Постанова № 31409184, 24.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2013 року № 826/4352/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0003802240/11783 та № 0003802240/11784.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби протиправно винесено податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0003802240/11783 та № 0003802240/11784, оскільки податковим органом при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" неправомірно зроблений висновок про фіктивність правочинів, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп", оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами. Також позивач вказує на відсутність рішення суду, яким би було визнано винними посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" у скоєнні злочину.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про державну податкову службу в Україні", Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби правомірно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки правочини, вчинені за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" не спрямовані на реальне виконання умов договору, а спрямовані на настання наслідків у вигляді несплати податків до бюджету. Також відповідач вказав на те, що первинні документи виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" не дають права Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" на відображення валових витрат та на формування податкового кредиту.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу щодо проведення документальної виїзної перевірки від 1 листопада 2012 року № 1326-П, направлення № 1629 від 1 листопада 2012 року, листа Державної податкової служби у м. Києві № 1516/7/22-408 від 7 вересня 2012 року щодо відпрацювання підприємств, які сформували податковий кредит за рахунок підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" за період діяльності з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 14 листопада 2012 року № 5813/2240/35510745, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей":

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження підприємством об'єкта оподаткування прибутку підприємств, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року у розмірі 19 166 грн.;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року у розмірі 16 667 грн.

20 листопада 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" подані заперечення від 19 листопада 2012 року № 3/11 на акт перевірки від 14 листопада 2012 року № 5813/2240/35510745.

Листом від 27 листопада 2012 року за № 11670/10/22-417 Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" про відсутність підстав для перегляду висновків акту перевірки від 14 листопада 2012 року № 5813/2240/35510745.

На підставі складеного акту перевірки, 30 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0003782240/11783, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" суму грошового зобов'язання в розмірі 19 166 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 3011021000;

- № 0003792240/11784, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" суму грошового зобов'язання в розмірі 20 833,75 грн., з якої за основним платежем - 16 667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 166,75 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 301410100.

Не погоджуючись з прийнятими Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 8 лютого 2013 року № 1298/10/12-1-03 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0003802240/11783 та № 0003802240/11784, а первинні скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" від 10 грудня 2012 року № 11783 та № 11784 (вхідні Державної податкової служби у м. Києві від 10 грудня 2012 року № 6563/10 та № 6561/10) без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" неправомірно включено до складу валових витрат та неправомірно сформований податковий кредит суми по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп", оскільки правочин, вчинений за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне виконання умов договорів.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, Податковий кодекс України визначає окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено під час розгляду справи, 4 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп", як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей", як відправником, укладено договір № 25/7 на транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого перевізник-експедитор бере на себе зобов'язання розробити комплекс заходів, що направлені на впровадження у відправника системи логістики, контролю переміщення товарно-матеріальних цінностей, в тому числі:

- формування маршрутів за територіально-адміністративним розподілом-направленням;

- здійснення розподілу, пакування, завантаження товару у відповідності до сформованих маршрутів;

- отримання вантажу (товарів) у постачальників, згідно довіреностей, виданих відправником та доставка його на склад відправника, документів та отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників;

- доставка автомобільним транспортом довіреного відправником вантажу з місця відправлення, яким є склад відправника до пункту призначення покупця, який визначений в маршрутному листі, видача вантажу та товаросупроводжуючих документів уповноваженій на одержання вантажу особі, отримання документів з підписами про отримання вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" виписано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" податкові накладні:

- № 27 від 1 вересня 2011 року на загальну суму 45 000 грн., в тому числі ПДВ - 7 500 грн.;

- № 28 від 30 вересня 2011 року на загальну суму 55 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 166,67 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" виписано позивачу рахунки-фактури:

- № СФ-0027 від 1 вересня 2011 року на суму 45 000 грн. за надані товарно-експедиційні послуги за період з 1 липня 2011 року по 1 вересня 2011 року, в тому числі: формування маршрутів, обробка інформації замовника, подача автомобілів до місця завантаження, вантажно-розвантажувальні роботи, експедиційні послуги, транспорті послуги;

