Постанова № 31398117, 22.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа№ 910/26085

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМУНОГЕН - Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013р.

у справі № 910/26085 (Головуючий суддя Ковтун С.А., судді: Бондаренко Г.П., Головатюк Л.Д.)

за позовом Приватного підприємства "Центр медично-фармацевтичної інформації "Медикал Дата Менеджмент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМУНОГЕН - Україна"

про стягнення 266 612,44 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Центр медично-фармацевтичної інформації "Медикал Дата Менеджмент" (далі - позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМУНОГЕН - Україна" (далі - відповідач) про стягнення 266 612,44 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2013р. у справі

№ 910/26085 позов задоволено повністю. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведеність факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2013р. у справі № 910/26085 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення не є законним і обґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також відповідач вважає, що рішення прийнято з неправильним застосуванням та порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що судом не було досліджено належність наданих відповідачу послуг, помилкове визнання судом доведеним факту надання послуг, відсутність належних доказів такого надання. Скаржник зазначає, що позивачем не доведено, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати послуг, оскільки, по-перше, відповідні Акти надання послуг не підписані відповідачем, по-друге, відповідач мав певні зауваження до наданих послуг, про що відповідач повідомляв позивача листом від 20.06.2012р. Також, скаржник зазначає про порушення судом норм процесуального права, оскільки його не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, у якому було розглянуто справу та винесено рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 22.05.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 22.05.2013р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача заперечив проти задоволення скарги.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013р. ухвалою господарського суду міста Києва у даній справі порушено провадження. Розгляд справи призначено на 04.02.2013р. (т.1, а.с.1).

У судове засідання 04.02.2013р. представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 21.02.2013р. (т.1, а.с.83).

21.02.2013р. судове засідання було відкладено на 14.03.2013р. у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи для надання часу врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди (т.1, а.с. 89, 90).

У судовому засіданні 14.03.2013р. були присутні представники сторін, судом оголошено ухвалу про призначення колегіального розгляду справи (т.1, а.с.145, 148).

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає про порушення судом норм процесуального права, оскільки його не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, у якому було розглянуто справу та винесено оскаржуване рішення, зокрема, про судове засідання, призначене судом на 11.04.2013р. Крім того, скаржник посилається на те, що, по-перше, ухвалу, якою було призначено розгляд справи на 11.04.2013р., було надіслано з порушенням встановленого ст. 87 ГПК України триденного строку для надіслання, по-друге, що вказана ухвала від 04.04.2013р. була отримана відповідачем лише 17.04.2013р., тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази дійшла висновку про обґрунтованість зазначених доводів скаржника, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2013р., справу № 910/26085 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя Ковтун С.А., судді: Бондаренко Г.П., Головатюк Л.Д. Розгляд справи призначено на 28.03.2013р. (т.1, а.с.149). Зі змісту ухвали вбачається, що її винесено без виклику сторін.

У судовому засіданні 28.03.2013р. оголошено перерву до 04.04.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2013р., винесеною без виклику сторін (т.1, а.с.157, 158), у зв'язку з тим, що розгляд справи, призначений на 04.04.2013р. не відбувся, справу призначено до розгляду на 11.04.2013р.

За приписами ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як вбачається з відмітки господарського суду м. Києва про відправлення на звороті ухвали, ухвалу суду від 04.04.2013р., при винесенні якої представник відповідача не був присутній, надіслано сторонам 09.04.2013р. (т.1, а.с.158 зворот). Отже, зазначену ухвалу надіслано судом з порушенням триденного строку, встановленого ст. 87 ГПК України.

У судовому засіданні 11.04.2013р., у якому представник відповідача не був присутній, було прийнято оскаржуване у даній справі рішення, при цьому колегія суддів враховує, що ухвалу суду від 04.04.2013р. отримано відповідачем 17.04.2013р., і про час та місце розгляду справи 11.04.2013р. відповідач був повідомлений лише 17.04.2013р. (т.1, а.с. 159), тобто вже після вирішення спору у суді за його відсутності.

У багатьох справах Європейський суд з прав людини звертав увагу національних судів на необхідність дотримання вимог ст. 6 Конвенції щодо забезпечення права особи на доступ до суду, частиною якого є право особи бути повідомленою про судовий розгляд.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми процесуального права, оскільки дану справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності представника відповідача, якого не було повідомлено належним чином про місце засідання суду. Зазначене, у відповідності до п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення, у зв'язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013р. у справі № 910/26085 підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог колегія суддів зазначає таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.03.2012 р. між ПП "Центр медично-фармацевтичної інформації "Медикал Дата Менеджмент" (виконавець) та ТОВ "ІМУНОГЕН-Україна" (замовником) укладено договір № 5-12 (далі - Договір, т.1, а.с. 14, 15).

Відповідно п. 1.1 Договору виконавець зобов'язався за плату надати замовнику маркетингові послуги з просування препаратів замовника на українському ринку (промоутерство), а саме:

збільшення обізнаності цільової аудиторії про продукти замовника;

ознайомлення цільової аудиторії з перевагами продуктів замовника;

розповсюдження інформаційно-рекламних матеріалів про продукти замовника серед цільової аудиторії.

Відповідно до п. 1.2 Договору надання послуг, зазначених у п. 1.1 здійснюється групою медичних представників (промоутерів) - штатних працівників виконавця, на умовах зазначених у даному Договорі.

Згідно з п. 1.4 Договору, перелік послуг, які повинен надати виконавець, може бути додатково розширений, шляхом підписання Сторонами Додатку до цього Договору.

03.03.2012р. між сторонами укладено додаток № 1 до Договору (далі - Додаток № 1, т.1, а.с.16), відповідно до п. 1 якого тривалість надання маркетингових послуг з просування препаратів компанії замовника на українському ринку складає 9 місяців, починаючи з 26.03.2012р. по 26.12.2012р.

Згідно з п. 2 Додатку № 1 загальна кількість зайнятого персоналу в рамках даного проекту складає 10 ставок, з них: регіональних менеджерів 1, менеджерів по маркетингу 1, промоутерів за територіями всього 8.

У пункті 3 Додатку № 1 сторони домовилися, що середня кількість візитів у місяць становить 1883 візити, попередня загальна кількість візитів всіма представниками за 9 місяців складає 16 951 візит.

У пункті 4 Додатку № 1 сторони погодили, що обсяг продажів замовника, який припускається та генерується в процесі виконання даного договору, для препарату Поліоксидоній - 82 000 упаковок, для препарату Лонгидаза - 18 000 упаковок, за період зазначений у п. 1 Додатку.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що після закінчення звітного місяця виконавець надає замовнику акт виконаних робіт за попередній календарний місяць (далі - Акт), а також звіт за результатами робіт (в тому числі перелік відвідуваних спеціалістів із зазначенням прізвища, імені та по-батькові, спеціальності, місця роботи, адреси місця роботи, дати візиту, а також зведену інформацію щодо кількості візитів в розрізі регіонів (далі - Звіт).

Згідно з пп. 4.4 Договору до обов'язків виконавця відноситься своєчасне надання замовнику зазначених звітів та Актів.

Згідно з умовами п. 2.2 замовник зобов'язався підписати зазначений у п. 2.1 даного Договору Акт протягом 5 днів з моменту його отримання. Замовник має право відмовитися від підписання Акта і зобов'язаний надати вмотивовану відмову протягом 5 днів з моменту отримання Акту від виконавця. У випадку, якщо в зазначений строк замовник не надасть підписаний Акт або вмотивовану відмову від підписання Акту в письмовій формі, такий Акт вважається підписаним, а обов'язки виконавця, передбачені даним Договором та Актом, виконаними.

Згідно з п. 3.1 Договору, сума Договору та порядок оплати визначається в Додатку до даного Договору.

По закінченню кожного місяця виконавець надає рахунок на оплату послуг за попередній місяць, виходячи з фактично наданого обсягу послуг, а також Акт.

Відповідно до розділу 5 Додатку № 1 до Договору після закінчення кожного календарного місця протягом 5 календарних днів виконавець виставляє рахунок на оплату послуг за попередній місяць, виходячи з фактично наданого обсягу послуг, а також надає звіт та Акт. Оплата здійснюється протягом 5 днів після підписання Акту.

Відповідно до п. 3.3 Договору замовник зобов'язався сплачувати рахунки протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акта замовником.

Згідно з розділом 5 Додатку № 1 до Договору попередня вартість надання послуг за 9 місяців проекту з ПДВ всього складає 117 079,20 доларів США.

Оплата здійснюється шляхом перерахування платежів на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті - гривні по курсу НБУ на дату виставлення рахунку.

Згідно з п. 9.2 Договору Договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до 26.12.2012р.

В матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 5-12/129-2 від 13.04.2012р. за Договором на суму 10 225,91 грн. (т.1, а.с.138).

13.04.2012р. сторонами без зауважень підписано Акт надання послуг № 5-12/129-2 від 13.04.2012р. за Договором на суму 10 225,91 грн. (т.1, а.с.137).

10.05.2012р. згідно з платіжним дорученням № 496 від 10.05.2012р. відповідачем здійснено оплату послуг згідно рахунку № 5-12/129-2 від 13.04.2012р. на суму 10 225,91 грн. (т.1, а.с.140).

В матеріалах справи наявні Акти надання послуг № 5-12/129 від 04 травня 2012 р. на суму 32502,91 грн., з ПДВ; № 5-12/129-3 від 04 травня 2012 р. на суму 85694,55 грн., з ПДВ; № 5-12/129-4 від 01 червня 2012 р. на суму 68450,01 грн., з ПДВ; № 5-12/129-5 від 02 липня 2012 р. на суму 79964,96 грн., з ПДВ, які не підписано ні виконавцем, ні замовником (т.1, а.с.17-20).

Також в матеріалах справи наявні рахунки на оплату № 5-12/129-3 від 04 травня 2012 р. на суму 85 694,55 грн., № 5-12/129 від 04 травня 2012 р. на суму 32502,91 грн., № 5-12/129-4 від 01 червня 2012 р. на суму 68450,01 грн. та № 5-12/129-5 від 02 липня 2012 р. на суму 79964,96 грн. (т.1, а.с.22-25).

Таблиці з показниками та звіти за квітень-червень 2012р. містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.24-57, 60-69).

В матеріалах справи наявна переписка листами в електронному вигляді, надана позивачем до позовної заяви, з якої вбачається, що позивач надіслав звіти за квітень-червень місяць, проте представник відповідача прийнявши вказані звіти наполягав на сформування звітів у вигляді, погодженому в Договорі, з вказівкою на ПІБ медичного представника, ПІБ лікарів, дат візитів та адрес (т.1, а.с.59, 70).

Листом від 20.06.2012р. вих. № 547/12 відповідач просив позивача переглянути та перерахувати рахунки на оплату та акти, згідно домовленостей при зустрічі від 19.06.2012р. (т.1, а.с.141). Зазначений лист надіслано позивачу Кур'єрською службою доставки та вчасно отримано позивачем, що не заперечувалося представником позивача у судовому засіданні 22.05.2013р.

06.11.2012р. позивачем відповідачу надіслано Лист - претензію щодо оплати заборгованості на суму 266 612,43 грн. за надані у квітні - червні 2012р. послуги (т.1, а.с.71-73).

13.12.2012 р. позивачем надіслано відповідачу акти надання послуг, а саме: № 5-12/129 від 04 травня 2012 р. на суму 32502,91 грн., з ПДВ; № 5-12/129-3 від 04 травня 2012 р. на суму 85694,55 грн., з ПДВ; № 5-12/129-4 від 01 червня 2012 р. на суму 68450,01 грн., з ПДВ; № 5-12/129-5 від 02 липня 2012 р. на суму 79964,96 грн., з ПДВ, що підтверджується квитанцією Укрпошти № 0303504680951 від 13.12.2012 р. та описом вкладення у цінний лист № 0303504680951 від 13.12.2012 р. (т.1, а.с. 21).

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані неналежним з боку відповідача виконанням умов Договору та Додатку № 1, оскільки, на думку позивача, відповідач не здійснив оплати за надані позивачем (виконавцем) послуги у квітні - червні 2012р. Позивач вказує, що ним, як виконавцем, умови Договору та Додатку до нього були виконані, послуги надано, проте відповідач за них не розрахувався, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 266 612,44 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що послуги надавалися неналежним чином та неналежної якості, позивачем, як виконавцем, не виконано умови Договору в частині надання відповідних звітів, як це передбачено Договором. Також, відповідач зазначає, що доказів надіслання звітів відповідачу відповідно до умов Договору, суду позивачем не подано. Додатково відповідач посилається на те, що позивач не досяг запланованих та передбачених Договором показників, не досяг відповідного результату, що підтверджується наданими самим позивачем Таблицями з показниками (т.1, а.с.131-133). Відповідач зазначає, що обов'язок оплати за Договором у нього не виник, оскільки Акти надання послуг не були підписані. До того ж, відповідач вказує, що 20.06.2012р. надсилав позивачу листа з проханням внести зміни до актів і рахунків у відповідності до домовленостей.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно пункту 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 цієї ж статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Аналогічну позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012р. у справі № 55/385.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов та відхиливши доводи відповідача про відсутність доказів належного виконання послуг за Договором, послався на обов'язок відповідача підписати Акти, як це передбачено п. 2.2 Договору та відсутність мотивованої відмови від їх підписання у встановлений строк, у зв'язку з чим дійшов висновку, що послуги позивачем надані відповідно до умов Договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг, а у відповідача виник обов'язок оплати наданих послуг протягом 5 днів, який ним не було виконано.

Проте, вказані висновки суду не ґрунтуються на нормах права та не відповідають фактичним обставинам справи.

Передовсім, колегія суддів зазначає, що Акти надання послуг № 5-12/129 від 04 травня 2012 р. на суму 32502,91 грн., з ПДВ; № 5-12/129-3 від 04 травня 2012 р. на суму 85694,55 грн., з ПДВ; № 5-12/129-4 від 01 червня 2012 р. на суму 68450,01 грн., з ПДВ; № 5-12/129-5 від 02 липня 2012 р. на суму 79964,96 грн., з ПДВ, які додано позивачем до позову та наявні у матеріалах справи не підписано ні виконавцем, ні замовником (т.1, а.с.17-20).

При цьому, слід зауважити, що послуги, які споживаються в процесі їх надання, та роботи, в результаті виконання яких,важливим є сам результат, не є тотожними. Цивільний кодекс України розмежовує відносини, які виникають з договору про надання послуг та відносини підряду, для яких ч. 4 ст. 882 ЦК України передбачено оформлення передання робіт підрядником і прийняття їх замовником відповідним актом, підписаним обома сторонами, а у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Умовами Договору та Додатку № 1 до нього не передбачається, що Акти надання послуг є єдиним підтвердженням належного надання послуг виконавцем, оскільки містять вимогу щодо надання також відповідних щомісячних звітів, зміст яких визначено у п. 2.1 Договору та Додатку № 1.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач мав зауваження до складених позивачем Актів та рахунків, про що 20.06.2012р. надсилав позивачу листа з проханням внести зміни до актів і рахунків у відповідності до домовленостей.

Отже, за таких обставин слід дійти висновку, що вказані Акти, які не підписані жодною зі сторін, не можуть вважатися належним і допустимим доказом виконання умов Договору в розумінні ст. 34 ГПК України. Сама по собі наявність таких Актів не підтверджує надання послуг виконавцем в порядку та на умовах Договору.

У пункті 3 Додатку № 1 сторони домовилися, що середня кількість візитів у місяць становить 1883 візити, попередня загальна кількість візитів всіма представниками за 9 місяців складає 16 951 візит.

Як вже зазначалося, в матеріалах справи наявні Таблиці з показниками та звіти за квітень-червень 2012р. (т.1, а.с.24-57, 60-69), які складалися позивачем на виконання умов Додатку № 1 до Договору.

З наявної в даних звітах інформації, що не заперечується позивачем, вбачається, що запланована та передбачена умовами Договору кількість візитів позивачем не здійснена.

Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 2.1 Договору на позивача, як виконавця, покладено обов'язок надання замовнику, окрім актів виконаних робіт за попередній календарний місяць, також звітів за результатами робіт (в тому числі перелік відвідуваних спеціалістів із зазначенням прізвища, імені та по-батькові, спеціальності, місця роботи, адреси місця роботи, дати візиту, а також зведену інформацію щодо кількості візитів в розрізі регіонів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Проте, доказів надання замовнику позивачем Звітів, оформлених відповідно до вимог п. 2.1 Договору матеріали справи не містять.

До відзиву на апеляційну скаргу на підтвердження факту надання послуг за договором № 5-12 від 03.03.2012р. позивачем додано Акти здачі-приймання робіт на виготовлення листівок по препаратам «Поліоксидоній», «Лонгідаза», замовлення на виготовлення листівок щодо цих препаратів, а також персоніфіковані звіти по візитам за квітнень-червень 2012р.

Відповідачем також подані додаткові пояснення до апеляційної скарги, до яких додано довідку органу поштового зв'язку щодо вручення рекомендованого листа, який, на думку відповідача, підтверджує порушення норм процесуального права судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що надані представниками сторін додаткові докази не можуть бути прийняті в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в них відсутні Акти здачі-приймання робіт на виготовлення листівок по препаратам «Поліоксидоній», «Лонгідаза», замовлення на виготовлення листівок щодо цих препаратів, а також персоніфіковані звіти по візитам за квітнень-червень 2012р., так само, як і довідка органу поштового зв'язку, надана відповідачем. Зазначені документи в суд першої інстанції сторонами не подавалися і останнім не досліджувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Будь-якого обґрунтування неможливості подання зазначених додаткових доказів суду першої інстанції представниками сторін до суду апеляційної інстанції не подано. Крім того, не надано доказів наявності певних причин, які не залежали від сторін, внаслідок чого зазначені документи не були подані до суду першої інстанції.

До того ж, зазначені персоніфіковані звіти не містять підпису осіб, які їх склали, а також не містять відомостей щодо адреси місця роботи спеціаліста, як це передбачено п.2.1 Договору, а наведені у звітах відомості не підтверджують реальних обставин. Зокрема, малоймовірним може бути в реальності візит одного й того ж працівника позивача (Островерх Олена, Нікольська Надія та інші) одночасно до різних спеціалістів (лікарів), які працюють в різних медичних установах (т.2, а.с. 88, 108).

Посилання позивача на те, що звіти виконавцем складалися у відповідності до умов Додатку № 1 до Договору, оскільки, на думку позивача, з якою погодився суд першої інстанції, вказаним додатком внесено зміни до Договору в частині змісту звітів, які зобов'язаний подати виконавець замовнику за результатами календарного місяця, колегією суддів відхиляються у зв'язку з тим, що, по-перше, згідно умов Договору зміст звітів в Додатках не визначається. По-друге, зі змісту Договору та Додатку до нього вбачається, що вказаним Додатком зміни до пункту 2.1 Договору не вносяться. Доказів наявності таких змін або виключення п.2.1 Договору, зокрема шляхом укладення додаткової угоди, матеріали справи не містять і суду не надано.

Отже, слід дійти висновку, що позивач, як виконавець, зобов'язаний був дотримуватися вимог щодо змісту Звіту, визначених Договором і Додатком

№ 1 до Договору, що позивачем, як виконавцем, не було здійснено.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами також обсягу наданих послуг, який відповідно до розділу 5 Додатку № 1 до Договору є підставою для обрахування щомісячного платежу за проведені візити. Зокрема, зазначена сума, згідно з підпунктом а. розділу 5 Додатку № 1, розраховується, виходячи з вартості проведення одного візиту, а також фактичної кількості проведених візитів за звітний місяць.

Відтак, позивач не довів суми позовних вимог у розмірі 266 612,44 грн., яка підлягає стягненню згідно з умовами Договору та Додатку № 1 до нього, оскільки підтвердити та перевірити кількість візитів документи, подані позивачем, не дають можливості.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведені обставини дають підстави дійти висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 266 612, 44 грн. заборгованості не ґрунтуються на нормах закону, умовах Договору та фактичних обставинах справи, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, помилково задовольнивши позовні вимоги ПП "Центр медично-фармацевтичної інформації "Медикал Дата Менеджмент" повністю, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені у встановленому порядку, неповно з'ясовував обставини, що мають значення для справи, а також припустився порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Зазначене, на думку колегії суддів, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2013р. у справі № 910/26085 та прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У зв'язку з цим, апеляційна скарга ТОВ "ІМУНОГЕН - Україна" підлягає задоволенню.

Судові витрати у даній справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМУНОГЕН - Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013р. у справі № 910/26085 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2013р. у справі

№ 910/26085 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного підприємства "Центр медично-фармацевтичної інформації "Медикал Дата Менеджмент" про стягнення 266 612,44 грн. заборгованості відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Центр медично-фармацевтичної інформації "Медикал Дата Менеджмент" (код 31033371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМУНОГЕН - Україна" (код 30550751) 2666,12 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/26085 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2013р.