Рішення № 31407511, 20.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2013р. Справа № 905/1941/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк

про: стягнення 196 805,66 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Козаренко Н.Ю. - за довіреністю

від відповідача: Гнилицька К.Ю. - за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» про стягнення 196 805,66 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позов мотивований невиконанням відповідачем умов укладеного між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, договору № 31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р. в частині надання акту звірки кількості та якості продукції, відвантаженої на адресу вантажоотримувача.

Позивач зазначав, що між ним та Державним підприємством «Вугілля України» був укладений договір поставки вугільної продукції № 1-07/2-ЕН від 01.06.2007р., за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язаний провести з покупцем звіряння поставок вугілля по кількості та якості, підписати відповідний акт звіряння поставок вугілля по кількості та якості з покупцем, на основі якого скласти і підписати зі своєї сторони акт приймання-передачі вугілля і розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля і передати їх покупцеві для підписання.

На думку позивача, передумовою складання та підписання актів приймання-передачі вугілля є проведення з покупцем звіряння поставок вугілля по кількості та якості, що засвідчується підписанням відповідного акту звіряння поставок по кількості та якості. З метою виконання цього договірного зобов'язання, ДП «Вугілля України» уповноважило позивача довіреністю від 09.07.2007р. виступати від імені ДП «Вугілля України» перед третіми особами під час виконання договорів поставки, зокрема договору № 02-ПР/2-П від 25.06.2007р., а позивач, в свою чергу, передоручив довіреністю від 31.07.2007р. № Дов-92 ці права відповідачу.

10 та 11 липня 2007 року відповідач відвантажив вугільну продукцію на Криворізьку ТЕС ВАТ «Дніпроенерго» за залізничними накладними (квитанціями) № 49493502 та № 49493496 загальною кількістю 552,0 тони на суму 196 805,66 грн.

Однак, відповідний акт приймання-передачі вугільної продукції у власність ДП «Вугілля України» між позивачем та ДП «Вугілля України» підписаний не був у зв'язку з ненаданням відповідачем позивачу акту звірки кількості та якості продукції, відвантаженої на адресу вантажоотримувача, згідно договору № 31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р.

Криворізька ТЕС ВАТ «Дніпроенерго» у лютому 2012р. повідомила позивача про те, що дана партія вугільної продукції 30.05.2011р. була признана як безоплатно отримана від Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» внаслідок спливу строку давності.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки відповідачем не надано акту звірки кількості та якості продукції, тому до теперішнього часу не підписано відповідний акт приймання-передачі вугільної продукції на суму 196 805,66 грн., внаслідок чого Державному підприємству «Донецька вугільна енергетична компанія» завдано збитків у вигляді упущеної вигоди від поставленого, але не переданого у власність вугілля на суму 196 805,66 грн..

Одночасно позивач просить відновити йому строк позовної давності для пред'явлення цих позовних вимог, посилаючись на наявність накладеного державною виконавчою службою при виконанні судових рішень арешту на все майно підприємства та кошти на рахунках у всіх банківських установах, внаслідок чого у позивача була відсутня можливість для перерахування судового збору.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.11, 16, 509, 525, 598, 612, 764, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 193, 198, 283 - 286 Господарського кодексу України.

На підтвердження позову надано суду у копіях: договір № 31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р. з додатками, посвідчення №601 та № 603 про якість вугілля, залізничні квитанції про приймання вантажу №№ 49493496 та № 49493502, довіреності, договір № 1-07/2-ЕН від 01.06.2007р. з додатком, витяг з рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012р. по справі № 5011-42/5082-2012, листи від 03.02.2012р. № 24/1451, від 17.02.2012р. № 0375/06, претензію від 24.01.2013р. № 12-ю-2013 на суму 196 805,66 грн. з доказами направлення, листи від 29.03.2010р. № 115/03.10, від 29.03.2010р. № 216, від 03.02.2012р. № 24/1451, від 19.04.2010р. № 24/821, акт приймання-передачі № 4-07р від 31.07.2007р., звіт про збагачення вугілля за липень 2007 року, акт приймання-передачі вугільного концентрату, статутні документи підприємства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на пропуск позовної давності позивачем, який просить застосувати, та недоведеність всіх складових умов, з якими чинне законодавство пов'язує настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема причинно-насдідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача і їх розміру.

На підтвердження заперечень документів не надано у зв'язку з закінченням строку їх зберігання, надано лише статутні документи підприємства.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні, що відбулось 20.05.2013р., позивач підтримав позовні вимоги разом з клопотанням про поновлення строку позовної давності, а відповідач підтримав свої заперечення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Частиною 3 ст. 216 ГК України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118).

При цьому, згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір № 31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р. на переробку рядового вугілля (а.с.33-36). За умовами цього договору замовник зобов'язався поставити виконавцю для переробки рядове вугілля на умовах СРТ (Інкотермс - 2000) згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, та оплатити вартість робіт з переробки вугілля, а виконавець - переробити рядове вугілля і відвантажити отримані продукти збагачення на умовах FCA (Інкотермс - 2000) за рахунок і на ризик замовника по реквізитах, зазначених замовником (п.1.1, п.1.2 договору). Рядове вугілля і продукти збагачення, отримані в результаті переробки рядового вугілля, є власністю замовника (п.1.6 договору).

Згідно пунктів 2.2.7, 2.2.8, 2.2.9 договору виконавець (відповідач) зобов'язався передати замовнику (позивачу): протягом 10-ти днів по закінченню звітного періоду акт звірки кількості і якості продукції, поставленої на адресу вантажоотримувача; не пізніше 3-х діб після відвантаження передати замовнику продукти збагачення по акту приймання-передачі. При відвантаженні продуктів збагачення у посвідченні якості і залізничній накладній повинна бути відмітка про приналежність вантажу замовнику та інші відмітки за вимогою замовника.

У розділі 3 «Прийомка по кількості і якості» договору сторони обумовили, що кількість відвантаженого рядового вугілля і продуктів збагачення повинно відповідати актам приймання-передачі та вазі, зазначеної у транспортних накладних (п.3.3 договору); якість продуктів збагачення визначається вантажовідправником згідно ГОСТ 1137-64 і ДСТУ 4083-2002 та оформлюється посвідченням якості (п.3.5); у випадку розходження показників якості продуктів збагачення у споживача (вантажоотримувача) з даними, зазначеними в посвідченні якості, і кількості (ваги), зазначеної у транспортній накладній, приймання продуктів збагачення здійснюється з обов'язковим викликом представників вантажовідправника у строки, визначені Інструкцією П-7 від 25.04.1966р. та Інструкцією П-6 від 15.06.1965р. (п.3.6 договору). Строк зберігання арбітражних проб для продуктів збагачення повинен відповідати ГОСТу 1137-64, п.32 (п.3.7 договору).

У пункті 4.3 договору сторони визначили, що у випадку отримання рядового вугілля для переробки без попередньої оплати, замовник зобов'язався здійснити розрахунки шляхом оплати місячної норми переробки вугілля до спливу місяця переробки, але не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. У разі прострочення замовником строків оплати виконавець залишив за собою право застосувати до замовника ст.ст. 594, 856 Цивільного кодексу України (притримання виконаних робіт, п.4.4 договору).

Сторонами встановлено строк дії договору до 31.12.2005р. та обумовлено, що договір вважається щорічно продовженим у разі відсутності з боку сторін за місяць до закінчення строку договору повідомлення про намір його розірвати (п.8.1, 8.2 договору)

У додатках до цього договору (а.с.37-41) позивач і відповідач визначили обсяг та якісні характеристики рядового вугілля, перелік шахт-виробників вугілля, перелік збагачувальних фабрик та якісні характеристики продуктів збагачення вугілля, ціну робіт з переробки за тону вугілля.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем, як постачальником, та ДП «Вугілля України», як покупцем, укладено договір постачання вугільної продукції № 1-07/2-ЕН від 01.06.2007р. (а.с.49-55). За умовами цього договору позивач зобов'язався поставити вугільну продукцію в узгоджених асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками залізничним транспортом у відкритих напіввагонах, а ДП «Вугілля України» прийняти та оплатити цю вугільну продукцію (п.1.1, п.1.2, п.2.1 договору). Партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору об'єднаної проби, що засвідчується відповідним актом згідно п.6.4 ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п.2.4 договору)

Постачальник зобов'язаний забезпечити наявність в графі 4 «Особливі відмітки» залізничної накладної відмітку: «у власність ДП «Вугілля України» договір № __ від ___р. для ВАТ «назва енергогенеруючої компанії» згідно договору № __ від __р. з енергогенеруючою компанією», а також назву та місцезнаходження постачальника (п.2.6 договору).

Згідно п.2.8 договору, вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем тільки після .... підписання сторонами акту приймання-передачі вугільної продукції.

Постачальник також зобов'язався за дорученням, виданим покупцем, провести з вантажоотримувачем звіряння поставок вугілля по кількості і якості та надати покупцю складені у зв'язку з цим документи, на підставі яких в подальшому скласти і підписати з покупцем акт звіряння поставок вугілля по кількості і якості та акт прийняття-передачі вугілля і розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля (п.2.9.1, 2.9.2 договору).

Згідно п. 4.4 договору приймання партії вугілля за якістю здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоотримувача. Якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки випробовування, покупець або вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати постачальника для проведення спільного опробовування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника на протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажоотримувача (п.4.9 договору). Постачальник і покупець мають право погодити між собою та залучати до контролю якості і кількості вугілля, що постачається, незалежного експерта, проводити взаємні перевірки правильності відбору проб вугілля. При участі у прийманні вугілля за кількістю та якістю у покупця незалежного експерта, результати його експертизи приймаються до розрахунку беззаперечно обома сторонами (п.4.13). Покупець зберігає контрольні проби до моменту підписання акту приймання-передачі, але не більше 2 місяців з дати їх відбору (п.4.14). Фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийнято покупцем відображається в акті звіряння кількості та якості вугілля (п.4.11 договору).

Покупець оплачує постачальнику 90 % вартості поставляємого вугілля рівномірними частинами протягом місяця поставки на умовах попередньої оплати. 10 % вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п.2.8 договору (п.5.4 договору).

Матеріали справи свідчать, що ДП «Вугілля України» уповноважило позивача довіреністю від 09.07.2007р. виступати від імені ДП «Вугілля України» перед третіми особами під час виконання договорів поставки № 15-02/1-П від 15.02.2007р., № 02-ПР/2-П від 25.06.2007р., № 3-02/1-П від 01.02.2007р., № 9-02/1-П від 01.02.2007р., зокрема право звіряння якості і кількості вугілля, проводити спільне опробовування вугілля, поставленого на ТЕС ВАТ «Дніпроенерго» в рахунок договору поставки № 02-ПР/2-П від 25.06.2007р. та підписувати у зв'язку з цим відповідні акти, а позивач, в свою чергу, передоручив довіреністю від 31.07.2007р. № Дов-92 ці права відповідачу (а.с.46-48).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 ст.193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач, як вантажовідправник, направив вантажоодержувачу - Криворізька ТЕС ВАТ «Дніпроенерго» вугілля кам'яне Т 0-100 загальною масою 552000кг за залізничною квитанцією про приймання вантажу № 49493496 у вагонах № 67873877, № 67903905, № 60871878, 67191338 та за залізничною квитанцією № 49493502 у вагонах № 66179938, № 63652499, № 67191056, № 66750043 (а.с.43,45).

Зазначені квитанції не містять відміток: «у власність ДП «Вугілля України» договір № __ від ___р. для ВАТ «назва енергогенеруючої компанії» згідно договору №__ від __р. з енергогенеруючою компанією», а також назву та місцезнаходження постачальника, як це було передбачено п.2.6 договору постачання вугільної продукції № 1-07/2-ЕН від 01.06.2007р. між позивачем та ДП «Вугілля України». Відповідних залізничних накладних на маршрут або групу вагонів сторонами не надано.

В матеріалах справи містяться посвідчення якості № 601 від 10.07.2007р. та № 603 від 11.07.2007р. на вугілля у вагонах № 67873877, № 67903905, № 60871878, 67191338 та № 66179938, № 63652499, № 67191056, № 66750043, складені збагачувальною фабрикою «Антрацит» ТОВ «Енергоімпекс» (а.с.42, 44).

Зазначені посвідчення, крім якісних характеристик вугілля, мають відмітку про споживача - ВАТ «Дніпроенерго» Криворізька ТЕС у власність ДП «Вугілля України» по дог. № 1-07/2-ЕН від 1.03.07р. для ВАТ «Донбасенерго» згідно договору № 3-02/1-П від 1.02.07р., постачальник - ДП «ДВЕК». Проте, як вже було встановлено судом, між позивачем та ДП «Вугілля України» було укладено договір поставки № 1-07/2-ЕН від 01.06.2007р., а не від 1.03.07р., як зазначено у посвідченнях якості вугілля.

Отже, з наявних у матеріалах справи залізничних квитанцій та посвідчень якості неможливо дійти висновку, що спірне вугілля поставлялось відповідачем саме на виконання договору № 31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р. та № 1-07/2-ЕН від 01.06.2007р., оскільки посилання на зазначений договір у цих документах відсутнє.

За поясненнями позивача та відповідача (а.с.89), поданими позивачем квитанціями про приймання вантажу №№ 49493496 від 10 липня 2007 р., 49493502 від 11 липня 2007 р., листами від 03.02.2012р. № 24/1451, від 17.02.2012р. № 0375/06, від 29.03.2010р. № 115/03.10, від 29.03.2010р. № 216, від 03.02.2012р. № 24/1451, від 19.04.2010р. № 24/821, претензію від 24.01.2013р. № 12-ю-2013 на суму 196 805,66 грн. (а.с.58-61,81-84), стверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем на переробку з подальшою передачею покупцю - ДП «Вугілля України» вугілля загальною кількістю 552т.

Згідно з цими доказами, указані поставки актами приймання-передачі вугілля відповідно до умов договору між позивачем та ДП «Вугілля України» оформлені не були у зв'язку із розбіжностями з приводу якості переданого вугілля, що впливає на його остаточну вартість.

Позивач звертався з позовом до ДП «Вугілля України» про відшкодування збитків у розмірі 196 805,66 грн., що спричинені не оплатою покупцем отриманого протягом липня 2007 року вугілля у кількості 552 т.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.05.2012р. у справі № 5011-42/5082-2012 у позові Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відмовлено через сплив позовної давності.

Звернувшись з позовом до господарського суду Донецької області позивач стверджує, що оскільки відповідачем - ТОВ «Енергоімпекс» не надано йому акту звірки кількості та якості вугільної продукції, тому не було підписано відповідний акт приймання-передачі вугільної продукції на суму 196 805,66 грн. з ДП «Вугілля України», чим Державному підприємству «Донецька вугільна енергетична компанія» завдано збитків у вигляді упущеної вигоди (доходу) від поставленого, але не переданого у власність вугілля на суму 196 805,66 грн.

Заявлення таких вимог покладає на позивача (кредитора) обов'язок довести, що ці доходи не є абстрактними, а реальними і могли бути отримані в разі належного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Як вже встановлено судом, у договорах на переробку вугілля №31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р. та на поставку вугільної продукції № 1-07/2-ЕН від 01.06.2007р., сторонами було обумовлено, що строк зберігання арбітражних проб для продуктів збагачення повинен відповідати ГОСТу 1137-64, п.32 (п.3.7 договору №31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р.). Покупець зберігає контрольні проби до моменту підписання акту приймання-передачі, але не більше 2 місяців з дати їх відбору (п.4.14 договору № 1-07/2-ЕН від 01.06.2007р.).

За поясненнями відповідача (а.с.89), що також не заперечується позивачем, за результатами приймання вугільної продукції покупцем (ДП «Вугілля України») постачальником (позивачем) та вантажовідправником (відповідачем) не було узгоджено питання щодо остаточних якісних показників поставленої вугільної продукції на Криворізьку ТЕС ВАТ «Дніпроенерго», що впливає на остаточну вартість вугільної продукції, наслідком чого стало не підписання відповідачем акту звірки кількості та якості продукції, відвантаженої на адресу вантажоотримувача та неоплату покупцем отриманого вугілля.

Таким чином, позивачем не доведено розміру збитків саме у сумі 196 805,66 грн.

Крім того, суми нездійсненої покупцем (ДП «Вугілля України») на користь продавця (позивача) оплати за переданий відповідно до договору купівлі-продажу (поставки) товар не є збитками в розумінні вимог ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ЦК України.

Також, позивачем не доведено причинно-насдідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача, тобто всіх складових умов, з якими чинне законодавство пов'язує настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, тому відповідні вимоги заявлені позивачем безпідставно.

Щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин слід зазначити наступне.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (п.1 ст.264 ЦК України).

За умовами договору № 31/12/5п/р/77 від 31.12.2004р. виконавець (відповідач) зобов'язався передати замовнику (позивачу) протягом 10-ти днів по закінченню звітного періоду акт звірки кількості і якості продукції, поставленої на адресу вантажоотримувача; не пізніше 3-х діб після відвантаження передати замовнику продукти збагачення по акту приймання-передачі (п.2.2.7, п.2.2.8).

Оскільки, як слідує з матеріалів справи, спірні партії вугілля були одержані ДП «Вугілля України» 16-17 липня 2007 р., право пред'явити вимогу вантажовідправнику (відповідачу) передати позивачу акт звірки кількості і якості продукції, поставленої на адресу вантажоотримувача, виникло у позивача не пізніше 28 липня 2007 року.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача у березні 2010 року з листом про надання акту звірки по кількості та якості, поставленого вантажоодержувачу вугілля, та отримав відмову (а.с.81,82) та з претензією від 24.01.2013р. (а.с.60), тому в силу приписів ст. 264 ЦК України строк позовної давності не є перерваним.

З матеріалів справи слідує, що в суд з цим позовом позивач звернувся 19.03.2013р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, оскільки вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не пов'язані з підписанням між сторонами акту звірки кількості та якості продукції, відвантаженої на адресу вантажоотримувача, тому пропуск строку позовної давності не впливає на кваліфікацію спірних правовідносин.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що ДП «ДВЕК» зроблено не було.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» 196 805,66 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди - відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.05.2013р.

Суддя Н.В. Величко

Надруковано 3 прим.

1 - позивачу

1 - відповідачу

1 - у справу

Тел. 381-91-20