Рішення № 31396113, 20.05.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/235/13-ц

Провадження №2/263/635/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідачів, просив суд:

- задовольнити його позовні вимоги станом на 1.01.2013 року;

- встановити розмір відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з пошкодженням його здоров'я за період з 8.04.2012 року по 1.01.2013 року у розмірі 20000 грн., з урахуванням однократності відшкодування, вимог розумності та справедливості;

- стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 15000 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» витрати на правову допомогу, з кожного по 500 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. 8.04.2012 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «HONDA CIVIK» реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись заднім ходом по території парковки, що примикає до будинку АДРЕСА_1, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 та автомобіль марки «VOLVO S 80» реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4 При звернені в травмпункт Лікарні швидкої медичної допомоги м.Маріуполя йому виставили діагноз: «закритий перелом тіла грудини, садно лівої голені». Як працівник міліції він в період з 9.04.2012 року по 11.05.2012 року проходив лікування у відомчій поліклініці Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області. В подальшому виставлений первинний діагноз щодо закритого перелому тіла грудини не підтвердився, але з цим він не згоден, як і з тим, що він отримав легкі тілесні ушкодження, вважає, що йому внаслідок дорожньо-транспортною пригоди спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження. Враховуючи наведене з постановами про відмову в порушені кримінальної справи від 1.06.2012 року та 27.102012 року відносно ОСОБА_2 він не згоден. Завдана моральна шкода полягає у наступному. Під час дорожньо-транспортною пригоди відчув фізичний біль, до неї був абсолютно здоровим, після лікування весь час відчуває тяжкість, тиск в області грудини, який при зміні погоди переходить в постійно ниючу біль, при цьому тяжко дихати, було відчуття нехватки кисню, підвищувався артеріальний тиск, внаслідок чого вимушений був звертатися за медичною допомогою. Під час лікування йому було зроблено шість рентгенограм, тобто у шість разів він отримав перевищуючу дозу радіоактивного опромінення. Зазначені обставини призвели до психічних навантажень, та душевних страждань, порушився звичайний ритм його життя. Вважає, що ніяка компенсація моральної шкоди не поверне йому здоров'я, яке було до дорожньо-транспортною пригоди, для нього це особисто важливо, так як він працівник міліції і мається загроза звільнення зі служби. Вважає, що завдана моральна шкода у розмірі 20000 грн. повинна бути відшкодована з урахуванням одноразовості за період з 8.04.2012 року по 1.01.2013 року. Йому також завдана матеріальна шкода, пов'язана з додатковими витратами на стаціонарне та амбулаторне лікування , але платіжні документи ним втрачені, їх відновленням він займається, до закінчення розгляду справи надасть суду додатковий позов на вказані витрати. Відповідачі по справі у добровільному порядку відмовились відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду.

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлений про час місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, за участю представника ОСОБА_5, який в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовної заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення посилаючись на наступне. Дійсно цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у відповідача, що підтверджується відповідним полісом, зі стром дії з 16.06.2011 року по 15.06.2012 року. 10.04.2012 року від ОСОБА_1 надійшла письмова заява про виплату страхового відшкодування. 7.05.2012 року відповідач склав Страховий акт відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки страхувальнику не надано жодного доказу, що підтверджує настання цивільно-правої відповідальності ОСОБА_2 Після надання необхідних документів, рішення з приводу вказаного страхового випадку буде переглянуто. Отже дії відповідача відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення. Дійсно за його участі, 8.04.2012 року, під час керування транспортним засобом марки «HONDA CIVIK» реєстраційний номер НОМЕР_3, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої позивач отримав тілесні ушкодження. ОСОБА_1 він запропонував матеріальну допомогу у розмірі 1000 доларів США та санаторне лікування, але позивач наполягав на сплаті йому 5000 доларів США , які він не міг сплатити, враховуючи, що на його утриманні знаходиться дворічна дитина. Позивач та його батько чинили на нього тиск, щоб він сплатив гроші, погрожуючи фізичною розправою та притягненням до кримінальної відповідальності. На теперішній час він зрозумів, що позивач ОСОБА_1 намагався використати вказану дорожньо-транспортна пригода, як привід для своєї безпідставної наживи, тому враховуючи поведінку позивача він відмовляється відшкодовувати йому моральну та матеріальну шкоду.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав заперечення відповідача проти задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, що розглядається, справи про адміністративне правопорушення та матеріли про відмову в порушені кримінальної справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні спірних правових відносин суд, перш за все, керується вимогами ст.11 ЦПК України, за якими, суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлені наступні обставини: 8.04.2012 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «HONDA CIVIK» реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить йому на праві власності, рухаючись заднім ходом по території парковки, що примикає до будинку АДРЕСА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 та автомобіль марки «VOLVO S 80» реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4

Наведені судом обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за вимогами ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Досліджені в судовому засіданні матеріали адміністративної справи №3/519/1837/12, свідчать про те, що за постановою Жовтневого районного суду м.Маріполя від 27.06.2012 року у вказаній справі відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425 грн., стосовно дорожньо-транспортної події, що мала місце 8.04.2012 року, під час якої позивач ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді синця по зовнішній поверхні лівої вушної раковини у верхнього полюса, синця по передній поверхні грудної клітини з ліва в області четвертого міжребер'я по середньоключичній лінії, садна по зовнішній боковій поверхні правої гомілки на межі середньої та нижньої третини.

Досліджені в судовому засіданні матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи №111, вказують на те, що за постановою старшого слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУ МВС України в Донецькій області Омельченко З.В. від 27.10.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 - відповідача по справі, та ОСОБА_4 за ст.286 ч.1 КК України стосовно дорожньо-транспортної події, що мала місце 8.04.2012 року, оскільки позивач ОСОБА_1 отримав зазначені легкі тілесні ушкодження.

Вказані постанова суду у адміністративній справі, та постанова слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи набрали законної чинності, ніким не скасовані.

При вказаних обставинах, суд не може погодитись з твердженням позивача ОСОБА_1, що при дорожньо-транспортній події йому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, враховуючи наступне.

Згідно Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1.03.2013 року, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Наведені обставини вказують на те, що характер і ступіть ушкодження здоров'я позивача ОСОБА_1 встановлені дослідженими в судовому засіданні матеріалами адміністративної справи та матеріалами про відмову у порушенні кримінальної справи, тому з'ясування повторно цих обставин в цивільному процесі не передбачено діючим законодавством.

Таким чином з огляду на наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у спричиненні позивачу легких тілесних ушкоджень є доведеною, у зв'язку з чим вимоги останнього щодо відшкодування моральної шкоди є законними та обґрунтованими.

Статтею 1187 частинами 1 та 2 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В позовній заяві позивач зазначив про завдану йому матеріальну шкоду, пов'язану з додатковими витратами на стаціонарне та амбулаторне лікування , але платіжні документи ним втрачені, їх відновленням він займається. До закінчення розгляду справи ОСОБА_1 так і не надав суду додатковий позов, тому вказане твердження позивача на теперішній час слід вважати, як безпідставне та необґрунтоване.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому застосуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або чи немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно полісу №АА/3241871 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», зі строком дії з 16.06.2011 року по 15.06.2012 року. За даним полісом існує ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну, який складає 50000 грн. на кожного потерпілого, а також ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, який складає 100000 грн. на кожного потерпілого. Даним полісом забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «HONDA CIVIK» реєстраційний номер НОМЕР_3.

За ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої наступає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

При зазначених обставинах суд вважає, що 8.04.2012 року мав місце страховий випадок, так як дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «HONDA CIVIK» реєстраційний номер НОМЕР_3, і при наявності вини ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді, настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, відповідальність якого застрахована за договором.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд враховує, що потерпілому ОСОБА_1 - позивачу по справі були завдані легкі тілесні пошкодження і керуючись роз'ясненнями пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що розмірі відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, вважає за необхідне стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2500 грн.

Потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини 2 ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 ЦК України.

Страховик відшкодовує не більш ніж 5 відсотків ліміту визначеного п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Суд вважає, що діями відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 спричинені моральні страждання, пов'язані із фізичним болем, відчуттям втрати гідності та самоповаги, внаслідок чого він зазнав суттєвих змін - погіршився налагоджений уклад життя та життєві зв'язки, нормалізація яких вимагає додаткових зусиль, позивач почував себе морально пригніченим у зв'язку із спричиненням тілесних ушкоджень, і така ситуація є прямим наслідком дій відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину душевних страждань позивача, і відповідно до вимог ч.2 ст.23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, частково задовольняє позовні вимоги та стягує з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2500 грн., який повністю покривається лімітом відповідальності страховика, тому підстав стягнення компенсації моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 не вбачається.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про їх задоволення станом на 01.01.2013 року, та встановлення розміру відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з пошкодженням його здоров'я за період з 8.04.2012 року по 1.01.2013 року у розмірі 20000 грн., з урахуванням однократності, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню саме в такій редакції, оскільки ч.5 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У даному випадку законом чи договором не встановлено іншого.

Як вбачається із частини 1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір про забезпечення доказів у розмірі 114,70 грн., та на користь держави несплачений позивачем при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Крім цього позивач просив стягнути з відповідачів витрати пов'язані з отриманням правової допомоги в розмірі 1000 грн. але , суд не знаходить підстав для їх відшкодування, так як позивачем суду надані тільки: квитанція до прибуткового касового ордеру №01 від 11.01.2013 року, видана Адвокатським об'єднанням «Перша колегія адвокатів», про прийняття від ОСОБА_1 1000 грн. на підставі договору №1 від 10.01.2013 року, але сам договір суду не наданий, надана тільки довіреність ОСОБА_5 - помічнику адвоката, представляти Адвокатське об'єднання при наданні допомоги позивачу ОСОБА_1, але відсутні дані про ОСОБА_5, що він є помічником адвоката. Отже відсутні достовірні дані про оплату ОСОБА_1 саме правової допомоги, а також не надані акт виконаних робіт, та у відповідності з вимогами ст.42 ЦПК України, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю когось із вказаного Адвокатського об'єднання.

Керуючись ст.ст.10,11,61,88,212,213,214,218 ЦПК України, ст.ст. 23,1166,1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (м.Запоріжжя, вул.8 Березня, буд.34, код ЄДРПОУ 13622789), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) в рахунок відшкодування моральної шкоди 2500 грн., сплачений судовий збір про забезпечення доказів у розмірі 114,70 грн., а всього - 2614,70 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (м.Запоріжжя, вул.8 Березня, буд.34, код ЄДРПОУ 3622789) на користь держави, несплачений позивачем при подачі позову до суду, судовий збір у розмірі 114,70 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Папаценко П.І.