- № СФ-0028 від 30 вересня 2011 року на суму 55 000 грн. за надані товарно-експедиційні послуги за період з 2 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, в тому числі: формування маршрутів, обробка інформації замовника, подача автомобілів до місця завантаження, вантажно-розвантажувальні роботи, експедиційні послуги, транспорті послуги.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 від 1 вересня 2011 року та № 28 від 30 вересня 2011 року.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" позивачем надані платіжні доручення № 604 від 12 серпня 2011 року на суму 45 000 грн. та № 645 від 1 вересня 2011 року на суму 55 000 грн.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з податкових накладних № 27 від 1 вересня 2011 року та № 28 від 30 вересня 2011 року, вони виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" на виконання умов договору від 1 липня 2011 року № 23-07 про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Разом з тим, вказаний договір позивачем суду не пред'явлено, а надано договір № 25/7 від 4 липня 2011 року на транспортно-експедиційне обслуговування. При цьому, надані позивачем первинні документи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові накладні) складені як наслідок наданих саме транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, як вбачається з умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 25/7 від 4 липня 2011 року, підставою для одержання водієм вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на перевізника є оформлений маршрутний лист, завірений перевізником (пункт 1.3 договору).

Проте, позивачем не надано маршрутних листів, які б підтверджували факт отримання водіями товару для його подальшого перевезення, як це зазначено в договорі.

Відносно наданих позивачем товаро-транспортних накладних на підтвердження здійснення перевезення товару ТОВ "Ліга-Груп" № ТД-04-08/11 від 4 серпня 2011 року, № ТД-05-08/11 від 5 серпня 2011 року, № ТД-09-08/11 від 9 серпня 2011 року, № ТД-10-08/11 від 10 серпня 2011 року, № ТД-11-08/11 від 11 серпня 2011 року, № ТД-08/11 від 17 серпня 2011 року, № ТД-22-08/11 від 22 серпня 2011 року, № ТД-26-08/11 від 26 серпня 2011 року, № ТД-30-08/11 від 30 серпня 2011 року, № ТД-09-08/11 від 30 серпня 2011 року, № ТД-31-08/11 від 31 серпня 2011 року, № ТД-09-1 від 2 вересня 2011 року, № ТД-09-4 від 14 вересня 2011 року, № ТД-09-5 від 16 вересня 2011 року, № ТД-09-6 від 20 вересня 2011 року, № ТД-09-7 від 20 вересня 2011 року, № ТД-09-8 від 21 вересня 2011 року, № ТД-09-9 від 22 вересня 2011 року, № ТД-09-10 від 22 вересня 2011 року, № ТД-09-11 від 26 вересня 2011 року, № ТД-09-12 від 27 вересня 2011 року, № ТД-09-13 від 28 вересня 2011 року та № ТД-09-14 від 28 вересня 2011 року, суд зазначає про наступне.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Згідно розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля:

- "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. № 2;

- "Товарно-транспортна накладна", ф. № 1-ТН;

- "Талон замовника", ф. № 1-ТЗ.

При цьому, з аналізу наданих позивачем товаро-транспортних накладних та типової форми № 1-ТН, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346, вбачається, що складені позивачем товаро-транспортні накладні не відповідають за формою та змістом затвердженим формам товарно-транспортних накладних.

Крім того, в наданих позивачем товаро-транспортних накладних відсутня інформація про отримання вантажоодержувачем товару.

Будь-якої іншої первинної транспортної документації, яка б підтверджувала одержання позивачем послуг від ТОВ "Ліга-Груп" з перевезення вантажів, суду не пред'явлено.

Позивачем не надано також доказів на підтвердження того, яким чином обраховувалася вартість наданих ТОВ "Ліга-Груп" послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, чи вартість послуг розраховувалася погодинно, чи за пробігом, чи з урахуванням тоннажу та не надані подорожній листи вантажного автомобіля.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, яким чином обраховувалася вартість наданих ТОВ "Ліга-Груп" послуг з формування маршрутів, обробки інформації замовника, подачі автомобілів до місця завантаження, вантажно-розвантажувальних робіт.

За таких обставин, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено реальність здійснення транспортно-експедиційних послуг ТОВ "Ліга-Груп" в період з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

При цьому, суд зазначає, що, підприємство, яке сплатило за послуги з перевезення вантажу, для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів.

У разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об'єкта оподаткування платник податку не має підстав їх врахувати при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно пункту 4.1 договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 25/7 від 4 липня 2011 року, вартість перевезення вантажу та послуг із транспортного експедирування визначається в щомісячних актах виконаних робіт, що підписуються сторонами не рідше одного разу на місяць.

Як встановлено під час розгляду справи, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані 1 та 30 вересня 2011 року, проте позивачем сплачені кошти на користь ТОВ "Ліга-Груп" відповідно 12 серпня 2011 року та 1 вересня 2011 року. Тобто, позивачем кошти сплачені раніше, ніж позивач отримав послуги з перевезення та фактично повна вартість наданих послуг сплачена позивачем раніше ніж позивач міг би знати про вартість наданих таких послуг, що також не відповідає умовам договору № 25/7 від 4 квітня 2011 року (пункт 4.1, пункт 4.2 договору).

Наявність вказаних обставин, на думку суду, передбачає собою велику кількість ризиків та відсутність гарантій виконання контрагентом передбачених договором послуг, що не відповідає усталеній практиці забезпечення власних інтересів суб'єктів господарювання в сфері господарської діяльності. Вказане створює умови, за яких зацікавленість позивача в реальному отримані послуг (виконанні робіт) фактично відсутня.

З огляду на встановлене, суд критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з ТОВ "Ліга-Груп".

Крім того, суд зазначає про наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби прийшла до висновку про те, що ТОВ "Торговий дім "Борей" не мало права на віднесення до валових витрат сум податку на прибуток та не мало права віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Ліга-Груп" на підставі акту Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби № 304/22-2/36449011 від 31 серпня 2012 року про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року, яким встановлено порушення ТОВ "Ліга-Груп" частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ТОВ "Ліга-Груп" при придбанні та продажі товарів (послуг).

В акті зазначено, що співробітниками ВПМ Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області здійснено виїзд за місцем реєстрації ТОВ "Ліга-Груп" та встановлено, що за адресою: 08162, с. Чабани, вул. Машинобудівників, 1 підприємство не знаходиться, про що складено відповідний акт та опитано ОСОБА_1, яка є директором ТОВ "Техномеблі" та власником приміщення за вищезазначеною адресою, яка пояснила, що підприємство ТОВ "Ліга-Груп" їй не відомо, договорів оренди приміщення з ним не укладала та за вказаною адресою ТОВ "Ліга-Груп" не знаходилось, в зв'язку з чим співробітниками ВПМ Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області здійснено виїзд за місцем реєстрації директора ТОВ "Ліга-Груп" ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_1, який пояснив, що невстановлена особа на ім'я Володимир запропонувала йому роботу кур'єром та зазначив, що документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт не підписував, звітності до органів державної податкової інспекції не складав та не подавав, печатку на звітних та первинних документах не ставив, довіреності на представлення інтересів від свого імені та від імені ТОВ "Ліга-Груп" не видавав, коштів з рахунку у банку не знімав та не передавав, фінансово-господарську діяльність не проводив.

В акті також зазначено, що згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29 вересня 2011 року № 1614, податкову звітність за липень та серпень 2011 року ОСОБА_2 не підписував.

Як зазначено в акті перевірки, старшим слідчим з ОВС СВ УСБ України в Київській області 16 січня 2012 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. В акті зазначено, що 24 травня 2011 року з метою фіктивного підприємництва, невстановлені особи придбали суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ "Ліга-Груп".

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 25/7 від 4 липня 2011 року та первинні документи підписані від імені ТОВ "Ліга-Групп" ОСОБА_2.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність наміру у ТОВ "Ліга-Груп" реально здійснювати свою господарську діяльність та, відповідно, здійснювати перевезення вантажу на виконання своїх зобов'язань перед ТОВ "Торговий Дім "Борей".

При цьому, під час розгляду справи встановлено, що первинні документи надані позивачем не відповідають вимогам чинного законодавства, необхідної товарно-транспортної документації на підтвердження реальності здійснення ТОВ "Ліга-Груп" діяльності з перевезення вантажу, згідно укладеного договору з ТОВ "Торговий Дім "Борей", суду також не пред'явлено. Суд звертає увагу, що позивачу було роз'яснено про види доказів в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності включення позивачем до складу валових витрат та безпідставності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп".

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно відсутності вироку суду, яким би було визнано винними посадових осіб ТОВ "Ліга-Груп" у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень, якими збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16 667 грн. та з податку на прибуток в розмірі 19 166 грн.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби правомірно застосовано до ТОВ "Торговий Дім "Борей" штрафні санкції в розмірі 4 166,75 грн.

З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2012 року № 0003802240/11783 та № 0003802240/11784.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необгрунтованими, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 94, 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Борей" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева