Постанова № 31404297, 22.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа № 4/1586-24/223

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання І.Федорович

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача (апелянта) - не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" №84 від 01.03.2013 року

на ухвалу господарського суду Львівської області від 25.02.2013 року, суддя О.Бортник

у справі за №4/1586-24/223 (4/1002-20/125)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-російське підприємство „Стан-Комплект", м.Київ

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю „Львівський завод фрезерних верстатів", м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : державне підприємство „Київський бронетанковий завод", м.Київ

про стягнення в сумі 96 200,00 грн. вартості верстата й упаковки до нього, 49 254,40грн. інфляційних втрат, 10 476,58 грн. 3% річних і зобов"язання вчинити певні дії (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог),

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Львівської області від 25.02.2013 року у справі №4/1586-24/223 вирішено виправити помилки, допущені при видачі наказів господарського суду Львівського області від 07.02.2013 р., шляхом внесення виправлень до наказів, а саме: у наказі господарського суду Львівської області за № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125), виданому 07.02.2013 р. на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2009р. (бланк № 0032484), замість слів: „ з Відкритого акціонерного товариства „Львівський завод фрезерних верстатів" читати: „ з Товариства з додатковою відповідальністю „Львівський завод фрезерних верстатів" і далі за текстом; у наказі господарського суду Львівської області за № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125), виданому 07.02.2013 р. на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2009р. (бланк № 0032485), замість слів: „Відкрите акціонерне товариство „Львівський завод фрезерних верстатів" читати: „Товариство з додатковою відповідальністю „Львівський завод фрезерних верстатів" і далі по тексту; у наказі господарського суду Львівської області за № 4/1586-24/223, виданому 07.02.2013 р. на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. (бланк № 0032486) після слів: „Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів...." читати: "(79035, м. Львів, вул. Зелена, 149, Ідентифікаційний код 00222278)" і далі по тексту, після слів: „Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" читати: „(04655, м. Київ, Московський проспект, 23, Ідентифікаційний код 22916099)" і далі по тексту; та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" у видачі нових двох наказів за № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) від 07.02.2013 р. та нового наказу за № 4/1586-24/223 від 07.02.2013 р.

Ухвала суду мотивована тим, що при виготовленні 07.02.2013 р. наказів, виданих на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2009р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 р., господарським судом Львівської області було допущено помилки. Зокрема, у них зазначено неправильну (колишню) організаційно-правову форму відповідача ("Відкрите акціонерне товариство"), хоча на момент набрання рішенням суду законної сили стороною у справі було Товариство з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів". Крім цього, у наказі господарського суду Львівської області, виданому на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р., помилково не зазначено місцезнаходження позивача (стягувача), відповідача (боржника), інформацію про ідентифікаційні коди позивача (стягувача) та відповідача (боржника). Клопотання позивача про виправлення вищезгаданих помилок шляхом видачі нових наказів не було задоволено, оскільки такий спосіб не передбачено ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить вищезазначену ухвалу суду від 25.02.2013 року скасувати, а клопотання ТОВ «СП «Стан-Комплект» від 12.02.2013 року повернути позивачу без розгляду, мотивуючи таку вимогу тим, що копія клопотання про виправлення помилок в наказах та копії доданих до нього документів не були надіслані на адресу відповідача, а відтак дане клопотання господарський суд Львівської області зобов'язаний був повернути ТОВ «СП «Стан-Комплект» без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст. 63, ст. 117 ГПК України. Крім того, виправлення помилки в наказі суду можливе на підставі заяви, а не поданого клопотання. Позивач при зверненні з таким клопотанням не міг звертатися, оскільки не набув статусу стягувача. Вважає, що у резолютивній частині рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2009 року у справі № 4/1586-24/223 вказане вірне найменування ВАТ «Львівський завод фрезерних верстатів». Що стосується місцязнаходження та ідентифікаційного коду позивача та відповідача у наказі про примусове виконання постанови Львівського апеляційного суду від 23.01.2013 року у справі № 4/1586-24/223, то резолютивна частина вказаної постанови таких даних не містить, тому підстав для зазначення цих даних у наказі не було.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з тих мотивів, що усі доводи відповідача свідчать про те, що він у будь-який спосіб бажає уникнути виконання рішення. Крім того, щодо організаційно-правової форми відповідача, то відповідно до відомостей ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач значиться як «Товариство з додатковою відповідальністю», а тому саме таке найменування відповідача є вірним.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2009р. у справі № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) позов задоволено частково. Стягнено з Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод фрезерних верстатів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" 96200 грн. вартості верстата та упаковки до нього, 45226,41 грн. інфляційних та 8404,88 грн. трьох відсотків річних, 1498,31 грн. державного мита за розгляд майнової вимоги, 56,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4212,07 грн. сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Зобов"язано Відкрите акціонерне товариство "Львівський завод фрезерних верстатів" прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" верстат вертикально-фрезерний моделі ЛТ260МФЗ зав. № 130 з ЧПУ-002589, поставлений на підставі накладної № 6 від 13 січня 2005 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. в задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод фрезерних верстатів" за № 04/06-ю від 04.06.2009р. (вх.№ 810 від 19.06.2009р.) відмовлено. Рішення господарського суду Львівської області у справі № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) залишено без змін. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 12 000,00 грн.

У зв"язку з набранням рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2009р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2013 р. у справі № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) законної сили, господарським судом Львівської області 07.02.13р. видано два накази за № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2009р. про стягнення коштів та про прийняття верстату та видано наказ від 07.02.13р. за № 4/1586-24/223 на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. про стягнення судових витрат на проведення судової експертизи.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-російське підприємство „Стан-Комплект", м. Київ, звернулося до господарського суду Львівської області із клопотанням № 12юр від 12 лютого 2013р. (Вхідн. № 4487/13 від 18.02.13р.), у якому зазначає, що у двох наказах від 07.02.13р. № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125), виданих на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2009р., зазначена неправильна (колишня) організаційно-правова форма відповідача, а саме - "Відкрите акціонерне товариство", хоча на момент набрання рішенням суду законної сили відповідач змінив назву на «Товариство з додатковою відповідальністю». Стороною у справі на момент набрання рішенням суду законної сили було саме Товариство з додатковою відповідальністю, а не Відкрите акціонерне товариство, про що зазначено в постанові господарського суду апеляційної інстанції від 23.01.2013р. Заявник також зазначає, що наказ господарського суду Львівської області від 07.02.2013р. № 4/1586-24/223, виданий на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. не містить відомостей щодо місцезнаходження позивача (стягувача) та відповідача (боржника), не містить інформації про ідентифікаційні код позивача (стягувача) та відповідача (боржника). Все вказане унеможливлює виконання рішення суду органами державної виконавчої служби.

Згідно ч.2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача чи боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Господарський суд Львівської області погодився з наведеними мотивами клопотання позивача та ухвалою від 25.02.2013 року у справі №4/1586-24/223 вирішив виправити помилки, допущені при видачі наказів господарського суду Львівського області від 07.02.2013 р.

Скаржник зазначає, що клопотання позивача про виправлення помилок у наказах господарський суд зобов'язаний був повернути ТОВ «СП «Стан - Комплект» без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст. 63, ст. 117 ГПК України з тих підстав, що заявник повинен був подати докази надіслання іншій стороні відповідних копій заяви та доданих до неї документів, інакше повертається без розгляду згідно п.6 ч.1 ст.63, ст. 117 ГПК України.

Слід зазначити, що ст. 117 ГПК України не містить вказівок щодо можливості повернення заяви про виправлення помилки в наказі.

Згідно вимог ст. 86 ГПК України, відповідно до яких ухвала господарського суду, серед іншого, повинна містити вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, господарський суд Львівської області в ухвалі від 18.02.2013 року зобов'язав заявника подати докази надіслання копії клопотання на адресу ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів». На виконання вимог цієї ухвали, отриманої заявником 22.02.2013 року, останнім 25.02.2013 року було надіслано цінним листом відповідні документи відповідачу, а 01.03.2013 року додано відповідні докази до справи, зокрема, опис вкладеного та квитанцію про оплату відправлення цінного листа на адресу ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» 25.02.2013 року, які містяться у матеріалах справи.

Представник скаржника (відповідача) був належно повідомлений судом про розгляд клопотання про виправлення помилок у наказах і скористався своїм правом та 22.02.2013 року зробив фотокопії матеріалів справи, які стосувалися клопотання про виправлення помилки в наказах та був присутній у судовому засіданні господарського суду Львівської області 25.02.2013 року при розгляді цього клопотання. В той же час, неявка стягувача і боржника не була б перешкодою для розгляду заяви про виправлення помилок у наказі на підставі наявних доказів у матеріалах справи (ст. 117 ГПК України).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що несвоєчасне подання заявником доказів надіслання іншій стороні відповідних копій заяви та доданих до неї документів та неповернення заяви (клопотання) без розгляду господарським судом першої інстанції не є порушенням, яке призвело до прийняття неправильного рішення.

Щодо того, що позивачем подано клопотання про виправлення помилки у наказах, а не заяву, то апеляційний суд вважає, що позивач подав свою заяву про виправлення помилки у формі письмового клопотання, яке містить належним чином оформлену прохальну частину про виправлення помилок у наказах, що відповідає загальним вимогам до оформлення заяви, а тому суд в даному випадку надає перевагу змісту поданого документу.

Стосовно доводів скаржника, що позивач не набув статусу стягувача, то слід зазначити, що у резолютивній частині рішення при задоволенні позову вказується сторона, з якої здійснено стягнення, та сторона, на користь якої вирішено спір згідно вимог ст. 84 ГПК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2009р. у справі № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125), яке постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. залишено без змін, стягнено з Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод фрезерних верстатів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" відповідні грошові суми. Зобов"язано Відкрите акціонерне товариство "Львівський завод фрезерних верстатів" прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" верстат вертикально-фрезерний моделі ЛТ260МФЗ зав. № 130 з ЧПУ-002589, поставлений на підставі накладної № 6 від 13 січня 2005 р. З наведеного вбачається, що позивач є стягувачем, а відповідач боржником.

Згідно ст.116 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу або надсилається йому рекомендованим чи цінним листом.

Позивач як стягувач за рішенням суду отримав два накази № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) від 07.02.2013 року на примусові виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2009 року та наказ № 4/1586-24/223 від 07.02.2013 року на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року.

Апеляційний суд також не погоджується з твердженням скаржника ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» про те, що немає підстав для виправлення помилки у вищезгаданих наказах в частині найменування відповідача, зокрема, зазначення його організаційно-правової форми.

Ст. 84 ГПК передбачено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються в тому числі найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії.

Скаржник правильно зазначає, що у резолютивній частині постанови господарського суду Львівської області від 21.05.2009 року у справі № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) зазначено вірне найменування Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод фрезерних верстатів». На момент винесення цього рішення таке найменування відповідача справді відповідало дійсності та фактичним обставинам, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно копії Виписки з ЄДР юридичних осію та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 478034, виданої 14.02.2012 року (том 10, а с. 9), в Реєстрі зареєстровано Товариство з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів», ідентифікаційний код - 00222278. Крім того, відповідач відповідно змінив свої офіційні бланки з зазначенням нового найменування (у матеріалах справи).

Відтак, станом на момент винесення постанови Львівським апеляційним господарським судом 23.01.2013 року у справі № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) організаційна-правова форма, а відтак і найменування Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод фрезерних верстатів» змінилося, його правонаступником стало Товариство з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів». Тому у мотивувальній частині цієї постанови судом вірно вказано, що ТзДВ «Львівський завод фрезерних верстатів» (відповідач) є правонаступником ВАТ «Львівський завод фрезерних верстатів», а в резолютивній - вірно вказано змінене, існуюче на момент винесення рішення, найменування (організаційно-правову форму) відповідача - «Товариство з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів».

Суд не приймає до уваги також доводи скаржника щодо того, що немає підстав для зазначення місцязнаходження та ідентифікаційного коду сторін у виданому 07.02.2013 року наказі у справі № 4/1586-24/223 на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року як необґрунтовані з таких мотивів.

Згідно ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), резолютивна частина рішення.

У третьому абзаці резолютивної частини постанови господарського суду Львівської області від 23.01.2013 року у справі № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) вирішено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-Комплект" судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 12 000,00 грн.

Однак, при оформленні наказу на виконання цього рішення судом першої інстанції в ньому не було вказано всіх необхідних реквізитів сторін, зокрема, їх місцязнаходження та ідентифікаційного коду. Тому суд першої інстанції правомірно у своїй ухвалі від 25.02.2013 року вирішив усунути ці недоліки та внести виправлення у даний наказ.

Безпідставними є також заперечення скаржника щодо того, що у резолютивній частині рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2009 року немає жодної з обставин, яка б була підставою для видачі кількох наказів, а відтак видача двох наказів суперечить вимогам ст. 116 ГПК України.

Згідно ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст.117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Судом першої інстанції у рішенні від 21.05.2009р. у справі № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) задоволено дві різні вимоги позивача - майнового та немайнового характеру, які відрізняються за своєю суттю, змістом та порядком виконання.

Із Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що вимоги майнового та немайнового характеру мають різний порядок виконання, для їх виконання встановлений різний строк, передбачено різний виконавчий збір.

Таким чином, на виконання задоволених судом вимог майнового та немайнового характеру повинні видаватися окремі виконавчі документи, що усуне труднощі при виконанні рішення суду.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 25.02.2013 року прийнята з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 25.02.2013р. у справі № № 4/1586-24/223 (4/1002-20/125) залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів» від 23.04.2013 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 23.05.2013 року.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Марко Р.І.