Рішення № 3140973, 17.02.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.09 Справа № 20/542/08

Суддя Гандюкова Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровське будівельно-монтажне управління “Укренергобуд”, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго”, м. Запоріжжя

про стягнення суми 39502,05грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Мосейко М.О. (довіреність б/н від 16.02.2009р.);

Від відповідача – Безмагоричних М.А. (довіреність № 10/26-1 від 05.01.2009р.);

Чипіжко Г.С. (довіреність № 10/14615-599 від 31.12.2008р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ВАТ “Дніпроенерго” на користь ТОВ “Дніпровське будівельно-монтажне управління “Укренергобуд” суми 34947,3 грн. індексу інфляції, суми 4554,75 грн. 3 % річних, всього 39502,05 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/542/08, судове засідання призначено на 10.12.2008р.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 09.12.2008р. у зв’язку з хворобою судді розгляд справи, призначений на 10.12.2008р., перенесено на 12.01.2009р.

Ухвалою суду від 12.01.2009р. в порядку ст.69 ГПК України за клопотанням сторін строк вирішення спору у справі продовжений, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 29.01.2009р. У судовому засіданні 29.01.2009р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 17.02.2009р.

17.02.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, мотивовані наступним. Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2002р. у справі №1/2/713 з ВАТ “Дніпроенерго” на користь позивача було стягнуто суму 104133,8 грн. основного боргу. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі №10/67 від 19.05.2005р. з відповідача на користь позивача стягнуто суму інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.02.2002р. по 01.03.2003р., нарахованих за прострочку сплати суми 104133,8 грн. основного боргу, що стягнуто рішенням у справі №1/2/713. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі №26/198-10/380-19/94/06 від 13.10.2006р. з відповідача стягнуто інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на ту ж суму основного боргу, за період прострочки з 02.03.2003р. по 20.05.2005р., постановою того ж суду у справі №19/121/07 від 21.09.2007р. –стягнуто інфляційні та 3% річних за період з 20.05.2005р. по 07.05.2007р. На час подання позовної заяви сума основного боргу, стягнута рішенням суду у справі №1/2/713, відповідачем не сплачена, тому на підставі ст.625 ГК України позивач просить стягнути з ВАТ “Дніпроенерго” суму заборгованості, обумовленої індексом інфляції у розмірі 34947,3 грн. за період 01.04.2007р. по 21.10.2008р. та суму 3% річних в сумі 4554,75 грн. за період з 08.05.2005р. по 21.10.2008р.

Відповідач позов не визнав, вважає його необґрунтованим з наступних підстав. По-перше, ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001р. порушено справу про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго”, 04.06.2002р. опубліковано оголошення про порушення справи. У зв’язку з тим, що позивач у відповідності до вимог п.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не подав заяви зі своїми вимогами до боржника про стягнення заборгованості на підставі укладеного контракту №1 від 09.12.1998р., ці вимоги не включені до реєстру вимог кредиторів. Прийняття господарським судом рішення у справі №1/2/713 від 28.02.2002р. не звільняє кредитора від обов’язку заявлення грошових вимог. Отже, в силу ч.2 ст.14 вказаного Закону зазначені вимоги вважаються погашеними, оскільки виникли до порушення справи про банкрутство і не заявлені в процедурі банкрутства. По-друге, ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2007р. наказ, виданий 28.02.2002р. на виконання рішення у справі №1/2/713, визнано таким, що не підлягає виконанню. Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2008р. скасовано постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.09.2007р. про скасування ухвали від 30.05.2007р. у справі №1/2/713 та залишено цю ухвалу без змін. На підставі викладеного, вважає, що вимоги (щодо основного боргу) слід вважати погашеними, а тому заявлені до стягнення індекс інфляції та 3% річних не можуть нараховуватись. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2002р. у справі №1/2/713 за позовом Колективного підприємства Дніпровське будівельно-монтажне управління “Укренергобуд”, правонаступником якого є позивач у справі –ТОВ “Дніпровське будівельно-монтажне управління “Укренергобуд”, до ВАТ “Дніпроенерго” з останнього стягнуто, зокрема, суму 104 133,80 грн. основного боргу за контрактом №1 на капітальне будівництво від 09.12.1998р.

Матеріали справи свідчать, що 24.05.2005р. господарським судом Запорізької області розглянуто справу №10/67 про стягнення з ВАТ “Дніпроенерго” на користь КП “ДБМУ “Укеренгобуд” суми інфляційних витрат та 3% річних за період з лютого 2002р. по лютий 2003р., нарахованих на суму заборгованості, стягнуту з відповідача рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2002р. у справі №1/2/713. У задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2005р., залишеною постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2005р. без змін, рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2005р. у справі №10/67 скасовано, позов задоволено.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2006р. у справі №26/198-10/380-19/94/06, за участю тих самих сторін, відмовлено у задоволенні позову про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 02.03.2003р. по 20.05.2005р., нарахованих на суму заборгованості, яку стягнуто за рішенням господарського суду у справі №1/2/713.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.10.2006р., яка постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2007р. залишена без змін, вищезазначене рішення суду 27.07.2006р. у справі №26/198-10/380-19/94/06 скасовано, позовні вимоги задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2007р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2007р. у справі №19/121/07, яким ТОВ “Дніпровське будівельно-монтажне управління “Укренергобуд” було відмовлено у позові про стягнення з ВАТ “Дніпроенерго” суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 05.06.2007р. по 07.05.2007р., нарахованих на ту ж саму суму основного боргу, та задоволено позов частково у зв’язку з арифметичною помилкою при визначенні розміру 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008р. вищевказану постанову Запорізького апеляційного господарського суду у справі №19/121/07 залишено без змін.

У листопаді 2008 року ТОВ “Дніпровське будівельно-монтажне управління “Укренергобуд” звернулося з позовом про стягнення з ВАТ “Дніпроенерго” суми втрат від інфляції за період з 01.04.2007р. по 21.10.2008р. та 3% річних за період з 08.05.2007р. по 21.10.2008р., нарахованих на суму 104133,8 основного боргу, стягнутого рішенням у справі №1/2/713. За даним позовом порушено провадження у даній справі №20/542/08.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, вищезазначеними постановами Запорізького апеляційного господарського суду у справах №10/67, №26/198-10/380-19/94/06 та №19/121/07 встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001р. у справі №5/5/466 порушено справу про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04.06.2002р. у газеті “Голос України” №99 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою від 01.09.2003р. у справі №5/5/466 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника ВАТ “Дніпроенерго”.

Із змісту вищезазначених постанов Запорізького апеляційного господарського суду, зокрема, слідує, що суд дійшов висновку щодо необґрунтованості рішень господарського суду, якими було відмовлено у задоволені позовних вимог на тій підставі, що позивач є конкурсним кредитором, так як його вимоги про стягнення основного боргу виникли до порушення справи про банкрутство відповідача, але позивач не виконав вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та не звернувся із майновими вимогами до боржника у рамках справи про банкрутство боржника, а тому його вимоги вважаються погашеними відповідно до приписів статті 14 цього Закону і на погашену заборгованість не можуть нараховуватися інфляційні втрати та річні відсотки.

Зокрема, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.10.2006р. у справі №26/198-10/380-19/94/06 встановлено, що вимоги позивача є поточними, оскільки рішення суду (від 12.02.2002р. у справі №1/2/713) винесено після порушення справи про банкрутство відповідача (12.12.2001р.), на які згідно зі статтею 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і п.5.4 Рекомендацій президії ВГСУ від 04.06.2004р. №04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію на задоволення вимог не поширюється.

Відповідно до приписів статті 1 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” погашені вимоги кредиторів –задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі зміну або припинення зобов’язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Частиною 1 статті 14 Закону України №784-Х1У у редакції, що була чинною до внесення змін Законом України від 07.03.2002 року № 3088-111, встановлювався строк для звернення кредиторів в господарський суд з письмовими заявами про грошові вимоги до боржника, але законодавцем не був визначений цей строк як присічний та й не пов’язувався з пропуском цього строку факт настання такого наслідку як припинення нездійсненого права або невиконаного обов’язку.

Закон України №3088-111 від 07.03.2002 року, яким внесено зміни до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вступив в силу згідно з пунктом 1 розділу 2 “Перехідних положень” через три місяця з дня його опублікування, яке було в газеті “Урядовий кур’єр”№71 від 13.04.2002 року, тобто, з 14.07.2002 року.

Враховуючи викладене, положення статті 14 названого Закону, згідно з яким не заявлені вимоги вважаються погашеними, вступило в дію 14.07.2002р. Разом з цим, оскільки оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго” опубліковано 04.06.2002р., місячний строк сплив 04.07.2002р.

Така позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 17.04.2007р. у справі №26/198-10/380-19/94/06 та від 29.01.2008. у справі №19/121/07.

Також матеріали справи свідчать, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2007р. у справі №1/2/713 наказ господарського суду Запорізької області від 28.02.2002р., виданий на виконання рішення у справі №1/2/713, про стягнення з ВАТ “Дніпроенерго”, зокрема, суми 104 133,80 грн. основного боргу, в порядку ч.4 ст.117 ГПК України визнано таким, що не підлягає виконанню.

Із змісту зазначеної ухвали слідує, що наказ визнано таким, що не підлягає виконанню на підставі ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом”, оскільки грошові вимоги, що виникли до порушення 12.12.2001р. провадження у справі №5/5/466 про банкрутство “Дніпроенерго”, не було заявлено в процедурі банкрутства.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.09.2007р. ухвала від 30.05.2007р. у справі №1/2/713 була скасована. Потім постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2008р. вказана постанова скасована, ухвала господарського суду Запорізької області від 30.05.2007р. у справі №1/2/713 залишена без змін.

Відповідно до змісту постанови, Вищий господарський суд України погодився з висновком господарського суду Запорізької області про те, що ТОВ “ДБМУ” є конкурсним кредитором та у зв’язку з неподанням ним у встановлений строк заяви, в силу ч.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заборгованість є погашеною.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наступне .

Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з ст.2, ч.3 ст.3, ч.ч.1,3 ст.6 Закону України “Про судоустрій” суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Судова система забезпечує доступність правосуддя до кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законами засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист.

Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п.9 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов’язковість рішень суду.

Суд враховує, що рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2002р. у справі №1/2/713 про стягнення суми 104 133,80 грн. основного боргу є чинним і обов’язковим до виконання. У підставі позову про стягнення суми інфляції у розмірі 34947,3 грн. за період 01.04.2007р. по 21.10.2008р. та суми 4554,75грн. –3% річних за період з 08.05.2005р. по 21.10.2008р. позивач вказує рішення суду від 12.02.2002р. у справі №1/2/713, а не наказ, який виданий для примусового виконання рішення та який ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2007р. у справі №1/2/713 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Суд звертає увагу, що неодноразово судові інстанції, у тому числі Вищий господарський суд України, визнавали обґрунтованість вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, при цьому аналізувались норми ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом”, давалась оцінка запереченням відповідача що вимоги є погашеними. Ці судові рішення не скасовані, є чинними, обов’язковими для виконання. Також, як слідує із пояснень позивача та відповідача в судовому засіданні, незважаючи на заперечення ВАТ “Дніпроенерго”, рішення судових інстанцій про стягнення інфляційних втрат та 3% річних виконані у добровільному порядку.

Більш того, постанова Вищого господарського суду України у справі №19/121/07, якою визнано обґрунтованість вимог ТОВ “ДБМУ “Укренегобуд” про стягнення інфляційних збитків та 3 відсотків річних на підставі викладених у ній вищезазначених обставин, прийнята пізніше (29.01.2008р.), ніж постанова у справі №1/2/713 (22.01.2008р.).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачем не надано доказів перерахування суми основного боргу, тому факт неналежного виконання зобов’язання суд вважає доведеним.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, а також те, що в силу ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, кредитор реально кошти не отримав, встановлені ст.625 ЦК України відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Як вбачається із розрахунку позивача в частині втрат від інфляції, він нараховує їх із квітня 2007р. по 21.10.2008р. (включно). Однак, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2007р. у справі №19/121/07 стягнуто з ВАТ “Дніпроенерго” суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 05.06.2007р. по 07.05.2007р. Тому правильним буде період нарахування інфляційних з 08.05.2007р. Разом з тим, враховуючи, що у квітні індекс інфляції становив 100%, неправильне визначення початку періоду нарахування не вплинуло на правильність загальної суми 34 947,30грн. втрат від інфляції, заявленої до стягнення.

Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних за період з 08.05.2007р. по 21.10.2008р., суд приходить до висновку, що за вказаний позивачем період 3% річних становлять суму 4 555,02грн. (104133,80 х3% : 365 х 238)+(104133,80 х3% :366 х 295). Однак, оскільки згідно з ст.22 ГПК України зміна предмету або підстав позову є правом позивача, і відповідно до ст.83 ГПК України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони (такого клопотання не надійшло), суд стягує лише суму 4 554,75 грн. –3% річних, які заявлені до стягнення.

Заперечення відповідача суд не приймає на підставах, наведених вище.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” (юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул.Гребельна, 2; поштова адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ЄДРПОУ 00130872, п/р26008301155031 в Запорізькому регіональному управлінні “Промінвестбанку” м.Запоріжжя, МФО 313355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровське будівельно-монтажне управління “Укренергобуд” (49112, м.Дніпропетровськ, вул..Космонавта Волкова, 4, код ЄДРПОУ 05410955, п/р26001095091411 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк” Самарського відділення м.Дніпропетровська, МФО 305017) суму 34 947 грн.30коп. втрат від інфляції, суму 4 554 грн. 75 коп. –3 % річних, суму 395 грн. 02 коп. витрат на державне мито та суму 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 17.02..2009р.