Постанова № 31409913, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року справа № 826/1032/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Закритого акціонерного товариства «Техпромсервіс»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007872220 від 17.12.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Техпромсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007872220 від 17.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0007872220 від 17.12.2012, яким зменшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 214553,00грн. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що позивачем не правомірно задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» за вересень 2011 року в сумі 214553,00грн., а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача до суду не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ЗАТ «Техпромсервіс» зареєстроване рішенням Голосіївського районної державної адміністрації м.Києва від 21.03.1993, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.03.1993 №1068105000. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 21.03.1993 №1815/S та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва.

ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС на підставі наказу від 21.11.2012 №2551, повідомлення від 23.11.2012 №10701/10/22-2011 та пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1, п.72.9 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Техпромсервіс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» за період вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №532/2-22-20-19068785, яким встановлено п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0007872220 від 17.12.2012, яким зменшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 214553,00грн.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг), а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Будівельна компанія «Шатл».

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» (Постачальник) та ЗАТ «Техпромсервіс» (Покупець) укладено Договір №01/04 від 03.04.2009. Предметом зазначено Договору є те, що Постачальник зобов’язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити на умовах визначених Договором, нафтопродукти (Товар). Ціни на Товар по погодженню Сторін обмовлено на кожну партію окремо та відображаються у рахунках-фактурах, виставлених Постачальником. Якість поставленого Товару повинно відповідати дійсним ДСТУ та в разі передбачених дійсним законодавством, супроводжуються паспортами якості та/або сертифікатами відповідності завода-виробника (п.1.1-1.3).

Згідно пп.2.2.1 п.2.1 даного Договору поставка Товару здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника.

На виконання Договору №01/04 від 03.04.2009 ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» здійснено поставку нафтопродуктів ЗАТ «Техпромсервіс», у зв’язку з чим виписано податкові накладні №1 від 08.09.2011, №4 від 14.09.2011, №6 від 21.09.2011, №7 від 22.09.2011, №9 від 23.09.2011, №10 від 28.09.2011.

Представником позивача зазначено, що в період з 01.09.2011 по 06.10.2011 ЗАТ «Техпромсервіс» здійснено оплату поставленого товару ТОВ «Будівельна компанія «Шатл», що в свою чергу підтверджує факт поставки товару в межах укладеного Договору у вересні 2011 року підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, а позивачем здійснено оплату за вказаний товар, то на думку позивача, укладений договір між ЗАТ «Техпромсервіс» та ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» є реальним, що підтверджується первинними документами.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що документів щодо підтвердження можливості зберігання та місця зберігання позивачем не надано. Також не надано документів на підтвердження здійснення перевезення компанією-перевізником товару, визначеного Договором, а саме: не надано документів згідно Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні».

Статтею 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначено, що небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

перевезення небезпечних вантажів - діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення;

місця зберігання небезпечних вантажів - спеціально облаштовані місця, майданчики, складські приміщення та споруди, де зберігаються прийняті до/після перевезення небезпечні вантажі;

маршрути перевезення небезпечних вантажів - залізничні шляхи, автомобільні дороги, внутрішні водні шляхи, морський та повітряний простір, де дозволено рух транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі.

Згідно ст.19 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначено, що транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

У відповідності до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені» крім документів, зазначених у пунктах 1 та 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення небезпечних вантажів:

- свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів;

- ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

- інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації;

- узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією; - вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Актом перевірки зафіксовано, що проведеним аналізом звітності з податку на додану вартість, відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено розбіжності по задекларованих сумах податкового кредиту ЗАТ «Техпромсервіс» та податкових зобов’язань контрагентів, тобто сума податкового зобов’язання постачальника не дорівнює сумі податкового кредиту покупця та розбіжність у вересні 2011 року становить 214552,97грн.

Факт не відображення податкових зобов’язань у реєстрі виданих податкових накладних у ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» за вересень 2011 року, свідчить про відсутність оподаткування який виник при проведенні ЗАТ «Техпромсервіс» та ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» фінансово-господарський операцій. А тому формування позивачем податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» є безпідставним.

Відповідно до Порядку «Про затвердження форми та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведенні в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника ,якщо платник – фізична особа в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) – підписами відповідальних осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі – електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Як зазначено представником відповідача та не спростовано представником позивача, податкові накладні №1 від 08.09.2011, №4 від 14.09.2011, №6 від 21.09.2011, №7 від 22.09.2011, №9 від 23.09.2011, №10 від 28.09.2011, які виписані на виконання даного Договору не зареєстровані в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, що не дає права позивачеві на включення до складу податкового кредиту коштів за вересень 2011 року.

Не подання податкових декларацій, недекларування об’єкту оподаткування накладних контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» свідчить про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від контрагента.

Враховуючи вищевикладене, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Техпромсервіс» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук