Рішення № 31400302, 23.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.2013р. Справа № 905/2622/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вугледар

про стягнення 23110,50грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Єфименко О.С. - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_1 - особисто;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб», м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вугледар про стягнення заборгованості в сумі 23110,50грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №673-МАГ від 15.10.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 7424,65грн. та заборгованість з компенсації витрат з обслуговування території та витрат по електропостачанню в сумі 15685,85грн.

Відповідач у письмових поясненнях від 23.04.2013р. позов визнає частково на суму18934,01грн.та заперечує проти нарахованих витрат по обслуговуванню території та витрат по теплопостачанню за січень 2012р. на суму 4176,49грн. Крім позивачем була надана заява про розстрочення виконання рішення на 18 місяців рівними частками.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб» (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Оредар) 15 жовтня 2010р. був укладений договір оренди приміщення №673-МАГ.

Предметом договору є оренда без права викупу нежитлового приміщення, площею 138,60кв.м. із товарно-матеріальними цінностями, що в ньому знаходяться, для використання під продовольчий магазин із обов'язковим розміщенням хлібобулочного та кондитерського відділу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належить Орендодавцю, на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2009р. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.1.4. договору право користування переданим приміщення та ризик випадкового знищення переходить Орендатору одночасно з підписанням акту приймання-передачі приміщення, складеного за участю уповноважених представників сторін.

За умовами п.4.1. договору Орендар зобов'язується своєчасно в передбачені даним договором строки сплачувати орендну плату.

Пункт 5.1. договору Орендодавець надає Орендарю приміщення протягом 3-х банківських днів з моменту укладання даного договору за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що щомісячна сума орендної плати за користування приміщенням складає 250,00грн. з урахуванням ПДВ не включаючи компенсацію Орендодавцю комунальних витрат. Комунальні послуги Орендар компенсує окремо від орендної плати відповідно до фактичного споживання. В разі перевищення встановленого ліміту споживання комунальних послуг або в разі збільшення комунальних тарифів. Орендодавець збільшує компенсацію комунальних платежів пропорційно збільшенню тарифів. Встановлений середньомісячний ліміт споживання електроенергії в даному приміщенні складає 3500кВт. Орендар при необхідності приймає заходи к встановленню та бережливому відношенню засобів обліку споживання комунальних послуг, а за їх відсутності за даними Орендодавця.

За умовами п.6.2. договору оплата за перший місяць оренди приміщення сплачується Орендарем у триденний строк з моменту підписання даного договору із розрахунку днів, що фактично залишилися в поточному місяця. В подальшому Орендар не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує орендну плату (передоплату) шляхом перерахування на банківський рахунок Орендодавця 100% орендної плати за користування приміщенням в наступному за звітним місяцем. Інші рахунки сплачуються Орендарем протягом 5-ти банківських днів з моменту складання рахунку. Рахунок вважається врученим Орендарю на наступний день від дати його складання. Орендар не може посилатися на відсутність рахунку та зобов'язаний самостійно приймати заходи щодо своєчасного його отримання у Орендодавця до оплати.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 15.10.2010р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення, загальною площею 138,60кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою від 31.12.2012р. сторони внесли зміни до п.6.1. договору та збільшили розмір щомісячної орендної плати, зазначивши, що у період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р. орендна плата складає 2000,00грн., щомісячна орендна плата з 01.07.2011р. складає 7000,00грн.

Додатковою угодою від 01.08.2012р. сторони вдруге внесли зміни до п. 6.1. договору та зазначили, що сума орендної плати з 01.08.2012р. складає 2000,00грн. Додаткові угоди підписані обома сторонами.

Позивачем були складені акти здачі-приймання робіт, які підтверджують надання Орендодавцем послуг з оренди приміщення та відшкодування вартості витрат з обслуговування території та відшкодування вартості витрат з електроенергії у період з жовтня 2012р. по січень 2013р. на загальну суму 23110,50грн. Всі акти, окрім акта №ОУ-0000426 від 25.02.2013р. на суму 4176,49грн. підписані обома сторонами.

Для сплати наданих послуг позивачем були виставлені рахунки-фактури всього на загальну суму 23110,50грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди приміщення №673-МАГ від 15.10.2010р. позивачем була надіслана на його адресу претензія №077 від 04.03.2013р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 18934,04грн.

В матеріалах справи мається гарантійний лист, згідно якого відповідач зобов'язався сплатити заборгованість в сумі 18934,04грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 23110,50грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.3. договору, в якому передбачено, що орендна перераховується до 10-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди приміщення №673-МАГ від 15.10.2010р. належним чином не виконав, орендну плату та витрати орендодавця з обслуговування території та витрати за електропостачання відповідач не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 23110,50грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 23110,50грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем було надано клопотання щодо розстрочки виконання рішення на 18 місяців рівними частками, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. Розглянувши дане клопотання, враховуючи, що відповідач не заперечує проти наявності заборгованості та погоджується сплачувати заборгованість, але частинами, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб», м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вугледар про стягнення заборгованості в сумі 23110,50грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб» (83045, м. Донецьк, пр-т Ленінський, 43, р/р№26004962482745 в ПАТ «ПУМБ», МФО334851, код ЄДРПОУ 31535142) заборгованості в сумі 23110,50грн.

Розстрочити виконання рішення з щомісячною сплатою з червня 2013року по жовтень 2014р. рівними частками по 1283,92грн., в листопаді 2014року - 1283,89грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донбасхліб» (83045, м. Донецьк, пр-т Ленінський, 43, р/р№26004962482745 в ПАТ «ПУМБ», МФО334851, код ЄДРПОУ 31535142) витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.05.2013р.

Суддя С.В. Тоцький