Ухвала суду № 31394666, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К/9991/14082/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Військової частини А0549

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2009, додаткову постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010

у справі №2-а-10749/10/08

за позовом Військової частини А0549

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці

третя особа Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2009, з урахуванням додаткової постанови від 19.05.2009, які залишені без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, у задоволенні позову військової частини А0549 про визнання дій ДПІ у м.Вінниці неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень №0000961722/0, №0000303500/0 від 03.09.2008 та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку військової частини А 0549 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.05.2008, за результатами якої складено акт перевірки № 2116/35-30/08540799 від 20.08.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3 п.7.2. ст.7, пп.7.3.1 п.7.3 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму - 84686,98 грн., в тому числі по періодах за 2006 рік на суму 65512,09 грн., з яких: за січень - 3602,25 грн., за лютий - 5121,68 грн., за березень - 7899,73 грн., за квітень - 6564,15 грн., за травень - 6526,51 грн., за червень - 3876,34 грн., за липень - 2740,99 грн., за серпень - 8381,05 грн., за вересень - 3617,27 грн., за жовтень - 3389,42 грн., за листопад - 4481,49 грн., за грудень - 9311,21 грн. За 2007 рік на суму 19174,89 грн., у тому числі за січень - 6022,72 грн., за лютий - 7343,57 грн., за березень - 5808,60 грн. А також, порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 та п.3.5 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб (військовослужбовців) за січень - квітень 2007 року на суму - 20160,75 грн., в тому числі по періодах: за січень - 342,70 грн., за лютий - 9911,41 грн., за березень - 4886,96 грн., за квітень - 5019,68 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000961722/0 від 03.09.2008, яким за порушення п.3.5, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 60483 грн., з яких основний платіж 20161 грн., штрафні санкції - 40322 грн.;

№0000303500/0 від 03.09.2008 року, яким за порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.6.1.1. п.6.1 ст.6, пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 127031 грн., з яких основний платіж - 84687 грн., штрафні санкції - 42344 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем починаючи з 01.01.2007 відповідно до статті 100 Закону України від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон N 489) проводилось відрахування збору до Пенсійного фонду України з грошового забезпечення військовослужбовців. За період з 01.01.2007 по 01.05.2007 відраховано збору на загальну суму 134405,01 грн. Відраховані суми страхових виплат були компенсовані військовослужбовцям за розпорядженням головного розпорядника коштів - Міністра оборони України (телеграма від 23.01.2007 №НР 248/9/39).

Відповідно до статті 100 Закону N 489 у 2007 році особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи рядового і начальницького складу підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті Закону N 489 об'єктом оподаткування для страхувальників (платників страхових внесків до Пенсійного фонду України - військових частин, підприємств, установ, організацій та органів, які виплачують грошове забезпечення) є фактичні витрати на грошове забезпечення, а для застрахованих осіб - сукупний оподатковуваний дохід.

Термін «сукупний оподатковуваний дохід» є тотожним до терміну «загальний оподатковуваний дохід», який визначено у підпункті 1.6 статті 1 Закону України від 22.05.2003 N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон N 889), як дохід, що складається з будь-яких доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб для військовослужбовців, враховуючи положення пункту 22.7 статті 22 Закону N 889, є доходи у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних ними у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби.

Відповідно до пункту 3.5 статті 3 Закону N 889 при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Підпунктом «д» пункту 1.3 статті 1 Закону N 889 встановлено, що доходи у вигляді заробітної плати - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Для цілей вказаного Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (підпункт 1.1 статті 1 Закону N 889).

Частиною другою статті 9 Закону України від 20.12.1991 N 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон N 2011) встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 N 75 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2001 за N 251/5442, грошове забезпечення військовослужбовців складається з окладів грошового утримання, до яких належать оклади за військовим званням та посадові оклади, та додаткових видів грошового забезпечення, які включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

Таким чином, дохід військовослужбовців, одержуваний у вигляді грошового забезпечення, не відповідає визначенню заробітної плати, наведеному у пункті 1.3 статті 1 Закону N 889, і військовослужбовці не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, тому норми пункту 3.5 статті 3 вказаного Закону не поширюються на вказані доходи (грошове забезпечення).

Враховуючи вищевикладене, об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при нарахуванні доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовцям є сума грошового забезпечення без вирахувань збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач не мав права на зменшення загального місячного оподатковуваного доходу військовослужбовців на суму нарахованих та компенсованих відрахувань збору до Пенсійного фонду у січні-квітні 2007 року в розмірі 134405,01 грн., у зв'язку з чим визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 20160,75 грн. та застосування штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у розмірі 10321,5 грн. є правомірним.

Щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000303500/0 від 03.09.2008.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виявлене під час перевірки заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2006 по 01.06.2008 на загальну суму - 84686,98 грн. знайшло своє підтвердження. Так, будучи платником податку на додану вартість військова частина А 0549 (свідоцтво №01837549 про реєстрацію платника ПДВ від 30.05.2001) застосовувала ставку оподаткування в розмірі 20 відсотків (до бази оподаткування) при здійсненні операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. При цьому, щомісячно подавались податкові декларації з вказаного податку, не декларуючи від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Відповідачем за результатами перевірки проведено нарахування податку на додану вартість за порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168): у розмірі - 70681,76 грн., за операціями з надання платних послуг за проживання мешканцям двох гуртожитків розташованих в будинках за № 20 по вул. Червоноармійській та за № 6 по провулку Литовському в м. Вінниці та готелю розташованого в будинку за № 24 по вул.Червоноармійській у м. Вінниці та заниження задекларованих обсягів поставки за період з 01.01.2006 по 01.04.2007 на загальну суму - 353408,17 грн. А саме 472290,02 грн. - обсяг поставки встановлений на підставі реєстрів платежів за період з 03.01.2006 по 23.03.2007, складених та підписаних бухгалтерами двох вищевказаних гуртожитків та готелю, завірених печаткою та наданих Будинкоуправлінням № 1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці код за ЄДРПОУ - 24964352, на запит ДПА у Вінницькій області від 28.07.2008 за №10391/10/26-37 за мінусом 118881,85 грн. - задекларованого обсягу поставки по наданню послуг з проживання мешканцям трьох вищевказаних об'єктів; - у розмірі - 14005,22 грн., встановлено перевіркою банківських виписок про рух коштів на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунках за № 35225052000038 та за № 35229025000038, відкритих для в/ч А 0549 у Головному управлінні Державного казначейства м. Вінниці (найменування операцій та перелік покупців, по яких встановлено вищевказаний обсяг заниження податкових зобов'язань, наведено в пп. 3.1.5 акту перевірки).

Законом № 168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону): - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку,

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250, подання податкової декларації по податку на додану вартість передбачено пп.4.1 п.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні. Дані наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.

У періоді, що перевірявся, позивачем не здійснювалось ведення обліку сум податкового кредиту; декларувалась нульова сума податкового кредиту згідно поданих до ДПІ у м. Вінниці податкових декларацій; на час перевірки були відсутні податкові накладні, що підтверджують суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість; відсутні касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника, загальна сума поставлених товарів (послуг) згідно яких не перевищила 200 гривень за день (без урахуванням податку на додану вартість).

Надані позивачем реєстри отриманих та виданих податкових накладних наданих не відповідають Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 770 від 18.07.2005. В порушення вказаних норм позивачем видавались податкові накладні під одним і тим же номером, з різними датами видачі та на різні суми; не здійснювалась щоденна реєстрація здійснених операцій, що підтверджено п. 2 Реєстру виданих податкових накладних, де хронологічний порядок виписки податкових накладних не забезпечено.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем документально не підтверджено право на податковий кредит за період з 01.01.2006 по 31.05.2008.

Заниження позивачем податкових зобов'язань в сумі 15827 грн. підтверджено висновком фінансово-економічної експертизи №3775 від 16.03.2009.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А0549 відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2009, додаткову постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук