Рішення № 31397897, 17.05.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/18382/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що між нею та відповідачем ОСОБА_2, та за згодою співвідповідача ОСОБА_3, 02.07.2010 укладено Попередній договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості житлового призначення, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1571. Відповідно до пункту 5.7 Попереднього договору згода чоловіка продавця - ОСОБА_3, викладена у формі згоди подружжя, посвідченої нотаріусом ОСОБА_4 22.06.2010 року за реєстровим № 1487. Згідно з п. 1 вказаного договору продавець - ОСОБА_2 зобов'язаний передати у власність покупцю (позивачу) частину житлового будинку, що будується за адресою: Київська обл., АДРЕСА_1, (двокімнатну квартиру на третьому поверсі загальною проектною площею 50 кв.м. - п. 1.3 договору). Сторони зобов'язались укласти основний договір купівлі-продажу об'єкту в строк до 30 вересня 2010 року - п. 1.2 договору. Повна вартість об'єкта на момент укладення Попереднього договору складає 569 426, 40 грн., що еквівалентно 72 000 доларів США за курсом НБУ (790,87 грн. = 100 доларам США). Згідно з пунктом п. 3.3.1 Попереднього договору позивачем (покупцем) в день його підписання, на виконання умов вказаного договору внесено забезпечувальний платіж в сумі 15 817.40 грн., що еквівалентно 2 000 доларів США. В подальшому на виконання вимог п. 3.3.2 договору нею внесено відповідачу суму забезпечувального платежу еквівалентну 70 000 доларів США. Згідно із заявою відповідача ОСОБА_2 від 28.07.2010 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованою в реєстрі за № 1730, підтверджено факт передачі нею (позивачем) відповідачу ОСОБА_2 частини забезпечувального платежу в сумі 552 594 грн., що еквівалентно 70 000 доларів США. Між сторонами 30.09.2010 року укладено додатковий договір до Попереднього договору, який посвідчений тим же нотаріусом КМНО та зареєстрований в реєстрі за № 2237, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася передати закінчений будівництвом та введений в експлуатацію об'єкт їй (позивачу) в строк до 31.01.2011 року та в цей же строк сторони зобов'язались укласти основний договір. За таких обставин нею (позивачем) повністю виконані договірні зобов'язання перед відповідачем. Проте, всупереч вимог Попереднього договору відповідач не виконала свої зобов'язання, не закінчила будівництво вказаного об'єкту, не передала його їй (позивачу). У зв'язку з цим, сторонами 19.06.2011 року укладено договір, відповідно до п. 2 якого відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати позивачу суму в розмірі 2 000 грн., до моменту передачі у власність приміщення. Крім того, сторонами 21.10.2011 року укладено договір згідно з п. 2 якого сторони домовились про втрату чинності Попереднього договору та про зобов'язання відповідача повернути позивачу грошові кошти, які ним отримано за попереднім договором в якості забезпечувального платежу в строк не пізніше 30.11.2011 року. Такі дії відповідача свідчать про визнання ним свого боргу перед позивачем. Разом з тим, до цього часу грошові кошти, що сплачені позивачем, як сума забезпечувального платежу у розмірі 569 426, 40 грн., відповідачем не повернута. Оскільки відповідач прийняв внесені позивачем кошти, але не виконав свої договірні зобов'язання внаслідок чого підписав ряд угод, якими визнав свій обов'язок повернення отриманих коштів до настання певної дати, він набув обов'язок повернення суми боргу. У зв'язку з цим звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути з обох відповідачів в солідарному порядку сплачені нею кошти 569 426 грн. 40 коп., інфляційні втрати в сумі 19 360 грн. 48 коп. та три відсотки річних в сумі 26 348 грн. 99 коп. Також просила стягнути з відповідачів судові витрати та сплачені нею кошти за надання правової допомоги на підставі ст.88 ЦПК України в сумі 32 000 грн.. Вимоги обгрунтувала ст.ст.11, 202, 526, 530, 543, 610, 611, 625, 635, 1212 ЦК України. В процесі розгляду справи стороною позивача було уточнено позовні вимоги, шляхом їх зменшення, згідно чого просили стягнути з відповідачів солідарно суму боргу 568 411 грн. 40 коп., інфляційні втрати - 18 390 грн. 84 коп., три відсотки річних - 26 302 грн. 62 коп. В решті позовні вимоги залишили без змін. В судовому засіданні позивач та її представники підтримали викладені в позовні заяві обставини, факти, просили задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивача пояснив, що факт наявності заборгованості відповідачів перед позивачем є доведеним та визнаний стороною відповідача. До уваги мають прийматися тільки договори, які були нотаріально посвідчені, оскільки Попередній договір був укладений у відповідності до вимог законодавства у нотаріальній формі. У зв'язку з цим, договори, укладені в простій письмовій формі, не мають враховуватися, вони тільки свідчать про визнання відповідачем вини. Таким чином, відповідачі мають повернути грошові кошти позивачу, які знаходяться у них без достатньої правової підстави з 01.02.2011 року (визначеної договором дати виконання зобов'язання), і саме з цього часу мають нараховуватися інфляційні збитки, відсотки. Стосовно заперечень представника відповідача ОСОБА_3 щодо стягнення суми боргу солідарно з обох відповідачів зазначив, що вони є безпідставними. Відповідач ОСОБА_3 - чоловік відповідача ОСОБА_2 дав свою згоду на укладення спірного договору (щодо побудови та продажу частини їх будинку), дана згода нотаріально посвідчена, як і передбачено вимогами законодавства. Слід врахувати, що відповідач ОСОБА_2 діє за договором як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності. Зазначені обставини вказують на те, що кошти отримані від позивача використані саме в інтересах сім'ї відповідачів - для будівництва будинку і продажу його частини. До того ж чоловік продавця - відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 65 СК України на звернення до суду з позовом про визнання Попереднього