Рішення № 3140223, 19.11.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.08 Справа № 7/408/08

Суддя Кутищева Н.С.

За позовом: Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту “Запоріжелектротранс”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Берні”, м. Запоріжжя

про стягнення 20220 грн. 19 коп.

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача Оккерт Ю.О., дов. № 3/1-2814 від 26.09.2008р.

Від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 20220 грн. 19 коп.: основний борг - 14789 грн. 64 коп., втрати від інфляції -4800 грн.18 коп., три проценти річних-630 грн. 37 коп. Вказана заборгованість виникла на підставі неналежного виконання умов договору № 354 від 14.12.2005 року (далі –договір), що укладений між сторонами.

Ухвалою суду від 19.09.2008р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 03.11.2008р.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2008 року не з’явився.

Від відповідача на адресу господарського суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі, на підставі чого судом було направлено запит до Головного управління статистики та Державної податкової інспекції, щодо встановлення місцезнаходження відповідача.

Згідно довідки Головного управління статистики підприємство відповідача зареєстроване за адресою : м. Запоріжжя, пр. Металургів, 4, тобто за тією ж адресою, що зазначена позивачем в позовній заяві.

Відповідач в продовжене 19.11.2008 р. судове засідання вдруге не з’явився, вимоги суду, викладені в попередніх ухвалах суду не виконав, свого повноважного представника в судове засідання не направив без поважних причин.

Сторони по справі № 7/408/08 є юридичними особами. Згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов’язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи сам прийняти участь в судовому засіданні.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 3/1-3238 від 11.11.2008 року, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту “Запоріжелектротранс” основний борг у сумі 14789 грн. 64 коп., втрати від інфляції у сумі 1341 грн. 83 коп., три проценти річних у сумі 205 грн. 72 коп., пеню у сумі 1487 грн. 34 коп. Фактично позивач зменшив позовні вимоги до 17824 грн. 53 коп.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує обставинами, що викладені у позові та заяві про уточнення позовних вимог. В якості нормативного обґрунтування позову посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.173, ч.1 ст.174, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України та умови договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надано, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

По усному клопотанню представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 19.11.2008 р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 354 (далі за текстом-договір), відповідно до п.1.1 якого, Товариство з обмеженою відповідальністю “Берні” взяло на себе зобов’язання виготовляти та розміщувати рекламну продукцію, а позивач надавати рухомий склад та об’єкти міського електротранспорту для розміщення реклами.

Відповідно до п.3.1 договору вартість послуг з надання рухливого складу та споруд міського електротранспорту для розміщення реклами обумовлюється у Додатку № 1 (який міститься в матеріалах справи), у пункті 3.2 вказано, що вартість послуг, яка зазначена у п.3.1, є динамічною та може бути змінена позивачем в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення відповідача за 10 днів до введення нових розцінок. Згідно із п.п.3.3 та п.п. 3.4 договору, сума, що визначається додатковою угодою по кожному окремому замовленню, залежить від обсягу, місця та строку розміщення реклами. Додаткові угоди є невід’ємною частиною договору. Порядок оплати передбачається додатковими угодами.

У розділі 6 договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2006 року. В разі, якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконаними договірні зобов’язання та не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується у відношенні таких зобов’язань та задоволення законних вимог.

Господарським судом встановлено, що між сторонами укладено такі додаткові угоди до договору із наступними умовами:

-додаткова угода № 16 від 25.07.2006 року, якою продовжено рекламоношення “Оліс” на тролейбусі № 544 строком на дванадцять місяців: з 21.06.2006 року по 21.06.2007 року. Вартість рекламоношення становить 5448 грн., в тому числі ПДВ. Оплата проводиться до 10 числа поточного місяця, шляхом щомісячної передоплати на розрахунковий рахунок в сумі 454 грн., в тому числі ПДВ;

-додаткова угода № 20 від 25.07.2006 року, якою позивач зобов’язався надати тролейбус № 583 для рекламоношення “Оліс” на дванадцять місяців: з 25.07.2006 року по 25.07.2007 року. Вартість рекламоношення становить 5448 грн., в тому числі ПДВ. Оплата проводиться відповідачем шляхом щомісячної передоплати в сумі 454 грн., в тому числі ПДВ, на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з дня отримання рахунку;

