Рішення № 3140142, 23.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/269

23.12.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Укобудпостач"

Про стягнення 150 036,78 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Журавель Л.В. –предст. (дов. № 3007/08-2 від 13.07.08 р.)

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укобудпостач" про стягнення заборгованості у розмірі 150 036,78 грн. (116 228,48 грн. –основний борг, 9 323,05 грн. –пеня, 11 622, 85 грн. –штраф, 1 398, 46 грн. –3% річних, 11 463, 94 грн. –збитки від інфляції), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки з відстроченням платежу № 2003/07-2 від 20.03.07 р.

Ухвалою суду від 12.09.08 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/269 та призначено розгляд справи на 03.10.08 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представник в судове засідання 03.10.08 р. не з'явився, натомість 03.10.08 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача заяву про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача з 01.10.08 р. по 24.10.08 р. знаходиться у відпустці.

Клопотання, викладене у заяві відповідача, задоволено.

Ухвалою суду від 03.10.08 р. відкладено розгляд справи на 12.11.08 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

12.11.08 р. судове засідання не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 17.11.2008 р. призначено розгляд справи на 03.12.2008 р.

В судовому засіданні 03.12.2008 р. представник відповідача надав відзив, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, та звертає увагу суду на те, що в своїх вимогах позивач, посилаючись на п. 3.1 Договору № 2003/07-2 зазначає, що підставою для оплати та підтвердженням факту поставки товару є видаткова накладна, але ж в п. 3.1 згадуваного договору, зазначено про те, що підставою для оплати товару є виставлений постачальником (позивачем) рахунок (рахунок-фактура), але від ТОВ «Ромстал Україна»не надходило жодного рахунку-фактури за вказаний в позові період, тобто не було надано відповідних підстав для здійснення платежів відповідачем, а виходячи з цього ТОВ «Укобудпостач»вважає, що вимоги позивача є безпідставними.

Розгляд справи підлягає відкладенню з метою проведення сторонами звірки взаєморозрахунків. Ухвалою від 03.12.2008 року слухання справи відкладено на 23.12.2008 року.

17.12.2008 року відділом діловодства суду отримано від позивача Заяву про уточнення позовних вимог від 12.12.2008 року №1212-9/08, відповідно до якої позивач уточняє позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 103228,48 грн. –основного боргу, 12967,92 грн. –пені, 11 622, 85 грн. –штрафу, 2502,61 грн. –3% річних, 14430,93 грн. –збитків від інфляції, при цьому позивач посилається на часткове погашення суми основного боргу після подачі позову до суду та донарахування розміру санкцій та надає Акт звірки взаєморозрахунків.

Представник відповідача в судове засідання 23.12.08 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.12.2008 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2007 р. між сторонами укладено договір поставки з відстроченням платежу №2003/07-2 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язувався поставити, а відповідач зобов’язувався прийняти й оплатити товари .

Згідно п. 6.1 Договору сплата вартості отриманого товару проводиться відповідачем не пізніше 30 календарних днів з дня відвантаження товару (в редакції Додаткового договору №2 від 30.10.2007 року).

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, зокрема, за наступними видатковими накладними: № РУ-0000599, № РУ-0000600 від 06.02.2008 р.; № РУ-0000858 від 13.02.2008 р., № РУ-0001317 від 28.02.2008 р.

Проте, вартість отриманого товару відповідачем сплачена частково, станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 103 228,48 грн.(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) та підтверджується, в тому числі, Актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.12.2008 року, складеним між сторонами у справі.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 12 967,92 грн., штрафу, що згідно розрахунку становить 11 622,85 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становлять 2 502,61 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 14 430,93 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, посилання відповідача на безпідставність позовних вимог спростовуються тим, що відповідно до вимог п. 6.1. Договору відповідач повинен сплатити вартість отриманого товару протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару, чого не було зроблено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 103 228,48 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, провадження у справі в частині стягнення 13 000 грн. –основного боргу підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п.9.2 Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення, крім пені відповідач сплачує позивачу єдиноразовий штраф у розмірі 2 % від неоплаченої суми (в редакції протоколу розбіжностей, підписаного сторонами 22.03.2007 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно уточненого розрахунку позивача сума пені складає 12 967,92 грн., штрафу –11 622,85 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору, позов в цій частині підлягає повному задоволенню. Позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у розмірі 2324,57 грн., оскільки редакцією Протоколу розбіжностей до Договору поставки встановлено саме 2% - вий розмір штрафу , що і становить суму 2 324,57 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 2 502,61 грн., збитків від інфляції –14430,93 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано, розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2502,61 грн. та збитків від інфляції у розмірі 14 430,93 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»(02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6а, Код 33993753, п/р 26007300031558 у АКБ «Форум», МФО 322948, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна»(04080, м. Київ, вул.Новокостянтинівська, 4а, код 32346937, п/р 26002003045900 в АБ "ІНГ Банк Україна", МФО 300539) 103228,48 грн. - основного боргу, 12967,92 грн. - пені, 2324,57 грн. - штрафу, 2502,61 грн. - 3% річних, 14 430,93 грн. - збитків від інфляції, 1500,37 грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 13 000 грн. - основного боргу.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко