Ухвала суду № 31404289, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6387/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Новогребельської Ірини Миколаївни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Київського окружного адміністративного з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Протесілай» за період з 01.07.2009 року по 01.07.2011 року. Перевіряючі прийшли до висновку про відсутність факту отримання товару від вищеназваного контрагенту. Позивач не погоджуються з прийнятим на підставі зазначених висновків податковим повідомленням-рішенням та вважає, що воно суперечить нормам чинного законодавства України, а також зазначив, що укладений договір мав реальний характер - товари поставлені контрагентом у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року задоволено вказаний вище позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 1458/0000311720/117 від 31.07.2012 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Новогребельська Ірина Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Позивач має статус фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 03.07.2012 року № 208, виданого Державною податковою службою у Київській області, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Протесілай» за період з 01.07.2009 року по 01.07.2011 року.

За результати проведеної перевірки складено акт, за змістом якого даною перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення вказаних правовідносин, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за наступні звітні періоди: липень 2009 року на суму 118825,21 грн., серпень 2009 року на суму 127825,13 грн., вересень 2009 року на суму 88270,58 грн., жовтень 2009 року на суму 100202,46 грн., листопад 2009 року на суму 128068,92 грн., грудень 2009 року на суму 192260,75 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 1458/0000311720/117 від 31.07.2012 року.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було порушено правил податкового законодавства України, тому у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем було укладено договір поставки № 08/2009 від 02.02.2009 року з ПП «Протесілай».

На підставі даного договору постачальник - контрагент позивача ПП «Протесілай» - приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупцю - позивачу - ветеринарні товари згідно з накладною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари у порядку та на умовах, що передбачені вищевказаним договором.

Поставка товару здійснювалась за рахунок ПП «Протесілай» та на адресу позивача.

На підтвердження реальності надання послуг позивачем було надано документи, а саме: договір № 08/2009 від 02.02.2009 року, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з рахунків, товаро-транспортні накладні, угоди про погашення зустрічних однорідних вимог, реєстри отриманих та виданих накладних, податкові декларації з податку на додану вартість, копія книги обліку, договори поставки № 05012009 від 05.01.2009 року, № 23/2009 від 28.09.2009 року, № 02/2009 від 05.01.2009 року, № 21/2009 від 01.07.2009 року, № 05012009 від 05.01.2009 року, № 20022009 від 20.02.2009 року, № 16022009 від 06.02.2009 року, № 19012009 від 19.01.2009 року, № 26052009 від 26.05.2009 року, № 28012009 від 28.01.2009 року, які укладені між позивачем та його контрагентами щодо реалізації та поставки товару, який надходив від ПП «Протесілай». Також позивачем було надано видаткові і податкові накладні про передачу даного товару відповідно до вищевказаних договорів поставки.

З приводу юридичної особи контрагента - Приватного підприємства «Протесілай» судом першої інстанції встановлено, що воно є юридичною особою та зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією.

У період формування податкового кредиту, а саме: з липня 2009 року по грудень 2009 року спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3 п.у 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Також п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Крім цього, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Позивачем на підтвердження чинності укладених договорів було надано письмові докази, які підтверджують, що всі укладені між сторонами правочини є чинними, оскільки їх нечинність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). Питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність правочину. Про недійсність правочину виноситься судове рішення.

Укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними.

Також судом першої інстанції було встановлено, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З урахуванням зазначеного вище колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що твердження податкового органу про безтоварність господарської операції спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку щодо реальності спірних господарських операцій.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

З урахуванням вказаного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Новогребельської Ірини Миколаївни - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.