Рішення № 31403986, 20.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/28/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.13 Справа № 908/1013/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьюче ЛТД" (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 10)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4)

про стягнення 18 598,98 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Липка С.О., довіреність № 10 від 03.09.2010 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 21.03.2013 р. звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьюче ЛТД" з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 18 598,98 грн. заборгованості за договором поставки № 314 від 02.02.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 86, 151, 161, 169, 179, 213, 625 Цивільного кодексу України та на умови укладеного сторонами договору. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки № 314 від 02.02.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фьюче ЛТД" (далі - ТОВ "Фьюче ЛТД") було поставлено Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (далі - ПуАТ "Запоріжкокс") товар на загальну суму 26 996,13 грн. Однак, свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк, визначений у договорі, відповідач виконав частково, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 16 630,64 грн. За порушення строків виконання основного зобов'язання відповідачу нараховано 1 640,28 грн. пені та 3% річних у розмірі 328,06 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.03.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1013/13, присвоєно справі номер провадження № 30/28/13, розгляд якої призначено на 23.04.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 23.04.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника позивача розгляд справи відкладено на 20.05.2013 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 20.05.2013 р. повідомив суду пр сплату відповідачем 02.04.2013 р. суми основного боргу у розмірі 16 630,64 грн., просив припинити провадження у справі в цій частині. На підтвердження повної сплати відповідачем суми основного боргу надав суду оригінали платіжних доручень від 02.04.2013 р.: № 14588 на суму 1 207,66 грн., № 14586 на суму 1 499,52 грн., № 14609 на суму 3 609,36 грн., № 14589 на суму 1 389,34 грн., № 14587 на суму 8 924,76 грн. Проте, на позовних вимогах в частині стягнення з відповідача 1 640,28 грн. пені та 3% річних у розмірі 328,06 грн. представник позивача наполягав.

Відповідач процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні 20.05.2013 р. не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 20.05.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбачено ст. 69 ГПК України, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2012 року між ТОВ "Фьюче ЛТД" (постачальником, позивачем у справі) та ПуАТ "Запоріжкокс" (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 314 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити метизи, кріплення (надалі - товар), на умовах, визначених договором.

Згідно із п. 2.1. договору, кількість, номенклатура товару вказуються в специфікаціях до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки, визначених у специфікаціях, згідно з міжнародними правилами "Інкотермс" в редакції 2000 р. Строки поставки товару також вказуються у специфікації (п.3.3. договору).

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені згідно з умовами поставки, зазначені в специфікаціях та з урахуванням всіх податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також вартість тари, упаковки, маркування ті інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару (п. 4.1. договору).

Пунктом 5.2. договору сторони встановили. що оплата за товар здійснюється покупцем в порядку, передбаченому відповідною специфікацією до договору, датою оплати товару є дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3. договору).

Згідно п. 7.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, він сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент її нарахування.

Термін дії даного договору - з моменту його підписання і до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до виконання сторонами узятих на себе зобов'язань у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору поставки між сторонами підписано специфікацію № 1/315 від 02.02.2012 р. та № 3/1075 від 15.05.2012 р., згідно яких сторони узгодили ціни на товар, строки поставки та строки оплати поставленого товару.

На виконання умов договору постачання та згідно цін, зазначених у специфікаціях до договору, позивач своєчасно поставив відповідачу товар на загальну суму 26 996,13 грн., яка була сплачена відповідачем частково, у розмірі 10 365,49 грн. Товар на суму 16 630,64 грн. був поставлений позивачем згідно наступних накладних: № 5775/К від 30.03.2012 р. на суму 3 609,36 грн.; № 2919-Ф від 16.05.2012 р. на суму 2 597,00 грн.; № 9286/К від 16.05.2012 р. на суму 8 924,76 грн.; № 3151-Ф від 24.05.2012 р. на суму 1 499,52 грн. (всі суми зазначені з урахуванням ПДВ).

Товар було отримано відповідачем у повному обсязі, будь-яких зауважень та претензій щодо поставленого позивачем товару відповідач не надав.

Станом на час подання позову до суду решта боргу за поставлений товар в сумі 16 630,64 грн. грн. залишилась несплаченою.

Позовні вимоги ТОВ "Фьюче ЛТД" про стягнення з ПуАТ "Запоріжкокс" 18 598,98 грн., з яких: 16 630,64 грн. основного боргу, 1 640,28 грн. пені та 3% річних у розмірі 328,06 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі про постачання товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання - поставив відповідачу товар на загальну суму 26 996,13 грн. Накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача, яким був отриманий товар. Повноваження представника відповідача на отримання товару від імені ПуАТ "Запоріжкокс" підтверджується наступними довіреностями: № 327 від 29.03.2012 р., № 554 від 16.05.2012 р. та № 599 від 24.05.2012 року.

Проте, відповідач у визначені договором строки оплату отриманого товару здійснив частково у розмірі 10 365,49 грн., внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за спірним договором у розмірі 16 630, 64 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 16 630,64 грн. заявлені обґрунтовано.

Разом з тим, згідно із наданими позивачем доказами (платіжні доручення від 02.04.2013 року: № 14588 на суму 1 207,66 грн., № 14586 на суму 1 499,52 грн., № 14609 на суму 3 609,36 грн., № 14589 на суму 1 389,34 грн., № 14587 на суму 8 924,76 грн., всього на суму 16 630,64 грн.), сума основної заборгованості була погашена відповідачем 02.04.2013 р. у повному обсязі.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив суму основної заборгованості у розмірі 16 630,64 грн. вже після порушення провадження у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 16 630,64 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відсутності предмету спору.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 640,28 грн. пені та 3% річних у розмірі 328,06 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вимоги про її стягнення підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 4 специфікації № 3/1075 від 15.05.2012 до договору сторони узгодили, що строк оплати поставленого товару становить 30 банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата передачі товару покупцю з відміткою про це у видатковій накладній.

Як вбачається із розрахунку пені, позивачем заявлено період її нарахування з 04.07.2012 р. по 24.03.2013 р. Однак, за умовами, визначеними у специфікації платежі здійснюються протягом 30 банківських днів, а отже, прострочення оплати за накладною № 3151-Ф від 24.05.2012 р. розпочалося з 06.07.2012 р., а не з 04.07.2012 р., як вказує позивач.

Крім того, згідно п. 7 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказане, період нарахування пені має становити шість місяців, а саме, з 06.07.2012 р. (граничний строк оплати - 05.07.2012 п.) по 01.01.2013 р.

Здійснивши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", судом встановлено, що сума пені становить 1 226,87 грн. В решті вимог про стягнення пені (413,41 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1 226,87 грн. пені та 328,06 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьюче ЛТД" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4; код ЄДРПОУ 00191224; р/р № 26003005410004 в АКБ "Індустріалбанк" м.Запоріжжя, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьюче ЛТД" (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 10; код ЄДРПОУ 22119167, р/р 26003202119001 в ЗРУ КБ "Приватбанк", МФО 313399) 1 226 (одну тисячу двісті двадцять шість) грн. 87 коп. пені, 328 (триста двадцять вісім) грн. 06 коп. 3% річних та 1 686 (одну тисячу шістсот вісімдесят шість) грн. 09 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 16 630,64 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.05.2013 р.