Рішення № 31404003, 21.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6441/13 21.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

про стягнення 342 789,51 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Цурка Н.О.

від відповідача: Уманська О.В.

вільний слухач - Кучкова Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (далі-відповідач) про стягнення 335 250,04 грн. боргу та 3% річних сумою 7 539,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640262 від 01.02.2003 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

16.04.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про виправлення описки у позовній заяві, оскільки при складанні позовної заяви позивачем допущено описку, а саме невірно зазначено суму основного боргу у розмірі 335 250,04 грн., однак згідно додатків та розрахунку, основний борг складає 329 573,42 грн., а тому позивач просить вважати вірним основний борг, який підлягає стягненню - 329 573,42 грн. та ціну позову - 337 112,89 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про виправлення описки у позовній заяві, яка фактично являється заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У судовому засіданні 16.04.2013 р. судом оголошувалась перерва до 21.05.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що через несвоєчасну сплату населенням Деснянського району м. Києва наданих комунальних послуг, КП «Житлорембудсервіс» на даний час опинилося в скрутному матеріальному становищі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.05.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва було укладено договір № 1640262 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №1/2012 від 23.01.2012р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 26.01.2012 р.

Відповідно до п. 2.2.1. договору позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Згідно п. 2.3.5. договору відповідач зобов'язався забезпечити своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору № 1640262 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2003 р. встановлено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-6 за адресою: вул. Меліоративна буд. №11 оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; - табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно п. 10 додатку № 2 до договору № 1640262 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2003 р. відповідач щомісячно - забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; - до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.11.2011 р. по 01.03.2013 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 760 856,93 грн.

Як стверджує позивач, відповідач, у свою чергу, за спожиту енергію розраховувався частково у сумі 431 283,51 грн., у зв'язку з чим у відповідача станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 329 573,42 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних сумою 7 539,47 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 1640262 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2003 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.11.2011 р. по 01.03.2013 р. за договором теплової енергії на загальну суму 760 856,93 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.

Матеріалами справи, а саме довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 431 283,51 грн., в результаті чого заборгував перед позивачем 329 573,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, з огляду на те, що умовами договору № 1640262 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2003 р. встановлено обов'язок відповідача щомісячно забезпечити не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; - до 25 числа поточного місяця, сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком, а також враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту в період з 01.11.2011 р. по 01.03.2013 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1640262 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2003 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2011 р. по 01.03.2013 р. у розмірі 329 573,42 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних сумою 7 539,47 грн. за період з 01.12.2011 р. по 01.03.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1640262 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2003 р. за період з 01.12.2011 р. по 01.03.2013 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3% річних сумою 7 539,47 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Отже, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 6 742,26 грн., однак сплатив - 6 855,79 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, код ЄДРПОУ 31776030), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 329 573 (триста двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 42 коп. основного боргу, 7 539 (сім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 47 коп. - 3% річних, та 6 742 (шість тисяч сімсот сорок дві) грн. 26 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 53 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 23.05.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.