-додаткова угода № 27 від 13.09.2006 року, якою продовжено строк рекламоношення “Оліс” на тролейбусі № 642 на дванадцять місяців: з 13.09.2006 року по 13.09.2007 року. Вартість рекламоношення становить 5448 грн., в тому числі ПДВ. Оплата проводиться відповідачем шляхом щомісячної передоплати в сумі 454 грн., в тому числі ПДВ, на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з дня отримання рахунку;

-додаткова угода № 23 від 29.09.2006 року, якою продовжено строк рекламоношення “Оліс” на тролейбусі № 524 на дванадцять місяців: з 31.09.2006 року по 31.09.2007 року. Вартість рекламоношення становить 5448 грн., в тому числі ПДВ. Оплата проводиться відповідачем шляхом щомісячної передоплати в сумі 454 грн., в тому числі ПДВ, на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з дня отримання рахунку;

-додаткова угода № 32 від 20.10.2006 року, якою позивач зобов’язався надати опори контактного зв’язку для розміщення рекламної перетяжки “Простор” строком з 23.10.2006 року по 23.04.2007 року. Вартість рекламоношення становить 3900 грн., в тому числі ПДВ. Відповідач за кожний наступний місяць рекламоношення сплачує позивачеві суму 650 грн., в тому числі ПДВ, шляхом щомісячної передоплати на розрахунковий рахунок позивача;

-додаткова угода № 36 від 30.11.2006 року, якою продовжено строк рекламоношення “Фотоком”ОКІ” на тролейбусі № 574 на три місяці: з 01.12.2006 року по 01.03.2007 року. Вартість рекламоношення становить 1362 грн., в тому числі ПДВ. Оплата проводиться відповідачем до 5-го числа поточного місяця шляхом щомісячної передоплати на розрахунковий рахунок позивача в сумі 454 грн., в тому числі ПДВ.

-додаткова угода № 14 від 17.01.2007 року, якою продовжено строк рекламоношення “Оліс” на тролейбусі № 697 на три місяці: з 31.11.2006 року по 28.02.2007 року. Вартість рекламоношення становить 1362 грн., в тому числі ПДВ. Оплата проводиться відповідачем шляхом щомісячної передоплати в сумі 454 грн., в тому числі ПДВ, на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з дня отримання рахунку.

Позивачем було виставлено відповідачеві для оплати послуг, отриманих за договором, наступні рахунки-фактури: № СФ-0000063 від 02.02.2007 року, № СФ-0000160 від 05.03.2007 року, № СФ-0000263 від 03.04.2007 року, № СФ-0000372 від 07.05.2007 року, № СФ-0000475 від 05.06.2007 року, № СФ-0000510 від 07.07.2007 року. Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту “Запоріжелектротранс” надані суду докази направлення вказаних рахунків Товариству з обмеженою відповідальністю “Берні” (копія опису вкладення у цінний лист та копія фіскального чеку містяться в матеріалах справи).

Відповідач свої обов’язки по оплаті отриманих послуг виконав частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за договором в сумі 14789 грн. 64 коп.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільний кодекс України.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 14789 грн. 64 коп., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 14789 грн. 64 коп. основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 1341 грн. 83 коп. втрат від інфляції та 205 грн. 72 коп.–3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1487 грн. 34 коп. пені за прострочення оплати послуг, наданих за договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Як вбачається з п. 4.4 договору, сторони обумовили, що відповідач в разі несвоєчасної оплати послуг по розміщенню реклами сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Проте, судом з’ясовано, що розмір пені, встановлений сторонами у договорі, перевищує граничний розмір, визначений ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, що є порушенням чинного законодавства.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені на суму 1487 грн. 34 коп., суд встановив, що він складений з порушенням ч.6 ст.232 ГК України і Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. У зв’язку із викладеним з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 335 грн. 25 коп. (згідно розрахунку уточненого судом в ході судового розгляду спору).

В решті заявленої до стягнення суми пені слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Берні” (69006, м. Запоріжжя, проспект Металургів, б.4, код за ЄДРПОУ 33754197, р/р 260062896600 в ВАТ “СЕБ Банк”,м.Київ, МФО 300175) на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту “Запоріжелектротранс”(69054, м. Запоріжжя, вул.Героїв Сталінграду, б.2, код за ЄДРПОУ 03328379, р/р 26007010000568 в РУ АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) 14789 грн. 64 коп. основного боргу, 1341 грн. 83 коп. втрат від інфляції, 205 грн. 72 коп.–3% річних, 335 грн. 25 коп. пені, 161 грн. 31коп. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева