Рішення № 31407900, 23.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2013 року Справа № 913/1055/13

Провадження №8н/913/1055/13

За позовом Першого заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ, в інтересах держави

до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, м. Сватове Луганської області;

за участю: Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділу Держземагентства у Сватівському районі Луганської області, м. Сватове Луганської області:

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Допоміжного сільського господарства Сватівської обласної психоневрологічної лікарні, селище Сосновий Сватівського району Луганської області, -

про визнання недійсним та скасування розпорядження, зобов'язання повернути земельну ділянку.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора (позивача) - Бутенко В.П. - прокурор відділу, - службове посвідчення №011476 від 25.10.12 року;

від відповідача - Дем'яненко О.В. - завідувач юридичного сектору, - довіреність №1/41-677 від 01.03.13 року;

від третьої особи (відділ Держземагентства) - Кравцов А.І. - головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №310 від 18.03.13 року;

від третьої особи (допоміжне господарство) - Скворчевський В.О. - юрисконсульт, -довіреність №17 від 22.05.13 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: першим заступником прокурора Луганської області, який по даній справі має статус позивача, в інтересах держави заявлено вимоги про:

визнання недійсним та скасування розпорядження Сватівської районної державної адміністрації Луганської області (далі - РДА) №759 від 27.12.12 року "Про припинення права постійного користування землею (Сватівська міська рада)";

зобов'язання третьої особи - Відділу Держземагентства у Сватівському районі Луганської області внести зміни до статистичної звітності форми 6-зем, повернувши земельну ділянку площею 1013 га із земель Сватівської міської ради у користування Допоміжного сільського господарства Сватівської психоневрологічної лікарні.

Позов мотивовано посиланням на невідповідність спірного розпорядження вимогам чинного законодавства України.

За клопотанням відповідача судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.7 ст.811 ГПК України) (а.с.21).

Розгляд справи було відкладено з 29.04.13 року до 23.05.13 року - у зв'язку з залученням до участі у ній в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Допоміжного сільського господарства Сватівської обласної психоневрологічної лікарні (далі - Допоміжне господарство), а також з метою надання можливості учасникам розгляду спору подати додаткові докази.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

У позовній заяві Перший заступник прокурора Луганської області вказав, що у даному випадку він є не тільки заявником, але і позивачем, оскільки згідно зі ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.11 року №459/2011 є Державна інспекція сільського господарства України, - але згідно ст.ст.6,9,10 вищеназваного Закону, якими визначено перелік її повноважень, - вона не наділена правом на звернення з позовом до суду.

Частиною 2 ст.29 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, вказує орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор набуває статусу позивача.

З урахуванням викладеного суд погоджується з тим, що Перший заступник прокурора Луганської області є належним позивачем у справі.

Відповідач позов не визнав пославшись на те, що прокурор заявив позов в інтересах держави, але не визначив, у чому полягає інтерес останньої, - вказавши лише те, що РДА порушила інтереси Допоміжного сільського господарства Сватівської психоневрологічної лікарні, яке не залучено до участі у даній справі внаслідок його фактичної відсутності як юридичної особи. Він вважає, що його дії, які є предметом спору у даній справі, відповідають чинному законодавству (заперечення на позов, - без дати та без номера; до справи надано 29.04.13 року) (а.с.22-23).

У судовому засіданні, яке відбулося 29.04.13 року, він подав клопотання про припинення провадження у справі (без номера та без дати), мотивуючи його тим, що суб'єкт господарської діяльності - Допоміжне господарство насправді не існує (а.с.44-45), на підтвердження чого надав до справи довідку державного реєстратора Сватівської РДА від 25.12.12 року №4236, згідно якій в ЄДРПОУ записи про проведення реєстраційних дій щодо названого господарства, ідентифікаційний код 01973696, не знайдено (а.с.25).

На вимогу суду відповідач надав письмове пояснення (вих. №54 від 17.05.13 року), яким довів до його відома наступне:

1)він наполягає на тому, що Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні не існує як юридична особа; реєстраційна справа щодо здійснення його державної реєстрації - відсутня; податкові платежі це господарство не вносить, оскільки замість нього ці дії вчиняє інша юридична особа;

2)заява від Допоміжного господарства - про відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 1013 га, яка знаходиться у с. Соснове Сватівського району Луганської області, наданої йому у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №006218, державна реєстрація від 02.03.2001 року №155, - до Сватівської РДА не надходила;

3)акт приймання-передачі цієї земельної ділянки у зв'язку з прийняттям РДА розпорядження №759 від 27.12.12 року - не складався, земельна ділянка у землекористувача не вилучалася;

4)вищезгаданий Державний акт райдержадміністрацією або іншим уповноваженим органом у Допоміжного господарства не вилучався та знаходиться у його розпорядженні.

У судовому засіданні 23.05.13 року відповідач в усній формі заявив, що така юридична особа, як Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні - не існує, оскільки згідно статуту цього господарства, наданому до справи однойменною третьою особою, який викладено російською мовою, назва господарства вказана наступним чином: "Подсобное хозяйство Сватовской областной психиатрической больницы", а тому, на думку відповідача, правильним перекладом цієї назви з російської на українську мову повинен бути такий: "Підсобне господарство Сватівської обласної психіатричної лікарні", - але документальні дані саме про таку юридичну особу у справі відсутні.

Третя особа (Відділ Держземагентства у Сватівському районі Луганської області) пояснила, що на підставі розпорядження Сватівської РДА від 27.12.12 року №759 право постійного користування земельною ділянкою площею 1011,8 га для Допоміжного сільського господарства Сватівської обласної психоневрологічної лікарні було припинене, земельну ділянку передано до земель запасу Сватівської міської ради, а Відділ Держземагентства зобов'язано внести зміни до земельно-кадастрової документації.

У зв'язку з тим, що вищезгадане розпорядження РДА на даний час не скасоване, Відділ не має правових підстав для внесення змін до статистичної форми 6-зем щодо спірної земельної ділянки (відзив на позовну заяву від 23.04.13 року за вих. №531) (а.с.55).

Третя особа (Допоміжне господарство) позов вважає законним та обґрунтованим, а розпорядження Сватівської РДА від 27.12.12 року №759 - протиправними з огляду на таке (письмове пояснення від 22.05.13 року за вих. №б/н):

1)Дійсно, згідно довідкам державного реєстратора Сватівської РДА та державного реєстратора виконкому Луганської міської ради, наданим до справи, у ЄДРПОУ відсутній запис про державну реєстрацію Допоміжного господарства.

Але Допоміжне господарство в якості юридичної особи було зареєстроване на підставі ст. 8 чинного на той час Закону України від 26.02.1991 року №698-ХІІ "Про підприємництво" (втратив чинність з 01.01.04 року), що підтверджується доданою до справи довідкою Головного управління статистики у Луганській області №13-49/2 від 21.01.13 року, у якій сказано, що реєстрація Допоміжного господарства як юридичної особи була здійснена Сватівською РДА 02.12.91 року за №93; згідно з даними реєстраційної картки Державного реєстру звітних статистичних одиниць від 27.04.94 року назване господарство має статус юридичної особи (а.с.14).

15.12.93 року Луганським обласним управлінням статистики Допоміжному господарству видано свідоцтво №36/210 про присвоєння ідентифікаційного коду №01973696, у якому його назва викладена у наступній редакції: "Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психіатричної лікарні".

25.03.96 року головним лікарем Сватівської психіатричної лікарні, а 27.03.96 року - начальником Луганського обласного управління охорони здоров'я затверджено Тимчасовий статут Допоміжного господарства, згідно п.1 якого підприємство має назву "Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психіатричної лікарні", а у п.4 статуту сказано, що воно має статус юридичної особи;

Головне управління статистики у Луганській області листом від 13.02.13 року за вих. №13-49/ підтвердило, що Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні, ідентифікаційний код 01973696, внесено до ЄДРПОУ на підставі реєстраційної картки звітних (статистичних) одиниць від 27.04.94 року, наданої органам державної статистики Сватівською районною державною адміністрацією.

Допоміжне господарство має статус юридичної особи, що підтверджується фактами його участі в якості сторони у справі господарського суду Луганської області №7/249 за позовом ВАТ "Луганськобленерго" до Допоміжного господарства Сватівської психіатричної лікарні - про стягнення 18927,69 грн. (рішення від 31.01.2000 року).

З постанови Луганського окружного адміністративного суду від 26.12.11 року у справі №2а-9632/11/1270 за адміністративним позовом Сватівської обласної психіатричної лікарні до Контрольно-ревізійного управління у Луганській області - про скасування розпорядження та окремих пунктів вимог - вбачається, що в ході розгляду цього спору також було встановлено, що Допоміжне господарство мало та має на даний час статус юридичної особи.

Крім того, третя особа надала до справи листа Головного управління юстиції у Луганській області від 29.04.13 року за вих. №10563/24/34, а також протокол №6 засідання тимчасової міжвідомчої спеціальної комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, - з яких видно, що зазначеною комісією було розглянуто звернення Допоміжного господарства як юридичної особи, що зареєстрована до 01.07.04 року, але не включена до ЄДРПОУ, - про внесення її до останнього. За результатами розгляду звернення узагальнену інформацію спрямовано на адресу Сватівської РДА, але останньою ці документи, за твердження третьої особи, до цього часу не розглянуто та рішення не прийнято.

2)Допоміжне господарство ніколи не зверталося до РДА з заявою про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, наданою йому на підставі Державного акту ІІ-ЛГ №006218 від 02.03.01 року; вказана у акті земельна ділянка у нього з моменту надання та до цього часу не вилучалася; Державний акт ІІ-ЛГ №006218 від 02.03.01 року господарство до архіву державного органу земельних ресурсів не повертало; акт приймання-передачі земельної ділянки після прийняття РДА спірного розпорядження не складався та земельна ділянка господарством нікому не передана.

3)Допоміжне господарство позбавлене можливості сплачувати особисто податкові платежі, у т.ч. податок на землю, оскільки його рахунки в банківських установах, як стверджує представник, заблоковані за розпорядженням податкових органів, які вимагають надання доказів внесення господарства до ЄДРПОУ.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо того, що такої юридичної особи, як Допоміжне господарство Сватівської обласної психіатричної лікарні не існує, оскільки з наданого до справи статуту цього господарства вбачається, що його назва повинна викладатися у наступній редакції: "Підсобне господарство Сватівської обласної психіатричної лікарні", а не "Допоміжне господарство Сватівської обласної психіатричної лікарні", - представник господарства пояснив, що назва господарства у Тимчасовому статуті викладена російською мовою, а тому він вважає, що мав місце так званий "людський чинник", - тобто неточний переклад цієї назви, - в той же час за будь-якого перекладу назви господарства його ідентифікаційним кодом є 01973696, - що свідчить про одну і ту ж юридичну особу.

Оцінивши доводи відповідача та 3-ї особи (Допоміжного господарства) щодо назви останнього, суд погоджується з думкою господарства з наступних підстав.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 року №118, ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу, ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

До справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів припинення Допоміжного господарства як юридичної особи.

Як сказано у ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Дані про вчинення такого запису до справи не надано.

З урахуванням вищевикладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, у тому числі - перелічених у вищенаведених пунктах 1) та 2) цього рішення, суд дійшов висновку, що:

1.Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні з 27.04.94 року та до цього часу (у т.ч. на час розгляду даного спору судом) має статус юридичної особи.

2.Його правильною назвою є "Допоміжне господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні", - що підтверджується наявними у справі доказами, у т.ч. листом Головного управління статистики у Луганській області листом від 13.02.13 року за вих. №13-49/, згідно якому до ЄДРПОУ внесено Допоміжне сільське господарство Сватівської обласної психоневрологічної лікарні, ідентифікаційний код 01973696.

Зазначена (правильна) назва підлягає відображенню у всьому подальшому викладі цього рішення.

3.Спірна земельна ділянка на підставі розпорядження РДА від 27.12.12 року №759 у Допоміжного господарства до цього часу не вилучена та нікому іншому не передана.

4.Державний акт ІІ-ЛГ №006218, державна реєстрація від 02.03.01 року №155 землекористувач до архіву державного органу земельних ресурсів не повернув.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

На підставі рішення Сватівської міської ради Луганської області від 01.02.2001 року №б/н Сватівською районною державною адміністрацією Допоміжному сільському господарству Сватівської психоневрологічної лікарні видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №006218, відповідно до якого названому господарству надається у постійне користування земельна ділянка площею 1013 га для ведення сільського господарства.

Державна реєстрація акту здійснена 02.03.01 року за №155 (а.с.10-13).

В ході розгляду цього спору судом встановлено, що акт не змінено, не скасовано та не визнано недійсним у встановленому законом порядку, - тобто він є чинним та не вибув з розпорядження землекористувача.

У справі незаперечно встановлено, у т.ч. визнано відповідачем та обома третіми особами, - що землекористувач - Допоміжне господарство - не звертався до Сватівської районної державної адміністрації з заявою про відмову від права постійного користування вищезгаданою земельною ділянкою.

Незважаючи на це, 27.12.12 року головою Сватівської районної державної адміністрації Луганської області видано розпорядження №759 "Про припинення права постійного користування землею (Сватівська міська рада)", згідно з яким:

1)з посиланням на довідку з ЄДРПОУ за №4236 від 25.12.12 року, а також на чинне законодавство, у т.ч. ст.ст.17,141 та 144 Земельного кодексу України, припинено право постійного користування землею в частині площі земельної ділянки 1011,8 га, в т.ч. ріллі - 407, 2га; садів - 25,0 га; пасовищ - 254,7 га; під господарськими будівлями та дворами - 11,0 га; під господарськими шляхами і прогонами - 14,0 га; полезахисні смуги - 8,0 га, інші лісові землі - 6,1 га; інші землі - 5,0 га; землі громадського призначенні - 10,8 га; кам'янисті місця - 10,3 га; яри - 9,0 га; інші відкриті землі без рослинного покриву - 151,3 га; природні водотоки - 2,0 га; ставки - 1,0 га, - яка знаходилася у постійному користуванні Допоміжного сільського господарства Сватівської психоневрологічної лікарні згідно з Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №006218, зареєстрованим у Книзі записів державних атів на право постійного користування землею 02.03.2001 року за №155 (п.1);

2)Зазначену земельну ділянку площею 1011,8 га вирішено передати до земель запасу Сватівської міської ради за актом приймання-передачі земельної ділянки (п.2);

3)Рекомендовано Сватівській міській раді прийняти рішення про припинення права постійного користування землею в частині земельної ділянки площею 1,2 га - землі громадського призначення (п.3);

4)Зобов'язано Відділ Держкомзему у Сватівському районі (з матеріалів справи вбачається, що його правонаступником є Відділ Держземагентства) та рекомендовано Сватівській міській раді внести зміни до земельно-кадастрової документації (п.4) (а.с.8-9).

До справи надано документальні докази про часткове виконання цього розпорядження, а саме: довідки з державної статистичної звітності про наявність земель за даними форми 6-зем по Підсобному господарству Сватівської обласної психіатричної лікарні, згідно яким:

станом на 01.07.12 року за ним враховувалася земельна ділянка площею 1011,9 га за межами населеного пункту та площею 1,2 га - у межах населеного пункту (а.с.38);

станом на 01.01.13 року за ним враховується земельна ділянка площею 1,2 га у межах населеного пункту (а.с.37).

З наявних у справі доказів вбачається, що даний спір виник з наступних підстав.

Після прийняття райдержадміністрацією розпорядження від 27.12.12 року за №759 прокурор Сватівського району Луганської області, вважаючи його таким, що суперечить чинному законодавству, вніс на адресу РДА подання про його скасування (вих. №476-вих13 від 07.02.13 року) (а.с.29-30).

Розглянувши це подання, райдержадміністрація листом від 21.02.13 року за вих. №1/39-579 відмовила у його задоволенні (а.с.29-30).

У зв'язку з цією обставиною прокуратура Луганської області надала Держсільгоспінспекції у Луганській області письмове доручення про здійснення перевірки відповідності вимогам чинного законодавства вищезгаданого розпорядження Сватівської РДА (вих. №05/3-162вих від 27.03.13 року), за результатами якої встановлено, що воно прийняте з порушенням чинного законодавства України (вих.№1182 від 29.03.13 року) (а.с.15).

З урахуванням того, що райдержадміністрація добровільно не вжила заходів до усунення виявлених порушень, - це стало підставою для звернення Першого заступника прокурора Луганської області до господарського суду з даним позовом.

Відповідач його не визнав.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.При вирішенні спору в частині визнання недійсним розпорядження Сватівської районної державної адміністрації Луганської області від 27.12.12 року №759 суд керувався наступним.

1.1.Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка належить до земель державної форми власності.

У ст.2 Закону України від 09.04.1999 року №586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" сказано, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян, а відповідно до ст. 3 цього Закону до числа основних засад діяльності райдержадміністрацій належать верховенство права та законність.

В силу пункту 2 ст. 21 названого Закону райдержадміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

З цією статтею кореспондуються пункт а) ч.1 ст. 17 та частина 3 ст. 122 Земельного кодексу України 2001 року.

Третій особі (Допоміжному господарству) земельна ділянка у постійне користування була надана під час дії Земельного кодексу України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року) на підставі рішення Сватівської міської ради народних депутатів від 01.02.2001 року №б/н та відповідно до якого землекористувачу був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ №006218, державна реєстрація від 02.03.2001 року №155 (а.с.10-13).

Статтею 7 названого Кодексу визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, сільськогосподарським підприємствам і організаціям, - тобто згадувана земельна ділянка була надана Допоміжному господарству з дотриманням приписів ст. 7 ЗК України 1990 року.

Статтею 27 ЗК України 1990 року визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у ряді випадків, у т.ч. у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; припинення діяльності підприємства, установи, організації.

Землекористувач - Допоміжне господарство - під час дії цього Кодексу не звертався до власника землі з приводу відмови від права постійного користування згаданою земельною ділянкою.

01.01.02 року набрав чинності Земельний кодекс України 2001 року, пунктом 6 розділу Х Перехідних положень якого встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.05 року (згідно Закону України від 06.10.2004р. № 2059-IV - до 01.01.08 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Але рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990р. № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємства, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Отже, положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верхової Ради України "Про земельну реформу" визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.

Таким чином, Допоміжне господарство мало право і надалі користуватися згадуваною у цьому рішенні земельною ділянкою на умовах, визначених Державним атом ІІ-ЛГ №006218, державна реєстрація від 02.03.2001 року №155.

У справі належним чином доведено, що землекористувач має статус юридичної особи, а тому саме він вправі вирішувати питання щодо користування спірною земельною ділянкою.

Статтею 92 Земельного кодексу України 2001 року встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак, ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом і на 01.01.2002 року до його переоформлення, - а третя особа (Допоміжне господарство) у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довела, що вона на вказану дату набула таке право.

Відповідно до обох згадуваних тут Земельних кодексів право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою встановлено статтею 141 Земельного кодексу України 2001 року (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження), відповідно до якого підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б)вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е)набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є)використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Частини 3 та 4 ст.142 Земельного кодексу України 2001 року містять імперативний припис, згідно якому припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації, - але, як сказано вище у цьому рішенні, землекористувач взагалі не звертався до землевласника з заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, - при цьому відповідач визнав цей факт.

Судом при вирішенні спору звернуто увагу на те, що:

у розпорядженні Сватівської РДА від 27.12.12 року №759 відсутнє посилання на конкретний пункт статті 141 ЗК України 2001 року, що унеможливлює визначення правових підстав, з яких Допоміжному господарству припинено право постійного користування спірною земельною ділянкою;

у ст.141 Земельного кодексу відсутня така підстава для припинення права постійного землекористування, як довідка з ЄДРПОУ.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в якості доказів наявності з боку Допоміжного господарства порушень земельного законодавства послався на факт несплати ним земельного податку, що, на його думку, є порушенням пункту "д" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України (лист від 17.05.13 року за вих. №54).

Так, розпорядження від 27.12.12 року №759 дійсно містить посилання на ст.144 Земельного кодексу України, якою врегульовано механізм припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, а саме: у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

З обставин справи вбачається, що відповідач не дотримався приписів цієї статті Кодексу та на підтвердження своїх доводів у цій частині не надав до справи будь-яких документальних доказів.

Суд не визнає в якості таких доказів посиланням відповідача на лист Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області (далі - ДПІ) від 14.02.13 року за №/20 (а.с.40), - про юридичних осіб, які сплатили земельний податок за згадувану тут земельну ділянку (замість Допоміжного господарства), оскільки такий доказ використання землі з порушенням земельного законодавства не передбачений чинним земельним законодавством, у т.ч. статтею 144 ЗК України; крім того, цей лист підтверджує факт сплати земельного податку за користування цією земельною ділянкою.

Представник 3-ї особи (Відділу Держземагентства) у судовому засіданні пояснив, що документальні докази фактів порушення Допоміжним господарством земельного законодавства, які б стали підставою для прийняття вищезгаданого розпорядження РДА, - відсутні.

Землекористувач (Допоміжне господарство) заперечив факт вчинення будь-яких порушень земельного законодавства.

За таких обставин у суду відсутні підстави для визнання доводів відповідача про порушення землекористувачем земельного законодавства в якості належних та допустимих доказів.

Як сказано у частині 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - але, як видно з обставин справи, відповідач не дотримався цих приписів Конституції, чим порушив охоронювані законом права Допоміжного сільського господарства Сватівської обласної психоневрологічної лікарні на постійне користування згадуваною у цьому рішенні земельною ділянкою площею 1013 га.

Земельним кодексом України 2001 року визначено способи захисту прав на земельні ділянки, до числа яких віднесено визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (підпункт "г" ч.3 ст. 152).

Виходячи з того, що права землекористувача у даному випадку порушені шляхом прийняття Сватівською райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження, суд керується частиною 3 ст. 43 Закону України від 09.04.99 року № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації", якою встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, розпорядження РДА від 27.12.12 року №759 прийняте за відсутності визначених Земельним кодексом підстав, а тому є таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню в цілому, - тобто позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

2.Що стосується решти позовних вимог, то суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання третьої особи - Відділу Держземагентства у Сватівському районі Луганської області внести зміни до статистичної звітності форми 6-зем, повернувши земельну ділянку площею 1013 га із земель Сватівської міської ради у користування допоміжного сільського господарства Сватівської психоневрологічної лікарні.

В ході розгляду цього спору незаперечно встановлено, що земельна ділянка площею 1013 га після винесення розпорядження РДА від 27.12.12 року №759 у землекористувача не вилучена та продовжує перебувати у його користуванні, - тобто не вилучена та на підставі акту приймання-передачі нікому іншому, у т.ч. Сватівській міській раді Луганської області (п.2 спірного розпорядження), - не передана; Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №006218, державна реєстрація від 02.03.2001 року №155, - знаходиться у розпорядженні землекористувача.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У п.3.10. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року № 43, зазначено, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

По справі встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею перебуває у розпорядженні Допоміжного господарства.