договору недійсним. За таких обставин, подружжя відповідає за невиконання умов Попереднього договору солідарно. Стосовно стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу зазначили, що вказана сума 32 000 грн. визначена в договорі про надання правової допомоги, погоджена між сторонами та сплачена позивачем, тому дана сума має бути відшкодована відповідачами в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи сповіщалася належним чином. Надала суду письмові заперечення, в яких суму основного боргу 568 411 грн. 40 коп. визнала, інші позовні вимоги не визнала, зазначаючи про те, що інфляційні втрати та три відсотки річних нараховані з невірного періоду - з лютого 2011 року, так як мають враховуватися укладені між нею та позивачем письмові договори, якими визначено повернення боргу (сплаченої суми) не пізніше 30 листопада 2011 року. Крім цього, зазначила, що стягнення 32 000 грн. витрат на правову допомогу є необгрунтоване.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги відносно нього не визнала в повному обсязі, надала письмові заперечення, які просила врахувати при постановленні рішення. Зазначила, що необгрунтованою є вимога про стягнення боргу з відповідачів в солідарному порядку, враховуючи вимоги ст.541 ЦК України. Договором від 21.10.2011 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на відповідача ОСОБА_3 не покладається обов'язок його виконання, а навіть надання ним згоди на укладення попереднього договору не покладає на нього солідарного обов'язку і ОСОБА_3 не може відповідати за зобов'язаннями як відповідач. ОСОБА_3 не є стороною договору від 21.10.2011 року, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог. Факт надання ОСОБА_3 письмової згоди на укладення Попереднього договору та подальших договорів про зобов'язання повернення коштів не має правового значення для вирішення спору. Між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 не укладався договір поруки за яким ОСОБА_3 зобов'язався би відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2 Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження їх майном, і не стосуються права одного з подружжя на укладення договору. Зазначена норма сімейного права не встановлює для другого з подружжя солідарного обов'язку за укладеним договором перед іншою стороною договору. Частиною 1 ст.2 СК України встановлено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини, що виникають між подружжям, та не регулює інші правовідносини, зокрема щодо повернення коштів за договором, Отже, відповідно до змісту ч.4 ст.65 CK України передбачено, що укладення одним із подружжя договору в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя перед тим із подружжя, яким укладено договір, з питання його сумісного виконання, а не перед іншою стороною такого договору. З цього приводу в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді прав про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Таким чином, укладення одним з подружжя договору про зобов'язання повернення коштів, які були передані як забезпечувальний платіж за Попереднім договором купівлі продажу об'єкту нерухомості житлового призначення діючим законодавством не передбачено солідарного обов'язку другого з подружжя перед іншою стороною такого договору, а вимоги ч.4 ст.65 та ч.2 ст.73 СК України не с підставою для задоволення позову до того з подружжя, який не є стороною у договорі. Також необгрунтованою є вимога про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача коштів за надання правової допомоги в сумі 32 000 грн., оскільки по-перше: як вбачається з доданої до позовної заяви, копії довіреності від 15.08.2012 року ОСОБА_6, якій було сплачено кошти в сумі 32 000 грн., позивач ОСОБА_1 на підставі усного договору доручення цією довіреністю уповноважує ОСОБА_6 бути її представником. Крім того, в довіреності, яка посвідчена нотаріально чомусь взагалі вказано «бути законним представником». Отже, з цього слідує, що ОСОБА_6 бере участь у справі не як адвокат, а як представник позивача за довіреністю. Процесуальний статус представника сторони визначено ст. 44 ЦПК України. Суміщення процесуальних статусів є не допустимим. Просила врахувати, що відповідно до вимог ст.84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Зміст самого договору про надання правової допомоги свідчить про те, що розмір адвокатського гонорару вноситься як безповоротний авансовий платіж в сумі 32 000 грн., оплата проводиться чотирма частинами по 8 000 грн., на протязі чотирьох місяців з дати підписання даного договору. В разі позитивного вирішення спору замовник ОСОБА_1 сплачує виконавцю ОСОБА_1 додаткову частину 32 000 грн. В договорі про надання юридичних послуг не вказано про надання правове: допомоги в цій конкретній справі, а зазначено про здійснення консультування і юридичних питань, досліджувати, аналізувати документи, матеріали, іншу інформацію, надану замовником, надати правову допомогу, захищати права та інтереси в досудовому врегулюванні спору та суді першої інстанції. Враховуючи це, просила врахувати, що оскільки плата вноситься щомісяця по 8000 грн., то на протязі цього часу і надається правова допомога взагалі і може стосуватись і інших справ, а не ця конкретна справа, що розглядається в Дніпровському районному суді м. Києва. Договір укладений на строк не більше 4 місяців, а оскільки доказів його пролонгації не надано, то вказаний договір закінчився 15 грудня 2012 року. Розрахунку роботи ОСОБА_6 суду не представлено. Готував та складав, підписував позов взагалі інший представник - ОСОБА_8 Таким чином, позивачем не доведено склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги в сумі 32 000 грн. Крім того, ОСОБА_6 є представником позивача за довіреністю, а тому зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню взагалі. По даній справі, на її думку, могли би бути відшкодовані лише випрати на складання позовної заяви та участь в судових засідання, при наявності розрахунків.

Вислухавши пояснення позивача, її представників, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В суді встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, та за згодою чоловіка останньої - співвідповідача ОСОБА_3, 02.07.2010 укладено Попередній договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості житлового призначення, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано реєстрі за № 1571. Відповідно до пункту 5.7 вказаного договору згода чоловіка продавця - ОСОБА_3, викладена у формі згоди подружжя, посвідченої цим же нотаріусом 22.06.2010 року за реєстровим № 1487. Згідно з п. 1 вказаного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний передати у власність позивачу частину житлового будинку, що будується за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, (двокімнатну квартиру на третьому поверсі загальною проектною площею 50 кв.м., згідно п. 1.3 договору). Сторони зобов'язались укласти основний договір купівлі-продажу об'єкту в строк до 30 вересня 2010 року, згідно п. 1.2 договору. Повна вартість об'єкта на момент укладення Попереднього договору складає 569 426, 40 грн., що еквівалентно 72 000 доларів США за курсом НБУ (790,87 грн. = 100 доларам США). Згідно з пунктом п. 3.3.1 Попереднього договору позивачем на виконання умов вказаного договору, в день його підписання, внесено забезпечувальний платіж в сумі 15 817.40 грн., що еквівалентно 2 000 доларів США. В подальшому на виконання вимог п. 3.3.2 договору позивачем внесено відповідачу суму забезпечувального платежу еквівалентну 70 000 доларів США. Згідно із заявою відповідача ОСОБА_2 від 28.07.2010 року, посвідченою приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4, зареєстрованою в реєстрі за № 1730, підтверджено факт передачі позивачем відповідачу ОСОБА_2 частини забезпечувального платежу в сумі 552 594 грн., що еквівалентно 70 000 доларів США. Між сторонами 30.09.2010 року укладено додатковий договір до попереднього договору, який посвідчений тим же нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 2237, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася передати закінчений будівництвом та введений в експлуатацію об'єкт позивачу в строк до 31.01.2011 року та в цей же строк сторони зобов'язались укласти основний договір.

Викладене вище та пояснення сторін в судовому засіданні, письмові заперечення відповідача ОСОБА_2 свідчать про те, що позивач виконала покладені на не договором зобов'язання, передала відповідачу ОСОБА_2 суму еквівалентну 72 000 доларів США, і остання їх прийняла. Встановленим, доведеним та визнаним стороною відповідача є те, що відповідач ОСОБА_2, отримавши всю визначену в Попередньому договорі суму від позивача, свої обов'язки не виконала як у визначений попереднім договором (по 30.09.2010 року), додатковим договором (по 31.01.2011 року) строки, так і по цей час.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.3 ст. 635 ЦК України зобов'язання встановлені попереднім договором, припиняються, якщо основний договір не укладено протягом строку встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить іншій пропозицію про його укладення.

По даній справі встановлено, що кінцевий строк для укладення основного договору визначений у додатковому договорі і встановлений до 31.01.2011 року, однак основний договір не був укладений у визначений строк, ні пізніше. Крім цього, в суді було встановлено, що пропозицій про укладення основного договору від відповідача не надходило.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Враховуючи те, що з 01.02.2011 року - часу припинення зобов'язань за Попереднім договором, відповідач зберігала кошти позивача без достатньої правої підстави, вона зобов'язана їх повернути. Загальна сума, яка підлягає поверненню, згідно двох виплат становить 568 411 грн. 40 коп. (перший платіж -15 817 грн. 40 коп., другий - 552 594 грн.).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що є всі підстави для стягнення з боржника індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Суд не може погодитися з поясненнями сторони відповідача ОСОБА_3 та письмовими запереченнями відповідача ОСОБА_2 щодо необхідності рахувати індекс інфляції та три відсотки річних не з 01.02.2011 року, а з грудня 2011 року, враховуючи укладений між позивачем та відповідачем письмовий договір від 21.10.2011 року, за умовами якого вказані сторони дійшли згоди, що на момент укладення даного договору Попередній договір втратив чинність, у зв'язку з чим відповідач ОСОБА_2 зобов'язується повернути позивачу ОСОБА_1 грошові кошти, які вона отримала за Попереднім договором в якості забезпечувального платежу, не пізніше 30.11.2011 року.

Вказане не може бути враховано, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору. Статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. В даному випадку сторонами правомірно укладено Попередній договір у нотаріально посвідченій формі. У свою чергу, згідно з ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. З дотриманням вказаних вимог законодавства Попередній договір було змінено сторонами один раз угодою від 30.09.2010 року щодо продовження терміну для укладення основного договору і побудови об'єкту в строк до 31.01.2011 року.

Згідно з ст. 220 ЦК України недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що у такому разі визнання такого правочину судом недійсним не вимагається.

За таких обставин, угоди укладені сторонами у простій письмовій формі від 19.06.2011 року та від 21.10.2011 року щодо зміни умов попереднього договору, укладеного у нотаріально посвідченій формі, є нікчемними та свідчать лише про визнання своєї вини стороною відповідача.

Таким чином, інфляційні втрати становлять суму 18 390 грн. 84 коп., нараховані за період з лютого місяця 2011 року по серпень місяць 2012 року (дату пред'явлення позову до суду). Три відсотки річних, нараховані за вказаний період, становлять суму 26 302 грн. 62 коп. Вказані суми підлягають стягненню на користь позивача.

Стосовно стягнення вказаної заборгованості основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, судових витрат, витрат на правову допомогу на користь позивача з обох відповідачів в солідарному порядку, суд приходить до того, що дана вимога є безпідставна.

По даній справі встановлено, що позивач та відповідач уклали попередній договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості житлового призначення, даний договір свідчить про намір в майбутньому укласти основний договір купівлі продажу. В пункті 5.7 попереднього договору зазначено, що даний договір укладено за згодою чоловіка продавця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який є співвідповідачем по справі, викладеної у формі згоди подружжя, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_4

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках встановлених договором або законом. По спірному Попередньому договору співвідповідач ОСОБА_3 не є стороною даного договору, ніяких обов'язків на себе по ньому не приймав.

Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Виходячи з приписів вказаної статті та враховуючи обставини даної цивільної справи, суд приходить до того, що в даному випадку спірний Попередній договір є лише наміром в майбутньому укласти договір купівлі-продажу. Вимоги вказаної статті регулюють порядок, відносини щодо розпорядження майном, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. В даному випадку як на час укладення Попереднього договору, так і на даний час самого об'єкту - житлового будинку, за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, немає; правовстановлюючих документів також немає, не видавалися. Тобто, самого майна, що може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - відповідачів ОСОБА_3 немає. Нотаріально посвідчена згода ОСОБА_3 в даному випадку свідчить лише про згоду на намір укладення його дружиною ОСОБА_2 в подальшому договору купівлі-продажу. При укладенні в майбутньому договору купівлі-продажу, у разі побудови вказаного будинку та його оформлення на дружину, як власника, чоловік ОСОБА_3 матиме право надавати згоду чи не надавати.

Крім цього, СК України, на який посилається сторона позивача в обгрунтування своїх вимог про солідарне стягнення коштів з відповідачів, як подружжя, не містить приписів для другого з подружжя солідарного обов'язку за укладеним договором перед іншою стороною договору. Вказаний кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини, що виникають між подружжям, та не регулює інші правовідносини, в тому числі і повернення коштів за договором. Безпідставним є і посилання сторони позивача на ч.4 ст.64 СК України, оскільки відсутні будь-які докази, дані про те, що попередній договір укладений в інтересах сім'ї, що отримані за договором кошти використані в інтересах сім'ї ОСОБА_3.

Таким чином, є безпідставним вимога про стягнення коштів на користь позивача в солідарному порядку з подружжя ОСОБА_3, вимога пред'явлена до ОСОБА_3 є безпідставна. Стягнення коштів в повному обсязі має бути з відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. По даній справі позивачем сплачено судовий збір 3 219 грн. за подання позовної заяви та 107 грн. 30 коп. за заяву про забезпечення позову, що в загальному становить суму - 3 326 грн. 30 коп., і дана сума має бути відшкодована на користь позивача відповідачем ОСОБА_2

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до судових витрат належить судовий збір та витрати пов'язані з розглядом судової справи, в тому числі витрати на правову допомогу. З договору 53/12 від 14.08.2012 року про надання юридичних послуг, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 (виконавцем), слідує, що адвокат ОСОБА_6 за дорученням позивача, прийняла на себе зобов'язання надати юридичні послуги, в інтересах позивача. Зобов'язалася здійснювати консультування з юридичних питань, досліджувати, аналізувати документи, матеріали, іншу інформацію, надану позивачем для досягнення поставленої перед ним мети, збирати необхідну інформацію в межах його повноважень, надавати правову допомогу, захищати права та інтереси в досудовому врегулюванні спору та суді першої інстанції. Виконавець може залучати інших осіб. Розмір адвокатського гонорару встановлений як безповоротний авансовий платіж в сумі 32 000 грн., оплата проводиться чотирма частинами по 8 000 грн. на протязі чотирьох місяців з дати підписання договору. В разі позитивного вирішення спору позивач сплачує виконавцю додатково частину 32 000 грн. Договір укладений на час судового розгляду на строк не більше 4 місяців. До справи надано квитанцію від 14.08.2012 року про здійснення позивачем оплати вказаної суми - 32 000 грн. адвокату ОСОБА_6

До справи надано копії свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката ОСОБА_8 та ОСОБА_6 На даних осіб позивач видала нотаріально посвідчену довіреність на представлення її інтересів в суді.

З матеріалів справи слідує, що відбулося шість судових засідань, на яких приймав участь представник (адвокат) ОСОБА_8, і на двох з них був і другий представник (адвокат) ОСОБА_6 Позовна заява складена та підписана представником (адвокатом) ОСОБА_8 Відповідно до тарифів на оплати послуг вказаних адвокатів - оплата за одне засідання по цивільній справі в суді становить 1 200 грн., підготовка та оформлення позовної заяви по цивільній справі - 540 грн. Таким чином, загальна сума становить 7 200 грн. і дана сума має бути відшкодована позивачу відповідачем ОСОБА_2 В стягненні на користь позивача решти суми - 24 800 грн. має бути відмовлено, оскільки суду не було надано жодного доказу на виконання інших обов'язків, крім участі в судових засіданнях, складанні позовної заяви. Крім того, договір про надання юридичних послуг від 14.08.2012 року взагалі не містить даних по якій справі адвокати зобов'язалися надавати юридичні послуги. Враховується і те, що суду не було надано жодного доказу щодо виконання адвокатами визначених договором обов'язків, крім складання позову та участі в судовому засіданні, та не надано розрахунків за надані ними послуги.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 215, 220, 526, 530, 541, 610, 611, 625, 635, 654, 657, 1212 ЦК України, ст.ст.64, 65 СК України, ст.ст. 60, 79, 84, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу 568 411 грн. 40 коп., інфляційні витрати в сумі 18 390 грн. 84 коп., три відсотки річних в сумі 26 302 грн.62 коп., судові витрати за сплату судового збору в сумі 3 326 грн. 30 коп. та витрати, понесені на правову допомогу в сумі 7 740 грн.

В інших частинах позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: