Рішення № 3139800, 01.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 44/177

01.10.08

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Будшляхмаш»

про стягнення 286 114, 07 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники

від позивача Мартинюк О.П. (довіреність № 01-29-622 від 12.06.2008 р.)

від відповідача не з’явився

Рішення прийняте 01.10.2008р., оскільки в судовому засіданні 27.08.2008р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт»(далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Будшляхмаш»(далі –відповідач) 289 093,21 грн., з яких основна заборгованість складає 215 988,53 грн., пеня в сумі 56 180, 43 грн., 3% річних в розмірі 5 890,68 грн. та інфляційні витрати у розмірі 8 054,43 грн.

Ухвалою суду від 25.07.2008 року порушено провадження у справі № 44/177 та призначено розгляд справи на 27.08.2008 року.

27.08.2008 року розгляд справи відкладався в зв’язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засідання 01.10.2008р. представник позивача надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав викладені у позові обставини та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2008 року не з’явився, відзив на позовну заяву суду не надав. Про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 12-144/07 (надалі –договір поставки), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується поставляти партіями, а покупець (відповідач) приймати у власність пісок річковий (надалі –товар) і оплачувати його на умовах Договору поставки.

На виконання умов договору поставки відповідно до видаткової накладної № КР -0001365 від 28.06.2007р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 673 695,54 грн.

Товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом представника відповідача та печаткою останнього на видатковій накладній № КР-0001365 від 28.06.2007р.

Відповідно до п. 3.3. договору поставки оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту отримання партії товари на підставі рахунку –фактури постачальника.

Позивачем відповідачеві було виставлено рахунок –фактуру № КР -0001365 від 28.06.2007р. на загальну суму 673 695, 54 грн.

Відповідач в порушення п.п. 1.1. 3.3. договору поставки вищевказаний рахунок –фактуру оплатив частково.

Таким чином, станом на день подачі позову сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 215 988,53 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня підлягає стягненню, якщо її розмір встановлений за згодою сторін, зокрема договором.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у роз’ясненнях № 02-5/293 від 29.04.1994 р., відповідно до п. 2.1. яких якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, пеня стягненню не підлягає.

Як вбачається з договору поставки, сторонами (позивачем та відповідачем) не досягнуто згоди щодо розміру пені, яка підлягає сплаті за порушення умов договору поставки в частині прострочення платежів.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 56 180,43 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 890, 68 грн. та індексу інфляції в сумі 8 054, 43 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача 215 988,53 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 5 890,68 грн. та інфляційних витрат у розмірі 8 054,43 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 2299, 34 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 93,85 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 (ч. 1), 230, 232 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Будшляхмаш»(04119, м. Київ, вул. Якіра, 19, код ЄДРПОУ 25393227) на користь відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»(04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) 215 988 (двісті п’ятнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят вісім) грн. 53 коп. основного боргу, 5 890 (п’ять тисяч вісімсот дев’яносто) грн. 68 коп. –3% річних, 8 054 (вісім тисяч п’ятдесят чотири) грн. 43 коп. інфляційних витрат, 2 299 (дві тисячі двісті дев’яносто дев’ять) грн. 34 коп. державного мита і 93 (дев’яносто три) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його підписання.

Суддя П.П.Чеберяк

Дата підписання рішення 27.10.2008р.