Ухвала суду № 31410380, 27.05.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"27" травня 2013 р. Справа № 806/949/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю сторін

представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЛ" до Житомирської митниці Державної митної служби України про скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про скасування рішення від 26 грудня 2012 року №101060000/2012/300804/2 та стягнення надмірно сплачених 936,64 грн. ввізного мита та 3929,67 грн. В об"грунтування позову позивач зазначив, що Житомирською митницею при митному оформленні партій товару безпідставно визначено митну вартість за методом 2а за раніше визначеній митними органами митній вартості та видано картку відмови в митному оформленні. Позивач вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено скасуванні рішення про коригування митної вартості, оскільки ним було у відповідності до ст.55 Митного кодексу України всі документи необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому твердження відповідача з приводу недостатності та неналежності таких документів є необґрунтованими.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано рішення Житомирської митниці від 26 грудня 2012 року №101060000/2012/300804/2 протиправним та скасувано.

Стягнуто з відповідного рахунку Житомирської митниці на користь товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" надмірно сплачених 936,64 грн. ввізного мита та 3929,67 грн.

В апеляційній скарзі Житомирська митниця просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначив, що ними обґрунтовано використаний резервний метод визначення митної вартості товарів, зважаючи на надання декларантом неналежних додаткових документів у її підтвердження.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, 24.09.2009 року між ЗАТ "Житомирскі ласощі" та компанією "Архус Карлсхамн Денмарк А/С", МП Бруунс Гадэ, Архус, Данія було укладено контракт №03/ZL/2009, за яким продавець продає, а покупець купляє рослинні жири, у відповідності із сертифікатом якості, у кількості згідно Специфікації.

26 грудня 2012 року ТДВ "ЖЛ" було подано до Житомирської митниці ВМД №101060000/2012/023732 на митне оформлення партії товару, а саме: замінник какао масла AKOPOL MC 60. При митному оформленні вказаного товару посадовою особою митного органу було зроблено записи про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. З метою уникнення матеріальних збитків, пов'язаних зі зберіганням, транспортуванням товару, позивачем було сплачено митну вартість яку визначив відповідач.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов наступного висновку.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012, № 4495-VI (далі - Кодекс, МК України).

Відповідно до ст. 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що митниця має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак зазначає, що такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Відповідно до ч.9 ст.55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці щодо вартості імпортованого товару.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з наступних підстав.

При визначенні митної вартості зауважень до поданих ТДВ "ЖЛ" документів у митного органу не було, що підтверджується сторонами у судовому засіданні.

При винесенні рішення про коригування митної вартості апелянтом зазначалось, що митна вартість коригується, оскільки позивачем не було надано на письмову вимогу митного органу виписки з бухгалтерської документації (оплата за попередні оформлення, бухгалтерські балансові документи), каталоги виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціальними експертними організаціями.

В подальшому, 22.01.2013 року позивач звернувся до Житомирської митниці із заявою про скасування рішення про коригування до якої було надано копію експертного висновку про вартісні характеристики товару №107 від 17.01.2013 року та прибутковий ордер №377/23774 від 26.12.12 року.

Листом від 25.01.2013 року №22/4/22-34/626 Житомирською митницею було відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості, оскільки у висновку ДП "Держзовнішінформ" відсутнє посилання на конкретні цінові дані представництва компанії-виробника, які підтверджують висновок експерта, прибутковий ордер №377/23744 від 26.12.12 не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару (не вказано документ постачальника, рахунку-фактури, контракту, митної декларації, на підставі яких проведено митне оформлення).

Проте з такою позицією апелянта колегія суддів не погоджується, оскільки, жодним чинними нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок зазначення у експертному висновку конкретного джерела інформації щодо обгрунтування ціни товару. Крім того, як вбачається з копії прибуткового ордеру №377/23744 від 26.12.12 у ньому наявна вся інформація щодо назви та ціни товару. Також, колегією суддів не встановлено розбіжностей в митних деклараціях країни відправлення з товаро-супровідними документами.

Складова митної вартості товару підтверджена прейскурантом ( прайс-лист ) виробника, який був наданий при розмитненні. З цього документу видно, що митна вартість товару включає: сировину, підпорядковані матеріали, упаковку, енергетичні вклади, базову заробітну плату, вкладення, амортизаційні нарахування. Зазначений перелік представником відповідача підтверджений.

Таким чином, на думку колегії суду позивачем при зверненні до Житомирської митниці із заявою про скасування рішення щодо коригування митної вартості було надано всі витребовані апелянтом документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Тобто, позивачем виконано всі вимоги апелянта.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" травня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЛ" вул.Щорса, 67,Житомир,10014

3- відповідачу Житомирська митниця Державної митної служби України вул. Перемоги, 25,м.Житомир,10003