Рішення № 31407536, 27.05.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.13р. Справа № 904/2472/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго"-"Верхньодніпровськтеплоенерго", м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області

про стягнення 632 295,95 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: Сидоренко А.С., довіреність № 14-58 від 22.03.2013р.

від відповідача: Ткаченко М.М., довіреність № 123 від 18.03.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго"-"Верхньодніпровськтеплоенерго" про стягнення 632 295,95 грн., з яких: сума основного боргу - 570 460,85 грн., пеня - 42 820,71грн., 3% річних - 14 799,31грн., інфляційні витрати - 4215,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору № 034001-12 ТКЕ БО-П на постачання природного газу за регульованими тарифами для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 06.03.2012р., в частині оплати поставленого природного газу.

Ухвалою від 29.03.2013р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.04.2013р.

22.04.2013р. розгляд справи відкладено на 20.05.2013р.

20.05.2013р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що визнає позовні вимоги стосовно стягнення основного боргу у розмірі 530 460,85грн, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на 31.03.2013р. дійсно складає 570 460,85грн., однак відповідач сплатив позивачу 40000,00грн. (платіжне доручення №116 від 15.04.2013р.). Також відповідач просив зменшити розмір пені до 100,00грн. та перерахувати 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку із зменшенням суми боргу.

У судове засідання з'явилися представники сторін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (постачальник) та Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Верхньодніпровськтеплоенерго" (покупець) було укладено договір № 034001-12 ТКЕ БО-П на постачання природного газу за регульованими тарифами для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - договір).

Постачальник з моменту підписання договору, протягом 2012 року здійснює споживачу постачання та транспортування природного газу за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно до зовнішньоекономічних контрактів (далі-газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг з транспортування газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується споживачем, який є платником податку на додану вартість для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (п.1.2 договору).

Оплата вартості послуг з постачання та транспортування газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2 (п.4.6 договору).

Авансові та/або планові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником планового обсягу на розрахунковий період за 5 календарних днів до початку місяця поставки газу (п.4.6.1 договору).

У випадку недоплати вартості послуг з постачання та транспортування газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим (4.6.2 договору).

Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу та послуг з його транспортування на умовах та в обсягах, визначених договором (п.5.3.3 договору).

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (6.2.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).

На виконання договору постачальник в березні та квітні 2012р. передав покупцю природний газ на загальну суму 570 460,85 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.03.2012р. та 30.04.2012р. (а.с. 25,26), актом звірки взаєморозрахунків між ПАТ «Дніпропетровськгаз» Верхньодніпровське УЕГГ та ДП ОК «Дніпротеплоенерго»-«Верхньодніпровськтеплоенерго», підписаним представниками постачальника та покупця.

У порушення умов договору відповідач не оплатив поставлений у березні та квітні 2012р. природний газ, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед постачальником у розмірі 570 460,85 грн. (482 257,39 грн. + 88 203,46 грн.).

16.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було укладено договір про відступлення права вимоги № 52/12.

Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго»-«Верхньодніпровськтеполенерго» (надалі-боржник) за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 034001-12 ТКЕ БО-П від 06.03.2012р. у сумі 570 460,85 грн. (п. 1.1 договору про відступлення права вимоги).

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором ( п. 1.2 договору про відступлення права вимоги).

Первісний кредитор передав новому кредиторові документи, зазначені в п. 2.1 договору, про що свідчить акт приймання-передачі документів (а.с. 32). Враховуючи умови п. 2.2 договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача боргу за поставлений природний газ у березні, квітні 2012 року в розмірі 570 460,85 грн. (482 257,39 грн. + 88 203,46 грн.).

З огляду на положення договору, строк оплати поставленого у березні, квітні 2012 року природного газу є таким, що настав.

Судом встановлено, що відповідач перерахував позивачу 40000,00грн. (платіжне доручення №116 від 15.04.2013р., призначення платежу: оплата за спожитий газ за березень 2012р. згідно догвру №034001-12-ТКЕ БО-П від 06.03.2012р.)

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Згідно з п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення основного боргу у розмірі 40000,00грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

На час розгляду справи доказів сплати основного боргу у розмірі 530 460,85 грн. відповідач не давав.

20.05.2013р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що визнає позовні вимоги стосовно стягнення основного боргу у розмірі 530 460,85грн, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на 31.03.2013р. дійсно складає 570 460,85грн., однак відповідач сплатив позивачу 40000,00грн.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного, господарський суд приймає визнання відповідачем позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 530 460,85грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за поставлений природний газ у березні, квітні 2012 року в розмірі 530 460,85 грн. є правомірними і підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 42820,71грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня нарахована позивачем відповідно до умов договору та вимог закону, що не заперечує відповідач, однак просить зменшити її розмір до 100,00грн.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Тобто головною умовою застосування положень п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є те, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора або ж взагалі перевищують розмір збитків.

Розмір пені, яку просить стягнути позивач (42 820,71грн.), дорівнює 7,5% від розміру основного боргу (570 460,85грн.). Суд не вважає, що такий розмір штрафних санкцій є надмірно великим порівняно із збитками кредитора у зобов'язанні.

З огляду на вказане, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені до 100,00грн.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 14799,31 грн. та інфляційні витрати в розмірі 4215,08 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач просить перерахувати 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку із зменшенням суми боргу. Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання, зважаючи на те, що 40000,00грн. основного боргу сплачені відповідачем 15.04.2013р., а нарахування проведені позивачем станом на 20.02.2013р.

Зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 42820,71грн. пені, 3% річних у розмірі 14799,31грн. та інфляційних витрат в розмірі 4215,08 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є правомірними і підлягають задоволенню на загальну суму 592 295,95 грн., з яких: сума основного боргу - 530 460,85 грн., пеня - 42 820,71грн., 3% річних - 14 799,31грн., інфляційні витрати - 4215,08 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 12 645,92грн. підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 40000,00грн.

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго"-"Верхньодніпровськтеплоенерго" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, пр. Леніна, буд. 5, ідентифікаційний код 02128098) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 592 295,95 грн., з яких: сума основного боргу - 530 460,85 грн., пеня - 42 820,71грн., 3% річних - 14 799,31грн., інфляційні витрати - 4215,08 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго"-"Верхньодніпровськтеплоенерго" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, пр. Леніна, буд. 5, ідентифікаційний код 02128098) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 645,92грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.В. Мілєва Повне рішення складено 27.05.2013