Рішення № 3140290, 16.02.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.09 Справа № 20/489/08-18/18/09

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсоюз” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 47-а/2)

до приватного підприємства “РЕАРДІ”, м. Дніпропетровськ в особі Запорізької філії приватного підприємства “РЕАРДІ” (69084, м. Запоріжжя, вул. Базова, 1)

про стягнення 30619,21 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Штабовенко Д.В. (довіреність № б/н від 19.01.2009 р., паспорт серії СА № 660856 від 25.02.1998 р.);

від відповідача: Меликджанян Г.Г. (довіреність № б/н від 15.01.2009 р., посвідчення № 331546 від 08.02.2002 р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.09.2008 р. заявлені позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства “РЕАРДІ” в особі Запорізької філії на користь ТОВ “Укрсоюз” 28 616,21 грн. (27 337,92грн. –основного боргу, 1 132,41 грн. –пені, 145,88 грн. –3% річних від простроченої суми) на підставі Договору № 20/11-1 від 20.11.2006 р., ст.ст. 525, 526, 624, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст.ст. 1, 15, 54, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

30.09.2008 р. (суддею Гандюковою Л.П.) порушено провадження у справі № 20/489/08.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 08.12.2008 р. № 1808 у зв’язку із хворобою судді Гандюкової Л.П., справу № 20/489/08 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою від 15.12.2008 р. суддя Носівець В.В. прийняла справу № 20/489/08 до свого провадження та присвоїла справі № 20/489/08-18/18/09. Справу призначено до судового розгляду на 02.02.2009 р.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 02.02.2009 р., у зв’язку із перебуванням судді Носівець В.В. в учбовій відпустці, розгляд справи перенесено на 16.02.2009 р.

В судовому засіданні 16.02.2009 р. представник позивача надав заяву про збільшення суми позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 30 619,21 грн. (29 202,31 грн. –основного боргу, 1 244,67 грн. –пені, 172,43 грн. –3% річних від простроченої суми), на підставах, викладених у позовній заяві.

Вказана заява відповідає приписам ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству України, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні 16.02.2009 р. позивач підтримав збільшені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, а також у заяві про збільшення позовних вимог, і просив суд задовольнити їх та стягнути з відповідача 30 619,21 грн. Зазначив, що 20.11.2006 р. ТОВ “Укрсоюз” уклало із Запорізькою філією ПП “РЕАРДІ” Договір поставки № 20/11-1. Зобов’язання за вказаним Договором ТОВ “Укрсоюз” виконало у повному обсязі, передавши відповідачу в період дії Договору товар на суму 353 463,45 грн. Згідно умов Договору деякий товар був відповідачем повернутий позивачу (всього - на суму 20 813,80 грн.). Під час дії Договору відповідач оплачував товар нерегулярно та в неналежні строки, а загалом оплатив товар на суму 303 447,34 грн. Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем склав 29 202,31 грн. Також позивач просить стягнути із ПП “РЕАРДІ” в особі Запорізької філії пеню у розмірі 1 244,67 грн. та 3 % річних у розмірі 172,43 грн.

Відповідач не заперечив проти існування між сторонами господарських договірних відносин, а також проти існування перед позивачем заборгованості, надав відзив. Збільшені позовні вимоги визнав у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву, а також у судовому засіданні 16.02.2009 р. представник відповідача пояснив, що в даний момент на рахунках Запорізької філії ПП “РЕАРДІ” відсутні обігові кошти. Відповідач намагається у складній економічній ситуації оптимізувати та мінімізувати витрати, що виникають у результаті його підприємницької діяльності. Також посилаючись на те, що більшість кредитних коштів надавались підприємству кредитором у доларах США (курс долара постійно змінюється у сторону збільшення, відповідно і сам кредитор постійно збільшує кредитні відсоткові ставки по укладеним кредитним договорам), просив розстрочити виконання рішення суду на 10 календарних місяців рівними частинами, починаючи з лютого місяця 2009 р.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 16.02.2009 р., за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2006 р. ТОВ “Укрсоюз” (постачальник і позивач у справі) та Запорізька філія ПП “РЕАРДІ” (покупець і відповідач у справі) був укладений Договір поставки № 20/11-1 (далі –Договір). Предметом Договору є те, що постачальник зобов’язується передати товар у власність покупцю, а останній прийняти і оплатити його на умовах, визначених дійсним Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору ціни на товар узгоджуються сторонами і вказуються у Специфікації, яка є невід’ємною частиною дійсного Договору.

Згідно із п. 2.1. Договору кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент вказуються у накладній, складеній на основі письмової заявки покупця, яка є невід’ємною частиною дійсного Договору.

Пунктом 2.9. Договору встановлено, що поставка вважається завершеною з моменту передачі товару покупцю, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, і при існуванні необхідних товаросупровідних документів, вказаних у дійсному Договорі.

Судом встановлено, що ТОВ “Укрсоюз” за умовами Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 353 463,45 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до п. 3.1. Договору покупець зобов’язаний здійснити оплату за отриманий товар протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2008 р. до Договору поставки № 20/11-1 від 20.11.2006 р. сторони змінили, зокрема, п. 3.1. Договору, згідно якого оплата за отриманий покупцем товар здійснюється протягом 50 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Запорізькою філією ПП “РЕАРДІ” товар частково був повернутий позивачу, як неякісний, на суму 20 813,80 грн., а частково оплачений –на суму 303 447,34 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 29 202,31 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 21.11.2008 р.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов’язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Оскільки станом на 26.09.2008 р. заборгованість відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідною позовною заявою.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати відповідачем, у визначений зобов’язанням термін, поставленого позивачем товару, на суму 29 202,31 грн., господарський суд вважає підтвердженим наступними доказами: Договором поставки № 20/11-1 від 29.11.2006 р., товарно-транспортними накладними, актами звірки розрахунків, що знаходяться в матеріалах справи № 20/489/08-18/18/09 і визнаним відповідачем.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 29 202,31 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків розрахунку за поставлену продукцію у розмірі 1 244,67 грн. за період часу з 29.09.2007 р. по 26.09.2008 р.

Згідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 7.1. Договору обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов’язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача пеня за порушення строків розрахунку за поставлену продукцію за період часу з 29.09.2007 р. по 26.09.2008 р. складає 1 244,67 грн.

Наданий позивачем розрахунок пені суд вважає обґрунтованим. Зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків розрахунку за поставлену продукцію за період з 29.09.2007 р. по 26.09.2008 р. в сумі 1 244,67 грн. - підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 29.09.2007 р. по 26.09.2008 р. в сумі 172,43 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача три проценти річних від простроченої суми складають 172,43 грн.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд вважає обґрунтованим. Зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 29.09.2007 р. по 26.09.2008 р. в сумі 172,43 грн. також підлягає задоволенню судом.

Згідно із ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду на 10 календарних місяців рівними частками, починаючи з лютого місяця 2009 р, суд вважає за можливе задовольнити його частково та розстрочити виконання рішення суду строком на п’ять місяців, виходячи з наступного.

Пункт 6 частини 1 статті 83 ГПК України надає суду право розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців рівними частками, мотивуючи це відсутністю в даний момент на рахунках Запорізької філії ПП “РЕАРДІ” обігових коштів, а також тим, що більшість кредитних коштів надавались підприємству кредитором у доларах США, курс долара постійно змінюється у сторону збільшення, відповідно і сам кредитор постійно збільшує кредитні відсоткові ставки по укладеним кредитним договорам. Зазначене мотивування відповідача підтверджується кредитними договорами, які є в матеріалах справи № 20/489/08-18/18/09, довідкою № 1 від 28.10.2008 р. про наявні кредитні зобов’язання відповідача перед банками.

Представник позивача заперечив проти розстрочки виконання рішення суду, обґрунтовує свою позицію тим, що ПП “РЕАРДІ” є великим підприємством і сума позовних вимог (яка дорівнює 30619,21 грн.) є не значною для єдино разової сплати цим підприємством або його Запорізькою філією.

Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд визнав за можливе розстрочити виконання рішення суду на п’ять місяців рівними частками, а саме: до 10.03.2009 року –6 208,72 грн., до 10.04.2009 року –6 208,72 грн., до 10.05.2009 року –6 208,72 грн., до 10.06.2009 року –6 208,72 грн., до 10.07.2009 року –6 208,72 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства “РЕАРДІ”, м. Дніпропетровськ в особі Запорізької філії приватного підприємства “РЕАРДІ” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, 19, код ЄДРПОУ 32702478, рахунок 26005301034501 у ФАБ “Південний” м. Дніпропетровська, МФО 306458; 69084, м. Запоріжжя, вул. Базова, 1; м. Запоріжжя вул. Новокузнецька, 12 В, код ЄДРПОУ 34562729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсоюз” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 47-а/2; код ЄДРПОУ 30546148; р/р № 26002230301 в АБ “Металург”, МФО 313582) 29 202 (двадцять дев’ять тисяч двісті дві) грн. 31 коп. основного боргу; 1 244 (одну тисячу двісті сорок чотири) грн. 67 коп. пені; 172 (сто сімдесят дві) грн. 43 коп. 3% річних; 306 (триста шість) грн. 19 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення суду на п’ять місяців рівними частками, а саме: до 10.03.2009 року –6 208,72 грн., до 10.04.2009 року – 6 208,72 грн., до 10.05.2009 року –6 208,72 грн., до 10.06.2009 року –6 208,72 грн., до 10.07.2009 року –6 208,72 грн. Видати наказ.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Укрсоюз” (69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 47-а/2; код ЄДРПОУ 30546148; р/р № 26002230301 в АБ “Металург”, МФО 313582) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у сумі 38 (тридцять вісім) грн. 58 коп. Видати довідку.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 20.02.2009р.