Рішення № 31400017, 13.05.2013, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 0816/1052/2012

Провадження № 2/321/9/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

за участю представників: позивача - Лавринця І.П., Безсонова І.Ю., відповідача - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом кредитної спілки «Мелон» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

КС «Мелон» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором.

В позові зазначено, що 31 березня 2011 року між КС «Мелон» та відповідачем було укладено договір № КЛ338. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в сумі 55000 гривень, з терміном погашення до 21 березня 2012 року, строком на 11 місяців. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором в розмірі 124215 гривень 07 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1242 гривні 15 копійок.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач отримав кредит в розмірі 55000 гривень строком на одинадцять місяців. Процентна ставка в договорі окремо зазначена, так як розмір процентів визначений в графіку погашення кредиту в п.п. 4.2 та 9.2 договору. З самого початку, коли відповідач отримав кредит, то свої зобов'язання за договором він виконував не належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка до тепер не погашена. Також представники позивача зазначають, що жодних доказів на підтвердження того, що відповідач договір не підписував, немає, при цьому відповідач, заявивши клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, сам же й ухилявся від її проведення, внаслідок чого експертиза не була проведена, тому вважається, що він підписував договір.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що вимоги КС «Мелон» є безпідставними, так як зі слів самого відповідача йому відомо, що відповідач договір не підписував. Крім того, представник відповідача зазначає, що даний договір є не укладеним, так як в договорі не визначено процентну ставку за кредитом, що є суттєвою умовою договору. Позовні вимоги по тілу кредиту представник відповідача залишив на розсуд суду, щодо стягнення процентів, пені та подвійних процентів просив відмовити. При цьому представник відповідача вважає безпідставним посилання позивача в позові про спричинені їм збитки, так як такого прав у позивача немає, можливо тільки збільшити чи зменшити позовні вимоги.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Як встановлено в судовому засіданні, 31 березня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № КЛ338. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит - кредитну лінію з лімітом суми 55000 гривень, з терміном погашення до 21 березня 2012 року, строком на 11 місяців.

При укладенні договору відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути кредит до 21 березня 2012 року та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

На виконання договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за договором.

В подальшому, в рахунок погашення заборгованості за договором відповідачем було сплачено: 30 червня 2011 року - 5584 гривні 93 копійок (5584 гривні 93 копійок - проценти). Будь-яких інших платежів на рахунок позивача від відповідача не надходило.

Дані обставини, встановлені судом, сторонами не оспорюються.

За умовами п.п. 3.3 договору, позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати проценти в порядку, визначеному розділом 4 цього договору.

Згідно п. 4.1. договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після дня надання кредиту позичальнику (зарахування на рахунок позичальника або сплати готівкою в касу спілки) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на рахунок кредитодавця або внесення в касу кредитодавця готівкою) включно.

Згідно п. 4.2. договору, сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати процентів. Цим же пунктом передбачений щомісячний графік погашення кредиту та виплати процентів.

Згідно п. 4.3. договору, прострочення сплати кредиту та процентів згідно пункту 4.2 не зупиняє нарахування процентів, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавцем.

Однак, в порушення умов договору відповідач систематично не виконував належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, а саме сплачуючи відсотки за користування кредитом з порушенням їх терміну та розміру сплати, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Згідно п. 9.2. договору, у разі порушення позичальником умов користування кредитом, відсоткова ставка становитиме 80 % відсотків річних за весь період користування кредитом. При цьому, кредитодавець проводить перерахунок сплати по кредиту позичальника за подвійною відсотковою ставкою, з моменту видачі кредиту до повного його погашення.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 25 грудня 2012 року має заборгованість - 124215 гривень 07 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 55000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; сума в розмірі 69215 гривень 07 копійок - заборгованість за відсотками.

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

При цьому судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 на те, що відповідач договір не підписував, оскільки такі посилання представника відповідача є безпідставними, ані самим відповідачем, ані його представником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин. Відсутні такі докази й в матеріалах справи. Самі по собі посилання представника відповідача на те, що зі слів відповідача йому відомо про те, що останній договір не підписував, є припущеннями та не можуть бути покладені в основу судового рішення в якості підтвердження того факту, що договір був підписаний не ОСОБА_4, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. До того ж, під час розгляду справи відповідач заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак проведення експертизи він не оплатив, тому така поведінка відповідача судом розцінюється як ухилення відповідача від експертизи, і суд згідно вимог ст. 146 ЦПК України вважає необхідним відмовити у визнанні того факту, для з'ясування якого експертиза була призначена.

Також не можуть бути прийняті до уваги й посилання представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 на те, що даний договір є не укладеним, так як в договорі не визначено процентну ставку за користування кредитом, що є суттєвою умовою договору, оскільки відповідно до ст.ст. 536, 1048 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства. Тобто, чинне цивільне законодавство вимагає визначення розміру належних до сплати процентів, а не їх обов'язкового визначення шляхом встановлення певної процентної ставки. Так, як вбачається із тексту договору № КЛ338, сторони самі на власний розсуд визначили порядок, строки та розмір погашення кредиту і сплати відсотків у розділі 4 та п. 9.2 договору. В п. 4.2. договору передбачений щомісячний графік погашення кредиту та виплати процентів, а п. 9.2 договору передбачений розмір відсоткової ставки в разі порушення позивальником умов договору. Отже, вбачається, що суттєва умова договору щодо розміру процентів міститься в договорі № КЛ338 і визначена сторонами цього договору.

Посилання представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 щодо безпідставності заявлених позивачем вимог про стягнення спричинених збитки, так як такого прав у позивача немає, можливо тільки збільшити чи зменшити позовні вимоги, так само не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивач згідно вимог ЦПК України скористався своїм правом змінити підставу позову та збільшити розмір позовних вимог, подавши до початку розгляду судом справи по суті письмову заяву - уточнення до позовної заяви, в якій відповідно змінив підставу частини заявлених позовних вимог та збільшив розмір позовних вимог.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов договору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за цим договором.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи забрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором в розмірі 124215 гривень 07 копійок та судового збору в розмірі 1242 гривні 15 копійок.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 610, 611, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 66, 88, 107, 146, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов кредитної спілки «Мелон» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Мелон» (п/р № 2650510352101 у ПАТ «МетаБанк» в м. Запоріжжя, МФО 313582, код за ЄДРПОУ 36015210) заборгованість за договором № КЛ338 від 31 березня 2011 року в розмірі 124215 (сто двадцять чотири тисячі двісті п'ятнадцять) гривень 07 копійок, а також судовий збір в розмірі 1242 (одна тисяча двісті сорок дві) гривні 15 копійок, а всього 125457 (сто двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 22 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

13.05.2013