. А) загальною площею 791,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_3;

- частку нерухомого майна, що розташована на земельній ділянці яка, складається з нежилих будівель: комплекс блок складів (Д, Е, Ж) пл. 1516,90 кв.м., головного виробничого комплексу (літ. Б) площею 1647,2 кв.м., гараж (літ. В) площею 34,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 згідно договору поділу нерухомого майна від 08.09.2004 року;

таким, що належало особисто ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, а саме:

- нежиле приміщення № 32 загальною площею 124,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 6016-11 від 10.12.2003року;

- нежиле приміщення № 18 (в літ. Б) загальною площею 237,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, придбано ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу №1454 від 11.05.2005 року;

- нежилі приміщення № 1,2 - їдальня загальною площею 189,40 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 в літ. А, придбано ОСОБА_3 26.11.2002 року на підставі Наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 25 листопада 2002року № 978-В Київської міської державної адміністрації;

- нежилі приміщення (літ. А) загальною площею 791,40 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 - свідоцтво на право власності Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 27.10.2003року серія № HP № 010007841;

- частку нерухомого майна, що розташована на земельній ділянці яка складається з нежилих будівель: комплекс блок складів (Д, Е, Ж) пл. 1516,90 кв.м., повного виробничого комплексу (літ. Б) площею 1647,2 кв.м., гараж (літ. В) площею 34,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, згідно договору поділу нерухомого майна від 08.09.2004 року;

в порядку спадкування за заповітом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, що належало на праві спільної сумісної власності їй та її чоловіку ОСОБА_3, а саме:

- житловий будинок з прибудинковими спорудами, що розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_5, придбаний в 2011 році на підставі договору купівлі-продажу;

- автомобіль CHRAYSLER 300 С, державний номерний знак № НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 06.12.2008 року;

в порядку спадкування за законом.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, Головного управління юстиції в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3219, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Васильченко