Суд вважає, що виклад позивачем другої позовної вимоги не у повній мірі грунтується на фактичних обставинах справи та редакційно має суперечливий (некоректний) характер, а саме: зобов'язати третю особу - Відділ Держземагентства у Сватівському районі Луганської області внести зміни до статистичної звітності форми 6-зем, повернувши земельну ділянку площею 1013 га із земель Сватівської міської ради у користування Допоміжного сільського господарства Сватівської психоневрологічної лікарні.

Згідно Положенню про відділ Держземагентства у Сватівському районі Луганської області, затвердженому наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 14.09.12 року №437 (а.с.57-66), Відділ є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України. Голова відповідної державної адміністрації координує діяльність Відділу і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань (п.1); завданням відділу є реалізація повноважень Держземагентства України на території Сватівського району (п.4); у т.ч. шляхом ведення державного земельного кадастру (п.4.14); він утворюється у порядку. передбаченому ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (п.13).

З вищевикладеного (п.1 Положення) вбачається, що Відділ Держземагентства у разі скасування вищезгаданого розпорядження райдержадміністрації зобов'язаний вжити заходів до приведення реєстраційних даних земельного кадастру у стан, який існував до його (розпорядження) прийняття.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено способи захисту порушеного права у сфері землекористування, до числа яких не віднесено спонукання органів державного управління в особі Відділу Держземагентства у Сватівському районі про внесення змін до статистичної звітності.

Вищим господарським судом України у абз. 3 п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України такий спосіб захисту порушеного права також не передбачено.

За таких обставин у суду відсутні належним чином визначені правові та фактичні підстави для покладення чи то на Відділ Держземагентства, чи то на Сватівську міську раду обов'язку повернути земельну ділянку Допоміжному господарству.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що земельна ділянка у Допоміжного підприємства не вилучена, Відділу Держземагентства у Сватівському районі Луганської області та/або Сатівській міській раді Луганської області не передана, Державний акт ІІ-ЛГ №006218 від 02.03.01 року землекористувачем до архіву названого державного органу земельних ресурсів не повернуто, - у суду відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позову у цій частині.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача шляхом стягнення їх на користь Державного бюджету України.

Згідно п/п 2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі звернення до господарського суду з позовом немайнового характеру (до такої категорії належить позов по даній справі) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.13 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (1147,00 грн.).

Зі справи видно, що позов задоволено частково, а саме: задоволена одна позовна вимога з двох заявлених.

За таких обставин з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 1147,00 грн. (абз.2 п.2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України").

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України; ст.ст.92,141,152 Земельного кодексу України, ст. 43 Закону України від 09.04.99 року № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації", керуючись ст.ст.43,47,32-34,36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати незаконним та скасувати розпорядження Сватівської районної державної адміністрації Луганської області від 27 грудня 2012 року №759 "Про припинення права постійного користування землею (Сватівська міська рада)".

3.У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Луганської області, в інтересах держави до Сватівської районної державної адміністрації Луганської області - про зобов'язання третьої особи - Відділу Держземагентства у Сватівському районі Луганської області внести зміни до статистичної звітності форми 6-зем, повернувши земельну ділянку площею 1013 га із земель Сватівської міської ради у користування допоміжного сільського господарства Сватівської психоневрологічної лікарні, - відмовити.

4.Стягнути з Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, ідентифікаційний код 21758385, яка знаходиться за адресою: місто Сватове, пл. Радянська, 25 Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач - УДКСУ у м.Луганську, код ОКПО 37991503, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД - 22030001, символ - 206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 1471 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Сватівській міжрайонній державній податковій інспекції Луганської області.

У судовому засіданні 23.05.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 27 травня 2013 року.

Суддя А.П.Середа