Постанова № 31396789, 21.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/492/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Техноторг" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2013 року позивач ПП "Техноторг" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, податковий, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2012 року № 0003642310.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки ДПІ у м. Полтаві, викладені в акті перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1048272,00 грн. є безпідставними. Наполягав на тому, що висновки, які відображені в акті перевірки, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, а також здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом - ТОВ "Віг Мет Трейд" підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати нечинним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Дії ДПІ у м. Полтаві вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству, внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентом, діяльність якого носить ряд ознак фіктивності, з огляду на що надані до перевірки первинні документи та податкові накладні не можуть визнаватись належними доказами підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивача. Крім того, наголошував, що зазначені висновки податкового органа підтвердились в ході розгляду кримінальної справи № 1616/2149/2012 по обвинуваченню ОСОБА_1 директора ПП "Техноторг" у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 212, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України та відображені в описовій частини Постанови Ленінського районного суду м. Полтави про закриття кримінальної справи від 15 червня 2012 року, де ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні злочину щодо ухилення від сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Віг Мет Трейд" за період, що досліджувався податковим органом в ході провадження перевірки, яка стала підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Техноторг" (ідентифікаційний код 31879248) перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Відповідачем 16 січня 2012 року на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у м. Полтаві від 12 грудня 2011 року проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Техноторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2008 року по 30 листопада 2011 року .

За результатами перевірки податковим органом 16 січня 2012 року складено акт № 186/23-5/31879248 (том І а.с. 30-64), в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1048272,00 грн., в тому числі у періодах:

грудень 2008 року на суму 951476,00 грн.,

січень 2009 року на суму 92720,00 грн.,

лютий 2009 року на суму 4076,00 грн.

За результатами розгляду кримінальної справи Ленінським районним судом м. Полтави ухвалено постанову від 15 червня 2012 року про закриття кримінальної справи.

На підставі вищезазначеного судового рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2012 року № 0003642310 (том І а.с. 67), яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 1048272,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 262068,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 16 січня 2012 року № 186/23-5/31879248 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати нечинним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 08 жовтня 2012 року № 0003642310, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновок про неправомірність включення ПП "Техноторг" у 2008-2009 роках до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 1048272,00 грн., зумовлений фактом придбання позивачем у ТОВ "Віг Мет Трейд" товарів, робіт (послуг), відповідач обґрунтовує наступним.

В ході перевірки контролюючим органом досліджено матеріали кримінальної справи, порушеної відносно директора ПП "Техноторг" ОСОБА_1 № 111220057 за фактом ухилення від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 212 та частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, які передані старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Полтаві, що були вилучені на підставі протоколу обшуку від 05 січня 2012 року та протоколу огляду офісного приміщення від 09 листопада 2011 року, зокрема, до уваги взято відомості акта перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо ТОВ "Віг Мет Трейд", протокол допиту керівника ТОВ "Віг Мет Трейд" ОСОБА_2, висновок фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експортно-консультаційного центру № 194-3/11 від 24 листопада 2011 року.

В ході дослідження вищевказаних документів контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Віг Мет Трейд" (код ЄДРПОУ 1681455) зареєстроване у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, на дату перевірки платник має стан "16" - припинено (ліквідовано, закрито), керівником підприємства у періоді, охопленому перевіркою, значилась ОСОБА_2, посада головного бухгалтера не передбачена. На отриманих від ТОВ "Віг Мет Трейд" податкових накладних в графі "підпис" зазначено прізвище ОСОБА_2 Висновком фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експортно-консультаційного центру № 194-3/11 від 24 листопада 2011 року ОСОБА_3 встановлено, що у податкових накладних № 2-1112м від 11 грудня 2008 року, № 3-312м від 03 грудня 2008 року, № 2-2912м від 29 грудня 2008 року, № 1-501м від 05 січня 2009 року, № 1-202м від 02 лютого 2009 року підпис керівника ТОВ "Віг Мет Трейд" не відповідає зображенням зразків підпису ОСОБА_2, наданим в якості порівняльного матеріалу. В протоколі допиту гр. ОСОБА_2 від 28 грудня 2011 року, зазначено, що ТОВ "Віг Мет Трейд" не мало жодних фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Техноторг".

На підставі викладеної інформації контролюючий орган дійшов висновку, що податковий кредит позивача за період, охоплений перевіркою, сформований за рахунок господарських операцій з ТОВ "Віг Мет Трейд", реальність виконання яких носить сумнівний характер, а договори між ПП "Техноторг" та ТОВ "Віг Мет Трейд" укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, шляхом перерахування грошових коштів підприємствам, в рахунок сплати за товар, роботи/послуги, які фактично не має можливості підтвердити при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Акт перевірки ДПІ у м. Полтаві від 16 січня 2012 року № 186/23-5/31879248 разом з іншими матеріалами досліджувався Ленінським районним судом у м. Полтаві в межах розгляду кримінальної справи № 1616/2149/2012 по обвинуваченню гр. ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 212 та частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України. За наслідками судового розгляду постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 15 червня 2012 року про закриття кримінальної справи № 1616/2149/2012 встановлено, що підсудний ОСОБА_1, директор ПП "Техноторг", протягом періоду з грудня 2008 року по лютий 2009 року з метою завищення податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно відображав у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ "Віг Мет Трейд", в той час коли фактично товарів/ послуг від зазначеного підприємства не надходило.

Так, у грудні 2008 року, січні та лютому 2009 року ОСОБА_1, будучи директором ПП "Техноторг", в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завідомо знаючи, що ПП "Техноторг" в зазначеному податковому періоді будь-яких фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Віг Мет Трейд" не мало, жодних товарів в останнього не придбавало та не отримувало, умисно, з метою незаконного отримання права на податковий кредит та ухилення від сплати податку на додану вартість, безпідставно включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість очолюваного ним підприємства:

за грудень 2008 року ПДВ на загальну суму 954327,69 грн. згідно наступних податкових накладних, складених від імені ТОВ "Віг Мет Трейд": № 2-1112м від 11 грудня 2008 року на загальну суму 173119,20 грн. в т.ч. ПДВ 28853,20 грн., № 3-312м від 03 грудня 2008 року на загальну суму 2979620,52 грн. в т.ч. ПДВ 496603,42 грн., № 2-2912м від 29 грудня 2008 року на загальну суму 1781928,72 грн. в т.ч. ПДВ 296988,12 грн., № 3-2912м від 29 грудня 2008 року на загальну суму 791297,69 грн. в т.ч. ПДВ 131882,95 грн.

за січень 2009 року ПДВ на загальну суму 91223,31 грн. згідно наступної податкової накладної, складеної від імені TOB "ВЕГ MET Трейд" № 1-501м від 05 січня 2009 року на загальну суму 547339,87 грн. в т.ч. ПДВ 91223,31 грн.

за лютий 2009 року ПДВ на загальну суму 2720,86 грн. згідно наступної податкової накладної, складеної від імені TOB "ВІГ MET Трейд" № 1-202м від 02 лютого 2009 року на загальну суму 16325,18 грн. в т.ч. ПДВ 2720,86 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 в грудні 2008 року та січні-лютому 2009 року відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість ПП "Техноторг" за відповідні податкові періоди господарські операції, які фактично не мали місця в його господарській діяльності, в результаті чого безпідставно завищив податковий кредит ПП "Техноторг" з податку на додану вартість за грудень 2008 року - на суму 954327,69 грн., за січень 2009 року - на суму 98802,00 грн., за лютий 2009 року - на суму 8915,00 грн.

У результаті вказаних дій у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року директор ПП "Техноторг" ОСОБА_1 умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 1043778,86 грн.

Крім іншого, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом взято до уваги, що до складу податкового кредиту ПП "Техноторг" протягом періоду, охопленого перевіркою, включена податкова накладна отримана від ТОВ "Віг Мет Трейд" № 3-2912м від 29 грудня 2008 року на загальну суму 791297,69 грн., в тому числі сума ПДВ 131882,95 грн. В матеріалах кримінальної справи № 111220057, які передані старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Полтаві, вищевказана податкова накладна була відсутня оскільки не надавалась підприємством до перевірки, а отже при розгляді кримінальної справи судом не досліджувалась.

Суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на частину 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, виходячи з наступного.

Обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (дана позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12).

Отже, судом в межах розгляду даної адміністративної справи визнано за необхідне самостійно витребувати та дослідити первинну документацію та надати власну правову оцінку, з урахуванням висновків Ленінського районного суду м. Полтави, господарським правовідносинам підприємства позивача з ТОВ "Віг Мет Трейд", а також перевірити правомірність формування податкового кредиту позивачем за спірний період.

В матеріалах справи наявна копія договору від 01 серпня 2008 року № 01-08/08 (том ІІІ а.с. 137-139) та додаткової угоди до нього від 01 грудня 2008 року (том ІІІ а.с. 140), укладених між позивачем (Покупець) та ТОВ "Віг Мет Трейд" (Постачальник) згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити матеріали промислового призначення (Товар), якості, в асортименті та за ціною, визначеними у рахунках, а Покупець - прийняти та оплатити Товар. Додатковою угодою від 01 грудня 2008 року до договору № 01-08/08 від 01 серпня 2008 року продовжено строк дії зазначеного договору та збільшено суму договору з 6000000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість) до 8333333,33 грн. (в т.ч. податок на додану вартість).

На підставі вказаного договору позивачем у грудні 2008 року та у січні-лютому 2009 року отримано від ТОВ "Віг Мет Трейд" первинні документи, в тому числі податкові накладні. Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними позивачем включено до складу свого податкового кредиту у відповідних періодах та відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме: копію договору та доадткову угоду до нього, накладні, податкові накладні, витяги з журналу реєстрації довіреностей, рахунки, виписки банка, лист на підтвердження факту відсутності необхідності проведення обов'язкової сертифікації продукції, сертифікати відповідності, паспорти, технічні умови, витяги з оборотно-сальдової відомості, а також докази на підтвердження подальшої реалізації товару, копії даних документів наявні в матеріалах справи.

Однак, детальне вивчення первинних документів позивача дає підстави вважати, що останні містять ряд недоліків, невідповідностей та протиріч.

Щодо господарської операції між вказаними сторонами від 03 грудня 2008 року (податкова накладна від 03 грудня 2008 року № 3-312м (том ІІІ а.с. 144)), суд зазначає, що позивачем не надано на підтвердження реальності даної угоди, а саме на підтвердження використання у власній господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ "Віг Мет Трейд", або доказів його подальшої реалізації, а саме: полотно неткане кількістю 500,0 та ганчір'я п/б, кількістю 1100,0.

При дослідженні господарської операції між позивачем та ТОВ "Віг Мет Трейд" від 29 грудня 2008 року (податкова накладна від 29 грудня 2008 року № 2-2912м (том ІІІ а.с. 215) та № 3-2912м (том ІІІ а.с. 240-242)) встановлено відсутність довіреностей на право отримання ТМЦ при реалізації товарно-матеріальних цінностей ДП "Придніпровська залізниця".

Надаючи правову оцінку господарській операції від 05 січня 2009 року (податкова накладна від 05 січня 2009 року № 1-501м (том ІІІ а.с. 266) судом встановлено, що отримання товару за накладною від 05 січня 2009 року № 1-501м (том ІІІ а.с. 263) не підтверджується витягом з журналу довіреностей на право отримання ТМЦ, наявним в матеріалах справи (том ІІІ а.с. 264). Зазначений недолік не є єдиною невідповідністю в оформленні угоди з поставки: судом встановлено, що документи, надані позивачем на підтвердження придбання ПП "Техноторг" ТМЦ у ТОВ "Віг Мет Трейд", датовані 05 січня 2009 року (том ІІІ а.с. 263-266), докази на підтвердження реалізації вищевказаного товару складені 30 січня 2009 року, зокрема, рахунок, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, довіреність на отримання товару (т.ІІІ арк.с. 290-294), проте договір на реалізацію та специфікація до нього були укладені 02 лютого 2008 року, тобто пізніше на декілька днів поставки товару. Таким чином, досліджена судом документація підтверджує очевидну невідповідність відомостей первинних документів фактичним обставинам, оскільки поставка непридбаного товару на користь ДП "Придніпровська залізниця" є неможливою та суперечить логічній послідовності правочину. На підтвердження відсутності реального постачання товару позивачем свідчить і відсутність в матеріалах справи доказів про отримання ДП "Придніпровська залізниця" товару від ПП "Техноторг".

Досліджуючи господарську операцію від 02 лютого 2009 року (податкова накладна від 02 лютого 2009 року № 1-202м (том ІІІ а.с. 303), судом встановлено, що отримання товару за накладною від 02 лютого 2009 року № 1-202м (том ІІІ а.с. 301) суперечить витягу з журналу довіреностей на право отримання ТМЦ, наявним в матеріалах справи (том ІІІ а.с. 302): зазначена накладна має відомості про отримання ТМЦ на підставі довіреності, виданої 02 лютого 2009 року № 566, в той час, коли витяг з журналу виданих довіреностей свідчить про те, що довіреність за № 566 складена позивачем лише 02 березня 2009 року. Таким чином, докази, наявні в матеріалах справи, спростовують факт отримання позиваче у ТОВ "Віг Мет Трейд" товар на підставі довіреності від 02 лютого 2009 року № 566. Зазначений недолік не є єдиною невідповідністю в оформленні угоди з поставки: судом встановлено, що документи, надані позивачем на підтвердження придбання ПП "Техноторг" чотирьох позицій товару у ТОВ "Віг Мет Трейд", датовані 02 лютого 2009 року (том ІІІ а.с. 301-204), договір на підтвердження реалізації одного найменування товару підписаний позивачем та ТОВ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" 10 лютого 2009 року (том ІІІ а.с. 309-311), цією ж датою позивачем складено і специфікацію до зазначеного договору, проте рахунок, податкова накладна та довіреність на право отримання "Полотна нетканого" датовані 03 лютого 2009 року, тобто за декілька днів до укладення договору поставки. Тобто, досліджена судом документація підтверджує очевидну невідповідність відомостей первинних документів фактичним обставинам, оскільки поставка непридбаного полотна на користь ТОВ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" є неможливою та суперечить логічній послідовності правочину. На підтвердження відсутності реального постачання товару позивачем свідчить і відсутність в матеріалах справи доказів реалізації товару від ПП "Техноторг" інших трьох позицій продукції, придбаної у ТОВ "Віг Мет Трейд" від 02 лютого 2009 року.

При дослідженні господарської операції між позивачем та ТОВ "Віг Мет Трейд" крім зазначених вище недоліків, встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів. Крім того, позивачем не забезпечено залучення до матеріалів справи дорожніх листів до ТТН та письмового договору з перевізниками, а також доказів на виконання умов зазначених договорів (доказів оплати транспортних послуг, актів виконаних робіт/послуг та інших первинних документів, складних для документального оформлення правочинів з перевезень). Разом із тим, актів приймання-передачі та доказів оплати товару придбаного у ТОВ "Віг Мет Трейд" та в подальшому перепроданого ДП "Придніпровська залізниця" і ТОВ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" на підтвердження факту використання такого товару у власній господарській діяльності позивача - суду не надано.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи, якими відображено господарські операції є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

У свою чергу, відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, тощо.

Так, у відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні вимоги містяться і в статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається узамовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року).

Таким чином, товарно-транспортна накладна разом із дорожнім листом належать до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Суд, дослідивши товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ "Віг Мет Трейд" товарів, дійшов до висновку, що останні не можуть оцінюватись судом як належні та допустимі у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, оскільки не мають обов'язкових реквізитів, передбачених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, - у копіях наданих суду документів (том ІІІ а.с. 173, 182, 206, 295) відсутні печатки та підписи замовника, перевізника та вантажоодержувача, номер дорожнього листа.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що для отримання права на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, який враховується для визначення об'єкта оподаткування, платник податків повинен мати податкові накладні, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість на суму ПДВ товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність належних первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, формування податкового кредиту можливе лише за наявності фактично здійснених господарських операцій, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом відхиляються доводи представника позивача про неможливість надання додаткових доказів по справі у зв'язку з їх вилученням в ході проведення оперативних заходів податковим органом з наступних міркувань.

По-перше, постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 15 червня 2012 року про закриття кримінальної справи № 1616/2149/2012 описано документи досліджувані судом в межах зазначеної справи, а також зазначено перелік документів, які залишені в матеріалах справи. Серед таких відсутні ТТН, дорожні листи, акти приймання-передачі, договори з перевізниками та документи, складені на підтвердження їх належного виконання, що зумовлює висновок про відсутність таких документів у ПП "Техноторг".

По-друге, в судовому засіданні представником позивача наголошувалось на неможливості задовольнити вимоги суду та надати додаткові документи по справі з підстав їх знищення останніх за сплином термінів зберігання, надаючи на підтвердження даного факту акт № 2 про знищення документів і справ, що не підлягають зберіганню (арк.с. 51), проте в попередніх судових засіданнях представниками позивача наголошувалось на тому, що всі документи вилучені працівниками ГВПМ ДПІ у м. Полтаві. Зазначене та попереднє твердження є суперечливими та непослідовними, проте вказують на відсутність у позивача первинних документів на підтвердження виконання умов господарських договорів.

Поряд із тим, суд погоджується з доводами представника позивача про недоцільність надавати правову оцінку висновку фахівця від 24 листопада 2011 року (том І а.с 231-239) про ідентифікацію підпису, що міститься в первинних документах, складених ТОВ "Віг Мет Трейд", оскільки зазначений висновок не підтвердився висновком експерта від 24 квітня 2012 року № 49-3/12 (том І а.с. 162-172).

Також обґрунтованою суд вважає позицію позивача про недоречність брати до уваги відомості з протоколу допиту гр. ОСОБА_2, оскільки зазначений документ не знайшов свого відображення ні в постанові Ленінського районного суду м. Полтави від 15 червня 2012 року про закриття провадження у справі, ні під час розгляду даної адміністративної справи.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи, та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме: ненадання позивачем повного пакету належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віг Мет Трейд", їх спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійснених правочинів, у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі позивача, суд приходить до висновку про безтоварність характеру угод позивача з вказаним суб'єктом господарювання.

Посилання представника позивача про порушення податковим органом десятиденного строку, який починає перебіг з наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, винесення спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає помилковим, таким, що ґрунтуються на вибірковому тлумаченні законодавства з наступних підстав.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20 листопада 2012 року № 5503-VІ внесено зміни до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, а саме у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Згідно прикінцевих положень даний Закон набирає чинності з 01 січня 2013 року.

Враховуючи вищезазначене, нормами Податкового кодексу України, які діяли на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не передбачено термінів прийняття останнього.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, відповідач мав всі правові підстави виносити податкове повідомлення-рішення щодо ПП "Техноторг" після набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Аналізуючи викладене, суд погоджується з позицією контролюючого органу щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій та винесення податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2012 року № 0003642310.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Техноторг" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова