Рішення № 3140454, 26.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.09 р. Справа № 7/208

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Центральні електричні мережі м. Горлівка

До відповідача: Головного управління юстиції в Донецькій області м. Донецьк в особі територіального підрозділу Центрально – міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції м. Горлівка

Предмет спору: стягнення 1006,27 грн.

За участю представників:

від позивача: Матюшенко А.І. - дов. №44-09Ц від 29.12.2008р.;

від відповідача: Кучеренко О.Л. - дов. №08-17/8-16-1029 від 29.10.2008р.

У судовому засіданні 24.02.2009р. оголошено перерву до 26.02.2009р. на підставі ст..77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Центральні електричні мережі м. Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Головного управління юстиції в Донецькій області м. Донецьк в особі територіального підрозділу Центрально – міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції м.Горлівка про стягнення 1006,27 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №3885 від 26.03.2007р. з додатками; рахунки №11/3885 за серпень 2008р., за вересень 2008р., №11/3885 від 07.05.2008р., №11/3885.114650 від 26.06.2007р.; повідомлення №144 від 26.06.2007р.; наказ №21/5 від 25.01.2007р.

В уточненнях до позовної заяви №7/143 від 09.02.2009р. позивач повідомив, що відповідач у представленому платіжному дорученні №992 від 25.10.2007р. зазначив у графі призначення платежу номер договору 1731 замість потрібного 3885, вважає, що відповідач повинен звернутися до позивача листом про коригування оплати в графі призначення платежу.

У поясненнях №31/133/09 від 24.02.2009р. позивач повідомив суд, що у відповідності до платіжного доручення №992 від 25.10.2007р. та коригування заборгованості, яке відбулося 07.02.2009р., заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.

Відповідач у відзиві №8-16-1069 від 17.10.2008р. просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на той факт, що оплата виставлених рахунків позивачем здійснюється у відповідності до умов договору №3885 регулярно.

У судовому засіданні 25.11.2008р. відповідач повідомив суду, що правонаступником боржника (споживача за договором №3885) є Головне управління юстиції у Донецькій області, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Також відповідач зазначив, що оплата виставлених позивачем спірних рахунків сплачена ним до подачі позовної заяви до суду. В підтвердження сплати суми боргу за серпень-вересень 2007р. позивач надав суду разом із клопотанням б/н від 12.01.2009р. платіжне доручення №992 від 25.10.2007р. Позивач у судовому засіданні 12.01.2009р. підтвердив факт сплати відповідачем суми боргу за серпень – вересень 2007р., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

У судовому засіданні 24.02.2009р. сторони повідомили суд про коригування суми боргу, зазначили, що на час розгляду справи заборгованості за спірний період у відповідача перед позивачем не має, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання. На підтвердження зазначеного, за клопотанням відповідача, до матеріалів справи залучений акт звірки розрахунків станом на 11.02.2009р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався у відповідності до ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” № 575/97-ВР від 16 жовтня 1997 року та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р. N1497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2006р. за № 1294/13168 (далі по тексту ПКЕЕ) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та Державною виконавчою службою Донецької області, правонаступником якої є відповідач, укладено договір про постачання електричної енергії №3885 від 26.03.2007р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами та додатками до нього.

Згідно п.9.5 Договору, його укладено на строк до 31.12.2007р. і договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дій або перегляд його умов. З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що в період виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок з приєднаною потужністю 10кВт/год, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Порядок розрахунків за електричну енергію сторони обумовили у договорі (пункт 2.3.4 договору) та у додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору.

Згідно п.9 додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору, остаточний розрахунок за електроенергію здійснюється споживачем у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у серпні – вересні 2007р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію загальною вартістю 973, 96 грн. та виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату (рахунок № 11/3885 за серпень 2007р. вручено відповідачу 27.08.2007р., рахунок № 11/3885 за вересень 2007р. – 27.09.2007р.), що підтверджено матеріалами справи та відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до позовної заяви, відповідач частково оплатив спожиту електроенергію у серпні-вересні 2007р., чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу за електроенергію за серпень-вересень 2007р. у загальному розмірі 531, 87 грн.

В ході розгляду справи, судом з’ясовано, що відповідач сплатив 973, 96 грн. за спожиту електроенергію у серпні-вересні 2007р. на користь позивача платіжним дорученням №992 від 25.10.2007р. з посиланням на вищевказані рахунки №№ 11/3885.

Разом з цим у вказаному платіжному дорученні відповідачем було допущено помилку у призначенні платежу, зокрема у номері договору, у зв’язку з чим відповідач листом від 30.01.2009р. №8-16-1069 звернувся до позивача та уточнив номер договору №3885 від 26.03.2007р., за яким перерахована зазначена у платіжному дорученні сума.

З матеріалів справи, у тому числі з пояснень №31/133/09 від 24.02.2009р., вбачається, що позивач, за заявою відповідача, скоригував заборгованість за серпень-вересень 2007р., що також підтверджено представником позивача й у судовому засіданні. Скоригувавши спірну заборгованість, тим самим позивач погодився, що спожиту у серпні – вересні 2007р. електроенергію відповідач сплатив 25.10.2007р. платіжним дорученням №992 у повному обсязі.

З огляду на викладене, шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за активну електроенергію за серпень-вересень 2007р. у розмірі 531, 87 грн. відсутній, що також підтверджено актом звірки від 11.02.2009р., підписаним обома сторонами, та представниками сторін у судовому засіданні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію за серпень-вересень 2007р. у сумі 531, 87 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, позивач, посилаючись на здійснення відповідачем платежів за електроенергію несвоєчасно та не в повному обсязі, просить стягнути з відповідача інфляційні у сумі 127,16 грн. за період з 15.08.2007р. по 24.10.2007р. та 3% річних у сумі 11,17 грн. за період з 15.08.2007р. по 24.10.2007р.

Відповідач заперечив вимоги щодо стягнення зазначених вище сум у зв’язку з відсутністю у нього заборгованості за активну електроенергію у вказаний вище період.

Враховуючи той факт, що заборгованість погашена відповідачем з простроченням терміну, передбаченого умовами договору та додатком №5 „Порядок розрахунків”, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до чинного законодавства, з урахуванням дат отримання рахунків споживачем та дати фактичної оплати, складають відповідно: 3% річних – 1, 10 грн., інфляційні – 17, 43 грн. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 3% та інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Також позивачем заявлена до стягнення заборгованість за перевищення договірних величин у сумі 336, 07 грн. за червень 2007р.

Відповідач проти факту перевищення договірної величини електроспоживання у червні 2007р. не заперечив, разом з цим заперечив проти позову в цій частині, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем.

В ході розгляду справи судом з’ясовано, що наявна у відповідача передплата за червень 2007р. у розмірі 442, 09 грн. віднесена позивачем на погашення рахунку за перевищення договірних величин №11/3885.114650 від 26.06.2007р., що також підтверджено позивачем у письмових поясненнях №31/133/09 від 24.02.2009р., відповідачем у судовому засіданні та актом звірки від 11.02.2009р., підписаним обома сторонами.

Згідно наданих сторонами документів та пояснень, сума заборгованості за перевищення договірних величин погашена відповідачем у червні 2007р., тобто до подачі позовної заяви до суду (09.10.2008р.), на час розгляду спору заборгованість за червень 2007р. за перевищення договірних величин у розмірі 336, 07 грн. у відповідача перед позивачем відсутня.

Разом з цим, Договором передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі: Правила).

Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ) передбачено, що договірна величина споживання електричної енергії – узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

У пункті 11 Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабміну України від 24.03.1999 р. № 441 із змінами та доповненнями, зазначено, що граничні величини споживання електроенергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.

Договірні величини споживання електричної енергії на 2007 рік узгоджені сторонами у відповідності до умов договору та чинного законодавства та оформлені відповідним додатком „Договірні величини споживання електричної енергії”, який підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками обох підприємств, відповідно до якого сторонами узгоджена лише договірна величина споживання електричної енергії на ІІІ квартал всього та на липень – грудень 2007р. Договірна (гранична) величина споживання електричної енергії на червень 2007р. сторонами не узгоджена.

Згідно п. 6.14. Правил, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, споживачі (крім населення) у випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Враховуючи той факт, що позивачем не доведено факту узгодження сторонами договірної величини на червень 2007р., факту її перевищення та наявності заборгованості за перевищення договірної величини за червень 2007р., вимоги щодо стягнення з відповідача 336, 07 грн. за перевищення договірної величини за червень 2007р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про судоустрій України” суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про судоустрій України”, Закону України „Про електроенергетику” № 575/97-ВР від 16 жовтня 1997 року, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28, Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабміну України від 24.03.1999 р. № 441, , керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

ВИРIШИВ :

Вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Центральні електричні мережі м. Горлівка до Головного управління юстиції в Донецькій області м. Донецьк в особі територіального підрозділу Центрально – міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції м. Горлівка про стягнення 1006,27 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління юстиції в Донецькій області в особі територіального підрозділу Центрально – міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції (83105, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 34, ІПН 34898944) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Центральні електричні мережі (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 7, п/р 26008301551560 у філії „Центрально-міського відділення Промінвестбанку в м.Горлівка, Донецької області”, МФО 334464, отримувач: Центральні електричні мережі ВАТ „Донецькобленерго” м.Горлівка, ЄДРПОУ 00130903) 3% річних у сумі 1, 10 грн., інфляційні у сумі 17, 43 грн., державне мито у сумі 1, 88 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 2, 17 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя