Рішення № 3140252, 23.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 40/180

20.11.08

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдинг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Актів ЛТД»

про стягнення 44 324,51 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники:

Від позивача: Радигін С.С. за довіреністю

Від відповідача: не з’явився.

В засіданні приймали участь.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдинг»(далі Позивач) з позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Актів ЛТД»(далі Відповідач) суми заборгованості та пені в розмірі 44 324,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 7 вересня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товару № 20/09-07.

На виконання умов укладеного договору Позивачем було поставлена Відповідачу продукція, що підтверджується накладними № РН-0000652 від 09.07.08, № РН-0000726 від 30.07.08 та № РН-0000656 від 10.07.08 на загальну суму 49 854,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати у повному обсязі отриманої продукції не виконав.

Як стверджує Позивач, на момент подачі позовної заяви продукція Відповідачем оплачена лише частково, як доказ надає виписки з банку про взаєморозрахунки з Відповідачем, за таких обставин, сума заборгованості складає 43 000,00 грн.

Крім цього, Позивач зазначає, що згідно з п. 7.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції, Відповідач виплачує пеню, що обчислюється в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 534, 552, 625, 692, 712 ЦК України та ст.ст. 193, 224, 230, 232 ГК України Позивач просить суд стягнути на його користь з Відповідача суму заборгованості у розмірі 43 000,00 грн., пені у розмірі 1 324,52 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 26.09.08 порушено провадження у справі № 40/180, розгляд справи призначено на 21.10.08.

У судове засідання, призначене на 21.10.08, з’явився представник Позивача вимоги ухвали суду від 26.09.08 виконав частково.

Представник Відповідача у судове засідання не з’явився вимоги ухвали суду не виконав. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Ухвалою суду від 21.10.2008 відкладено розгляд справи на 06.11.2008.

6 листопада 2008 року представник Позивача виконав вимоги попередніх ухвал та подав у судовому засіданні клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог у зв’язку з частковою оплатою Відповідачем заборгованості в розмірі 12 000,00 грн. Таким чином, просить суд стягнути з Відповідача суму боргу в розмірі 31 000,00 грн. та пені.

У п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.08 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Відповідач вдруге не з’явився у судове засідання, вимоги ухвал суду не виконав. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Враховуючи те, що процесуальні строки, встановлені ст. 69 ГПК України, обмежені суд, керуючись ст. 75 ГПК України прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено перерву до 20.11.08 для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача оцінивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

7 вересня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товару № 20/09-07 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач як Продавець зобов’язався передати у власність Відповідачу як Покупцю гофропродукцію у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що найменування товару, його кількість та якісні показники, ціна товару за одиницю та по позиціях, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього Договору, вказуються у видаткових накладних.

Крім цього, сторони домовились, що оплата за кожну партію продукції здійснюється Відповідачем (Покупцем) по факту поставки. А розрахунок здійснюється за кожну окремо відвантажену партію продукції. Датою відвантаження продукції вважається дата, зазначена в супровідних документах на продукцію (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

Як стверджує Позивач, свої зобов’язання за Договором в частині поставки товару, виконав належним чином, що підтверджується накладними № РН-0000652 від 09.07.08, № РН-0000726 від 30.07.08 та № РН-0000656 від 10.07.08 на загальну суму 49 854,00 грн. (наявні в матеріалах справи).

За доказами Позивача Відповідач не виконав у повному обсязі зобов’язання щодо вчасності та повноти оплати за поставлену продукцію. Так, за твердженням Позивача та наявними в матеріалах справи доказами Відповідачем було частково оплачено отриману продукцію, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка на день винесення рішення становить 31 000,00 грн.

Крім того, п. 7.2. Договору сторони встановили, що порушення договірних зобов’язань тягне за собою сплату винною стороною на користь сумлінної сторони неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день такого прострочення.

З посиланням на п. 7.2. Договору та ст.ст. 549, 551 ЦК України, за порушення зобов’язань по оплаті, Позивач вірно зазначив, що Відповідач повинен сплатити на його корить пеню у розмірі 1 324,51 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач направляв на адресу Відповідача лист-вимогу за № 58 від 29.08.2008 про сплату заборгованості. Даний лист, за доказами представника Позивача, був залишений Відповідачем без належної уваги.

Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, причин неявки повноважних представників Відповідача суд не повідомлений.

Керуючись ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення, надані Позивачем, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені вище факти, та наявні у матеріалах справи докази, а також враховуючи відсутність пояснень чи заперечень Відповідача стосовно заявлених вимог, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги за розрахунком Позивача.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Актів ЛТД»(02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7 ідентифікаційний код 30580037) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдинг»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б р/р 26002032107511 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»Харківське відділення, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32304939) суму заборгованості у розмірі 31 000,00 грн. (тридцять одна тисяча гривень нуль копійок), пені в розмірі 1 324,51 грн. (одна тисяча триста двадцять чотири гривні п’ятдесят одна копійка), державне мито у сумі 323,25 грн. (триста двадцять три гривні двадцять п’ять копійок) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень нуль копійок).

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіт-Холдинг»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б р/р 26002032107511 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»Харківське відділення, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32304939) суму переплаченого державного мита при подачі позовної заяви у розмірі 120,75 грн. (сто двадцять гривень сімдесят п’ять копійок).

4. Видати накази відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.