Постанова № 31394720, 15.05.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. 17 год.30 хв.Справа № 821/911/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Козловій Н.О.,

за участю:

представників позивача - Гріня А.А., Федченка В.В., Шкоди Т.І., Таран Т.В.,

представників відповідача - Довбиш Г.В., Корінь Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" про нарахування та стягнення суми грошового зобов'язання, зменшення суми від'ємного значення, суми бюджетного відшкодування, розміру від'ємного значення,

встановив:

Каховська об'єднана державна податкова інспекція (далі - позивач, ОДПІ) звернулась до суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (далі - відповідач, ТОВ "Грін Тім", Товариство), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить зобов'язати відповідача: нарахувати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 762124,00 грн.; сплатити на користь Державного бюджету суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 952655,00 грн., у тому числі за основним платежем 762124,00 грн. та за штрафними санкціями 190531,00 грн.; зменшити суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30561730,00 грн.; зменшити суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30000,00 грн.; сплатити на користь Державного бюджету штрафну санкцію у розмірі 15000,00 грн.; зменшити розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1007538,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що підставою для звернення позивача до суду слугувало те, що відповідачеві за податковими повідомленнями-рішеннями від 16.01.2013р. № 0000142200, № 0000152200, №0000162200, № 0000172200 визначено грошові зобов'язання та переглянуто розмір задекларованих об'єктів оподаткування платника податків на підставі застосування звичайних цін для визначення розміру доходів, отриманих у перевірених податкових періодах. Товариством самостійно не сплачено донараховані податковим органом грошові зобов'язання, а тому право звернення до суду у такий спосіб, на думку позивача, визначено приписами ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-ІУ (далі - ПК України).

Представники відповідача, заперечуючи проти позову, пояснили що позивач при складенні спірних податкових повідомлень-рішень неправомірно застосував положення ПК України щодо визначення рівня звичайних цін для обчислення окремих видів доходів за перевірені податкові періоди. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач для визначення доходів та обчислення податку на прибуток, застосував поняття "умовний продаж", існування якого для визначення таких видів доходів Податковим кодексом України не передбачено. На думку відповідача, визначення рівня звичайних цін потребує вивчення ринків продажу товарів (послуг), а визначення недоотриманого доходу здійснюється шляхом порівняння ринкових цін з цінами продажу, застосування методу обчислення звичайних цін "витрати плюс" може здійснюватись у разі, коли неможливо застосувати інші методи обчислення рівня звичайних цін, які передбачені законодавством України. Поряд з цим відповідач вважає неправомірним висновки позивача стосовно зменшення податкового кредиту по відносинам з ДП "Профі -консультант-Аудит", ТОВ "Профі Аудит" по відносинам з ПАТ "САТП2109" та з іншими контрагентами. Відповідач вважає, що послуги ДП "Профі -консультант-Аудит", ТОВ "Профі Аудит" пов'язані з його господарською діяльністю, а наявність штатної бухгалтерської служби не може бути перепоною для отримання будь-яких послуг від цього СПД. Відповідач наголошує, що не відображення у податковій звітності зобов'язань постачальниками не може бути підставою для не декларування податкового кредиту особи що придбала товар (послугу) та належним чином відобразила у первинних бухгалтерських документах таке придбання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За матеріалами справи позивачем на підставі статті 39 Податкового кодексу України судовому порядку узгоджуються:

- податкове повідомлення рішення від 16.01.2013 р. № 0000142200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування відповідача за червень 2012 року на 30000,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 15000,00 грн. за таке завищення;

- податкове повідомлення рішення від 16.01.2013 р. № 0000152200, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за червень 2012 року на 1007538,00 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 16.01.2013 р. № 0000162200, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 952655,00 грн., у тому числі за основним платежем на 762124,00 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 16.01.2013 р. № 0000172200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2012 року на 30561730,00 грн.

Наведені вище спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки від 02.01.2013 р. № 1/22/37249019 (далі - Акт № 1/22) згідно якого податковим органом було здійснено перевірку ТОВ "Грін Тім" з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларування збитків за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. та декларуванні від'ємного значення з ПДВ більше 100,0 тис. грн. за червень 2012 року.

Як слідує зі змісту акту перевірки № 1/22 та податкових повідомлень-рішень, збільшення доходів ТОВ "Грін Тім" у зв'язку із застосуванням звичайних цін позивачем використано для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток, а також частково для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ та від'ємного значення з цього податку. Крім збільшення податкових зобов'язань у зв'язку із застосуванням звичайних цін на результати перевірки формування зобов'язань з ПДВ вплинуло виявлення та врахування податковим органом порушень визначення податкового кредиту, які не пов'язані із застосуванням звичайних цін.

За актом перевірки позивач зазначає, що у перевіреному періоді відповідачем реалізація готової продукції провадилась фізичним особам та іншим суб'єктам господарювання за цінами, що нижчі за собівартість виробництва цієї готової продукції та чисту вартість реалізації. Позивач, посилаючись на приписи пп. пп.1.20.51 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стверджує, що положеннями цього підпункту терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна".

За висновками Акту перевірки № 1/22 позивач стверджує, що відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "запаси", затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246 чиста вартість реалізації запасів -очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають у тому числі готову продукцію, що вироблена на підприємстві, визначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату є собівартість запасів, яка включає витрати СПД, пов'язані з їх придбанням та доставкою для подальшого використання. Собівартість реалізованих товарів, за твердженням позивача, крім вартості запасів включає інші прямі витрати (вартості додаткових матеріалів, оплата праці, соц. внесків та інше). У зв'язку із наведеним позивач стверджує, що звичайна ціна прирівнюється до чистої вартості реалізації і не може бути нижчою ніж собівартість проданих товарів (послуг). Як зазначено в Акті перевірки № 1/22 у період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. відповідач дохід від продажу товарів власного виробництва (зберігання) для обчислення податку на прибуток визначив виходячи з ціни продажу, не враховуючи при цьому собівартість їх виробництва (зберігання). За даними позивача різниця між собівартістю та доходами від продажу товарів склала 25766559,26 грн., що, на думку позивача, є свідченням продажу товарів ТОВ "Грін Тім" за цінами нижчими, ніж звичайні. Із загальної суми додатково обчисленого доходу, у зв'язку із застосуванням звичайних цін за 9 місяців 2012 р. позивач використав результати перевірки за травень та червень 2012 р. для перегляду розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податковий орган у акті № 1/22 відмітив, що перевірялись податкові періоди з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р., тобто в умовах дії Податкового кодексу України. Виходячи з цього суд вважає, що застосування звичайних цін для обчислення об'єктів оподаткування відповідача повинно здійснюватись виключно на умовах та у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Методи визначення та порядок застосування звичайних цін встановлено статтею 39 ПК України. Відповідно до пункту 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України, стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 01.01.2013 р., а за п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень до 01.01.2013 р. для визначення звичайної ціни застосовується п.1. 20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до приписів Податкового кодексу України у перевірених позивачем податкових періодах для обчислення податкових зобов'язань відповідач зобов'язаний був використовувати звичайні ціни для обчислення податкових зобов'язань з ПДВ та для обчислення доходу для визначення податку на прибуток у разі продажу товарів (послуг) пов'язаним особам, особам, що не є платниками податку на прибуток, або особам, що сплачуть цей податок за ставками, нижчими ніж платник податку. У всіх інших випадках застування звичайних цін для обчислення податкових зобов'язань Податковим кодексом України не передбачалось.

Пунктом 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пп. 1.20.2. п. 1.20 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

За пп. 1.20.3. п. 1.20 Закону № 334/94-ВР для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі (пп.1.20.4. п.1.20 Закону № 334/94-ВР).

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна (пп.1.20.5. п. 1.20 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до пп.1.20.51 п.1.20 Закону № 334/94-ВР якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом .

Отже позивач передбачений законодавством порядок застосування звичайних цін використав для перегляду розміру всього без виключення доходу отриманого відповідачем протягом дев'яти місяців 2012 року. При цьому податковим органом не було визначено напрями реалізації товарів пов'язаним особам, платникам та неплатникам податку на прибуток. Також при визначенні рівня звичайних цін позивачем не було взято до уваги рівень цих цін, який діяв на ринках України щодо продажу товарів, ідентичних товарам, які були продані ТОВ "Грін Тім". Тобто податковий орган без всяких на це підстав для визначення рівня звичайних цін використав положення пп. 1.20.51 Закону № 334/94-ВР ігноруючи економічно обґрунтовану можливість використання попередніх підпунктів п.1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР. Використання необґрунтованих методів визначення звичайних цін, повне ігнорування ринкових попиту та пропозиції в момент продажу товарів, на думку суду, спричинила до визначення податковим органом економічно не обґрунтованих доходів та податкових зобов'язань за 2012 рік.

Крім того під час перевірки позивач встановив, що за перевірені податкові періоди відповідач на бухгалтерський рахунок 84766 "Брак" та 949 "Інші витрати операційної діяльності" відніс собівартість браку та нестач від порчі цінностей на загальну суму 10301186,59 грн. У відповідності з статтею 198 ПК України відповідачем у декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. задекларовано обсяг браку та втрат, доведеного до звичайної ціни на загальну суму 16451547,58 грн. та доведено до звичайної ціни продаж продукції неплатникам податку на суму 606855,99 грн., всього на суму 17058403,57 грн. Як стверджує позивач, відображення у податкових деклараціях з ПДВ доведення до звичайної ціни продажу продукції неплатникам податку та обсяг браку та втрат, який доведено до звичайної ціни, підтверджує те, що підприємством не задекларовано доходи як умовний продаж при списанні продукції як брак вище норм убутку в сумі 10301186,59 грн. За даними податкової звітності відповідачем самостійно доведено до звичайної ціни реалізацію не платникам податку у сумі 1876753,0 грн., у зв'язку з чим позивач вважає, що ТОВ "Грін Тім" у порушення п. 137.16, ст..137, пп.153.2.1 пп.153.2.3 п.1 53.2 ст.153 ПК України, з урахуванням самостійного декларування, неправомірно не включило до складу інших доходів доходи від умовного продажу продукції у сумі 8424433,59 грн. (10301186,59-18767530,00 грн.).

Обчислюючи дохід підприємства від умовного продажу бракованої та зіпсованої продукції, застосовуючи при цьому звичайні ціни, податковий орган не обґрунтував наявність правових підстав для визначення такого поняття як умовний продаж для обчислення доходів для оподаткування їх податком на прибуток.

Відповідно до Податкового кодексу України з 01.03.2011 року при обчисленні податку на прибуток до декларації включаються витрати на придбання товарів(послуг), які пов'язані з отриманням оподатковуваного доходу. При цьому датою віднесення до складу витрат вартості придбаних товарів(послуг) є дата використання їх в оподатковуваній діяльності платника податку. У акті перевірки №1/22 позивач зазначає, що витрати на придбання бракованої та зіпсованої продукції обліковувались за собівартістю на окремих бухгалтерських рахунках ТОВ "Грін Тім" і тому не враховані для обчислення оподатковуваних результатів від господарської діяльності цього платника податку. За таких обставин суд вважає, що у ТОВ "Грін Тім" був відсутній обов'язок додаткового коригування задекларованих витрат по згаданим операціям, відповідно і відсутній обов'язок обчислювати умовний продаж цієї продукції.

Відповідно до п. 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236 у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість або об'єкта оподаткування податком на прибуток із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми.

За таких обставин суд вважає, що податковий орган за наслідками перевірки декларування ПДВ за актом перевірки № 1/22 повинен був скласти окремі податкові повідомлення-рішення щодо зменшення бюджетного відшкодування та від'ємного значення з ПДВ, які пов'язані з виявленням порушення стосовно визначення рівня звичайних цін та інших порушень податкового законодавства щодо обчислення та сплати ПДВ. Таким чином, податковим органом під час складання податкових повідомлень- рішень №№ 0000142200, 00001452200 за наслідками застосування звичайних цін порушено порядок обчислення та узгодження цих грошових зобов'язань.

Відповідно до норм ПК України (п. 39.8, п.39.15 ст. 39) у судовому порядку здійснюється нарахування податкових зобов'язань та коригування від'ємного значення об'єкту оподаткування виключно пов'язане із застосуванням звичайних цін.

Щодо нарахування зобов'язань, у зв'язку із виявленням інших порушень - діє звичайний порядок прийняття податкових повідомлень - рішень податковим органом, яке не потребує додаткового звернення ДПІ до суду. Зважаючи на викладене, суд не може здійснювати нарахування зобов'язання платнику податків за позовом ДПІ в інших випадках, ніж у зв'язку із застосуванням звичайних цін, оскільки так суд перебере на себе повноваження податкового органу, що є недопустимим.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Відмовити Каховській об'єднаній державній податковій інспекції Херсонської області Державної податкової служби у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" про нарахування та стягнення суми грошового зобов'язання, зменшення суми від'ємного значення, суми бюджетного відшкодування, розміру від'ємного значення,

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 травня 2013 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 8.1.5.