Рішення № 3140258, 20.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 40/181

20.11.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бак Хаус» до Закритого акціонерного товариства «Мінський»

про стягнення заборгованості у сумі 4 505,13 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники:

Від позивача: Дем`янюк Г.В. за довіреністю від 22.09.2008

Від відповідача: не з’явився.

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бак Хаус»(далі - Позивач) з позовними вимогами до закритого акціонерного товариства «Мінський»(далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 4 505,13 грн. за договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 листопада 2006 року між Позивачем і Відповідачем був укладений Договір поставки № МН-122 строком дії до 31 грудня 2007 року, згідно з яким ТОВ «Компанії «Бак Хаус»мала здійснити поставку товару, а ЗАТ «Мінський»зобов’язувався прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 10.5 Договору, якщо протягом одного місяця до закінчення дії цього Договору жодна зі сторін не повідомить другу сторону про інше, строк дії цього Договору продовжується ще на один рік на тих же самих умовах. Тобто, за твердженням Позивача, Договір № МН-122 від 30.11.06 був продовжений до 31 грудня 2008 року.

Позивач зазначає, що в період з 01.01.08 року по 31.07.2008 року Позивачем як постачальником за договором було поставлено Відповідачу товар на суму 59 366,33 грн. за винятком товару, повернутого Відповідачем Позивачу, що разом з залишком неоплаченого товару, поставленого Позивачем до 01.01.08р. на суму 4 194,12 грн., складає –63 560,45 грн.

В період з 01.01.08 по 31.07.08 року Відповідачем частково оплачено за отриманий товар в сумі 59 157,04 грн. За таких обставин, станом на 21.07.08 року сформувався борг Відповідача перед Позивачем у розмірі 4 403,41 грн.

У зв’язку з тим, що Відповідач ухиляється від добровільної сплати заборгованості, Позивач змушений був звернутися до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 29.09.2008 року порушено провадження у справі № 40/181, розгляд справи призначений на 21.10.2008.

В судове засідання, призначене на 21.10.08 з’явився представник Позивача, вимоги ухвали суду від 29.09.08 виконав частково. Відповідач у судове засідання не забезпечив явку повноважного представника, вимоги ухвали суду не виконав, про час і дату слухання справи повідомлений належним чином. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу Відповідача, що вказана в позовній заяві та довідці Головного управління статистики у м. Києві від 27.10.2008 №13-5364/1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвалою суду від 21.10.08 слухання у справі відкладалось до 06.11.2008.

У судовому засідання 06.11.2008 представник Позивача вимоги попередніх ухвал суду виконав, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач вдруге не з’явився у судове засідання, вимоги ухвал суду не виконав. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Враховуючи те, що процесуальні строки, встановлені ст. 69 ГПК України, обмежені суд, керуючись ст. 75 ГПК України прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено перерву до 20.11.08 для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача оцінивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2006 року між Позивачем як Постачальником і Відповідачем як Покупцем був укладений Договір поставки № МН-122 зі строком дії до 31 грудня 2007 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 10.5 Договору, якщо протягом одного місяця до закінчення дії цього Договору жодна із Сторін не повідомить другу Сторону про інше, строк дії цього Договору продовжується ще на один рік на тих же самих умовах. Тобто Договір № МН-122 від 30.11.06 продовжений до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до п.1.1 Позивач зобов’язався поставити згідно з письмовим Замовленням Відповідача у термін, із зазначенням часу виконання самого замовлення, терміну поставки товару Позивачем, а Відповідач зобов’язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець здійснює оплату товару, що поставляється Постачальником протягом десяти банківських днів з дня отримання від нього товару (п.4.3.1 Договору).

За доказами Позивача станом на 01.01.08р. Відповідачем не оплачено поставлену продукцію у cумі 4 194,12 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.08.2008 року.

Так, на виконання вимог договору, у період з 01.01.08 року по 31.07.2008 року Позивачем було поставлено Відповідачу товар на суму 59 366,33 грн. за винятком товару повернутого Відповідачем Позивачу, що разом з залишком неоплаченого товару, поставленого Позивачем до 01.01.08р. на суму 4 194,12 грн. складає –63 560,45грн. В період з 01.01.08 по 31.07.08 року Відповідачем сплачено 59 157,04 грн., таким чином, станом на 31.07.08 року сформувався борг Відповідача перед Позивачем у сумі 4 403,41 грн.

Як зазначив, Позивач вказаний борг у сумі 4 403,41 грн. не оплачений Відповідачем до теперішнього часу.

Остання поставка товару по Договору № МН-122 від 30.11.2006 року була здійснена Позивачем і отримана Відповідачем 29.07.2008 року згідно накладної № 12401 на суму 58,97 грн. Таким чином останній строк оплати боргу в сумі 4 403,41 грн. настав 13.08.08р.

Також, Позивач з посиланням на п.9.6 Договору поставки № НМ-122 від 30.11.2006р. у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим Договором, Постачальник має право стягувати з Покупця пеню за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 101,72 грн.

На підтвердження факту належного виконання зобов’язання Позивача щодо поставки товару за Договором та виникнення у зв’язку з цим заборгованості Відповідача перед Позивачем суд взяв до уваги Акт звіряння (далі Акт), що підписаний та скріплений печатками обох Сторін 31.08.08.

Дані, які містяться у Акті, свідчать про те, що за Відповідачем перед Позивачем числиться заборгованість у сумі 4403,41 грн.

Такий Акт, згідно з пунктом 9.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року за N 22, розглядається судом як підстава для здійснення розрахунків між Позивачем та Відповідачем.

Відповідачем вимог ухвал суду не виконано, про причини неявки повноважних представників суд не повідомлений.

Керуючись статтею 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані сторонами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобов’язання щодо здійснення платежів. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду справи у судовому засіданні Відповідач зобов’язання по сплаті платежів за поставку товару згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості не сплатив.

У разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені Договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.9.6 Договору у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених Договором, Постачальник має право стягнути з покупця за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на докази, що містяться у матеріалах справи (зокрема, товарно-транспортна накладна №12401 від 29.07.08), Позивач правомірно заявив вимогу про стягнення пені за прострочення Відповідачем виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 526, 530 ст.ст. 546, 548-549, 625, 631 ЦК України, ст.193, 180 ГК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Мінський»(04201, м. Київ, Мінське шосе, 4, ідентифікаційний код 23493904) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бак Хаус»(01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 2/1, р/р 2600788 у АБ «Укргазбанк»м. Київ МФО 320478 код ЄДРПОУ 23734153) суму основного боргу у розмірі 4 403,41грн. (чотири тисячі чотириста три гривні сорок одна копійка), пені у розмірі 101,72 грн. (сто одна гривня сімдесят дві копійки), суму державного мита 102,00 грн. (сто дві гривні нуль копійок) та 118, 00 грн. (сто вісімнадцять гривень нуль копійок) витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.