Постанова № 31398039, 07.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 травня 2013 року 16:12 справа №826/4927/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Гордієнко М.М.;

відповідача: Ходаковського А.В.;

Шкодича Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 квітня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року №0015102206, №0015112202 та №0015122202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4927/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23 квітня 2013 року.

23 квітня 2013 року розгляд справи відкладено, у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів, 07 травня 2013 року.

В судовому засіданні 07 травня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25 грудня 2012 року №0015122202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 24 169 259,00 грн., в тому числі за основним платежем - 20 626 541,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 542 718,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25 грудня 2012 року №0015112202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 898 333,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25 грудня 2012 року №0015102206 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 392 323,00 грн., у тому числі за основним платежем - на 376 309,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 16 014,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 07 грудня 2012 року №1140/22-2/35634139 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС", код ЄДРПОУ 35634139, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено, що позивач допустив наступні порушення:

1) підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 20 626 541,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на 1 031 250,00 грн., І квартал 2012 року на 11 681 596,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на 7 913 695,00 грн., що мотивоване наступним: підприємством занижено валовий дохід, оскільки відповідач не зміг перевірити правильність визначення винагороди позивача, як експедитора, по взаємовідносинам з ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" у зв'язку з ненаданням додатків до актів виконаних робіт та транспортних документів; позивач неправомірно включив витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Транссинтез ХХІ" до складу валових витрат, оскільки за результатами перевірки вказаного підприємства встановлено, що операції останнього з його постачальником не мали реального товарного характеру, у зв'язку з чим правочин між позивачем та ТОВ "Транссинтез ХХІ" є нікчемним;

2) підпунктів статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 898 333,00 грн., у тому числі за березень 2011 року - 825 000,00 грн., жовтень 2011 року - 52 000,00 грн., листопад 2011 року - 21 333,34 грн., внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по взаємовідносинам з ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна", оскільки за результатами перевірок вказаних підприємств не встановлено здійснення реальних господарських операцій, а тому правочини між позивачем та ТОВ "Транссинтез ХХІ" і ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" є нікчемними;

3) пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходу нерезидента у сумі 376 309,00 грн., а саме: ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" не утримало податок з доходів, виплачених на користь нерезидентів Російської Федерації - ООО "Универсал ТрансАвто" та ООО "Трубная транспортная компания", за договорами позики.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного: ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" включало до валового доходу виключно винагороду за договором транспортно-експедиторського обслуговування на підставі актів виконаних робіт, а суми виплат третім особам, залученим до виконання договору транспортно-експедиторського обслуговування, не є винагородою позивача та не підлягає включенню до складу валового доходу, при цьому всі необхідні документи надавались під час перевірки; господарські операції з ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені Податковим кодексом України передумови для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість; податок на доходи нерезидентів не повинен був сплачуватись, оскільки податок з доходів (проценти за договором позики), отриманих нерезидентами ООО "Универсал ТрансАвто" та ООО "Трубная транспортная компания", сплачений ними в Російській Федерації до проведення перевірки позивача.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" надавало транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів, зокрема для ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг".

Так, 22 квітня 2011 року між ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" (експедитор) та ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" (клієнт) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №17-042011, за умовами якого експедитор зобов'язується за дорученням клієнта, за винагороду та за його рахунок надавати клієнту транспортно-експедиторські послуги по організації та оплаті перевезень вантажів клієнта залізничним дорогами України та країн СНД у власних (орендованих) вагонах або вагонах, що знаходяться під керуванням експедитора на інших законних підставах. Винагорода експедитора визначається розділом 4 вказаного договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору вартість послуг експедитора та винагорода, виходячи зі специфіки перевезень (маршрут, вантаж) та виду рухомого складу, передбачається в додатках до вказаного договору. Загальна вартість послуг складає орієнтовно 100 000 000 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно пункту 4.4 договору за погодженими перевезеннями експедитор самостійно проводить розрахунки з перевізниками та іншими причетними організаціями відповідно до укладених між ними договорів.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що у складі операційних доходів у позивачем задекларовано, зокрема винагороду експедитора по взаємовідносинам ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" за ІІІ квартал 2011 року у розмірі 11 064 029,11 грн., за IV квартал 2011 року у розмірі 27 941 874,85 грн., за І квартал 2012 року у розмірі 33 846 001,25 грн., за ІІ квартал 2012 року у розмірі 39 559 645,59 грн.

За визначенням підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 134 дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

Згідно з підпунктом 136.1.19 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України визначено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів;

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частина восьма статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Згідно частин дев'ятої та десятої цієї статті у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування; підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності свідчить, що до складу доходів платника податку на прибуток-експедитора включається лише винагорода за організацію послуг з перевезення вантажу; у свою чергу витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування, до складу винагороди експедитора не входять, а тому не включаються до доходів та не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Зміст Акта перевірки свідчить, що відповідач розрахував доходи позивача за договором транспортно-експедиторського обслуговування №17-042011 від 07 квітня 2011 року, виходячи із сум повної вартості експедиторських послуг, у тому числі вартості понесених позивачем витрат на транспортні послуги, які надавались третіми особами.

Такі висновки Акта перевірки мотивовані не наданням до перевірки додатків до актів виконаних робіт та транспортних документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, які дали б змогу співставити вартість наданих транспортно-експедиційних послуг з фактично понесеними витратами на їх виконання. При цьому відповідач в Акті перевірки зазначив, що позивач відмовився надавати вказані документи згідно листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 листопада 2012 року №10446/10/22-211.

Судом встановлено, що у листі від 28 листопада 2012 року №10446/10/22-211 ДПІ у Печерському районі м. Києва просила ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" надати, зокрема, належним чином завірений договір з ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг", додаткові угоди, заявки клієнта, акти прийому-передачі наданих послуг з додатками, інші документи, які підтверджують факт надання послуг з перевезення вантажів та супутніх їм послуг на користь ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг".

У відповідь на вказаний лист-запит позивач листом від 30 листопада 2012 року №402 повідомив ДПІ у Печерському районі м. Києва про відсутність правових підстав для надання завірених копій документів, оскільки запит не містить свідчить про виявлені порушення податкового законодавства ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС", а всі документи по взаємовідносинам з ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" надані до перевірки.

Вирішуючи питання наявності під час перевірки у ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" всіх підтверджуючих документів та правомірність вимог ДПІ у Печерському районі м. Києва згідно листа від 28 листопада 2012 року №10446/10/22-211 ДПІ у Печерському районі м. Києва, суд керується наступним.

Згідно підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів держаної податкової служби під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу.

Пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, органи державної податкової служби та їх посадові особи мають право отримувати належним чином засвідчені копії лише тих документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), чи порушення вимог іншого законодавства; платник податків у свою чергу зобов'язаний надати всі документи, пов'язані з предметом перевірки; про відсутність будь-яких документів посадовою особою вчиняється запис в акті перевірки.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що на момент складання листа-запиту від 28 листопада 2012 року №10446/10/22-211 з боку ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" мали місце приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплата податків, зборів (обов'язкових платежів), або порушення вимог податкового та іншого законодавства, що могло б стати підставою для отримання копій відповідних документів.

Крім того, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Суд звертає увагу, що відповідачем не наведено жодної з підстав для можливості звернення до позивача з письмовим запитом про надання копій документів.

Враховуючи викладене, не надання позивачем копій документів згідно запиту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 листопада 2012 року №10446/10/22-211 не може розцінюватись як відсутність у ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" підтверджуючих документів по взаємовідносинам з ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг", зокрема необхідних для визначення розміру винагороди експедитора; до того ж в Акті перевірки не вчинено запису про відсутність у позивача на момент перевірки будь-яких документів.

За таких підстав суд приходить до висновку, що відповідачем не досліджено під час перевірки всіх підтверджуючих документів по взаємовідносинам позивача з ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг", які б підтверджували розмір винагороди експедитора та суми доходів ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС"; відсутність же таких документів на момент перевірки відповідач належними та допустимими доказами не довів.

У свою чергу понесені позивачем витрати на організацію транспортно-експедиційних послуг та розмір доходів, отриманих по взаємовідносинам з ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" документально підтверджуються матеріалами справи, а саме: копіями додатків до договору транспортно-експедиторського обслуговування, актів виконаних робіт, звітів до актів виконаних робіт; виписками банку; копіями рахунків залізниці, особових рахунків ТЕХПД, переліків по списанню залізничного тарифу.

Детальні розрахунки винагороди експедитора за перевірені періоди та порядок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій по транспортно-експедиторському обслуговуванню відображені позивачем у довідках від 29 квітня 2013 року №№175-178, які містяться в матеріалах справи.

На думку суду, позиція податкового органу щодо необхідності включення до складу доходів від операційної діяльності сум, відмінних від винагороди експедитора, не відповідає приписам Податкового кодексу України щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Крім того, відповідач не обґрунтував розміру суми заниженого доходу від операційної діяльності саме на рівні 86 853 270,00 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, беручи до уваги, що витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування, не входять до складу винагороди експедитора та не включаються до складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суд вважає, що висновки Акта перевірки про заниження позивачем доходів від операційної діяльності є помилковими, а визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення - протиправним.

В частині висновків Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Транссинтез ХХІ" та підпунктів статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо завищення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна", суд звертає увагу на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС", ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що згідно видаткової накладної від 31 березня 2011 року №РН-0000001 ТОВ "Транссинтез ХХІ" поставило позивачу балки надресорні та рами бокові на загальну суму 4 950 000,00 грн. (4 125 000,00 грн. без податку на додану вартість) та виписало податкову накладну від 30 березня 2011 року №2 на загальну суму 4 950 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 825 000,00 грн.

14 жовтня 2011 року між ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" укладено договір поставки №26-102011, згідно якого ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" бере на себе обов'язок здійснити поставку справних колісних пар (бувших в експлуатації) для залізничних вагонів колії 1520 мм у кількості ат за ціною, що визначені у специфікаціях

Згідно зі специфікаціями, видатковими накладними та актами прийому-передачі протягом жовтня, листопада 2011 року ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" поставило позивачу надресорні балки, бокові рами та колісні пари (вживані) на загальну суму 440 000,02 грн., у тому числі податок на додану вартість - 73 333,34 грн.

В оплату за поставлений товар ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" перерахувало на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджується відповідним виписками банку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є придбання з метою використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" здійснює діяльність у сфері перевезень вантажів та є оператором власного та орендованого рухомого складу, про що також можна дізнатись з Інтернет-ресурсів, наприклад http://unversaltransservs.uaprom.net/.

Як підтверджують матеріали справи, придбаний у ТОВ "Транссинтез ХХІ" товар у подальшому реалізовано позивачем на користь ПАТ "Дизельний завод", що підтверджується відповідними видатковою накладною, податковою накладною, довіреністю на отримання товару, актом звіряння взаємних розрахунків, товарно-транспортною накладною, актом виконаних робіт перевізника ФОП ОСОБА_5, довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10 листопада 2011 року №3681/23-11/35634139 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПАТ "Дизельний завод" за березень квітень 2011 року"; товар, придбаний у ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна", використаний позивачем у власній господарській діяльності з метою ремонту залізничних вагонів, які експлуатуються ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС", при цьому ремонт вагонів проводився ТОВ "Вагонтранссервіс", про що свідчать копії договору з планового ремонту залізничних вагонів від 01 листопада 2010 року з додатковими угодами до нього, актів надання послуг, актів звірки взаємних розрахунків, податкових накладних, виписок банку.

Таким чином, на думку суду, господарські операції позивача з ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем, ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід також враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій підприємства-контрагенти - ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" - були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій за даним епізодом порушення - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, жовтень та листопад 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна", у зв'язку з придбанням товарів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем товарів у ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на податковий кредит за ймовірні порушення податкового законодавства постачальником та підприємствами по ланцюгу постачання, за умови підтвердження реальності господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Транссинтез ХХІ" та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість є помилковими, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є протиправним.

Досліджуючи висновки Акта перевірки про порушення ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України та заниження податку з доходу нерезидента, суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" укладено з нерезидентами Російської Федерації договори позики, а саме з ООО "Универсал ТрансАвто" - від 11 лютого 2011 року №01-Ф/11 та від 01 липня 2011 року №02-Ф/11; з ООО "Трубная транспортная компания" - від 04 лютого 2011 року №006-Ф/11/ТТК та від 04 лютого 2011 року №007-Ф/11/ТТК.

За умовами вказаних договорів позики позивач отримав цільову позику для фінансування придбання залізничного рухомого складу, поповнення оборотних засобів під відсотки - 8% та 7,5% річних від суми позики.

Як встановлено в Акті перевірки та не заперечується позивачем, ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" нарахувало та сплачувало вказаним вище нерезидентам відсотки за користування позикою у розмірі 3 757 672,58 грн.

На думку відповідача, позивач при виплаті доходу на користь нерезидентів повинен був утримати та сплатити податок на прибуток іноземних юридичних осіб з урахуванням Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків за ставкою 10%.

Пункт 160.2 статті 160 Податкового кодексу України встановлює, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Зміст процитованої норми вказує на безумовний обов'язок резидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

За правилами пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Між Урядом України та Урядом Російської Федерації 08 лютого 1995 року підписано Угоду про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка ратифікована Україною 06 жовтня 1995 року та набрала чинності для України 03 серпня 1999 року.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

Згідно пункту 2 статті 11 вказаної Угоди такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Наведене свідчить, що у відносинах позики сторони можуть самостійно на власний розсуд обирати країну оподаткування процентів, або Україну, або Російську Федерацію.

Аналогічна правова позиція підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 10 січня 2012 року №К-55819/09, від 05 липня 2012 року №К-31315/10 та від 15 жовтня 2012 року №К-25653/10.

Згідно довідок Міжрегіональної інспекції Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних від 31 травня 2012 року №2.9-11/12035 та від 05 жовтня 2012 року №2.9-11/17505, копії яких містяться в матеріалах справи та які досліджувались під час перевірки, підтверджено статус ООО "Универсал ТрансАвто" та ООО "Трубная транспортная компания" як резидентів Російської Федерації.

Докази, які містяться в матеріалах справи, зокрема, копії податкових декларацій з податку на прибуток ООО "Универсал ТрансАвто" та ООО "Трубная транспортная компания" за відповідні періоди, копії листів-підтверджень нерезидентів про сплату податку у Російській Федерації, копії бухгалтерської звітності та листів-розшифровок підприємств-нерезидентів, підтверджують, що податок з доходів (процентів за договорами позики), отриманих нерезидентами ООО "Универсал ТрансАвто" та ООО "Трубная транспортная компания" від ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС", був сплачений цими нерезидентами в Російській Федерації до початку перевірки позивача.

При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Також відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивач правомірно застосував норми статті 11 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків щодо звільнення від оподаткування при виплаті на користь ООО "Универсал ТрансАвто" та ООО "Трубная транспортная компания" процентів за договорами позики; відтак збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб суперечить приписам Податкового кодексу України та не відповідає положенням міжнародного договору.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" нормативно та документально підтверджуються, відповідно, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25 грудня 2012 року №0015102206, №0015112202 та №0015122202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року №0015102206, №0015112202 та №0015122202.

4. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛТРАНССЕРВІС" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко