Рішення № 31400631, 13.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р. Справа № 4/146-09

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1.Колективного сільськогосподарського підприємства "Бориспільське" в особі арбітражного керуючого Єлетіна О.В.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком-Інвест"

3. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу сукупних валових активів від 26.07.2001 року в частині передачі у власність АТВТ "Укрфінком" котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти № 3, трансформаторної підстанції № 2

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Бойченко С.А. - предст., дов. № 22.09-3юр від 22.09.2010р.

від відповідача-3: Петренко В.С. - предст., дов. № 24 від 15.02.2013р.

від прокуратури: Карман В.В. - посв., № 013002 від 09.11.2012р.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернувся Бориспільський міжрайонний прокурор (прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (позивач) до Колективного сільськогосподарського підприємства "Бориспільське" в особі арбітражного керуючого Єлетіна О.В. (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком-Інвест" (відповідач-2), Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області (відповідач-3) про визнання недійсним договору купівлі-продажу сукупних валових активів від 26.07.2001 року в частині передачі у власність АТВТ "Укрфінком" котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти № 3, трансформаторної підстанції № 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Бориспільською міжрайонною прокуратурою за завданням прокуратури Київської області проведено перевірку щодо законності продажу державного майна, а саме котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти №2, водонапірної башти №3, трансформаторної підстанції №1, трансформаторної підстанції №2, що знаходяться в м. Бориспіль, Київської області на користь АТВТ „Укрфінком", яке було реорганізоване шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю „Агроком-Інвест" та встановлено, що вищезазначені об'єкти повинні перебувати у державній власності та не були вилучені з державної власності, що підтверджується додатком до Акту приймання-передачі державного майна радгоспу "Бориспільський" від 29.09.1999 р., до якого не були включені вищезазначені об'єкти. На підставі додатку до Акту приймання-передачі державного майна радгоспу "Бориспільський"від 29.09.1999 р. прокурор вважає незаконним відчуження вищезазначених об'єктів КСП "Бориспільське"на користь АТВТ "Укрфінком".

В матеріалах справи наявний відзив відповідача-1, в якому останній проти позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що спірні об'єкти вибули з володіння держави 12.08.1997 р. в результаті приватизації майна радгоспу «Бориспільський», про що Фонд державного майна України знав, оскільки приватизація радгоспу «Бориспільський» здійснювалась Регіональним відділенням і Фонду державного майна України у Київській області, яке діє на підставі Положення «Про регіональне відділення Фонду державного майна України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 412.

Також із зазначених підстав, відповідачем-1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки позивачем по справі є саме Фонд держмайна, а не прокурор, про порушення своїх прав дізнався ще в 2000 році. Вказане клопотання залучено до матеріалів справи.

04.11.2009р. прокурором було подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України, в якій останній просить визнати недійсним договір купівлі-продажу сукупних валових активів (цілісного майнового комплексу) КСГП „Бориспільське" та ВАТ "Укрфінком"від 26.07.01р. в частині продажу котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти №2, водонапірної башти №3, трансформаторної підстанції № 1, трансформаторної підстанції №2 та витребувати з незаконного володіння ТОВ "Агроком-інвест"на користь держави в особі Фонду державного майна України котельню, водонапірну башту № 1, водонапірну башту № 2, водонапірну башту № 3, трансформаторну підстанцію № 1, водонапірну башту № 2. Вказані уточнення прийняті до розгляду.

17.11.2009р. відповідачем-1 з урахуванням поданої прокурором заяви про зміну підстав позову було подано додаткові письмові заперечення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2009 р. провадження у справі № 4/146-09 було зупинено до вирішення Бориспільським міськрайонним судом Київської області пов'язаної з нею справи №2-27/2009, предметом розгляду якої є позов Вінник Софії Степанівни до КСП "Бориспільське" та ТОВ "Агроком-Інвест" про визнання недійсним договору в повному обсязі купівлі-продажу сукупних валових активів від 26.07.2001 року.

Враховуючи тривалий термін зупинення провадження у справі № 4/146-09 та відсутність в матеріалах справи відомостей стосовно обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі, суд вирішив за власною ініціативою поновити провадження у справі № 4/146-09, про що винесено ухвалу від 04.03.2013р.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. та від 08.04.2013р. розгляд справи було відкладено.

24.04.2013р. від позивача по справі надійшли письмові пояснення з приводу заявленого позову, в яких останній зазначає, що оскільки КСП «Бориспільське» не отримало ніяких прав власника на котельню, водонапірні башти № 1,2,3, трансформаторну підстанцію №2, то їх подальше відчуження на користь АТВТ «Укрфінком» є незаконним.

Ухвалою суду від 24.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2013р.

13.05.2013р.відповідачем-2 було подано клопотання про зупинення провадження у справі №4/146-09 до вирішення Бориспільським міськрайонним судом Київської області пов'язаної з нею справи № 2/359/1/2013 (2-27/2009).

Розглянувши вказане клопотання, а також дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання з урахуванням достатності матеріалів справи для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Також представником ТОВ «Агроком-Інвест» були подані додаткові пояснення з приводу заявленого позову, в яких він заперечує викладені в позовній заяві обставини та зазначає, що відсутні підстави вважати, що КСП «Бориспільське» не мало право продавати майно АТВТ «Укрфінком» (правонаступником якого є ТОВ «Агроком-Інвест»), оскільки прокурор не надав будь-яких доказів того, що на момент укладення договору від 26.07.2001 року оспорюване майно не входило до складу цілісного майнового комплексу КСП «Бориспільське».

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

13.05.2013р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

В травні 2008 року Бориспільською міжрайонною прокуратурою за завданням прокуратури Київської області проведено перевірку щодо законності продажу державного майна, а саме котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти №2, водонапірної башти №3, трансформаторної підстанції №1, трансформаторної підстанції №2, що знаходяться в м. Бориспіль, Київської області на користь АТВТ „Укрфінком", яке було реорганізоване шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю „Агроком-Інвест".

Проведеною перевіркою встановлено, що Наказом № 6/271-1311 від 07 серпня 1997 року регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області "Про затвердження плану приватизації радгоспу "Бориспільський" затверджено погоджений із трудовим колективом план приватизації КСП "Бориспільський", до списку якого котельню, водонапірну башту №1, водонапірну башту №2, водонапірну башту №3, трансформаторну підстанцію №1, трансформаторну підстанцію №2 включено не було, а тому вони мали б залишитися у державній власності.

Як зазначає прокурор, згідно вказаного плану загальна вартість цілісного майнового комплексу станом на 01.06.1996 р. становить 20461269 грн., в тому числі вартість державного майна, що підлягає приватизації становила 3847894 грн., до якого котельню, водонапірну башту №1, водонапірну башту №2, водонапірну башту №3, трансформаторну підстанцію №1, трансформаторну підстанцію №2 включено не було.

В подальшому, 08 серпня 1997 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством покупців радгоспу „Бориспільський" було укладено договір безоплатної передачі державного майна. Після цього, 12 серпня 1997 року було підписано акт прийому-передачі державного майна радгоспу "Бориспільський" між в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Головою товариства покупців - членів трудового колективу радгоспу "Бориспільський".

Посилаючись на додаток до вказаного акту прийому-передачі державного майна КСП "Бориспільське" від 29 вересня 1999 року, прокурор стверджує, що підприємству не було передано у колективну власність котельню, водонапірну башту №1, водонапірну башту №2, водонапірну башту №3, трансформаторну підстанцію №1, трансформаторну підстанцію №2, а вони залишилися у власності держави, у зв'язку з чим приватизація останніх не проводилася, тому КСП „Бориспільське" не отримало ніяких прав власника на вказані об'єкти, тому їх подальше відчуження на користь АТВТ „Укрфінком" є незаконним.

У поданій прокурором заяві про зміну підстав позову, останній посилається на те, що вказані об'єкти вибули із власності держави поза її волею, у зв'язку з чим майно має бути повернуто з чужого незаконного володіння на користь держави.

В свою чергу, у поданих до суду відповідачами відзивах, останні стверджують, що посилання прокурора на ст. 145 ЦК УРСР 1963 р.. а саме на те, що спірні об'єкти вибули з власності держави поза її волею, а отже мають бути повернуті державі не відповідають дійсним обставинам справі, так як передача спірних об'єктів відбувалась на підставі актів інвентаризації та бухгалтерського звіту, поданих радгоспом «Бориспільський» до органу приватизації, а саме до Регіонального відділення ФДМУ у Київській області, в яких дані об'єкти присутні, про що свідчать дані актів і інвентаризації, а саме: трансформаторна підстанція за інвентаризаційним номером 3992 міститься в інвентаризаційному описі №3 (том 1 приватизаційної справи) котельні (інвентарні номери в позовній заяві відсутні) містяться в інвентаризаційних описах 2 та 5 (том 1 приватизаційної справи), водонапірні башні (інвентарні номери в позовній заяві відсутні) містяться в інвентаризаційних описах № 1,2,4 (том 1 приватизаційної справи).

На підставі поданих даних також було виокремлено об'єкти, які не підлягають приватизації, а саме згідно п. 3.4. Плану приватизації радгоспу «Бориспільський» від 07.08.1997 року визначені об'єкти соціальної інфраструктури, які не підлягають приватизації, та які відповідно не увійшли до статутного фонду КСП «Бориспільське», а саме: зрошувальна система 2 шт., осушувальна система 2 шт., котельня. Вказані об'єкти залишились у власності держави.

Як зазначив відповідач-1, інших об'єктів, зокрема, спірних об'єктів, які не підлягали приватизації органом приватизації виділено не було, а тому посилання прокурора на те, що спірні об'єкти вибули з володіння держави поза її волею не відповідає фактичним обставинам справи та доказам поданим прокурором.

Також представником КСП «Бориспільське» неодноразово наголошувалось на те, що прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду, який сплив ще в 2000р., з урахуванням того, що позивачем по справі є саме Фонд державного майна України, а не прокурор, у зв'язку з чим строк має обчислюватись з моменту довідання особою (позивачем) про порушення свого права.

При цьому, подаючи позов до господарського суду, прокурор зазначив, що факти незаконного продажу котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти №2, водонапірної башти №3, трансформаторної підстанції №1, трансформаторної підстанції №2, що перебували у державній власники, на користь АТВТ «Укрфінком», вчиненого службовими особами КСП „Бориспільське" згідно договору купівлі-продажу сукупних валових активів (цілісного майнового комплексу) КСГП Бориспільське" від 26.07.01р., виявлені прокуратурою лише в травні 2008 року під час проведення перевірки за завданням прокуратури Київської області.

Зважаючи на наявне в матеріалах справи клопотання про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне розглянути його першочергово для з'ясування питання правомірності пред'явленого Бориспільським міжрайонним прокурором Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України позову до господарського суду Київської області.

Як зазначив в позовній заяві прокурор, бездіяльність Фонду державного майна з приводу невжиття заходів щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним зумовило звернення прокурора до суду.

Згідно ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, прокурор зазначив, що такий було подано до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, який за процесуальним статусом є позивачем у справі та інтереси якого, на думку прокурора, порушені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 цього Кодексу, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ст. 267 ЦК України передбачає правові наслідки спливу позовної давності, а саме: особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, приватизація радгоспу «Бориспільський» здійснювалась Регіональним відділенням фонду державного майна України у Київській області, яке діє на підставі Положення «Про регіональне відділення Фонду державного майна України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 412 (в редакції на момент здійснення приватизації).

Відповідно до п. 18 зазначеного положення Регіональне відділення ФДМУ забезпечує систематичне інформування населення, Фонду, відповідних органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування про хід приватизації державного майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Фонд державного майна України знав про приватизацію радгоспу «Бориспільський» та про об'єкти, які було включено до єдиного майнового комплексу, що підлягав приватизації, та про те, що спірні об'єкти було включено та приватизовано на підставі наказу № 6/271-1311 від 07.08.1997р. регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області «Про затвердження плану приватизації радгоспу «Бориспільський».

З огляду на зазначене, слідує, що початок перебігу строків позовної давності слід вираховувати не з моменту коли про наявність спірних обставин стало відомо прокурору Бориспільської міжрайонної прокуратури, а з моменту коли дані обставини стали відомі особі в інтересах якої звертається прокурор, позивача по справі - Фонду державного майна України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки позов подано прокурором саме в інтересах Фонду державного майна України, який згідно суб'єктивного складу сторін, є позивачем у даній справі, а про приватизацію об'єкта йому стало відомо в 1997 році, строк позовної давності на звернення до суду із зазначеною вимогою сторонами пропущено, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012р. № 9/013-12.

З врахуванням вищевикладених обставин справи, позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу сукупних валових активів від 26.07.2001 року в частині передачі у власність АТВТ "Укрфінком" котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти № 3, трансформаторної підстанції № 2 та повернення вказаних об'єктів на користь держави, задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.05.2013р.

Суддя О.В. Щоткін