Постанова № 31397974, 07.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 травня 2013 року 15:56 справа №826/3304/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Кравчук О.А.;

відповідача: Коваленка А.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал"доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішенняНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 березня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметал" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Укрметал") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 04 березня 2013 року №0001852220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3304/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09 квітня 2013 року.

В судовому засіданні 09 квітня 2013 року та 23 квітня 2013 року оголошувалась перерва, у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 07 травня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 04 березня 2013 року №0001852220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Укрметал" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4 562 970,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4 562 970,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 01 лютого 2013 року №397/22-222-32980869 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрметал" (код ЄДРПОУ 32980869) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Скрап-Мет" (код ЄДРПОУ 37400862), за період з 01.07.11 по 31.12.11" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 562 970,00 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - на 711 620,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року - на 4 562 970,00 грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані наступним: за фактом підробки документів невстановленими слідством особами ТОВ "Скрап-Мет" порушено кримінальну справу; за юридичною адресою контрагент позивача, його посадові особи, бухгалтерська та фінансово-господарська документація не знаходяться, як і відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; за результатами почеркознавчого дослідження встановлено, що підписи виконані від імені Голоднера К.Є. на реєстраційних та звітних документах виконані не ним, а іншими особами. Враховуючи зазначену інформацію відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, між ТОВ "Укрметал" та ТОВ "Скрап-Мет", а тому первинні документи по господарським операціям не можуть бути прийняті до уваги.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, мотивуючи позовні вимоги наступним: контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій був юридичною особою та платником податку на додану вартість; доводи Акта перевірки про нікчемність укладених правочинів не підтверджуються жодними доказами; спірні правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, підтверджуються відповідними первинним документами; придбаний товар повністю використано у власній господарській діяльності.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Укрметал", виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Укрметал" та ТОВ "Скрап-Мет", мету придбання товарів/послуг, обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як підтверджують матеріали справи, між ТОВ "Укрметал" (покупець) та ТОВ "Скрап-Мет" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01 вересня 2011 року №6-П, за умовами якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів; ціни на товар є договірними та узгоджуються сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Виконання договору підтверджується актами приймання металів чорних (вторинних) та видатковими накладними, датованими вереснем, листопадом, груднем 2011 року, відповідно до яких ТОВ "Скрап-Мет" поставило позивачу промисловий брухт та відходи чорних металів (брухт сталевий негабаритний великоваговий вид 500, брухт сталевий легковаговий вид 501, брухт сталевий вид 3 тощо) загальною кількістю 8 800,00 тонн на суму 19 839 000,00 грн.

ТОВ "Скрап-Мет" виписало ТОВ "Укрметал" податкові накладні, датовані вереснем, листопадом, груднем 2011 року, на загальну суму 19 839 000,00 грн.

Транспортування вказаного товару до ТОВ "Укрметал" згідно умов договору здійснювалось ТОВ "Скрап-Мет".

Розрахунки за товар проведені позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунки продавця грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

У свою чергу Акт перевірки не містить інформації про відсутність у ТОВ "Укрметал" на момент його перевірки відповідних розрахункових, платіжних та первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Скрап-Мет".

Вирішуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Укрметал" здійснює діяльність з відновлення відсортованих відходів, оптової торгівлі відходами та брухтом, демонтажу (розбирання) машин і устаткування, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, в матеріалах справи наявна ліцензія Міністерства промислової політики України від 31 травня 2011 року серія №580811 на право здійснення ТОВ "Укрметал" діяльності із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів.

Також, в матеріалах справи міститься ліцензія Міністерства промислової політики України від 21 грудня 2010 року серія АГ №501536, видана ТОВ "Скрап-Мет" на здійснення діяльності із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів.

Матеріали справи свідчать, що придбаний у ТОВ "Скрап-Мет" промисловий брухт та відходи чорних металів реалізовано позивачем третій особі - ПАТ "Укрвторчормет".

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду наступні документи: копії господарських договорів, видаткових та податкових накладних, актів приймання металів чорних (вторинних), оборотно-сальдові відомості, картки рахунку.

Також позивачем надано докази наявності території для зберігання металобрухту, навантажувальної техніки, яка забезпечувала виконання вантажно-розвантажувальних робіт, транспортних засобів, за допомогою яких здійснювалось переважування металобрухту при його передачі від ТОВ "Укрметал" до ПАТ "Укрвторчормет", зокрема в матеріалах справи містяться: копії договору земельної ділянки, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, свідоцтв про реєстрацію технологічних транспортних засобів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, витягу зі статуту контрагента позивача.

Враховуючи викладене, на думку суду, господарські операції ТОВ "Укрметал" з ТОВ "Скрап-Мет" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На підтвердження правомірності формування витрат по спірним операціям в матеріалах справи наявні копії відповідних розрахункових та первинних документів.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Скрап-Мет" у зв'язку з придбанням товару.

Така підстава як результати почеркознавчого дослідження про те, що підписи виконані від імені Голоднера К.Є. на реєстраційних та звітних документах виконані не ним, а іншими особами, на переконання суду, не позбавляє правового значення відповідних первинних документів, виданих цим підприємством, у разі реального здійснення господарських операцій.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Скрап-Мет", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід також враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Скрап-Мет" було зареєстроване як юридична особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є помилковими.

Таким чином, повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 04 березня 2013 року №0001852220 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Укрметал" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 04 березня 2013 року №0001852220.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко