Постанова № 31398775, 17.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 р. Справа № 804/5372/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

позивача Гнатенко І.В.

представника позивача Скотникової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої комерційної фірми «Центр сервісного обслуговування» до Криворізької Центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000462202 та № 0000472202 від 26.03.2013 року , -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Центр сервісного обслуговування» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Криворізької Центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000462202 та № 0000472202 від 26.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що Криворізькою Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої комерційної фірми «Центр сервісного обслуговування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Феріт-Д» за період з 01.02.2012 року по 31.11.2012 року, за результатами якої, складено акт від 12.03.2013 року № 621/220/21886686. За висновками зробленими в акті перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000462202 та № 0000472202 від 26.03.2013 року.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення безпідставним, незаконним та просить суд їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце судових засідань 08.05.2013р., 17.05.2013 р., повідомлявся належним чином, до суду було надіслано письмове заперечення, в якому зазначено, що за актом перевірки встановлено допущені позивачем порушення податкового законодавств, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 25 445 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 11 015 грн. За результатами перевірки податковим органом правомірно було винесено податкові повідомлення-рішення.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням вище викладено, судом було розглянуто справу за наявності позивача та представника позивача.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої комерційної фірми «Центр сервісного обслуговування» зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради, як суб'єкт господарювання 03.03.1995 року.

В період з 27.02.2013 року по 05.03.2013 року, працівниками Криворізької Центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої комерційної фірми «Центр сервісного обслуговування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Феріт-Д» за період з 01.02.2012 року по 31.11.2012 року. За результатами якої, складено акт від 12.03.2013 року № 621/220/21886686, яким встановлені наступні порушення:

1. п. 44.1, п.44.6 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 445 грн., а саме:

- І квартал 2012 року - 4880 грн.;

- ІІ квартал 2012 року - 8092 грн.;

- ІІІ квартал 2012 року - 6685 грн.;

- ІV квартал 2012 року - 5788 грн.

2. п. 198.1, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 015 грн., а саме, за:

- лютий 2012 року - 993 грн.

- березень 2012 року - 1120 грн.

- квітень 2012 року - 1244 грн.

- травень 2012 року - 1052 грн.

- червень 2012 року - 1207 грн.

- липень 2012 року - 1036 грн.

- серпень 2012 року - 894 грн.

- вересень 2012 року - 964 грн.

- жовтень 2012 року - 1160 грн.

- листопад 2012 року - 1345 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000462202 та № 0000472202 від 26.03.2013 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000462202 від 26.03.2012 року позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 31 806 грн., з яких 25 445 грн. - основний платіж, 6361 грн. - штрафні санкції.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000472202 від 26.03.2013 року позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13 769 грн., з яких 11 015 грн. - основний платіж, 2754 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини, як те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, проведення документальної позапланової перевірки, керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 Податкового Кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також, доходів та витрат платника податку, їх склад врегульовано розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що позивачем за перевіряємий період задекларовано дохід в загальній сумі 694 903 грн. та заниження на загальну суму 66 093 грн. за І-ІV квартал 2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем занижено показники у рядку 03 Декларації «інші доходи» в сумі 66 093 грн., а саме: І квартал 2012 року - 12 676 грн.; ІІ квартал 2012 року - 21 019 грн., ; ІІІ квартал 2012 року - 17 363 грн.; ІV квартал 2012 року - 15 035 грн.

Також, встановлено порушення п.п.135.5.4 п.135 ст.135 ПК України, позивачем занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, внаслідок безоплатно отриманих матеріалів від невідомої особи у загальній сумі 66 093 грн.

Відповідно до наданих документів, підтверджено, що позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у загальній сумі 669 782 грн., перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за період І-ІV квартали 2012 року, встановлено їх завищення на суму 55 077 грн.

Як вбачається з наданих документів та накладних, позивачем було придбано у ТОВ «Феріт-Д» на загальну суму 55 077 грн., однак, відсутні документи, які підтверджують перевезення матеріалів від ТОВ «Феріт-Д» до позивача. Позивачем не надано товарно-транспортні накладні, шляхові листи, маршрутні листи, які б підтвердили реальність здійснених поставок.

Відповідно до наданих актів про виконання ремонтних та профілактичних робіт, в яких зазначено лише виконання послуг по заправці картриджів для принтерів у кількості від 1 до 18, не вбачається визначення ціни для різних марок принтерів, відсутні акти списання матеріалів за надані послуги. Що може свідчити про те, що на підприємстві позивача відсутні документи, які підтверджують списання матеріалів придбаних у ТОВ «Феріт-Д».

Вказані обставини свідчать про неможливість підтвердження факту придбання, за перевіряємий період, підприємством позивача у ТОВ «Феріт-Д» відповідних матеріалів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку, можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит, є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Пунктами 11.5 - 11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності, печаткою (штампом). Після прийняття вантажу, згідно з товарно-транспортною накладною, водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Отже, товарно-транспортна накладна, є обов'язковим документом, що підтверджує фактичне переміщення товару від вантажовідправника вантажоодержувачу.

Пунктом 85.2. ст. 85 ПКУ визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У відповідності з п. 44.6 ст. 44 ПКУ, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, за даних обставин, суд погоджується з висновками податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток у загальній сумі 25 445 грн.

Щодо визначеної суми з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг), сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як встановлено судом, позивачем за період з 01.02.2012 року по 30.11.2012 року задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 95 314 грн., що підтверджено договорами, податковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до наданих накладних позивачем зазначено, що ним було придбано у ТОВ «Феріт-Д» матеріалів на загальну суму 55 077 грн., ПДВ - 11 015 грн., проте, як було зазначено судом раніше, відсутні докази, що підтверджують факт перевезення товару, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, маршрутні листи, також відсутні сертифікати якості на придбані товари, документи, що підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Щодо наданого позивачем та представником позивача рішення № 804/1263/13-а від 13 лютого 2013 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до норм ст. 61 Конституції України, відповідальність носить індивідуальний характер та в даному випадку, суд досліджує саме наявність здійснення господарської операції позивачем. Дане рішення суду, не є безумовним доказом реальності здійснення господарської операції саме позивачем. Крім того, відповідне рішення не має доказів набрання законної сили.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки, він довів факт відсутності господарських відносин останнього з ТОВ «Феріт-Д»

Одним з принципів адміністративного судочинства передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з чим, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої комерційної фірми «Центр сервісного обслуговування», не повертаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої комерційної фірми «Центр сервісного обслуговування» до Криворізької Центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000462202 та № 0000472202 від 26.03.2013 року - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 17.05.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька