Рішення № 31407665, 24.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2013 року Справа № 913/1142/13

Провадження №8/913/1142/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс", м. Донецьк,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Закотненська", с. Закотне Новопсковського району Луганської області, -

про стягнення 157918 грн. 45 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Симонян А.В. - представник, - довіреність №183 від 20.12.12 року; Бусюкін І.А. - представник, довіреність №185 від 25.12.12 року;

від відповідача - Войтенко О.М. - представник, - довіреність №52 від 20.02.13 року, -

розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 145800,41 грн., 3% річних за період з 01.10.12 року по 04.04.13 року у сумі 11534,84 грн. та інфляційних нарахувань за період з 01.10.12 року по 01.04.13 року у сумі 583,20, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору поставки №2350/04/07п, укладеного між сторонами 04.07.12 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13.05.13 року до 24.05.13 року - з метою надання можливості сторонам продати додаткові докази та добровільно врегулювати спір.

До початку судового засідання 24.05.13 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав у повному обсязі (лист від 24.05.13 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

04.07.12 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) у протій письмовій форм укладено договір поставки №2350/04/07п, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити соняшник врожаю 2012 року (надалі - товар) за ціною та на умовах цього договору та додаткової угоди до нього, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1).

Кількість товару орієнтовно становить 4000 тонн. Товар передається рівновеликими партіями, обсяг однієї партії - 500,00 тонн. Обсяг наступних партій визначається у додаткових угодах (п.2.1).

Ціна 1 тонни товару у першій партії орієнтовно становить 1000,00 грн.; кінцева ціна визначається сторонами до 30.09.2012 року у додатковій угоді (п.3.1).

Форма оплати - безготівкова (п.3.2).

Порядок оплати товару визначено у п.3.3, відповідно до якого 500000,00 грн. сплачуються в якості завдатку у строк до 06.07.12 року включно.

Перша партія товару повинна бути поставлена постачальником у строк до 30.09.12 року (п.4.2).

Право власності від постачальника до покупця переходить після визначення кінцевої ціни на товар та укладення відповідної додаткової угоди. Кінцева ціна на товар повинна бути визначена до 31.03.13 року; у разі, якщо у зазначений термін сторони не укладуть додаткову угоду, ціна, зазначена у п.3.1, вважається остаточною (п.4.3).

Постачальник повинен надати покупцеві видаткову та податкову накладні (п.4.5).

Якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 7011:2009 (п.5.1).

Покупець має право не приймати товар з гіршими якісними показниками, ніж зазначені у п.5.1, або здійснити новий розрахунок вартості такого товару та вимагати від постачальника повернення зайво сплаченої суми коштів (п.5.2).

З неналежне виконання або невиконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України (п.6.1).

У випадку несвоєчасної поставки або недопоставки товару або прострочення передачі документів, вказаних у п.4.5 договору, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від вартості непереданого (несвоєчасно переданого) товару або від вартості товару, на який не передані документи, вказані у п.4.5, за кожний день прострочення, та крім того, відшкодувати усі спричинені збитки (п.6.2) (а.с.7-8).

28.09.12 року сторони уклали додаткову угоду до договору, згідно якій домовилися, що:

об'єм однієї партії становить 500 тонн, її ціна - 4150,00 грн. (п.1), загальна вартість партії товару, що підлягає поставці, становить 2075000,00 грн. (п.2); вони враховують у своїх розрахунках сплату завдатку у сумі 1500000,00 грн., здійснену позивачем (п.3.1) (а..9).

На підтвердження факту виконання зі свого боку умов договору - внесення передплати відповідно до п.3.3 договору позивач надав до справи наступні платіжні доручення:

№1354 від 05.07.12 року на суму 500000,00 грн. (а.с.14);

№1588 від 28.08.12 року на суму 500000,00 грн. (а.с.15);

№1601 від 29.08.12 року на суму 500000,00грн (а.с.16);

№1841 від 02.10.12 року на суму 575000,00 грн. (а.с.17), - а разом на суму 2.075000,00 грн., - тобто позивач документально підтвердив, що він повністю сплатив вартість партії товару масою 500 тонн.

В якості доказу часткового виконання відповідачем умов договору поставки позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)акти приймання-передачі олійної сировини (соняшника) врожаю 2012 року:

від 27.10.12 року - масою 33,010 т;

від 30.11.12 року - масою 394,64 т;

від 05.12.12 року - масою 67,110 т (а.с.11-13), - а разом 494,76 тонни;

2)видаткові накладні, кожна з яких містить докази отримання товару позивачем:

№27 від 27.10.12 року на поставку 33,01 т соняшника на суму 136032,56 грн.;

№5 від 05.12.12 року на поставку 67,11 т соняшника на суму 263133,24 грн.;

№32 від 30.11.12 року на поставку 394,64 т соняшника (загальною масою) на суму 1530033,79 грн. (а.с.18-20), - а разом соняшник масою 494,76 т вартістю 1929199,59 грн., - з чого вбачається, що відповідач лише частково виконав своє зобов'язання за договором та допустив недопоставку товару загальною масою 5,24 т (500,00 т - 494,76 т).

Як стверджує позивач, уся партія товару масою 494,76 т за своїми якісними показниками не відповідача вимогам вищезгаданого ДСТУ, у зв'язку з чим він здійснив перерахунок вартості отриманої партії товару та встановив, що вона на 145800,41 грн. є нижчою, ніж сторони досягли домовленості згідно додатковій угоді від 28.09.12 року (а.с.26-28).

30.01.13 року позивач спрямував на адресу відповідача листа за вих.№5129/13 з проханням повернути вказану суму коштів (а.с.22), якого відповідач отримав (а.с.23), але кошти не повернув.

У зв'язку з цим позивач 01.03.13 року за вих. №1-99 спрямував на адресу претензію на ту ж суму (а.с.24), яку відповідач отримав 09.03.13 року (а.с.25), але заходів до повернення коштів не вжив, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон - ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладене відповідач, отримавши передплату, повинен був керуватися приписами ст. 662 ЦКУ, згідно якій продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, - при цьому відповідно до ст. 663 Кодексу, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Оскільки відповідач не передав покупцеві попередньо оплачений ним товар, покупець правомірно скористався правилом ч. 1 ст. 665 ЦКУ, якою визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Подальші дії позивача повністю відповідають нормі, викладеній у частинах 2-3 ст. 693 Цивільного кодексу, а саме: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Так, частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Однак особливість цього спору полягає у тому, що постачальник, отримавши попередню плату за товар (предмет договору), не поставив його та не повернув суму попередньої плати за нього.

Відповідно до приписів частин 2 та 3 ст. 693 Кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, вимога позивача про повернення йому суми попередньої плати є законною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 693 Кодексу встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст.536 ЦКУ за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що постачальник у разі порушення умов договору повинен відшкодувати покупцеві спричинені збитки, - в якості таких позивач визначив інфляційні нарахування та 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,32-34,36,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Закотненська", ідентифікаційний код 30714350, яке знаходиться за адресою: село Закотне, вул. Айдарська, 8 Новопсковського району Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс", ідентифікаційний код 25602906, яке знаходиться за адресою: місто Донецьк, вул. Капітана Ратникова, 1, - попередню плату за товар у сумі 145800 (сто сорок п'ять тисяч вісімсот) грн. 41 коп., 3% річних у сумі 11534 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 84 коп., інфляційні втрати у сумі 583 (п'ятсот вісімдесят три) грн. 20 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3158 (три тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 37 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.05.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 27 травня 2013 року.

Суддя А.П.Середа