Рішення № 3140599, 23.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.09 Справа № 4/162пн.

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства " Луганськвугілля ", м. Луганськ

до Товариство з обмеженою відповідальністю " Донбаспромпоставка", м. Луганськ

про зобов"язання постачання продукції

Суддя: Батюк Г.М.

За участю секретаря судового засідання: Качановській О.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - Макаров І.В., довіреність № 03/5-605 від 31.12.08;

від відповідача - Гамза О.П. - довіреність № 1 від 01.04.08.

Суть спору: позивачем заявленіо вимоги про зобов’язання відповідача поставити на його користь залишок оплаченої продукції за договором від 10.01.05. № 10/01-52.

У судовому засіданні від 16.02.09, відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 23.02.09.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 23.02.09.

Представник позивача надав заяву про зміну підстав позовних вимог № 03/8-59 від 16.02.09, здану у судовому засіданні 16.02.09, в порядку ст.22 ГПК України, якою просить зобов’язати ТОВ " Донбаспромпоставка" поставити на його користь бензин А –80 у кількості 2995 літрів за ціною 2 грн. 90 коп. за один літр з ПДВ, дизельне пальне у кількості 2187 літрів за ціною 3 грн. 50 коп. за літр з ПДВ, всього на загальну суму 16340 грн. 00 коп.

Представник позивач у судовому засіданні вказану заяву підтримав.

Позовними вимогами за даним позовом слід вважати: вимоги про зобов’язання ТОВ "Донбаспромпоставка" поставити на користь позивача бензин А–80 у кількості 2995 літрів за ціною 2 грн. 90 коп. за один літр з ПДВ, дизельне пальне у кількості 2187 літрів за ціною 3 грн. 50 коп. за літр з ПДВ, всього на загальну суму 16340 грн. 00 коп.

Представник відповідача у відзиві на зміну позовних вимог, зданим до суду 20.02.09 та у листі, зданим у засіданні суду 16.02.09, у листах від 20.11.08 та від 16.12.08, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що позивач надав до суду платіжні доручення у яких немає посилання на спірний договір; позивач звернуся до суду з позовом відповідно до договору № 10/01-52 від 10.01.05, тобто з пропуском строку позовної давності; підприємству позивача заборонено проводити передплату, відповідно до внутрішніх розпорядчих документів.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд, –

в с т а н о в и в:

Позовними вимогами за даним позовом слід вважати: вимоги про зобов’язання ТОВ

" Донбаспромпоставка" поставити на користь позивача бензин А –80 у кількості 2995 літрів за ціною 2грн. 90 коп. за один літр з ПДВ, дизельне пальне у кількості 2187 літрів за ціною 3 грн. 50 коп. за літр з ПДВ, всього на загальну суму 16340 грн. 00 коп.

.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Державним підприємством

"Луганськвугілля " в особі ВП "Управління по постачанню та збуту продукції " (далі – Покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю " Донбаспромпоставка" (далі –Продавець),був укладений договір від 10.01.05. № 10/01-52, за умовами якого «Продавець»зобов’язаний поставити, а «Покупець»прийняти та оплатити продукцію ( далі –товар), відповідно заявки покупця, оформленої у вигляді специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1договору).

Згідно п.3.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок «Продавця»(відповідача у справі).

Позивач у позові зазначив, що на виконання умов договору позивач провів передплату, тобто перерахував відповідачу кошти у сумі 22767 грн. 88 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 765 від 29.08.05 за дизельне паливо у сумі 11166 грн.28 коп., та № 692 від 19.06.05 за бензин А- 80 у сумі 11601 грн. 60 коп., але відповідач оплачений товар у визначеній кількості не поставив, тобто поставив частково на суму 6400 грн. 80 коп., що підтверджується податковою накладною № РН –001004 від 05.08.05, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом у якому просить суд зобов’язати ТОВ " Донбаспромпоставка" поставити на користь позивача бензин А –80 у кількості 2995 літрів за ціною 2 грн. 90 коп. за один літр з ПДВ, дизельне пальне у кількості 2187 літрів за ціною 3 грн. 50 коп. за літр з ПДВ. , всього на загальну суму 16340 грн. 00 коп.(з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог).

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 01.06.06 №16-266 на суму 28992 грн. 31 коп. з вимогою про сплату вказаної суми, відповідач відзив на позовну заяву не надав, оплату не провів.

Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві та листах, посилаючись на сплив строку позовної давності за спірним договором та на те, що позивач надав до суду платіжні доручення у яких немає посилання на спірний договір.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами по справі було укладено договір від 10.01.05. № 10/01-52, за умовами якого відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок «Продавця»(відповідача у справі). У разі поставки товару до отримання передплати, допускається відстрочка платежу на три банківських дні з моменту відпуску товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач як доказ, на його думку, перерахування попередньої оплати за проставлену продукцію надав суду копії платіжних доручень: № 692 від 19.06.05 на суму 11601 грн. 60 коп. та № 765 від 29.08 .05 на суму 11166 грн. 28 коп.

Судом встановлено, що вищезазначені платіжні доручення не можуть бути прийняті судом у якості доказів попередньої оплати, оскільки в них відсутні будь які відомості, що зазначені суми були сплачені відповідачем саме за договором від 10.01.05. № 10/01-52.

Як вбачається, за спірним договором № 10/01-52 від 10.01.05 у відповідача існують зобов’язання щодо поставки товару (дизельного палива та бензину А80), які останнім не були прострочені оскільки умовами договору строк поставки не визначений, та позивач не звертався з вимогою про поставку товару.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було вказано вище за умовами договору передбачена передплата.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приймаючи до уваги обставини справи, слід визначити, що позовні вимоги про зобов’язання ТОВ " Донбаспромпоставка" поставити на користь позивача бензин А –80 у кількості 2995 літрів за ціною 2 грн. 90 коп. за один літр з ПДВ, дизельне пальне у кількості 2187 літрів за ціною 3 грн. 50 коп. за літр з ПДВ., всього на загальну суму 16340 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог) є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи та не підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Позивач 15.10.08 надіслав до господарського суду позовну заяву, яка надійшла до суду 20.10.08 ( згідно відмітки штемпеля на конверті а.с.21) про зобов’язання ТОВ "Донбаспромпоставка" поставити на користь позивача бензин А –80 у кількості 2995 літрів за ціною 2грн. 90 коп. за один літр з ПДВ, дизельне пальне у кількості 2187 літрів за ціною 3 грн. 50 коп. за літр з ПДВ., всього на загальну суму 16340 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Статтею 256 ЦК України, встановлено, поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. З ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як свідчать матеріали справи, згідно укладеного договору № 10/01-52 від 10.01.05 відповідач зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Строк поставки постачальником продукції покупцю визначений пунктом 3.1. договору.

Згідно цього пункту договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок продавця. У разі поставки товару до отримання передплати, допускається відстрочка платежу на три банківських дні з моменту відпуску товару.

Таким чином, зобов'язання поставки продукції по договору № 10/01-52 від 10.01.05 виникає у «Продавця»(відповідача у справі ) після отримання ним грошових коштів за продукцію від «Покупця».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду доказів проведення ним оплати за поставлений товар, а саме здійснення 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача, згідно умов п. 3.1 договору.

Суд вважає, що позивачем не надано суду доказів існування зобов’язання відповідача перед ним за договором № 10/01-52 від 10.01.05, щодо поставки товару.

За таких обставин, вимоги позивача щодо поставки товару за договором № 10/01-52 від 10.01.05(з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог) є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Як вбачається, позивач в заяві про зміну підстав позовних вимог № 03/8-59 від 16.02.09 ВП «Управління по постачанню і збиту продукції»ДП «Луганськвугілля»стверджує, що відповідачем було здійснено попередню оплату 29.08.05 та 19.06.05, таким чином, строк позовної давності сплинув в 20.06.08. та 30.08.08, позовна заява позивачем була подана після спливу строку позовної давності, а саме 20.10.08 ( згідно штемпелю господарського суду).

Крім того, п.6.2 договору № 10/01-52 від 10.01.05 передбачено, що строк позовної давності за зобов’язанням, обумовлений реалізацією цього договору або виник в наслідок їх не виконання, встановлений сторонами в три роки.

На підставі викладеного, позивач в порушення вимог ст. ст.256, 257 ЦК України, звернувся з даним позовом після спливу строку позовної давності, що згідно ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою сплинув строк позовної давності на право вимоги виконати відповідачем взяті на себе зобов’язання за договором від 10.01.05. № 10/01-52, та поставити позивачу товар.

За таких обставин, позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог) слід визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з віднесенням судових витрат на позивача.

У судовому засіданні 23.02.09 за згодою представників судового процесу була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Позивачем надміру сплачене державне мито в сумі 00 грн. 60 коп. згідно платіжного доручення № 966 від 11.02.09, яке підлягає поверненню на підставі ст.8 Декрету України “Про державне мито”.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,43,253,256,257,267,525, 526, 629, 692, 693 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, ст.ст. 22,44,49,77,82,84,85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

4. Повернути Державному підприємству "Луганськвугілля ", м. Луганськ, вул. Лермонтова,1в, код ЄДРПОУ 32473323, надміру сплачене державне мито в сумі 00 грн. 60 коп. згідно платіжного доручення № 966 від 11.02.09, що знаходиться в матеріалах справи.

Дане рішення, завірене печаткою, є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення : 02.03.09

Суддя Г.М.Батюк