Рішення № 3140135, 20.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»до Державного підприємства «Вугілля України», третя особа Державне підприємство «Ровенькиантрацит»про стягнення 246,60 грн., за участю представників позивача – Борисова С.С., довіреність № 10/14595-575 від 31.12.2008 р., відповідача –Андрусенка Ю.С., довіреність № 12-12/77-Д від 12.12.2008 р., третя особа –не зявився,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування збитків в сумі 246,60 грн. у вигляді витрат за користування вагонами, понесених ним в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань з поставки щодо обсягу вугільної продукції за договором поставки № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2008 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.10.2008 р.

В судовому засіданні 01.10.2008 року оголошено перерву до 21.11.2008 року.

21.11.2008 року у зв’язку з технічними проблемами розгляд справи не відбувся і був перенесений на 03.12.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. розгляд справи відкладено на 20.02.2009 року та залучено до участі у справі Державне підприємство «Ровенькиантрацит».

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2009 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву не надав, вимог ухвал господарського суду міста Києва не виконав.

Так, в судовому засіданні 01.10.2008 р. представник відповідача заявив клопотання про зобов’язання позивача направити на адресу відповідача не отримані ним документи додані позивачем до позовної заяви в порядку передбаченому ст. 56 ГПК України.

При огляді судом матеріалів справи виявлено наявність доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Отже, відповідач не надав суду доказів на підтвердження поважності причин невиконання вимог ухвали суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго»(покупець) та Державним підприємством «Вугілля України»(постачальник) було укладено договір поставки вугілля № 03-ЕН/08 (далі –договір), у відповідності до п. п. 1.1., 1.2. якого відповідач зобов’язався поставити позивачу вугільну продукцію (далі – продукція) в асортименті, по реквізитах і за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а позивач зобов’язався прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором..

Пунктом 8.1 договору сторонами встановлений строк його дії з 01.01.2008 р. до 31.12.2008 р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов’язань.

Загальну суму договору сторонами встановлено орієнтовано у розмірі 554 560 000,00 грн. (п. 1.3 договору).

Умовами Договору встановлено, що вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих на піввагонах (п. 2.1.).

За домовленістю сторін (п. 4.1. договору) приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 –64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила прийоми по качеству”, ДСТУ4083 –2002 “Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування, ТТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи”та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить Договору.

На виконання умов договору відповідачем на адресу Придніпровської ТЕС за залізничною накладною № 50510470 (залізничний вагон № 66780263) направлено вугілля марки антрацит АШ загальною масою 69 тонн.

Відповідно до п. 4.2 Договору маса вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у залізничних накладних, і результатів приймання за кількістю у позивача в порядку, визначеному ГНД 34.09.101-2003 “Методичні вказівки з обліку палива на електростанціях” з врахуванням норми нестачі згідно з “Правилами видачі вантажів”затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Приймання партії вугілля за кількістю здійснюється позивачем шляхом зважування на тензометричних вагах, які вчасно проходять перевірки Держстандарту України. У випадку виявлення розбіжностей у кількості вугілля між даними позивача та відповідача, позивач протягом 24 годин з моменту виявлення розбіжностей направляє вантажовідправнику та відповідачу факсограму про виклик представника відповідача та вантажовідправника для проведення спільного зважування. Відповідач або вантажовідправник повинен повідомити позивача/вантжоотримувача про своє прибуття до вантажовідправника. У разі неприбуття представника відповідача, вугілля по кількості приймається за результатами зважування у позивача.

Відповідно до п. 4.3 Договору вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, зазначеною в залізничній накладній, і масою, визначеною при прийманні, не перевищує норми природних втрат і граничної розбіжності при визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких у наслідок їхніх властивостей зменшується під час перевезення, норма нестачі (сума норм природних втрат і граничної розбіжності визначення маси нетто) для вугілля складає 1% маси нетто, зазначеної в залізничній накладній.

Відповідно до п. 6.1 Договору відповідач гарантує відповідність кількості та якості вугілля до умов, що узгоджені в Договорі.

13.04.2008 року при прийманні вугілля по кількості, зважуванням на 150-тонних тензометричних вагах, позивачем виявлена нестача вугілля в вагоні № 66780263 (-15,050 тонн), яка підтверджується актом про нестачу вугілля № 257 від 13.04.2008 року, який складався у присутності представників відповідача/вантажовідправника.

Крім того, позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання –передачі вугільної продукції від 17.04.2008 року, в якому також зафіксовані вказані розбіжності.

Вантажоодержувачем, з метою забезпечення організації приймання вугільної продукції по кількості, згідно умов договору, по факту виявлення нестачі 14.04.2008 року був викликаний представник постачальника, для спільного визначення фактично поставленого вугілля. Але представник постачальника протягом 34 годин не з’явився та не повідомив про причини неявки.

Затриманий вагон був розвантажений, вугілля оприбутковане по вазі, визначеній при прийманні вугілля по кількості зважуванням на 150-тонних тензометричних вагах на підставі акту про нестачу вугілля № 257 від 13.04.2008 року у відповідності до договору.

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо обсягу поставленої продукції за договором суду не надав.

Відповідно до приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Оскільки затримка вагону в очікуванні представника постачальника відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України була у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору щодо обсягу постачання вугілля, то наявні підстави для стягнення з останнього збитків у відповідності до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначені недержавних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки в сумі 246,60 грн. плати за користування вагонами, що підтверджується відомістю плати № 17040173.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 4204/24 від 15.05.2008 року щодо сплати цієї суми, але відповідач на претензію не відповів, кошти позивачу не перерахував.

Статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ «Про затвердження Статуту залізниць України»N457 від 06.04.1998, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

З огляду на викладене, суд вважає що позовні вимоги про відшкодування з відповідача понесених позивачем збитків у вигляді витрат за користування вагонами в сумі 246,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 32709929) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(69096, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код 00130872) збитки у розмірі 246 (двісті сорок шість) грн. 60 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять ) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна