Рішення № 3140505, 13.01.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.09 Справа № 20/511/08

Суддя Гандюкова Л.П.

м. Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вега-С”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Електропривод”, м. Запоріжжя

про стягнення суми 7 983,18 грн.,

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –Задорожня І.О. (довіреність б/н від 02.09.2008р.);

Від відповідача – Сивков Ю.С. (довіреність № 11/08 від 24.10.2008р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ТОВ “Електропривод” на користь ТОВ “Вега-С” суми 5 000 грн. основного боргу, суми 974,07 грн. пені, суми 299,11 грн. 3% річних, суми 1 710 грн. інфляційних втрат, всього 7 983,18 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/511/08, судове засідання призначено на 19.11.2008р. Ухвалою суду від 19.11.2008р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.12.2008р. У судовому засіданні 03.12.2008р. оголошено перерву до 11.12.2008р. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 10.12.2008р. в порядку ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі № 20/511/08 продовжено на один місяць –до 14.01.2009р., у зв’язку з хворобою судді на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 13.01.2009 р.

За згодою сторін у судовому засіданні 13.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у судовому засіданні 13.01.2009р. надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на підставі договору купівлі-продажу № 120 від 23.11.2006р. суму 5 000 грн. основного боргу, суму 1 895 грн. індексу інфляції за період з 30.12.2006р. по жовтень 2008р. включно; суму 322,53 грн. 3 % річних за період з 15.12.2006р. по 03.12.2008р., всього суму 7 217,53 грн., відмовляється від стягнення пені у сумі 974 грн. Заява судом прийнята до розгляду в порядку ст.22 ГПК України. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором №120 від 23.11.2006р. щодо оплати отриманої продукції Просить на підставі ст.ст.526, 530, 538, 610, 625, 641, 642 ЦК України позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, вказавши у своєму письмовому відзиві на те, що дійсно 23.11.2006р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 120, відповідно до вимог п.1.1. якого позивач зобов’язався передати у власність товар, а відповідач прийняти та оплатити вартість товару в кількості, з показниками якості, за ціною та в строки, вказані в специфікаціях. Відповідно до Специфікації від 23.11.2006р. позивач повинен продати відповідачу лист нержавіючий 0,8 мм марки 12Х18Н10Т у кількості 1,106 тон на загальну суму 31 189,20 грн., але, згідно видатковій накладній № 5142 від 24.11.2006р., позивач фактично передав лист нержавіючий вказаної марки у кількості 1,07 тон на загальну суму 30 174 грн., недопоставка товару склала 0,036 тон на суму 1 015,20 грн. Відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконав, сплативши 08.12.2006р. суму 15 000 грн., 14.12.2006р. –5 000 грн., 29.12.2-006р. –5 174 грн., 31.01.2007р. –5 000 грн., всього –30 174 грн. Згідно видатковій накладній № 5228 від 30.11.2006р. позивач поставив відповідачу товар –лист гарячекатаний (г/к) 2,0 мм, 4,0 мм, круг 6,5 мм на загальну суму 11 146,11 грн. Відповідач частково оплатив вартість вказаного товару 30.11.2006р у сумі 5 029 грн., 20.12.2006р. –1 117,11 грн., всього –6 146,11 грн., залишок оплати склав 5 000 грн. Поставка товару за вказаною накладною є позадоговірною і положення договору № 120 від 23.11.2006р. на неї не розповсюджуються і не можуть бути підставою для стягнення з відповідача суми боргу та нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вега-С” (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Електропривод” (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу № 120, відповідно до якого продавець передає у власність товар, а відповідач приймає та оплачує вартість товару в кількості, з показниками якості, за ціною та в строки, вказані в Специфікаціях до даного договору, які є його невід’ємною частиною (п.1.1.).

Згідно з специфікацією від 23.11.2006р. позивач повинен продати відповідачу, а відповідач-прийняти і оплатити лист нержавіючий 5 мм, 1000х2000, марки 08(12)Х18Н10Т у кількості 1,106 тон на загальну суму 31 189,20 грн. Умова оплати: відстрочка платежу 10 банківських днів.

Саме зазначеним договором позивач обґрунтовує свої позовні вимоги і цей договір вказаний у підставі позову.

Згідно з п.п. 3.1, 4.2. Договору порядок розрахунків, базисні умови поставки та графік поставок, строки відвантаження товару вказуються в Специфікаціях (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до Специфікації умовою оплати є відстрочка платежу 10 банківських днів.

Згідно з п.п. 5.1, 5.3, 5.4 договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства і умов договору. За порушення умов поставки і оплати за поставлений товар сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 8.4 договору сторони встановили, що він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2006р., а в частині взаєморозрахунків –до повного їх закінчення.

Згідно з видатковою накладною № 5142 від 24.11.2006р., довіреності серії ЯНЖ №813306 від 24.11.2006р. позивач поставив відповідачу лист нержавіючий 5 мм, 1000х2000, марки 08(12)Х18Н10Т у кількості 1,07 тон на загальну суму 30174 грн.

Відповідачем сплачено: 30.11.2006р. суму 5029грн. платіжним дорученням №1606 з призначенням платежу: “Оплата за лист згідно рах.5142 від 24.11.06р., в т.ч.ПДВ 838,17грн.”; 08.12.2006р. суму 15000грн. платіжним дорученням №1634 з призначенням платежу: “Оплата за лист згідно рах.№13835 від 24.11.06, в т.ч. ПДВ 2500,00грн.“; 14.12.2006р. платіжним дорученням №1668 суму 5000грн. з призначенням платежу: “Оплата за лист згідно рах.13948 від 29.11.2006р. в т.ч. ПДВ 833,33грн.”; 20.12.2006р. платіжним дорученням №1690 суму 1117,11грн. з призначенням платежу: “Оплата за лист згідно рах.13948 від 29.11.06, в т.ч. ПДВ 186,19грн.”; 29.12.2006р. платіжним дорученням №1765 суму 5174грн. з призначенням платежу: “Оплата за лист згідно рах.№13835 від 24.11.06р., в т.ч. ПДВ 862,33грн.” 31.01.2007р. платіжним дорученням №134 суму 5000грн. з призначенням платежу: “Оплата за лист згідно рах.№13835 від 24.11.2006р. в т.ч. ПДВ 833,33грн.”.

08.09.2008р. позивач направив відповідачу вимогу вих. №630, згідно з якою вимагав у строк до 03.10.2008р. сплатити суму 5000грн. боргу за договором №120 від 23.11.2006р.

Позивач просить стягнути на підставі договору купівлі-продажу № 120 від 23.11.2006р. суму 5 000 грн. основного боргу, який виник: 1) згідно з видатковою накладною № 5142 від 24.11.2006р. на суму 30174 грн.; 2) згідно з видатковою накладною № 5228 від 30.11.2006р. на суму 11 146,11 грн., а також стягнути суму 1 895 грн. індексу інфляції; суму 322,53 грн. 3 % річних, всього суму 7 217,53 грн.

Оцінивши представлені докази, проаналізувавши законодавство, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доведення.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Однією із підстав виникнення зобов’язання є договір та інші правочини. Статтею 509 ЦК України визначено поняття зобов’язання та підстави його виникнення.

Відповідно до ст.526 ЦК України, на яку посилається позивач, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи встановлені ст.193 ГК України.

Позивач наполягає, що зобов’язання відповідача виникли на підставі договору купівлі-продажу № 120 від 23.11.2006р.

У підтвердження поставки товару на адресу відповідача за договором № 120 від 23.11.2006р позивач надав видаткову накладну № 5142 від 24.11.2006р.на суму 30 174 грн. та видаткову накладну № 5228 від 30.11.2006р. на суму 11 146,11 грн.

Жодна із видаткових накладних та довіреностей, на які посилається позивач, не містить посилання на договір № 120 від 23.11.2006р. Однак, товар, поставлений за накладною №5142 від 24.11.2006р., співпадає по найменуванню, марці з товаром, визначеним у специфікації до договору № 120 від 23.11.2006р., тому суд приходить до висновку, що поставка по цій накладній здійснена на підставі договору №120 від 23.11.2006р..

Товар, поставлений за накладною №5228 від 30.11.2006р., не співпадає із специфікацією до договору №120 ні по найменуванню, ні по марці. Як вбачається, по цій накладній №5228 поставлено лист г/к 20,0мм 1500х6000мм, лист г/к 4,0 мм 1500х6000, круг 6,5мм 6м.

Позивач вказує, що відповідач здійснив оплату отриманого за договором №120 товару частково, у розмірі 36320,11грн..

Як вбачається із перелічених вище платіжних доручень, відповідачем сплачено 30.11.2006р. суму 5029грн., 08.12.2006р. суму 15000грн., 29.12.2006р. суму 5174грн., 31.01.2007р. суму 5000грн., всього 30 203грн. Призначення платежу при оплаті 08.12.2006р., 29.12.2006р., 31.01.2007р. було однакове - посилання на рахунок №13835 від 24.11.2006р. Такий же рахунок вказаний у довіреності №813306, по якій представник відповідача отримав товар, вказаний у накладній №5142 від 24.11.2006р. Номер №5142 від 24.11.2006р. вказаний у платіжному дорученні відповідача при оплаті 30.11.2006р. суми 5029грн. Незважаючи на те, що у платіжному дорученні вказано рах.5142, вбачається, що цей номер співпадає із видатковою накладною від 24.11.2006р. Представник відповідача пояснив, що оплата здійснена саме за цією накладною, рахунку за №5142 він не отримував. Оскільки позивач не надав рахунок №5142 щодо оплати іншого товару, чим вказано в накладній №5142, суд приходить до висновку, що сума 5029грн. сплачена відповідачем за товар, отриманий за накладною №5142, і таким чином, відповідачем повністю оплачений товар, отриманий ним за договором №120 від 23.11.2006р., накладною №5142 (оплати 30.11.2006р., 08.12.2006р.,29.12.2006р.,31.01.2007р.).

Вирішуючи спір, суд враховує, що позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально –правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Таким чином, позивач зобов’язаний визначитися як з предметом так із обставинами, на підставі яких він вважає, що його порушене право буде відновлено.

Відповідно до ст.22 ГПК України зміна підстав або предмету спору є правом позивача. Згідно з ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Оскільки позивач в даній справі способом захисту свого права обрав стягнення за договором № 120 від 23.11.2006р., то суд не має права виходити за межі позовних вимог і розглядати інший предмет та інші підстави позову.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що позивач не надав належних доказів поставки товару на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Електропривод” за накладною №5228 від 30.11.2006р. саме за договором № 120 від 23.11.2006р., оскільки, по-перше, найменування та кількість товару не співпадає із специфікацією до договору, по-друге, ні накладна, ні довіреність не має посилання на договір, специфікації до договору щодо поставки цього товару не надано. У направленій відповідачу вимозі позивач вимагав сплати боргу на підставі договору №120. Таким чином, поставка за накладною №5228 від 30.11.2006р. є позадоговірною, наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі 5000грн. саме за цим договором №120 не доведено. Позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про стягнення суми боргу з інших підстав.

У зв’язку з цим, не підлягають задоволенню в повному обсязі вимоги про стягнення суми 1 895 грн. індексу інфляції; суми 322,53 грн. 3 % річних.

Із змісту ст.ст.610,611,625 ЦК України слідує, що правові наслідки у вигляді сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних настають у разі порушення зобов’язання. Позивач у розрахунку інфляційних втрат, 3% річних зазначає період розрахунку з урахуванням умов договору № 120 від 23.11.2006р. Оскільки суд вважає, що позивач не доказав виникнення заборгованості у сумі 5 000 грн. саме за договором № 120 від 23.11.2006р., відсутні підстави для відповідальності за порушення умов цього договору на цю суму за вказаний позивачем період. Разом з тим, враховуючи, що відповідно до умов договору №120 відповідач повинен був оплатити суму 30174 грн. за накладною №5142 від 24.11.2006р. у строк до 10.12.2006р., а здійснив оплату частково з порушенням строку: 29.12.2006р. сплатив суму 5174грн., 31.01.2007р. суму 5000грн., тому враховуючи, що позивач визначив початок періоду нарахування 3% річних 15.12.2006р., підлягають до стягнення: 3% річних у сумі 12,51грн. (10145грн. х3% :366 дн.х15дн.) за період з 15.12.2006р. по 29.12.2006р. на суму боргу 10145грн. (30174грн. –5029грн. –15000грн.); 3% річних у сумі 13,07 грн. за період з 30.12.2006р. по 31.01.2007р. на суму боргу 4971грн. (10145грн.-5174грн.); всього 3% річних становлять 25грн. 28коп.

Враховуючи наведені вище обставини, втрати від інфляції за січень 2007р. на суму 4971грн. становлять 24,86грн.

На зазначених підставах суд не бере до уваги посилання позивача на інші нормативні акти, а також письмові докази, які не звільняють сторони в судовому засіданні від обов’язку доказати ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, фактично позивач відмовився від стягнення пені у розмірі 974,07 грн. Оскільки відмова від позову в цій частині не суперечить законодавству і фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, враховуючи, що наслідки відмови від позову позивачу відомі, роз’яснені судом, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову в частині стягнення суми 974,07 грн. пені, провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст.80 ГПК України припинити

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 –85, п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Електропривод” (69008, м.Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 34, р/р 260082812800 в ВАТ “СЕБ Банк”, МФО 300175, ЄДРПОУ 24512839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вега-С” (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Луговська, буд. 189, р/р 26002118356001 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299, ЄДРПОУ 21868808) суму 24 грн. 86 коп. інфляційних втрат, суму 25 грн. 58 коп. 3 % річних, суму 0 грн. 71 коп. витрат на державне мито, суму 0 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 974,07 грн. пені.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 03.03.2009р.