Рішення № 31407869, 23.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2013 року Справа № 913/1281/13

Провадження №8/913/1281/13

За позовом Комунального підприємства "Водоканал", м. Краснодон Луганської області,

до Відкритого акціонерного товариства "Юність", м. Краснодон Луганської області, -

про стягнення 361284 грн. 79 коп.,

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Лупанов П.В. - юрисконсульт, - довіреність №1 від 03.01.13 року;

від відповідача - Гущин О.Г. - юрисконсульт, - довіреність №2 від 08.01.13 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення за період з травня 2006 року по березень 2013 року у сумі 284888,66 грн., інфляційних нарахувань у сумі 53777,66 грн. та 3% річних у сумі 22618,47 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договорів на послуги з водопостачання та водовідведення, а саме:

№168, укладеного між сторонами 01.11.05 року;

№168, укладеного між сторонами 21.02.07 року;

№168, укладеного між сторонами 01.01.08 року.

До початку судового засідання 23.05.13 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що:

1)щодо відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Юність" (далі - ВАТ "Юність") господарським судом Луганської області 07.11.05 року порушено провадження у справі №20/173б за заявою Управління Пенсійного фонду України у м. Краснодоні до боржника ВАТ "Юність" - про порушення провадження у справі про банкрутство, а тому, вважає відповідач, вимоги позивача у даній справі (№913/1281/13) підпадають під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів (ст.12 Закону України від 14.05.92 року №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом");

2)на його думку, позивач свої вимоги заявив після закінчення терміну позовної давності, яку він просить застосувати при вирішенні цього спору;

3)позивач не дотримався приписів ст.6 ГПК України, - тобто перед зверненням з цим позовом до суду не спрямував на адресу відповідача претензію (заперечення на позовну заяву від 22.05.13 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встанови наступні фактичні обставини справи.

01.11.05 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі був укладений договір №168 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення на умовах цього договору та виконувати інші умови останнього (п.1.1).

Постачальник через системи комунального водопостачання надає споживачу воді в обсязі погодженого щомісячного об'єму постачання питної води (додаток №2) до точки підключення споживача (п.3.1), у якій споживач за свій рахунок встановлює прилад обліку використаної води (п.3.2).

Кількість води, що подається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку (п.5.1); у такий же спосіб визначається кількість стічних вод, а у разі, якщо прилади обліку відсутні, обсяги стічних вод визначаються по кількості води, наданої споживачу з мереж водопостачання (п.5.2).

Споживач за надані послуги з водопостачання та водовідведення сплачує за діючими тарифами, встановленими відповідно до чинного законодавства уповноваженим на це органом (п.6.1).

Оплата послуг здійснюється наступним чином:

авансовий платіж у розмірі 30% - до 10-го числа розрахункового місяця; 60% - до 20-го числа;

остаточний розрахунок - - у 3-денний термін з дня отримання платіжних документів (п.6.2).

Споживач зобов'язаний своєчасно вносити постачальнику плату за надані послуги (абз.2 п.7.4).

Сторони домовилися, що за несвоєчасну оплату наданих послуг з а цим договором споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.8.1).

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.07 року (п.9.1); він вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про його розірвання (п.9.4) (а.с.15-17).

21.02.07 року сторони уклали в цілому аналогічний договір №168 на послуги водопостачання та водовідведення, який набрав чинності з дня його підписання та діяв до 31.12.07 року (п.9.1), з можливістю пролонгації його дії за умов. визначених у п.9.4 (а.с.18-20).

01.01.08 року сторони уклали договір №168 на послуги водопостачання та водовідведення, аналогічний за змістом двом попереднім, термін дії якого був встановлений з дня підписання до 31.12.08 року (п.9.1), з можливістю пролонгації цього терміну за умов, визначених у п.9.4 договору (а.с.21-23).

02.08.11 року сторони уклали додаткову угоду до останнього договору, згідно якій внесли зміни до п.9.1 останнього та домолися, що термін його дії продовжено до 31.12.11 року, з можливістю його пролонгації за умов, визначених у п.9.4 (а.с.24).

На підтвердження факту надання послуг за вищезгаданими договорами та суми заявлених позовних вимог позивач надав до справи:

груп-рахунки (усі - за №168) на оплату послуг з водопостачання та водовідведення за період з лютого 2008 року по березень 2013 року, з доказами їх отримання уповноваженою особою відповідача (а.с.25-84);

рішення господарського суду Луганської області від 09.06.06 року у справі №7/173 за позовом Комунального підприємства "Водоканал" до ВАТ "Юність" - про стягнення 6627,31 грн., - згідно якому з відповідача на користь позивача було стягнуто основний борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення період з листопада 2005 року по квітень 2006 року у сумі 12802,08 грн., пеню у сумі 515,07 грн. та інфляційні втрати у сумі 134,54 грн. (а.с.102);

акти взаємозвірок між позивачем та відповідачем за період: з січня по жовтень 2006 року (а.с.85-88); за січень, липень, жовтень 2007 року (а.с.89-90); за січень та квітень 2008 року (а.с.90-91); станом на 01.11.08 року (а.с.92); за січень, червень, грудень 2009 року (а.с.93-94); за січень, квітень, липень, жовтень, листопад 2010 року (а.с.95-97); за січень, квітень, липень, жовтень, листопад 2011 року (а.с.97-100); за січень, лютий, вересень, жовтень 2012 року (а.с.100-101); з січня по березень 2013 року (а.с.82-84); крім того, у судовому засіданні позивач надав до справи акт взаємозвірки від 22.05.13 року, - кожен з яких підписано обома сторонами та скріплено їх печатками.

Згідно останньому акту відповідач визнає наявність у нього перед позивачем на вказану дату основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 297690,74 грн.

Оцінка судом вищезгаданих актів показала, що вони дають підстави для висновку, що відповідач з січня 2006 року по травень 2013 року систематично вчиняв дії, якими визнавав наявність у нього боргу перед позивачем (з урахуванням періодів його виникнення), який є предметом цього спору.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як сказано у частині 1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Саме такі дії вчинив відповідач, підписуючи упродовж вищезначеного періоду часу акти взаємозвірок з позивачем та визнаючи у такий спосіб наявність боргу перед ним.

За таких обставин суд не приймає до уваги доводи відповідача про пропуск позвачем терміну позовної давності, оскільки останній з січня 2006 року до цього часу не переривався.

Що стосується доводів відповідача про мораторій на задоволення вимог кредиторів, під дію якого, на його думку, підпадають вимоги позивача по даній справі, - то з обставин справи відомо, що позивач не є конкурсним кредитором у справі про банкрутство №20/173б у розумінні Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки борг відповідача виник після порушення провадження у згаданій справі про банкрутство, - а тому суд не погоджується з його (відповідача) доводами у цій частині.

Не погоджується суд також з доводами відповідача щодо того, що позивач звернувся з цим позовом до суду, не дотримавшись приписів ст. 6 ГПК України.

Так, у частині 1 ст. 5 названого Кодексу зазначено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Зі змісту укладених між сторонами вищезгаданих договрів видно, що вони не містять такої домовленості.

Крім того, ст.ст.5-11 ГПК України, якими врегульовано порядок досудового врегулювання господарських спорів, не містять заборони на звернення з позовом до суду у разі, якщо позивач попередньо не звернувся до відповідача з претензією.

З обставин справи вбачається, що позивач, з урахуванням факту ухилення відповідача від сплати боргу, визначив основну суму останнього за період з травня 2006 року по березень 2013 року у розмірі 284888,66 грн. (297690,74 грн. - 12802,08 грн. (борг, стягнутий на підставі вищезгаданого рішення господарськоого суду від 09.06.06 року №7/173)) (а.с.11-12).

На цю суму боргу він за період з січня 2009 року по березень 2013 року нарахував:

інфляційні втрати у сумі 53777,66 грн.;

3% річних у сумі 22618,47 грн. (а.с.13-14), - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Останній позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст. 509 ЦКУ).

Закон - ст. 525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 32 Закону України від 10.01.02 року № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Споживач питної води зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч. 2 ст. 22 Закону).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що відповідач у період з травня 2006 року по березень 2013 року не вносив платежі за отримані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 284888,66 грн.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов'язання за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що позивачем повністю доведено законність та обґрунтованість заявлених вимог, - позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.22 та 32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання", керуючись ст.ст.43,47,32-34,36,43,44,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Юність", ідентифікаційний код 14312766, яке знаходиться за адресою: місто Краснодон, пр. 60-річчя СРСР,40 Луганської області, - на користь Комунального підприємства "Водоканал", ідентифікаційний код 31537705, яке знаходиться за адресою: місто Краснодон, 10-й квартал Луганської області, - основний борг за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 284888 (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 66 коп., 3% річних у сумі 22618 (двадцять дві тисячі шістсот вісімнадцять) грн.47 коп., інфляційні нарахування у сумі 53777 (п'ятдесят три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 66 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 7225 (сім тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 70 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 23.05.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 27 травня 2013 року.

Суддя А.П.Середа